Глєбова Н.О., асистент
Гільц М.В., Мініх В.В., студенти
Державний вищий навчальний заклад
«Криворізький національний університет»
АКТИВІЗАЦІЯ
ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПТНЗ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ
Стрімкий розвиток
інформаційно-технологічного простору призводить до динамічних змін у суспільстві
в цілому та в освіті як важливій сфері суспільного життя. Для того, щоб
підтримувати інтерес учнів до спеціальності «оператор комп’ютерного набору»
перед викладачами та майстрами виробничого навчання ПТНЗ постійно постають
проблеми пошуку нових форм роботи з учнями на заняттях, активізації їхньої
пізнавальної діяльності. Якість знань, умінь та навичок учнів, глибина їхнього
світогляду, формування нахилів до певних видів праці і професій, що набуваються
в училищі, визначаються, насамперед, ефективністю проведення уроків
теоретичного та виробничого навчання.
У Законі України «Про Національну
програму інформатизації» визначено стратегічні напрямки розв’язання проблеми
забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки всіх сфер
діяльності людей. Концепцією інформатизації освіти передбачено широке
використання у процесі навчання педагогічних програмних засобів для
вдосконалення форм і змісту навчального процесу, вирішення проблем освіти на
рівні світових вимог [4].
Активізація
пізнавальної діяльності у процесі навчання як педагогічна проблема у теорії та
практиці не нова. На всіх етапах розвитку педагогічної думки до неї зверталося
багато науковців та педагогів-практиків. Зокрема, одним із перших звернув увагу
на необхідність «вчити дітей мислити» видатний науковець-педагог Я.А.
Коменський. Ідею активізації навчання за допомогою наочності, шляхом активного
спостереження і узагальнення та самостійного підведення підсумків висловлювали
педагоги І.Г. Песталоцці та Ф.А. Дістервег. Різноманітні засоби активізації
пізнавальної діяльності учнів були обґрунтовані у працях українських педагогів
таких, як: О.І. Білецький, Б.Г.
Грінченко, О.Ф. Музиченко, С.Ф. Русова, О.П. Потебня, В.І. Помогайба. Певні доробки з проблеми активізації
діяльності учнів містяться і у працях С.Т. Шацького, А.С. Макаренка,
В.О.Сухомлинського.
Серед ефективних
засобів активізації пізнавальної діяльності на заняттях визнано ігрові
технології.
Й. Гензер зауважує,
що технології ігрового навчання – це така організація навчального процесу, під
час якої навчання здійснюється в процесі включення учня до навчальної гри (ігрове
моделювання явищ, «переживання» ситуації) [3].
Ігри дають
можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не
вдаючись до агресивності, а також вчать виражати емоції. Одна із основних
функцій гри - функція саморегуляції. Для людини гра важлива, оскільки вона
виступає сферою реалізації себе як особистості. Саме в цьому плані їй важливий
сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети [1].
Л. Л. Головко вважає, що «активність
учня в навчанні – це вольова дія, діючий стан, який характеризує напружену пізнавальну діяльність
особистості» [2].
Нині право педагогів на творчий вибір форм та методів
навчання, зокрема таких, що сприяють підвищенню активізації пізнавальної діяльності учнів у навчально-виховному процесі,
закріплено у Законі України «Про освіту».
Як відмічають Ю.К. Бабанський, В.П. Безпалько, М.І Бурда, Г.А. Ільїн, З.І.
Слєпкань, А.А. Кірсанов та ін., одним із важливих факторів активізації
пізнавальної діяльності учнів є індивідуалізація та диференціація навчання.
Незважаючи на
накопичений певний досвід у педагогічній теорії і практиці, маємо ряд певних
протиріч між:
– необхідністю здійснення індивідуального підходу до учнів
у процесі навчання і неготовністю частини
педагогів професійного навчання до цієї роботи;
– необхідністю здійснення індивідуального
підходу до учнів і застосува-
ння переважно колективних форм організації пізнавальної діяльності на уроці;
–
зростання вимог до рівня професійної підготовки випускника ПТНЗ та відсутністю необхідного
методичного забезпечення навчально-виробничого процесу.
На нашу думку, процес
активізації пізнавальної діяльності майбутніх операторів комп’ютерного набору,
на уроках інформатики буде здійснюватись більш успішно за умов:
- використання проблемних ситуацій;
- створення у навчально-пізнавальній діяльності учнів
ситуацій гарантованого успіху;
- запровадження
на уроках виробничого навчання активних методів навчання.
Спираючись лише на традиційні методи та організаційні форми, дуже важко
стимулювати учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності. Надто важливим
є перехід до нового стилю навчання, який повинен бути націлений на максимальний
розвиток творчих здібностей учнів та формування їхньої пізнавальної активності.
Саме тому, необхідно використовувати ігрові технології навчання, в яких
організаційні форми звичайної навчальної діяльності замінюються ігровими, а
предметом діяльності викладача-ігротехніка стає конструювання ігрової
діяльності учнів та управління нею. Щодо змісту гри, то він має відображувати
реальні ситуації професійної діяльності.
Водночас, створення оптимальних умов для розвитку особистості не можливе
без врахування інтересів і потреб тих, хто навчається, максимального сприяння
формуванню таких позитивних рис особистості учнів, як самостійність у прийнятті
рішень, прагнення до лідерства, самовизначення.
Значні дидактичні можливості для
підвищення рівня пізнавальної активності учнів пов’язані з використанням мотиву
подальшої освіти.
Активізації
пізнавальної діяльності майбутніх операторів комп’ютерного
набору має сприяти використання на уроках
проблемних ситуацій. Важливим є також створення у навчально-пізнавальній
діяльності учнів ситуацій гарантованого успіху, впровадження на уроках
виробничого навчання активних методів навчання. Кращому засвоєнню навчального
матеріалу та формуванню практичних навичок будуть сприяти відео уроки та
підготовлені учнями презентації.
1. Воронова
В. Я. Формирование игрового коллектива с учетом возрастных и индивидуальных
особенностей детей. / В. Я. Воронова. –
М.: Просвещение, 1983. – 235 с.
2. Головко Л. Л. Активізація
самостійної роботи студента під час лекційних занять / Л. Л. Головко. – К.,
2002.– 210 с. – (№ 1).
3. Кудыкина Н. В. Дидактические игры / Н. В. Кудыкина– К.: Рад. Школа, 1989. – 142 с.
4. Тихомиров В.М. О
некоторых проблемах математического образования/ В.М. Тихомиров - Дубна, 2000.- 45 с. – (Математика и общество)
(Математическое образование на рубеже веков) (Тезисы докладов на Всероссийской
конференции).