Медицина/5. Педіатрія

К.м.н. Шарун І.Е., Котляр О.А., Карабат О.В.

Обласний комунальний заклад «Дніпропетровське медичне училище», Україна

Переливання крові: «ЗА» та «ПРОТИ»

Резюме.

У статті висвітлено проблему переливання крові: позитивну сторону і негативні наслідки метода. Дотримуючись встановлених правил по техніці та методу, переливання крові є безпечним лікувальним методом.

Вступ.

З найдавніших часів усі народності вважали кров чимось священним. Стародавні індуси називали її втіленням мудрості, єгипетські жерці – еліксиром безсмертя, греки – чарівним червоним вином. В історії переливання крові розрізняють два основних періоди. Перший – з давніх часів до відкриття законів ізогемаглютинації та групових факторів крові. В цьому періоді можна визначити два етапи: перший – продовжується від античних часів до відкриття У.Гарвеєм кровообігу (1628). Другий, продовжувався до відкриття К. Ландштейнером групових факторів крові (1900). В 1667 році французькі дослідники Денніс та Еммерец вперше вдало перелили кров тварини (ягня) людині. Але четверта трансфузія черговому хворому закінчилась за 2 місяці його смертю. Такі трансфузії людині були припинені майже на ціле століття. Наступні спроби переливання крові розпочалися в кінці 18 століття. Невдачі переливання гетерогенної крові призвели до появи думок о можливості переливання тільки людської крові. У 1819 році англійський фізіолог та акушер Бланделл провів перше переливання крові від людини людині та запропонував спеціальний апарат для гемотрансфузії.

Другий період в історії переливання крові, пов'язаний з розвитком вчення про імунітет. Накопичення великого досвіду переливання крові було в роки Великої Вітчизняної війни. Система організації донорства в ці роки дозволяла врятувати життя тисячам поранених бійців. В даний час донорство вийшло за межі вузької медичної проблеми і стало проблемою соціальною, що зачіпає інтереси всього нашого суспільства.

Основна частина.

Кров - це дар життя, і доти, поки вона тече судинами, людина живе. Кров`ю одна людина може поділитися з іншою, рятуючи життя, бо являється одним з найважливіших лікувальних засобів. З незапам’ятних часів кров привертала до себе увагу, з нею ототожнювалось життя. В наш час переливання крові і її компонентів та препаратів, як ефективний метод лікування багатьох захворювань отримало широке використання у лікувальній практиці. Не дивлячись на те, що в усьому світі ведуться енергійні пошуки штучної крові, донорська кров до цих залишається унікальним лікувальним засобом і саме цей чинник може призводити до негативних наслідків в результаті трансплантації аллогенної або аутогенної тканини, що може привести до непоправних наслідків зі смертельними випадками.

Однією із основних функцій крові є імунний захист для свого організму і міцне джерело інфекцій для іншого організму. В наші часи велика кількість людей лякається при переливаннях отримати різні інфекційні захворювання. Тестування інфекцій – одна з самих драматичних сторінок в історії медицини. Особливий страх перед донорською кров’ю породила пандемія СНІДу. Але в 1985 році розпочалося масове тестування на ВІЛ. Тоді здалося, що проблема вирішена. Через чотири роки була знайдена нова форма – ВІЛ 2. Її не «впізнавали» вже розроблені тести. Необхідно було ще декілька років на створення нових систем тестування. Згодом знайшли нову «мертву зону» ! Від моменту зараження СНІДом до моменту, коли в нього з’являться в крові антитіла, знаходженні тестом, можуть минути місяці. Увесь цей час донор може продовжувати здавати кров з прихованою інфекцією.

