Історія/ 1. Вітчизняна історія

К.і.н. Тараненко С.П.

Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Україна

Пожежна безпека населених пунктів Південної України в кінці 19 на початку 20 століття

Стан пожежної безпеки в населених Південної України визначався за такими показниками: кількість пожеж, їх спустошливість, розмір втрат. Для проведення даного дослідження були використані щорічні звіти губернаторів про стан пожежної безпеки, двотижневі донесення з губерній у МВС Росії про надзвичайні події та статистичні збірники МВС. Кількість пожеж у містах краю упродовж досліджуваного періоду щорічно зростала. На цей показник у першу чергу впливали три чинники: кількість населення, характер його економічної діяльності та рівень протипожежних знань і навичок. Серед міських населених пунктів Південної України найбільша кількість пожеж виникала в містах Херсонської губернії (табл. 1). Так, у порівнянні з 60-ми рр. ХІХ ст. цей показник у містах Херсонщини на 1909 р. зріс у 6,5 разів. Водночас за цей же період кількість пожеж збільшилася і у містах Катеринославської губернії понад 6 раз.

Таблиця 1

Кількість пожеж у містах Південної України

та загальноукраїнський показник (1895 – 1909 рр.)

Губернії	1895-1899 рр.	1900-1904 рр.	1905-1909 рр.
Таврійська % Херсонська % Катеринославська %	586 8,3 2953 2,5 710 10,0	723 6,7 4145 38,6 1016 9,4	772 8.2 2009 21,4 1081 11,5
по регіону %	4249 16,8	5884 16,4	3862 41,1
по Україні %	7059 100	10751 100	9382 100

Загалом пожежі у містах регіону складали за досліджуваний період у середньому 50% від загальної кількості пожеж в Україні. А в період революційних подій з 1905 р. спостерігалися негативні тенденції щодо збільшення частки пожеж у містах краю у порівнянні із загальноукраїнським показником.

На середину ХІХ ст. кількість пожеж у населених пунктах краю була значно меншою ніж середній показник не лише в Україні, а й загалом по Європейській частині Російської імперії. Значну роль у пожежній ситуації в регіоні відігравали: густота заселення краю, особливості побутових умов проживання, характер економічної діяльності населення.

Позитивні зрушення в організації пожежної справи, що відбулися на Південній Україні, зменшують показник кількості пожеж у регіоні на початку ХХ ст. до 41%. Із загальної кількості пожеж у Південній Україні ХІХ ст. близько 19% становили пожежі в містах, тоді як на села припадало 81%. У 1905-1909 рр. спостерігається незначне збільшення пожеж у сільській місцевості, що стало наслідком революційних подій в Україні та збільшенням кількості підпалів. Події 1905-1907 рр. більш негативно вплинули на стан пожежної безпеки сіл Південної України, ніж у містах. Аналогічні процеси спостерігалися й по всій Україні (табл. 2) *.

Таблиця 2

Відсоток пожеж у містах і селах Південної України

та загальноукраїнський показник (1895 – 1910 рр.)

Роки	У містах регіону	У містах України	У селах регіону	У селах України
1895-1899 1900-1904 1905-1909 1910	19,2 23,4 19,6 7,5	13,1 15,0 10,6 10,9	80,8 76,6 80,3 92,5	86.9 85,0 89,4 89,1

Спустошливість пожеж (середня кількість дворів знищених вогнем під час однієї пожежі) залежала в основному від рівня скупченості дворів і будівель, географічних та метеорологічних умов, ступеня використання вогнестійких матеріалів, стану протипожежних заходів захисної дії (протипожежне водопостачання, пожежне обладнання, наявність пожежної команди) тощо.

Серед губерній краю перше місце за спустошливістю пожеж належало Херсонській та Катеринославській губерніям (табл. 3). Основні причини такої ситуації полягали в тому, що більша частина споруд цих губерній залишалися глинохмизовими, вкритими соломою. Та й кількісний склад професійних та добровільних пожежних формувань у регіоні не відповідав необхідним потребам.

Таблиця 3

Спустошливість пожеж у губерніях Південної України

та загальноукраїнський показник (1895 – 1909 рр.)

Губернії	1895-1899 рр.	1900-1904 рр.	1905-1909 рр.
Херсонська Таврійська Катеринославська	2,2 0,9 1,3	1,8 1,0 1,2	1,6 0,9 1,2
по регіону	1,47	1,33	1,23
по Україні	1,8	1,9	1,7

Аналізуючи матеріал з якого будувалися споруди в Херсонській губернії можна відзначити наступне: в сільській місцевості більшість будівель покривалися соломою та очеретом. Щодо матеріалу останнього, то він особливо був поширений в нижній течії Дніпра і Дністра і деяких річок північної частини Олександрійського та Єлисаветградського повітів Херсонської губернії. Черепичні та залізні дахи найчастіше зустрічалися в містах та в німецьких колоніях.

Велика кількість господарських споруд та певна кількість житлових будинків покривалися земельними дахами. Як правило, будівлі такого типу належали або бідним господарствам, які не мали змоги побудувати “верхову хату” зі стропилами, або новим господарствам, які ще не облаштувались.

Аналізуючи статистичні дані можна констатувати, що міста за цим показником більше потерпали від пожеж, ніж села. Показники збитків кожної губернії свідчать, що вони мають значну різницю, яка залежить не лише від кількості споруд, які постраждали від пожежі, але й визначаються їх призначенням.

ЛІТЕРАТУРА

1. Устав о наказаниях, налагаемых мировыми судьями. – СПб.: Государственная типография, 1885. – 48 с.

2. Томас К. К истории пожарного дела в России // Пожарное дело. – 1902. – № 18. – С. 281-282.

3. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. – М.: Тип. А.И.Мамонтова, 1868. – 804 с.

4. Южное обозрение. – 1906. – 9 травня.

5. Ренненкампф Н. Новое Городовое положение в его практическом применении. – К.,1874. – 41 с.

6. Новороссийский телеграф. – 1888. – 13 мая.

7. Бородин Д.Н. Поджог как одна из причин пожарных бедствий и борьба с этим преступлением. – СПб., 1912. – 104 с.

8. Ярошевич А.И. Очерки экономической жизни Юго-Западного края. 1908-1912. – К., 1912.

9. Свод статистических сведений по делам уголовным, возникшим в 1872 году. – СПб.: Тип. Правительствующего сената, 1873. – 54 с.

10. Короленко С.А. Обзор экономического положения России в сельскохозяйственном и промышленном отношении. – СПб., 1895.

11. Ландезєн Ф.Э. К вопросу о борьбе с пожарами в России. – СПб.: Тип. М.Зархина, 1912. – 42 с.

12. Журнал ІІІ Отдела Императорского русского технического общества за 1892 год // Записки ИРТО. – СПб., 1894. – Вып. 1. – С. 15-21.

---