К.п.н., доцент Матюха Г. В., студентка Гронь К. М.

Мелітопольський державний педагогічний університет

ім. Богдана Хмельницького, Україна

Оригінальність поетики Джеймса Джойса

Джеймс Августин Джойс – всесвітньо відомий англо-ірландський письменник XX сторіччя. Вже майже століття його творчість залишається поприщем для активних філологічних пошуків. Причини такої уваги до творів письменника можна легко пояснити. З одного боку, Джеймс Джойс – авангардист, модерніст та новатор, який спричинив еволюцію в стилістиці, сучасній прозі. З іншого боку – це письменник, який зумів у своїй творчості поєднати світові та поетичні пошуки його епохи та створити нові шляхи сьогоденного мистецтва. В історію світової літератури, Джойс увійшов як основоположник "потоку свідомості" на чолі зі своїм романом "Улісс".

Велику частину творчого доробку письменника складають прозові твори і лише незначну – лірика. Та незважаючи на кількість, поетичний спадок митця не є менш талановитим та заслуговує на дослідження, тому що він відображає становлення стилю та майстерності письменника.

Джеймс Джойс написав та опублікував дві ліричні збірки: "Камерна музика" (Chamber Music) в 1907 та "Вірші по пенні за штуку" (Pomes Penyeach) в 1927 році. Для дослідження ми обрали другу збірку, яка найточніше відображає душевні пориви та болі письменника, які супроводжували його протягом життя, його невпевненість у завтрашньому дні, підозри про зраду дружини, почуття до молодої коханки та переживання про втрату сил, зору. Дж. Джойс був одним з небагатьох письменників, завдяки якому поезія поверталася до своїх етимологічних корнів "поезія" як "поезіс", тобто творіння, витвір мистецтва.

Читач, котрий знає Джеймса Джойса як автора "Уліссу" – визначного модерністського роману XX століття, буде здивованим, якщо познайомиться з ліричними творами видатного письменника. На перший погляд його вірші можуть здатися традиційними, старомодними, але вони відкривають нам іншого, незнайомого Джойса. Завдяки цьому ми можемо по-новому побачити і його новаторську прозу [1, С. 93 – 94].

Джеймс Джойс все своє життя складав вірші, але в майбутньому вони розчинилися в його прозових творах. Хоча деякі твори митця, що відносяться до найпізнішого періоду творчості своєю простотою протистоять його прозі. Натомість, різноманітні прийоми "затемнення" змісту, які допомагали створювати багатоплановість тексту завдяки використанню багатозначних символів та посилань на різноманітні джерела, письменник використовував і в ліричних творах. У своїх віршах Джойс міг майстерно використати одне слово, яке б розкривало зміст усього ліричного твору.

Лірика майстра еволюціонувала від легких, витончених "слів для музики" до трагічно-філософських віршів пізнього періоду. У ліричних творах Джойса виражені роздуми про життя, поневіряння та душевний біль письменника.

Збірка "Вірші по пенні за штуку" наповнена образами-символами, які дуже часто є двозначними. Образ молодої коханки Джойса, Амалії Поппер – це символ вічної жіночності або символ початку чогось нового. Проте слід зауважити, що ні в якому творі письменника не можна знайти закінчений жіночий образ.

Не всі вірші Джойса цієї збірки є дуже простими, як може видатися на перший погляд. Завдяки грі багатозначними символами та словами, письменник створює багатозначність тексту [2, С. 76]. У ліричних віршах Джойса можна виділити такі тематичні рівні:

1. Біографічний рівень, тобто зв'язок з реальними подіями в житті письменника;

2. Емоційний рівень – відображення власного емоційного стану письменника через створення слів та асоціації;

3. Символістський рівень – розширення значення образів віршів до символів;

4. Міфопоетичний рівень – зведення образів до міфологічних витоків.

Також слід зауважити, що головний принцип поетики Джеймса Джойса базується на використанні художнього тексту, звукосимволізму та міфопоетиці. Ці складові є основою збірки "Вірші по пенні за штуку".

У своїх ліричних творах Джойс створив власний та неповторний художній світ, в якому він об’єднав різні стилістичні прийоми, дотримуючись традицій та методів. За основу "універсальності" всесвіту, письменник взяв міфопоетичне начало. В творчості Джеймса Джойса, міф не є узагальненням літературного матеріалу, а виконує роль наочного прикладу і актуалізує ще й додаткові ідеї твору. Використання міфологічних сюжетів дозволило письменнику перебороти буденність існування, від якої він втікав і додати цій формі сучасності [3, С. 52].

Через музику письменник хотів виразити ідею єдності і краси світу, так як музика є чи не найпершим мистецтвом, що виникло раніше за інші. Так в ліричному циклі "Вірші по пенні за штуку" митець через синтез символіко-міфологічних та метафоричного прийомів змушує явища природи, міські та буденні явища говорити та діяти. Саме це допомагає Джойсу створити багату звукову картину. Наприклад, у вірші "Tilly": urge, call, moo, make brute music; "Watching the Needleboats at San Sabba" - hear, cry, sigh, mourn та в інших віршах: rain, falls softly, muttering rain, weeps ("She Weeps over Rahoon"), wind whines, the shingle, groan ("On the Beach at Fontana"), a starknell tolls ("Nightpiece"), whisper ("Alone"), they mouth loves language, gnash, lash, worded or sung ("А Memory of the Players in a Mirror at Midnight") [4].

Отже, лірика Джеймса Джойса, пройшовши великий шлях, повернулася до простоти, що символізує єдність головних ідей його творчості. В поезії Джойса розвиваються головні проблеми його творчості: проблема слова, синтезу літератури та музики, становлення митця. Його ліричні твори мають право на те, щоб зайняти гідне місце поряд із його прозовими творами, адже саме вірші показують нам той бік особистості письменника, що залишався для нас до цього часу загадкою.

Література

1. Артур Рембо і Джеймс Джойс (джерела модерністського світовідчуття) // 3-я Міжнар. конф. "Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур": Тези доп. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1996. – Т. 1, ч. 2. – 128 c.

2. Слово-символ и образ-символ (деривационная архитектоника произведений Джеймса Джойса и Андрея Белого) // Вісн. Харк. держ. ун-ту. – 1997. – № 390. – С. 75–77.

3. Мелетинский Е. М. От мифа к литературе / Е. М. Мелетинский. – М.: Наука, 2000. – 142 с.

4. James Joyce "Pomes Penyeach [Електронний ресурс]: http: // joycebiblio. org/