Педагогические науки / 2.Проблемы подготовки специалистов

Зеленська О.М.

Харківський університет Повітряних Сил, Україна

Полікультурна спрямованість навчально-виховного процесу у вищих військових навчальних закладах

В наш час, в епоху глобалізації, коли обособлене існування різних народів і культур стає неможливим, коли іде переосмислення цілей і завдань освіти з позицій нової компетентісної парадигми, з’являється гостра потреба у виробленні єдиних принципів, загальновизнаних норм мирного, толерантного взаємоповажного співіснування народів, держав, культур, цивілізацій.

Особливе місце у вирішенні цієї проблеми відводиться вищим військовим навчальним закладам, які займаються підготовкою майбутніх військових спеціалістів. Розвиток військового співробітництва із зарубіжними країнами, організація і проведення сумісних і багатонаціональних навчань і маневрів, участь в миротворчих операціях, партнерство в підготовці військових кадрів породжують потребу у військових фахівцях, готових до адекватної взаємодії з представниками інших культурних спільнот під час вирішення завдань міжнародного характеру. Такі якості особистості є ознаками володіння нею полікультурною компетентністю, яка передбачає готовність особистості до порозуміння з представниками інших культур, здатність до міжкультурного діалогу, співпраці з представниками інших мов, культур, релігій.

Як показав аналіз науково-методичної літератури, різні аспекти даної проблеми досліджують у своїх працях провідні вітчизняні та зарубіжні науковці. Зокрема, дослідження Є. Мандалян, С. Мустафаєвої, О. Опаленка, А. Джуринського присвячені формуванню патріотичних та інтернаціональних уявлень молоді в умовах полікультурного середовища. О. Ковальчук, В. Єршова, М. Чоловікова, І. Лощенова розглядають історико-педагогічні аспекти розвитку полікультурної освіти, роблять наголос на полікультурному підході в навчанні і вихованні. Підходи до поняття полікультурної компетентності особи знаходяться у фокусі праць Г. Дмитрієва, І. Беха, В. Міттера та ін. Формування окремих аспектів полікульутрної компетентності курсантів ВВНЗ досліджують у своїх працях В Маслак, О. Жежера, О. Щеглова, О. Щукіна та ін.

Процес формування зазначеної компетентності у майбутніх військових фахівців є складним явищем, у процесі формування якого виокремлюють три компоненти: аксіологічно-мотиваційний, особистісний та когнітивно-діяльнісний. Аксіологічно-мотиваційний компонент являє сукупність загальнолюдських і національних цінностей, які формуються у людини з раннього дитинства і розвиваються у процесі навчально-виховного процесу в школі, ВВНЗ, протягом усього життя. Загальнолюдські і національні цінності перебувають у складній діалектичній взаємодії. Увійти у загальнолюдське, глибоко й різнобічно усвідомити й прийняти його можна лише крізь призму національного. Тому формування повноцінної особистості майбутнього офіцера без орієнтації на загальнолюдські цінності є не лише досить важким, а й нереальним.

Сиситемоутворюючими складовими особистісного компонента полікультурної компетентності є такі якості особистості, як гуманізм, толерантність, комунікабельність, емпатія, щирість у спілкуванні тощо. Саме вони дозволяють курсантові не лише усвідомлювати і внутрішньо приймати полікультурну різноманітність світу, а й активно перетворювати світ, здійснювати діяльність, спрямовану на збереження цієї різноманітності, гармонізацію міжетнічних і міжкультурних відносин. До складових інтелектуально-діяльнісного компонента відносять культурологічні знання й уміння позитивної міжкультурної взаємодії. Культурологічні знання допомагають усвідомити етнокультурну мозаїчність світу, спільне і специфічне у розвитку та функціонуванні культур різних народів, рівноцінність усіх культур, специфіку етнокультурних проявів у психології і поведінці людей. До вмінь міжкультурної взаємодії відносяться вміння вербальної та невербальної комунікації, спільної діяльності з представниками контактуючих міжкультурних систем на основі знань і поваги їхніх культурно-психологічних особливостей.

Зазначені структурні компоненти полікультурної компетентності курсанта ВВНЗ виявляються на теоретичному, практичному та особистісному рівнях через: 1) чітку систему знань про людину, природу, соціум, розуміння світу як єдиного життєвого простору для представників різних культур; 2) володіння державною та іноземними мовами; 3) знання та практичне володіння основами державного законодавства стосовно прав національних меншин, а також документів ЮНЕСКО стосовно інтернаціонального співробітництва, дружби та взаєморозуміння між народами; 4) високий рівень етико-естетичного загальнокультурного розвитку; 5) уміння налагоджувати дружні контакти та довірливі стосунками з одногрупниками – представниками інших національних культур; 6) прагнення до конструктивного діалогу як основи міжкультурної взаємодії; 7) усвідомлення себе суб’єктом певної культури, співвіднесення своїх культурних цінностей, орієнтирів, традицій, звичаїв з відповідними установками представників іншої культури, усвідомлення наявності спільного та особливого у різних культурах; 8) орієнтацію на духовно-моральні цінності багатонаціонального та багатокультурного суспільства.

Література:

1. Агадуллін Р.Р. Полікультурна освіта: методолого-теоретичний аспект // Педагогіка і психологія. – 2004. - №3(4). – С.18-29.

2. Бойченко В.І. Проблеми полікультурного виховання особистості: теоретичний аспект // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. Наук. Праць. – Житомир, 2003. – Кн..1. – С.138-143.

3. Васютенкова И. В. Сущностные аспекты и актуальность поли культурного образования в современных условиях [Электронный ресурс] / И. В. Васютенкова // Режим доступа: http: // new.loiro.ru