Державний вищий навчальний
заклад
«Криворізький національний
університет»
Останнім часом термін «менеджмент» стає все більш
поширеним не тільки на підприємствах та в різних типах організацій, але й у
сфері освіти, що свідчить про його міжгалузевий характер. Названий термін має
багато синонімів. Досить часто по відношенню до слова менеджмент вживають такі
дефініції, як керівництво, управління або бізнес, хоча це різні поняття. У
перекладі з англійської management – управління.
Багатоваріантним є і зміст самого поняття «менеджмент». Так,
М.С. Мескон, М.
Альберт, Ф. Хедоурі визначили менеджмент як: «вміння добиватися поставлених
цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей»; «функцію,
вид діяльності з керівництва людьми в найрізноманітніших організаціях»; «галузь
людських знань, що допомагає здійснити цю функцію» [5, с.5].
У світовій практиці менеджмент виступає як наука,
мистецтво та діяльність з мобілізації інтелектуальних, матеріальних і
фінансових ресурсів з метою ефективного та дієвого функціонування організації.
У менеджменті воєдино з’єднуються два напрями: комерційно-економічний, або як
його ще називають, організаційно-технічний, і психолого-педагогічний, пов’язаний
з управлінням людьми, з організацією колективу для досягнення кінцевої мети [2].
Менеджмент асоціюється з особою менеджера – людини, суб’єкта
управління, що діє у певній організації. На відміну від терміну
«адміністрація», який відбиває переважно безособову систему управління, менеджер
є уособленням цієї системи, представником особливої професії, професійним
управляючим, який має спеціальну підготовку. Як зазначив А.В. Шегда, головним
завданням менеджерів є «координація й організація діяльності колективів на
основі врахування об’єктивних законів і закономірностей, тобто управління на
науковій основі» [7, с.41].
Водночас, досить довго у колишньому СРСР керівник
(начальник цеху, директор заводу, головний лікар лікарні, директор школи,
завідувач дитячим садом та ін.) призначався на посаду на основі оцінки своєї
професійної готовності до виконання функцій інженера, лікаря, вчителя,
вихователя. У результаті він ставав організатором діяльності виробничих одиниць
(цехів, заводів, відділів, лікарень, шкіл, дитячих садів), керівником
виробничої діяльності. Менеджер же є організатором людей і повинен мати, крім
професійної, спеціальну підготовку в галузі мистецтва управління людьми [6].
У педагогічній
практиці управління можна взяти за основу «людяноцентристський» підхід, у
розробку якого значний вклад внесли західноєвропейські учені (Мак Грегор,
Ренсис Лайкерт, Фідлер, Мітчел та ін.) Ними розроблені рекомендації з
оздоровлення соціально-психологічного клімату і гуманізації відносин у
колективі, вивчення таких аспектів даної проблеми, як психологічні мотиви поведінки людей у процесі спільної діяльності, групові відносини, групові норми, конфлікт і
співпраця, комунікації, лідерство та ін.
Людяноцентристський підхід у педагогічному менеджменті –
це перш за все вдосконалення людських відносин у керованому колективі,
залучення його членів до управління, надання їм допомоги у рішенні педагогічних
проблем, підвищення кваліфікації [3].
Класні керівники, вихователі, педагоги є
менеджерами по відношенню до своїх вихованців і студентів,
оскільки вони керують їхньою діяльністю. У зв’язку з цим велике значення має делегування
– передача завдань і повноважень вчителеві (вихователеві), який бере на себе
відповідальність за їх виконання. При делегуванні тих або інших повноважень необхідно
враховувати професійну підготовленість кожного педагога,
його організаторські здібності і особистісні якості. Спільне обговорення, уточнення і
остаточне формулювання його цілей і завдань, узгодження засобів і термінів виконання,
як правило, забезпечують успішне їх вирішення кожним учасником педагогічного процесу.
Успішне вирішення проблеми делегування дозволяє адміністрації
комплексу зосередитися на аналізі, прогнозуванні, плануванні і реалізації
перспективних стратегічних цілей і завдань педагогічного експерименту. За
останні роки значно підвищився рівень самопрезентації
кожного вчителя, його ініціативи у вирішенні проблем [1].
За кордоном менеджмент в освіті визначається як
«зосередження на процесі прийняття найбільш важливих рішень в школі». Основна
ідея освітнього менеджменту, наприклад, в США базується на децентралізації
управління в системі освіти, - в її контексті шкільний вчитель має бути
наділений правами брати участь у розробці та прийнятті найважливіших для своєї
школи рішень.
Впровадження педагогічного менеджменту в практику
діяльності сучасного освітнього закладу викликано необхідністю здійснення
адекватного управління в умовах реформується освіти, коли освітні установи
йдуть від одноманітності, надають населенню варіативні освітні послуги,
розвиваються на основі демократизації, беруть участь в інноваційних процесах.
Але така значна зміна об'єкта управління - школи, вищого навчального закладу тощо. Вимагає зміни і суб’єкта управління [4].
У роботах деяких сучасних авторів педагогічний менеджмент
виступає як комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних
прийомів управління освітніми системами, спрямований на підвищення їх
ефективності.
Педагогічний менеджмент має свою специфіку і властиві
тільки йому закономірності. Професійні знання з менеджменту зумовлюють
усвідомлення управлінцями, пов’язаними з освітою, трьох різних інструментів
управління:
1) організації, ієрархії управління, основний засіб -
вплив на людину зверху за допомогою мотивації, планування, організації,
контролю, стимулювання.
2) культури
управління, тобто виробляються із визнаних суспільством, організацією, групою
людей цінностей, соціальних норм і установок, особливості поведінки.
3) ринку, ринкових відносин, тобто відносин, заснованих
на купівлі-продажу продукції і послуг, на рівновазі інтересів продавця і
покупця [6].
Використання керівниками навчальних закладів та
педагогами у практичній діяльності названих інструментів дасть можливість
отримати позитивні результати у їхній професійній діяльності, підвищити якість
освітніх послуг та створити у колективі атмосферу взаєморозуміння.
1.
Баженова
Л. М. Самовдосконалення вчителя (особистісно-зорієнтований тренінг) // Психолог –
2002. – № 4.
2.
Кузьмін О.Є., Мельник О. Г. «Основи
менеджменту»:
Підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 416 с.
3.
Мазаракі
A. A. «Менеджмент:
теорія та практика». — X.: TOB "Атіка
ЛТД", 2007. — 584 с.
4.
Мальцева
А. Менеджмент, стратегии с которыми побеждают. — К.: Максимум, 2006. — 320 с.
5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы
менеджмента: Пер с
англ. – М.: Дело, 2000. – 704 с.
6.
Освітній
менеджмент: Навчальний посібник
/ За ред. Л.Даниленко, Л.
Карамушки. – К., 2003.
7.
Шегда
A.B. Менеджмент: Навч. посіб. — К. Знання, 2002.