К.ф.н., доцент Львова Н. Л., Циганко М. В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

СИНТАКСИЧНІ СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група своєрідних форм синтаксичного впорядкування фрази, які відхиляються від звичайного синтаксичного типу й надають оригінальної форми образному вираженню думок і почуттів мовця [1].

Метою даної статті є виявлення особливостей функціонування фігур експресивного синтаксису у текстах художньої літератури.

Стилістичні фігури художнього мовлення є наслідком свідомого вибору письменника з метою вплинути на читача. Крім того, вони можуть виконувати різноманітні художні функції, зокрема, індивідуалізації та типізації мовлення, виділення окремих слів та частин фрази, особливо важливих у смисловому плані, а також функцію емоційного увиразнення.

Синтаксичні стилістичні засоби поділяються на окремі групи з огляду на тип трансформації моделі речення: звуження моделі речення (еліпсис, називні речення, апосіопеза, асиндетон, парцеляція), розширення моделі речення (повтор, перелічення, полісиндетон, паралельні конструкції), зміна порядку слів (інверсія, відокремлення), транспозиція значення речення (риторичні запитання) [2, с. 73].

Слід зазначити, що поява та функціонування у тексті синтаксичних стилістичних засобів зумовлена існуванням явища синтаксичної синонімії: різні синтаксичні конструкції з відмінним функціональним, стилістичним та експресивним забарвленням можуть передавати однакову інформацію.

Розглянемо синтаксичні засоби, побудовані на звуженні синтаксичної моделі речення.

Еліпсис — це конструкція, у структурі якої опущено один (або кілька) елементів, які можуть бути відновлені на основі контексту. Наприклад: Switch me to Bert. Bert, you ready? Starts (Hailey A., Castle J. Runway Zero-Eight).

Еліпсис часто вживається у діалогах і виступає маркером розмовної мови.

Називне речення — це різновид одночленної структури. Основним компонентом називного речення є іменник або іменниковий елемент. Наведемо такий фрагмент: I like people. Not just empty streets and dead buildings. People. People (P. Abrahams. This Island Now).

Апосіопеза полягає у раптовій зупинці посередині речення, так що реципієнт змушений сам уявити, зрозуміти та додати те, чого не вистачає. Наприклад: “Doctor, I’m terribly worried. I think you ought to —” (A. Hailey, J. Castle. Runway Zero-Eight).

У наведеному прикладі мовець не закінчує фразу, але реципієнтові відразу зрозуміле ставлення мовця, його оцінка ситуації, що склалася.

Асиндетон — це навмисне опущення сполучників, метою якого є надання авторському та персонажному мовленню компактності. Наприклад: Through his brain, slowly, sifted the things they had done together. Walking together. Dancing together. Sitting silent together. Watching people together (P. Abrahams. This Island Now).

У даному уривку при перерахуванні думок мовця спостерігаємо відсутність сполучника and. Такий ритм способу викладу думок надає наведеному фрагменту ефекту ностальгії.

Парцеляція — це свідомий поділ речень на менші частини та їх оформлення у вигляді окремих речень. Наприклад: I have to beg you for money. Daily (С. S. Lewis. The Dark Tower).

У наведеному прикладі спостерігаємо виокремлення прислівника в окреме речення — Daily. Як бачимо, парцеляція є типовою для спонтанного мовлення, у якому функція крапок виконується паузами.

Наступними розглянемо синтаксичні стилістичні засоби, побудовані на розширенні синтаксичної моделі речення.

Повтор полягає в повторенні слів, синонімів та синтаксичних конструкцій. Наприклад: For that was it! Ignorant of the long and stealthy march of passion, and of the state to which it had reduced Fleur; ignorant of how Soames had watched her, ignorant of Fleur’s reckless desperation … – ignorant of all this, everybody felt aggrieved (J. Galsworthy. Swan Song).

На особливу увагу у наведеному прикладі заслуговує повтор прикметника ignorant, який підсилює емоційність усього фрагмента.

Перелічення полягає у називанні об’єктів у такий спосіб, що виникає ланцюжок однорідних членів речення. Наприклад:

Fleur’s wisdom in refusing to write to him was profound, for he reached each new place entirely without hope or fever, and could concentrate immediate attention on the donkeys and tumbling bells, the priests, patios, beggars, children, crowing cocks, sombreros, cactus-hedges, old high white villages, goats, olive-trees, greening plains, singing birds in tiny cages, watersellers, sunsets, melons, mules, great churches, pictures, and swimming grey-brown mountains of a fascinating land (J. Galsworthy. To Let).

Як бачимо, Дж. Голсуорсі повважав за потрібне організувати перелічення не відповідно до логічних семантичних центрів, а в дещо іншому порядку, метою якого є відтворити своєрідний калейдоскоп вражень туриста.

Полісиндетон — це стилістично мотивований повтор сполучників або прийменників. Наприклад: And they wore their best and most colourful clothes. Red shirts and green shirts and yellow shirts and pink shirts (P. Abrahams. This Island Now).

Полісиндетон є засобом ритмічної організації висловлювання, увиразнення найважливішої частини інформації, а також шляхом зображення предметів ізольовано.

Паралелізм полягає у використанні двох або більше синтаксичних структур відповідно до того ж самого синтаксичного зразка. Наприклад: The sky was dark and gloomy, the air was damp and raw, the streets were wet and sloppy. The smoke hung sluggishly above the chimney-tops as if it lacked the courage to rise, and the rain came slowly and doggedly down, as if it had not even the spirit to pour (Ch. Dickens. The Pickwick Papers).

У цьому прикладі паралелізм використовується для створення відповідної тональності та ритму фрагмента, який описує негоду в осінню пору в Англії.

Розглянемо стилістичні синтаксичні засоби, пов’язані зі зміною порядку слів.

Інверсія являє собою незвичайне розміщення елементів речення та спрямована на підсилення експресивності висловлювання. Наприклад: No sooner had Aunt Julie received this emblem of departure than a change came over her … (J. Galsworthy. The Man of Property).

У наведеному прикладі і обставина (No sooner), і присудок (had) стоять перед підметом.

Особливе розташування членів речення спостерігаємо у відокремленні, стилістичному засобі, який полягає у виділенні другорядного члена речення за допомогою пунктуації. Наприклад: And Fleur – charming in her jade-green wrapper – tucked a corner of her lip behind a tooth, and went back to her room to finish dressing (J. Galsworthy. Swan Song).

Відокремлена конструкція надає читачеві додаткову інформацію про Флер, героїню роману Дж. Голсуорсі «Лебедина пісня».

Риторичне запитання використовується як засіб відтворення діалогу з уявним співрозмовником. Наприклад:

Was it wise to put himself into a position where he might have to eat his words? (J. Galsworthy. The Man of Property).

У наведеному прикладі мовець не очікує відповіді на своє запитання.

Таким чином, можна зробити висновки, що синтаксичні стилістичні засоби відіграють особливу роль у досягненні експресивності мовлення.

Література:

1. Гром’як Р. Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром’як, Юрій Ковалів, Василь Теремко. — К. : Академія, 2006. — 752 с.

2. Єфімов Л. П. Стилістика англійської мови і дискурсивний аналіз. Учбово-методичний посібник / Л. П. Єфімов, О. А. Ясінецька. — Вінниця: Нова книга, 2004. — 240 с.