Багаточисленні свідчення того, що переливання крові в дійсності може погіршити стан пацієнта або підвищити ризик смертності, примусили медиків обережніше відноситись до переливання крові…

Небезпека виникає не тільки від інфекцій, як ВІЛ, а безпосередньо від самої крові. Багато дослідників за останні 10 років свідчили, що переливання, особливо коли залучаються червоні кров’яні тільця, пов’язані з вищими показниками смертності пацієнтів, які перенесли серцевий напад або операції на серці. У Великобританії між 1996 та 2003 роками було проведено дослідження серед 9000 пацієнтів, які перенесли операцію на серці: було виявлено збільшення ризику смертності в 6 разів в продовж місяця, та в 3 рази в продовж року, а також виявлено ризик виникнення інфекційних хвороб, пов`язаних з переливанням крові, та в зв`язку з цим збільшення кількості серцевих нападів і порушень функції нирок. На відміну від того, що причини подібного зв’язку не завжди з’ясовані, схоже, що головну роль відіграють хімічні зміни в донорській крові, їх вплив на імунну систему та здатність крові постачати кисень.

«Зараз не викликає сумніву думка, що не буває цілковито однакової крові у двох різних людей, подібно тому, як не буває однакових відбитків пальців. Кров настільки індивідуальна, як індивідуальна людська особистість» –трактує директор клініки, «сімейний лікар» Лукянченко Володимир.

Датський вчений Нільс Ерне отримав в 1984р. Нобелівську премію по медицині. Коли його спитали, чому він відмовляється від переливання крові, він відповів: «Кров людини подібна відбиткам його пальців – немає двох таких типів крові, які були б цілковито однакові».

Основа, підтримуюча переливання крові, складається з того, що надходження еритроцитів пацієнтів підвищує збагачення киснем і таким чином підвищує шанси на одужання. В одному літрі крові здорової людини 120-170 грамів гемоглобіну – білка в червоних тільцях, забезпечуючи кисень. Як правило, медики проводять переливання, якщо рівень гемоглобіну у пацієнта складає 70-100 г/л.

Перелита цільна кров, її компоненти та препарати чинить на організм реципієнта заміщаючу, гемодинамічну, дезінтаксикаційну, гемопоетичну, імунологічну, гемо-статичну, поживну та стимулюючу дію. Кожний вид переливання крові має свої особливі властивості та впливає на організм реципієнта найбільш оптимально в одному або декількох напрямах. Найбільш широким діапазоном дії володіє цільна кров донора. Переливання донорської крові викликає різноманітні функціональні зміни в організмі реципієнта.

Н.А.Федоров на основі експериментальних даних висунув концепцію двократної дії перелитої крові. В першій фазі (фазі пригнічення) виникає короткодіючий конфлікт в результаті неминучого порушення гомеостазу. Ця фаза незначна, її симптоми можуть бути виражені в різному ступені та не завжди виявляються лабораторно-клінічними методами дослідження. Друга фаза (фаза стимуляції) - після переливання малих та середніх доз крові, вона більш тривала. При цьому спостерігається посилення фізіологічних процесів, маючи захисно-пристосувальні значення при різній патології, тобто відбувається функціональна перестройка організму, направлена на підвищення його резистентності до різних екстремальних впливів. Переливання цільної крові показано при сильній крово- та плазмовтраті, шоку різного походження, анеміях, геморагічних діатезах, тромбоцитопенії, інтоксикаціях. В інших випадках рекомендуються препарати крові та кровозаміщаючі рідини направленої або універсальної дії. Переливання крові при додержанні встановлених правил по техніці та методам є безпечним лікувальним методом.

Мільйони людей по всьому світу віддають свою кров для переливання хворим та потерпівши в різних катастрофах. Щорічно Україна потребує приблизно мільйон літрів донорської крові. Кожна людина має право здавати свою кров не тільки, як допомога в надзвичайній ситуації, а також в якості добровільного донора.

Кратність донацій за рік в Україні

Висновок.

Загалом, можна вважати, що переливання крові є безпечним методом, при дотриманні сучасних правил по техніці та методиці проведення цієї операції.

Література

1. Керівництво по загальній та клінічній трансфузіології / Під редакцією Б. В. Петровського.-Сучасна медицина.-С31-35.

2. Н. А. Федорова. Механізм дії перелитої крові.-С.51-52.

3. М. Я. Студеникин. Проблеми гематології і переливання крові.- С.42-46.

4. Вислови: лікар сімейної медицини В. Лукянченко та Датський вчений Н. Ерне. Інтернет видання