Психологія і соціологія / 9.Психологія розвитку

К. психол. н. Тимофієва М.П.

Буковинський державний медичний університет

Рефлексія як основа професійної самореалізації студента-медика

Актуальність дослідження. В проблемі професійної самореалізації студента-медика підкреслюють провідну роль самопізнання особистості, наголошуючи, що саме активна рефлексія дає змогу зробити професійну самореалізацію активним, творчим і особистісно значущим процесом. Водночас рефлексивний аспект цього процесу вивчено недостатньо. Тому метою даної роботи з'явилося вивчення особливостей формування рефлексивних процесів у осіб юнацького віку під час навчання у вищому навчальному закладі.

Метою нашого дослідження є визначення місця та характеру значущих рефлексивних компонентів у професійній самореалізації студента-медика.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні та поглибленні знань про: рефлексію як основу самоусвідомлення і саморегуляції особистості; професійної самореалізації студентів-медиків як багатоплановий і складно детермінований процес зі своєю специфічною структурою та динамікою розвитку, в ході якого особистість стає суб’єктом професійної діяльності.

Практичне значення роботи полягає у тому, що отримані результати можуть бути використаними для вдосконалення процесу професійної підготовки студентів-медиків; комплекс прийомів розвитку рефлексивних компонентів професійної самореалізації студентів-медиків може бути використаний в організації навчання та адаптована для використання в системі післядипломної освіти.

Досліджувалися різні аспекти рефлексії: як компонента структури діяльності (Л.С. Виготський, А. Н. Леонтьев); дослідження рефлексії в контексті проблематики психології мислення (В.В. Давидов, Ю. Н. Кулюткін, І. Н. Семенов, С.Ю. Степанов); вивчення рефлексивних закономірностей організації комунікативних процесів (В.С. Біблер, С.Ю. Курганов, А. Ліпман); аналіз рефлексивних феноменів в структурі спільної діяльності (В. А. Недоспасова, В.В. Рубцов); педагогічний напрям, представники якого розуміють рефлексію як інструментальний засіб організації учбової діяльності (О. С. Анісимов, М. Е. Боцманова, А. З. Зак, А. В.Захарова); знання рефлексії розглядається як результат осмислення своєї життєдіяльності (Ф. Е. Василюк, М. Р. Гінзбург, Н.І. Гуткіна, А. Ф. Лазурський); генетичний напрям дослідження рефлексії (В.В. Барцалкина, Ю. В. Громико, Ж. Піаже). застосування у професійній підготовці активних методів навчання (О.О.Бодальов, Ю.М. Ємельянов, М.М. Заброцький, С.Д. Максименко, Л.А. Петровська, Л.Г. Терлецька, Н.В. Чепелєва, Т.Д. Щербан, Т.С. Яценко); дослідження рефлексії як фундаментального механізму самопізнання і саморозуміння (В.В. Знаков).

Як визначають М.В. Буланова-Топоркова, А.В. Духавнева, Л.Д. Столяренко – у проблемній ситуації звичні способи дій не дозволяють вирішити завдання, в результаті усвідомлюється необхідність рефлексії. Рефлексія направлена на пошук причини невдач і утруднень, в ході чого усвідомлюється, що використовувані засоби не відповідають завданню, формується критичне відношення до власних засобів, потім до умов завдання застосовується ширший круг засобів, висуваються припущення, гіпотези, відбувається інтуїтивне рішення (на неусвідомлюваному рівні) даної проблеми, а потім вже відбуваються логічне обґрунтування і реалізація рішення.

Професійну рефлексію слід розглядати як спрямованість рефлексивного мислення на об’єкти професійної діяльності, якими є і розвиток професійних якостей. Згідно з особистісною парадигмою професійну рефлексію розглядають як один із методів самопізнання й самовдосконалення, як невід’ємну складову. Рефлексія в професійному становленні майбутнього медичного працівника є не лише засобом, а й метою навчання, не лише процесом самопізнання, але і змістом, джерелом особистісного досвіду, чинником актуалізації розвитку професійної культури. Професійне становлення на основі розвитку професійної рефлексії та самовдосконалення охоплює оцінювання своїх можливостей і набуття відповідних якостей, потрібних для виконання професійних обов’язків.

З. Заборовській відзначав, що самосвідомість рефлексії є особливою формою самосвідомості, що знаходиться на межі між внутрішнім і зовнішнім світом людини. Вона ґрунтується на когнітивній переробці й інтеграції різнорідної інформації щодо власної особистості. Джерела цієї інтеграції: аналіз, синтез, причинно-наслідкове і генетичне мислення. У самосвідомості рефлексії сильно розвинений пізнавальний чинник, що робить можливою критичну самооцінку, самоаналіз, доступ до механізмів своєї поведінки. Це створює сприятливі умови для ефективного самоконтролю і усестороннього розвитку особистості.

В.В. Знаков в своїх працях, присвячених розумінню, вводить поняття саморозуміння, в якому він виділяє когнітивну і екзистенціальну складові. Під когнітивною стороною він розуміє здібність і схильність суб'єкта до рефлексії, тобто свідомого самоаналізу, тоді як екзистенціальна сторона є емоційним, емпатичним, спонтанним розумінням власного буття, його рушійних сил і сенсів.

Отже, процес підготовки спеціалістів медичного профілю, з функціонуванням в системі “людина-людина” повинен включати психологічні рефлексивні методи, які дозволяють підвищити ефективність навчальної діяльності, освоїти майбутню професію і здійснити особистісний розвиток.

Вказані вище підходи до вивчення проблеми рефлексії дозволяють зробити висновок про те, що багатьма дослідниками наголошується провідна роль рефлексії в ефективній, гармонійній самореалізації особистості, в формуванні професійних здібностей, в забезпеченні процесу розвитку і саморозвитку, в досягненні максимальної ефективності і результативності професійної діяльності.