ас. Крахіна В.А., Заботін С.С.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

Проблеми оплати праці на підприємствах України та їх удосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду

Постановка проблеми. Одним з основних критеріїв розвитку держави та добробуту суспільства, є рівень життя населення, який безпосередньо залежить від оплати праці на всіх рівнях економіки. Системи оплати праці, які нині існують в Україні, не відповідають вимогам соціально орієнтованої ринкової економіки, не має чітко налагодженого механізму взаємодії своїх основних елементів. Тому актуальним питанням є розгляд систем оплати праці у зарубіжних країнах і вибір найбільш ефективних з них для використання на вітчизняних підприємствах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вчених, що присвячують свої роботи проблемам організації заробітної плати в Україні можна назвати: Г.Я. Левчунь, Є.І. Бойко, А.В. Базилюк, Л.В. Синява, А.С. Богачьов, Д.П. Богиня, С.Й. Вовканич, В.М. Данюк, Г.А. Дмитренко, та інші. Серед закордонних вчених вагомий внесок у розробку проблем регулювання заробітної плати здійснили А. Маслоу, К.Р.Макконелл, А.Маршалл, П.Самуельсон, Дж.М.Кейнс, В.Майєр, , Е. Мейо та інші. Наукові роботи містять пропозиції щодо реформування системи оплати праці. Але методологічна база реформування системи оплати праці, вивчення зарубіжного досвіду їх реалізації, та застосування в діяльності вітчизняних підприємств, потребує подальших наукових досліджень.

Мета дослідження. Метою даної статті є дослідження систем оплати праці, що практикуються у зарубіжних країнах, і розробка рекомендацій щодо їх використання на підприємствах України.

Основний матеріал дослідження. В Україні сформована методична база щодо формування систем оплати праці. Нормативна основа систем визначена Законом України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР. [3], Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції від 25 квітня 1997 р. № 234/97-ВР [4]. та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 р. № 100 [5]. Для дослідження існуючих проблем оплати праці проаналізуємо частку заробітної плати у загальних доходах населення (табл. 1).

Таблиця 1

Середньомісячна заробітна плата за регіонами

Назва регіонів	2008	2009	2010	2011	Січень-листопад 2012
Україна	1806	1906	2239	2633	2999
Автономна Республіка Крим	1609	1707	1991	2295	2623
області
Вінницька	1404	1511	1782	2074	2415
Волинська	1380	1427	1692	1994	2322
Дніпропетровська	1876	1963	2369	2790	3117
Донецька	2015	2116	2549	3063	3488
Житомирська	1404	1493	1785	2071	2346
Закарпатська	1453	1562	1846	2069	2322
Запорізька	1812	1843	2187	2607	2907
Івано-Франківська	1543	1627	1927	2213	2525
Київська	1852	1987	2295	2761	3127
Кіровоградська	1428	1537	1815	2114	2408
Луганська	1769	1873	2271	2742	3069
Львівська	1570	1667	1941	2244	2559
Миколаївська	1621	1806	2122	2448	2781
Одеська	1633	1787	2046	2387	2669
Полтавська	1661	1733	2102	2481	2819
Рівненська	1523	1614	1960	2211	2545
Сумська	1472	1593	1866	2177	2483
Тернопільська	1313	1412	1659	1871	2162
Харківська	1679	1804	2060	2407	2726
Херсонська	1375	1482	1733	1970	2246
Хмельницька	1429	1521	1786	2075	2398
Черкаська	1459	1532	1835	2155	2488
Чернівецька	1402	1523	1772	1985	2298
Чернігівська	1370	1465	1711	1974	2292
м. Київ	3074	3161	3431	4012	4548
м.Севастополь	1726	1882	2167	2476	2835

У січні–листопаді 2012р. розмір середньомісячної номінальної заробітної плати штатних працівників підприємств, установ, організацій становив 2999 грн. і порівняно з відповідним періодом 2011 року збільшився на 14%. Порівняно з 2010 роком у 2011 заробітна плата збільшилась на 17,6%, а у 2009 була меншою на 17,4% і становила 1906 грн.

З метою надання наглядної динаміки, було складено графік змін середньомісячної заробітної плати (рис. 1).

