К.е.н. Молодоженя М.С., студент Синявський В.В.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Формування інноваційної культури підприємства

Розвиток сучасної конкурентоспроможної економіки є одним із найпріоритетніших стратегічних завдань високорозвинених держав світу. Щороку вони покращують свої макроекономічні показники, нарощують обсяги виробництва продукції, безперервно підвищуючи при цьому її якість. Такі економічні досягнення є неможливими без чіткого розуміння важливості впровадження інновацій у процес виробництва, створення сприятливих умов для формування і реалізації інноваційного потенціалу в межах як окремого підприємства, так і економіки країни загалом. Але інноваційна діяльність не є спонтанним процесом, який відбувається періодично. Впровадження інновацій у виробництво є, перш за все, результатом чітко сформованого, безперебійного механізму, яким виступає інноваційна культура підприємства.

Формування інноваційної культури підприємства виступає складним і багатогранним процесом, який полягає в усвідомленні важливості раціонального інноваційного мислення персоналу підприємства, сприйнятті нових ідей та впровадженні їх у життя, розумінні того факту, що ефективний розвиток підприємства є неможливим без реалізації інноваційного потенціалу підприємства [2].

В умовах глобалізації формування інноваційної культури українських підприємств є базисом, фундаментом для створення сприятливого середовища впровадження результатів інноваційної діяльності у виробництво, а також стимулювання персоналу підприємств до формування та реалізації нових ідей та розробок. Згідно із Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» інноваційна культура тлумачиться як невід’ємна складова інноваційної діяльності підприємства, яка характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціально-психологічної підготовки особистості і суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки на інноваційних засадах [1]. Як бачимо, формування інноваційної культури підприємств є не лише завданням підприємств, але і загальнодержавною проблемою, оскільки держава зацікавлена у тому, щоб національна економіка постійно зростала і ставала конкурентоспроможною на міжнародній арені.

Значимість інноваційної культури для розвитку національної економіки віддзеркалюють практичні дії наших стратегічних партнерів, а саме країн-членів Європейського Союзу та Росії. Так, наприклад, в 1996-1997 роках в Європі був прийнятий Меморандум про інновації (Green Paper of Innovation in Europe) і План європейського інноваційного розвитку (The First Action Plan for Innovation in Europe). Вищенаведені програмні документи передбачають створення необхідної інфраструктури з метою стимулювання розвитку інноваційної культури підприємств. Дані заходи свідчать про те, що європейські колеги досить серйозно ставляться до проблеми формування інноваційної культури підприємств, оскільки чітко усвідомлюють, що без фундаменту, яким виступає інноваційна культура реалізація усіх можливостей інноваційного потенціалу є неможливою. Росія також відповідально поставилася до питання формування інноваційної культури підприємств. Ще у 1999 році було утворено спеціалізовану установу – Інститут стратегічних інновацій, який є визнаним лідером у сфері дослідження проблем формування та становлення інноваційної культури на усьому пострадянському просторі [3].

Варто зазначити, що формування інноваційної культури підприємств залежить від групи різноманітних чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх. Так, до зовнішніх чинників можна віднести державну політику у сфері інновацій, рівень науково-технічного прогресу, управління освітою, засобами масової інформації тощо. До внутрішніх чинників належать культура та освіта працівників, їхня мотивація щодо впровадження результатів інноваційної діяльності у виробничий процес, умови праці, лояльність працівників, статус підприємства тощо [2].

Передумовами для формування інноваційної культури підприємств можуть бути відкритий доступ до інформації всередині підприємства, матеріальне стимулювання та мотивування персоналу підприємства, участь працівників у прийнятті управлінських рішень, підтримка керівництва та схвалення інноваційної активності персоналу.

Відповідно до вищезазначених чинників впливу та передумов можна виокремити такі основні етапи формування інноваційної культури підприємств:

1. Визначення пріоритетних завдань та потенційних напрямків діяльності.

2. Розробка стратегії та програми розвитку інноваційної культури.

3.Оптимізація інтелектуального та інноваційного потенціалу підприємства.

4. Побудова інноваційної системи підприємства.

5. Формування та реалізація механізму стимулювання та мотивування.

6. Реалізація стратегії інноваційної культури.

7. Оцінка ефекту впровадження стратегії інноваційної культури.

8. Удосконалення програми розвитку інноваційної культури.

Підводячи підсумок, можна сказати, що формування інноваційної культури вітчизняних підприємств є невід’ємною умовою для реалізації інноваційного потенціалу підприємств, створення конкурентоспроможної та інноваційної економіки, забезпечення нормальних умов для життя і праці спеціалістів та підвищення авторитету України на міжнародній арені.

Література:

1. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №13. – С 354 – 358.

2. Коюда О. П. Інноваційна культура та її характерні особливості / О. П. Коюда, О. А. Небилиця // Проблеми науки. – 2009. – № 7. – С. 15–20.

3. Шульгіна Л.М. Сучасні концепції стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства / Л.М. Шульгіна, В.В. Юхименко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №3. – Т.2. – С.79-84.