Конституционное право

К.ю. н. Дудченко О.С.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Принцип демократичного централізму в державному управлінні незалежної України

Централізм в управлінні передбачає, що організація та діяльність виконавчих органів держави будується на засадах виборності органів державної влади, підзвітності їх народові, обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих, відповідальності кожного державного органу й посадової особи за доручену справу [1, с. 28]. В умовах відмови від командно-адміністративної системи важливого значення набуває раціональне правове регулювання співвідношення процесів централізації й децентралізації у сфері державного управління. Як зазначає український учений В.Б. Авер’янов, “дані явища мають універсальний, всеохоплюючий характер, пронизуючи всі сфери життєдіяльності суспільства, впливаючи та взаємодіючи з такими політико-правовими явищами, як: виконавча влада, правова держава, демократія, бюрократія, право, управління, самоврядування тощо” [2, с. 152]. У зв’язку з цим варто згадати про принцип демократичного централізму, який існував за умов панування командно-адміністративної системи в СРСР й УРСР. Зокрема, українська дослідниця проблем державного управління Н.Р. Нижник стверджує, що в сучасній Україні принцип демократичного централізму в управлінні державою й діяльності відповідних державних органів втратив своє значення [3, с. 61]. Проте, на нашу думку, сам принцип демократичного централізму в Україні юридично не закріплений, але його основні елементи продовжують функціонувати, зокрема, саме в діяльності колегій органів виконавчої влади України ми й можемо простежити ці процеси. Так, однією з ознак принципу демократичного централізму в державному управлінні є виборність усіх керівних органів знизу доверху. Аналіз нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів виконавчої влади України, дозволяє зробити висновок про те, що, незважаючи на проведені реформи, де-факто зазначена ознака принципу демократичного централізму в державному управлінні незалежної України існує формально. Наступна ознака принципу демократичного централізму проявляється в періодичній звітності про наслідки діяльності структурних підрозділів відповідних органів центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій, територіальних органів виконавчої влади та правоохоронних органів України на засіданнях колегій відповідних органів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового положення про колегію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації” від 2 жовтня 2003 р. № 1569 рішення колегії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів колегії [4]. У даному формулюванні можна простежити ще одну з ознак принципу демократичного централізму: “підкорення меншості більшості”. Водночас члени колегіального органу, які залишилися в меншості, своєю участю в обговоренні також здійснюють своєрідний вплив на прийняття рішення. Рішення колегії, утілені в життя наказом керівника центрального органу виконавчої влади або розпорядженням голови місцевої державної адміністрації, є обов’язковими для виконання. У зв’язку з цим радянський дослідник А.Є. Лунєв зазначав, що одним з ефективних засобів забезпечення подальшого розвитку принципу демократичного централізму є перехід до колегіальних форм остаточного вирішення ряду основних питань галузевого управління колегіями міністерств [5, с. 28–29]. Учений стверджував, що поєднання колегіальності та єдиноначальності є лише принципом організації й діяльності органу і не може бути його формою та методом роботи [6, с. 57]. Таким чином, вищезазначені ознаки дають підстави стверджувати, що основні елементи принципу демократичного централізму в незалежній Україні проявляються в діяльності колегій центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.

Література:

1. Ортинський В. Л. Управління в органах виконавчої влади України : [навч. пос.] / Ортинський В. Л., Кісіль З. Р., Ковалів М. В. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 296 с.

2. Державне управління: теорія і практика [Авер’янов В. Б., Цвєтков В. В., Шаповал В. М., Кисіль С. П., Кривенко Л. Т.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с. – С. 152. (НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького).

3. Юридична енциклопедія : В 6 т. / [НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького ; за ред. : Шемшученко Ю. С. (голова) та ін.] – К. : “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1999. – Т. 2 : Д. – Й. – 1999. – 741 с.

4. Про затвердження Типового положення про колегію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації : Постанова Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1569. Редакція від 18 жовтня 2011 р. [Електронний ресурс] : Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела : // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1569-2003-%D0%BF.

5. Лунев А. Е. О дальнейшем развитии демократии в советском государственном управлении / А. Е. Лунев // Советское государство и право. – 1962. – № 7. – С. 28–29.

6. Лунев А. Е. Демократизм советского государственного управления / Лунев А. Е. – М. : “Юридическая література”, 1967. – 199 с.