Филология / 7. Язык, речь, речевая коммуникация

Дрібнюк В. Т.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Когнітивно-комунікативний аспект значення «відмови»

Відмова – це небажання адресата (через певні об’єктивні чи суб’єктивні причини) позитивно відреагувати на прохання, пропозицію, заклик, наказ адресанта.

«Термін «відмова» використовується дослідниками для позначення численної і гетерогенної кількості більш чи менш конвенціоналізованих, а тим самим більш чи менш очікуваних або передбачуваних, послідовно залежних комунікативних дій, які однаковою мірою є складовою частиною як письмової, так і усної, як повсякденної, так і інституціоналізованої комунікації. … Відмова може бути визначена як мовленнєвий акт, який реалізує засновану на заперечних установках мовця реакцію санкціонального плану на попередньо висловлений проспективним актом пропозиційний зміст або іллокуцію мовця з метою його відхилення» [3, с. 13; 19].

Відмова – комунікативна стратегія, яка характеризується неготовністю мовця до співпраці.

«Висловлення відмови виникають і функціонують у потенційно чи відкрито конфліктних ситуаціях, їм притаманна модальність незгоди, яка спричиняється перенасиченням негативними емоціями, неврівноваженим психологічним станом співбесідників, що веде до конфронтативного діалогу, діалогу-суперечки. Зміст категоричних висловлень відмови засвідчує порушення постулатів ввічливості, такту і співробітництва. При таких інтеракціях взаємовідносини комунікантів різко погіршуються, підвищується негативний емоційний заряд, відбувається розузгодженість інтенцій» [2, с. 108]. В таких ситуаціях можна відмітити виражене суперництво учасників, стик, протилежність, протиставлення цілей, інтересів та суджень комунікантів. Висловлення відмови носить категоричний і емоційний характер. «Навмисне прагнення учасників розмови до розриву комунікації та надмірність емоційно-волюнтативних характеристик у змісті відмови породжують її неетикетні формули. Причини припинення взаємодії через акти відмови суб’єктивні, пов’язані з внутрішніми інтенціями комунікантів і націлені на розрив, завдання образи, показ своєї зверхності над співрозмовником та антипатії до нього» [2, с. 108].

Комунікативна ціль акту відмови полягає у негативній відповіді на просьбу, вимогу чи пропозицію адресанта. Мовець займає протилежну позицію по відношенню до співбесідника і незацікавлений у виконанні дії, про яку говорить адресант. Відповідно співбесідник очікує від мовця виконання необхідних дій. Я. В. Боргер поділила репліки-відмови на різні типи: відмова як репліка-реакція на наказ чи вимогу; відмова як відповідна репліка на просьбу; відмова як відповідна репліка на пропозицію [1].

Відмова може репрезентуватися ввічливим відхиленням точки зору або рішучим відкиданням пропозиції, жорстким непогодженням з адресантом. Категоричність відмови проявляється у ступені впевненості мовця в правильності своєї позиції та істинності своїх міркувань.

В романі Айріс Мердок «Чорний принц» з розмови двох товаришів Бредлі Пірсона та Френсіса Марло ми дізнаємося, що колишня дружина Бредлі – Крістіан розшукує його. Френсіс намагається переконати свого друга та чоловіка своєї сестри побачитися з Крістіан. Однак, Бредлі є непохитним. Він категорично проти цієї божевільної ідеї, що і виражається в словосполученнях іменника та прикметника completely mad, прислівника та дієслова utterly finished, модальному дієслові can з заперечною часткою not та no, а також реакції та інтонації персонажа.

“I won't keep you for a moment, I'll just explain, I've been thinking, yes, I'll make it snappy, just please listen to me, please, I beseech you. Look, it's this; you see you're the first person Chris will be looking up in London.”

“What?”

“She'll come straight to you, I bet, I intuit it.”

“Are you completely mad? Don't you know how…I can't discuss this! There can be no possible communication; this was utterly finished with years ago” [4].

Характер протікання діалогу, що містить відмову, залежить від певних чинників. Сюди належать: міжособистісні відносини, готовність до взаємодії, статус комунікантів, ситуацію, яка обумовлює спілкування, вікова різниця, рівень культури мовців та їх емоційно-психологічний стан в момент спілкування.

Отже, відмова – це реакція мовця на почуте, яка, пройшовши крізь свідомість, виливається у конфліктну установку.

Література:

1. Боргер Я. В. Комплексный анализ речевых актов негативной реакции (на материале современных драматических произведений) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Я. В. Боргер. – Тюмень, 2004. – 21 с.

2. Одарчук Н. А. Мовні засоби вираження інтенсифікації змісту відмови у респонсивних репліках неасертивних діалогів / Н. А. Одарчук // Вісник Харківського національного університету. Серія: Філологія. – Харків, 2001. – Вип. 33. – С. 107-112.

3. Осовська І. М. Висловлювання-відмова: структурно-семантичний та комунікативно-прагматичний аспекти (на матеріалі сучасної німецької мови) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Осовська Ірина Миколаївна. – Чернівці, 2002. – 187 с.

4. Murdoch I. Black Prince / I. Murdoch. – Vintage, 1999. – 415 p.