Право/3. Охрана авторского права.

Заіка Д. П.

Науковий керівник: к. е. н., доцент Ульяницька О. В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Необхідність удосконалення та гармонізації стандартів охорони прав інтелектуальної власності в умовах міжнародного ринку

Глобалізація світового господарства, зростання масштабів економічної експансії транснаціональних корпорацій, подальший прогрес у розвитку електронних засобів зв'язку, а також інтернаціоналізація науки обумовлюють необхідність гармонізації стандартів охорони прав інтелектуальної власності на різних рівнях.

Рівень наукових розробок щодо охорони прав інтелектуальної власності в аспекті міжнародних економічних відносин є недостатнім. Серед українських учених чимало фахівців у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Вивчення даної проблеми займалися вітчизняні науковці: Лариса Козярівська, Наталія Ясько, Турчак Ірина, Гураль Ірина. Але більшість публікацій розглядають загальний порядок охорони прав інтелектуальної власності, при цьому майже немає розробок щодо охорони даних прав у зовнішньоекономічній діяльності. Існує необхідність у новому теоретичному осмисленні проблеми охорони прав інтелектуальної власності у зовнішньоекономічній діяльності, практичного її розв’язання із урахуванням міжнародного досвіду, чинних правових актів.

На основі комплексного аналізу охорони прав інтелектуальної власності в умовах міжнародного ринку необхідно виявити існуючі недоліки та запропонувати рекомендації стосовно охорони й ефективного захисту вказаного права, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення та адоптації законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності до міжнародних та європейських стандартів.

Захист права інтелектуальної власності є однією з проблем, яку потрібно вирішити Україні для входження у світове співтовариство як інтелектуально та економічно розвинутої держави. В законодавстві виявилися серйозні проблеми та недоліки її функціонування, які істотно позначилися на розвитку національного науково-технологічного і творчого потенціалу, стримували становлення нової інноваційної моделі розвитку країни, ускладнювали відносини України з провідними державами світу. Нагальна необхідність ефективної правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності для України зумовлюється обраною нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпечення соціальної орієнтації економіки та інноваційного соціально-економічного розвитку, що має спиратися насамперед на активізацію власного інтелектуального потенціалу [1].

Об’єкти інтелектуальної власності відрізняються від інших об’єктів економічної діяльності і тому вимагають особливого підходу до захисту прав власності на них.

Особливістю об’єкту інтелектуальної власності як економічного товару є те, що його можна охарактеризувати як громадське благо, за наступними ознаками. По-перше, він є неконкурентний – споживання додаткової одиниці товару не збільшує граничних витрат на його виробництво. По-друге, не виключний – важко або неможливо виключити додаткових індивідуумів від споживання даного товару.

Наявність цих характеристик означає, що винахід чи літературний твір можна легко скопіювати і пропонувати його до споживання так само вільно, як і оригінал, та заробляти на ньому. Затрати чи доходи автора при цьому не змінюються. Отже, вільний доступ до результату інтелектуальної власності дає найбільшу суспільну вигоду, бо сприяє його більшому поширенню та більшому задоволенню суспільної потреби в ньому.

Водночас ринок творів інтелектуальної діяльності володіє ознаками, властивими ринкам громадських благ.

Перша ознака це спадні середні витрати, тобто витрати на отримання результатів творчої діяльності є, як правило, фіксованими і збільшення доходу із зростанням об’єму комерційної реалізації цих результатів приводить до спадних середніх витрат; це свідчить про те, що монопольна власність на результати творчої діяльності дає можливість відшкодувати витрати і отримати найбільший прибуток. Наступна ознака – невизначеність, так як в творчій та пошуковій діяльності завжди присутній додатковий елемент невизначеності, який робить інвестиції в подібну діяльність більш ризикованими і тому вимагає більшого очікуваного прибутку від неї.

Відсутність належного захисту інтелектуальної власності може бути серйозним обмеженням для міжнародної торгівлі (і діяти так само, як тарифи та квоти), оскільки іноземні виробники не зацікавлені продавати свою продукцію чи розміщати своє виробництво там, де вони можуть зазнати збитків від незаконного використання своїх наукових та технологічних досягнень. Недостатній рівень захисту інтелектуальної власності перешкоджає високотехнологічному експорту та прямим іноземним інвестиціям [2].

Більшість країн світу сьогодні здійснюють торгову політику в рамках норм і правил Світової організації торгівлі (СОТ). Основною вимогою вступу до цієї організації є гармонізація національної законодавства з положеннями угод СОТ, і передусім угоди ТРІПС (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, TRIPS), яка є всеосяжною багатосторонньою угодою по торгівельним аспектам прав інтелектуальної власності. Угода ТРІПС має гармонізуючий вплив на стандарти охорони прав інтелектуальної власності в усіх країнах світу. Крім того, вона вперше включає інтелектуальну власність у контекст світової торгівлі та пов'язаних з нею глобальних проблем.

