І. В. Дорохіна

Інтегративний дидактичний простір – дидактична умова формування індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності студентів ВПНЗ

У відповідності з теорією педагога і психолога В.Мерліна, виокремлюють два напрями, за наявності яких доцільно вести мову про можливість вибору індивідуального стилю діяльності взагалі, а, отже, й формування індивідуально-особистісного стилю діяльності пізнавальної:

- наявність «зони невизначеності» діяльності, зумовленої тим, що одна й та ж мета може бути досягнута за допомогою різних рухів, операцій, засобів, проміжних цілей;

- прагнення суб’єкта діяльності обирати індивідуальну систему руху, операцій, засобів, проміжних цілей, завдяки яким досягається найбільша ефективність діяльності за рахунок найбільшої узгодженості різнорівневих властивостей.

На нашу думку, дидактичною умовою формування індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності сучасних студентів є створення інтегративного дидактичного простору. У науково-педагогічній літературі досліджена проблема розробки й проектування інтегративного освітнього простору (О.Шуманова), - соціально-педагогічного феномену, що відбиває теріториальний аспект організації діяльності різних освітніх систем, який забезпечує формування у майбутніх спеціалістів поліфункціональних професійних знань у єдності з практичним досвідом, сприяє виникненню множини відношень і зв’язків у сфері педагогічної діяльності, сприяє усвідомленню суб’єктами різнобічних освітніх пропозицій та професійно значимого досвіду, що проектується освітнім оточенням. До характеристик такого простору відносять «розімкненість» у життя, багатомірність та інтенсивність навчальної інформації, яка забезпечує створення умов для визначення траєкторії особистісного розвитку суб’єктів навчання.

Свого часу відомі дидакти Б.Єсипов та І.Огородников висвітлили специфіку фронтальних, групових, індивідуальних форм навчальної роботи. Щодо вищої школи, специфіка використання цих форм досліджена в працях С.Архангельського, С.Вітвицької, І.Кобиляцького, М.Фіцули. Автори зазначають, що основна перевага фронтальних робіт полягає у тому, що тут можливі колективні спрямування до загальної мети відокремлених навчальних дій студентів, розв’язування єдиних завдань, які спонукають до співпраці, співробітництва. Проміжні й кінцеві результати роботи можуть успішно обговорюватися всіма студентами, підлягати взаємному контролю. Це істотно впливає на якість знань, стимулює пізнавальний інтерес і активність. Індивідуальна робота полягає у тому, що студент самостійно засвоює навчальну інформацію внаслідок постановки індивідуальних завдань, незалежно від товаришів, користуючись при цьому безпосередньою чи опосередкованою допомогою викладача. Індивідуальна самостійна робота розвиває здібності й нахили особистості, творчі сили, розширює кругозір, забезпечує розвиток інтересу до майбутньої професії та навчання в цілому. На думку І.Огородникова, індивідуальна робота спрямована на розширення й поглиблення знань , розвиток індивідуальних здібностей і обдарувань та наближується до творчої роботи над вибраними проблемними питаннями. Успіх її визначається правильним добором завдань, систематичним контролем за її виконанням, наданням своєчасної допомоги в подоланні труднощів, що виникають у процесі роботи. Суттєве значення має той факт, що, працюючи індивідуально, студент не зв’язаний з групою або з товаришами, просувається своїм темпом. До того ж, щоб виконати завдання, він повинен докласти максимум зусиль і самостійності, а це, безумовно, вимагає наполегливості, старанності, завзятості. Як недолік цієї форми відзначають відсутність спілкування, обміну думками.

Зважаючи на вище зазначене, визначаємо інтегративний дидактичний простір як феномен, що надає ресурси для якісної підготовки майбутнього вчителя та характеризується єдністю й взаємозумовленістю дидактичних кластерів. До останніх ми віднесли індивідуалізацію та диференціацію навчального процесу у ВПНЗ, використання сучасних інформаційних технологій, дидактичну мобільність студентів на ґрунті активізації пізнавальної діяльності.

Індивідуалізація і диференціація навчання, як показує досвід, сприяють розвитку самостійності у навчальній роботі різних за рівнем успішності й загальнокультурного розвитку. Тут велике значення має той факт, щоб кожен студент працював напружено і в такому темпі, який відповідає його індивідуальним можливостям, привчаючись до щоденної самостійної пізнавальної праці.

Вести мову про інтегративний дидактичний простір ВПНЗ як дидактичну умову формування індивідуально-особистісного стилю пізнавальної діяльності студента неможливо без урахування такого кластеру, як наявність сучасного інформаційно-мультимедійного забезпечення (ІМЗ), - сучасних комп’ютерів, проекторів, ноутбуків, планшетів тощо. О.Ардеєв у своєму дослідженні зазначає: важливою особливістю сучасних інформаційних технологій є те, що їх використання забезпечує не тільки активне залучення суб’єктів навчання в процес навчання, а й дозволяє керувати цим процесом на відміну від більшості освітніх середовищ. Інтеграція тексту, анімації та звуку створює нове, багате за своїми можливостями навчальне середовище, з розвитком якого збільшується і міра залучення студента у навчально-виховний процес.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ардеев А.О. Образовательная информационная среда как средство повышения эффективности обучения в университете / Александр Халилович Ардеев: дис. канд. пед. наук: 13.00.08 – теория и методика профессионального образования. – Ставрополь, 2004. – 165 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання / Світлана Сергіївна Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2011. – 384 с.