Цілі гармонізації національних законодавств із міжнародними нормами сформульовані, насамперед, у системі угод Всесвітньої організації інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization, WIPO або ВОІВ). На національному рівні вона сприяє законодавчому забезпеченню одного з найважливіших прав людини — права на результати інтелектуальної діяльності; підвищенню рівня охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності при балансі інтересів правовласників і суспільства; забезпеченню збереження й примноження інтелектуального потенціалу; зміцненню зв'язків між інтелектуальною власністю, з одною боку, та міжнародною торгівлею та змінами в галузі економіки, культури та техніки — з іншого.

Перспективними для процесу гармонізації стандартів охорони прав інтелектуальної власності, що очолює ВОІВ, вважаються наступні напрямки: співпраця країн на міжнаціональному, регіональному та міжнародному рівнях з ВОІВ; участь в угодах, конвенціях, союзах, адміністративні функції яких виконує ВОІВ; співпраця на рівні національних та інтеграційних патентних відомств (ЄС), авторсько-правових товариств та постійний міжнародний обмін науково-технічною, зокрема патентною, інформацією; співробітництво з відповідними організаціями та громадянами з питань охорони інтелектуальної власності; участь у організації та проведенні міжнародних семінарів, конференцій, симпозіумів з питань правової охорони й використання об'єктів інтелектуальної власності; сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співпраці між державами й міжнародними організаціями; сприяння модернізації та гармонізації національних законодавств відповідно до міжнародних норм [3].

Серед основних недоліків чинного механізму охорони та захисту права інтелектуальної власності можна визначити наступні: надані охоронними документами права на об’єкти інтелектуальної власності не забезпечені належними мірами організаційного, адміністративного та кримінально-правового характеру. Відповідно, якщо нема системи виявлення порушень то й цивільно-правовий механізм охорони вказаних прав теж діє не в повній мірі; відсутній ефективний адміністративний та судовий захист наданих прав; не визначена відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності; відсутні спеціалізовані органи і кваліфіковані фахівці з попередження і виявленню порушень інтелектуальної власності; бездіяльність, громадських організацій з охорони інтелектуальної власності;

відсутність достатньої кількості спеціалістів з права інтелектуальної власності, які б могли ефективно налагодити механізм захисту й забезпечити його функціонування [4].

Аналіз законодавчої бази України в галузі інтелектуальної власності та визначення її ключових недоліків дає підстави для визначення напрямів удосконалення, а також адаптації діяльності в цій сфері до вимог ТРІПС. До найважливіших з поміж них належать такі: подолання суперечностей між новим Цивільним кодексом та Господарським кодексом у сфері інтелектуальної власності, а також усунення множинності нормативно-правових актів; кодифікація законодавства, а саме створення та затвердження Кодексу про інтелектуальну власність, відповідно до вимог ТРІПС; сприяння створенню цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності; посилення кримінально-правової відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, підвищення рівня адміністративної відповідальності, а також створення спеціалізованого суду в сфері інтелектуальної власності; створення та прийняття законопроекту про захист прав інтелектуальної власності в галузі торгівлі різноманітними видами об'єктів прав інтелектуальної власності; створення дієвої раціональної системи ефективного застосування українського законодавства у боротьбі проти піратства; визначення механізмів охорони інтелектуальної власності в галузі інформаційних технологій, і передусім удосконалення нормативно-правової бази у галузі охорони прав інтелектуальної власності в Інтернеті та запровадження комплексною підходу до правової охорони комп'ютерних програм та баз даних, нормативно-правове регулювання питань, пов'язаних з необхідністю оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності [3].

Узгодження національного законодавства в сфері інтелектуальної власності з нормами міжнародних угод в рамках СОТ є надзвичайно важливим кроком для розвитку вітчизняних галузей, де переважає творча діяльність, для налагодження зв’язків із світовим економічним співтовариством, що, в свою чергу, стимулюватиме встановлення в Україні необхідних ринкових інституцій, технологічний розвиток та економічне зростання.

Змінення законодавчої бази в галузі інтелектуальної власності та її гармонізація до міжнародних стандартів дозволить створити реальні механізми захисту прав інтелектуальної власності і тим самим знизити збитки бюджету та поліпшити імідж держави.

Література:

1. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навч. пос. – К.: Кондор, 2007. – 156 с.

2. Козярівська Л., Ясько Н. Захист авторських та суміжних прав в Україні – [Електрон. дан.]. – Режим доступа: http: baranovoschool.hmarka.net/Ivlasn.doc

3. Єременко А.В. Напрямки гармонізації національних стандартів охорони прав інтелектуальної власності з міжнародними та європейськими нормами // Зб. мат. VIII міжн. наук.-практ. конф. "Міжн. торгівля в контексті європ. інтеграції". - К.: УАЗТ, 2005.

4. Шишка Р.Б. Національні засоби охорони прав інтелектуальної власності у сфері електронної комерції – [Електрон. дан.]. – Режим доступа: http: //goo.gl/Qzd4Y