Рис 1. Середньомісячна заробітна плата по Україні

Розмір середньомісячної заробітної плати в Україні значно нижчий ніж в розвинутих країнах. В перерахунку на гривні на кінець 2012 року в Японії вона складала 29160 грн., в США 33210 грн., в Германії 31590 грн., у Франції 27000 грн. Динаміка росту середньомісячної заробітної плати свідчить про інфляційні процеси в Україні. Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робіт. На 01.12.2012р. вона складала 1134 грн.

В усіх регіонах середній розмір оплати праці був вищим за мінімальну заробітну плату, разом з тим лише у 5 з них заробітна плата перевищила середню по країні: у м.Києві – 4548 грн., Донецькій – 3488 грн., Київській – 3127 грн., Дніпропетровській – 3117 грн. та Луганській – 3069 грн. областях. Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався у Тернопільській, Херсонській, Чернігівській та Чернівецькій областях і не перевищував 77% від середнього по економіці.

Розподілення середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності представлено у табл. 2.

Таблиця 2

Середньомісячна  заробітна плата за видами економічної діяльності

Вид діяльності	2010	2011	Січень-листопад 2012
Усього	2239	2633	2999
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги	1430	1800	2018
Лісове господарство та пов’язані з ним послуги	1787	2300	2516
Рибальство, рибництво	1191	1369	1534
Промисловість	2580	3120	3472
Будівництво	1754	2251	2475
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	1874	2339	2679
Діяльність готелів та ресторанів	1455	1777	2035
Діяльність транспорту та зв’язку	2726	3138	3463
діяльність наземного транспорту	2355	2699	2964
діяльність водного транспорту	2987	3428	3219
діяльність авіаційного транспорту	6774	8742	9826
додаткові транспорті послуги та допоміжні операції	2976	3432	3844
діяльність пошти та зв’язку	2435	2709	2901
Фінансова діяльність	4601	5340	5937
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	2436	2935	3409
з них дослідження і розробки	2874	3270	3681
Державне управління	2747	3053	3359
Освіта	1889	2081	2505
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	1631	1778	2166
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	2065	2380	2923
з них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	2194	2500	3115

До видів економічної діяльності з найвищим рівнем оплати праці відносилися авіаційний транспорт, фінансова діяльність, добування паливно-енергетичних корисних копалин та виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення, де заробітна плата працівників перевищила середній показник по економіці в 1,4–3,3 рази. Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався у рибальстві та рибництві, виробництві текстилю, одягу, хутра та виробів з хутра, шкіри та виробів зі шкіри, обробленні деревини та виробів з деревини, сільському господарстві, мисливстві та пов’язаних з ними послугах, готелях та ресторанах і не перевищував 68% від середнього по економіці.

Отже, можна свідчити що відсутність ефективних механізмів підвищення реальних доходів та збереження низької  вартості  робочої  сили не  сприяє відтворенню основних функцій заробітної плати (зокрема, мотиваційної та стимулюючої) та призводить до зростання її диференціації.

В результаті проведеного аналізу виділено такі проблеми в системі оплати праці України: низький рівень заробітної плати за деякими видами економічної діяльності (сільському господарстві, готельному та ресторанному бізнесі, рибальстві та рибництві, виробництві текстилю); низький взаємозв’язок мотивації праці та її оплати на підприємствах України; невідповідність рівня оплати праці світовим вимогам; однобічна спрямованість на ближню мотивацію. Така ситуація руйнівно діє на мотиваційне середовище особистості, не викликає зацікавленості у власному розвитку, тому доцільним є розгляд закордонних систем оплати праці для забезпечення відповідності заробітної плати в Україні світовим вимогам.

У країнах із розвинутою ринковою економікою накопичено великий досвід використання різних систем оплати праці, вивчення якого може бути корисним при формуванні систем оплати праці на вітчизняних підприємствах. За кордоном виділяють три моделі оплати праці: американську, японську і західноєвропейську. Вивчення літератури, яка присвячена зарубіжному досвіду оплати праці, дозволяє визначити основні риси, що характеризують вказані вище моделі оплати праці (табл. 3).

Таблиця 3

Закордонні моделі оплати праці

Модель оплати праці	Критерії оплати	Характерні риси	Переваги	Недоліки
Американська	Зміст роботи, вимоги, що пред’являються до виконавця	Переважання стимулюючої функції, широке використання системи оцінки робіт та оцінки заслуг	Постійне вдосконалення мотиваційного механізму.	Виплата річних доплат спричинить ситуацію, коли робітники та службовці можуть ігнорувати довгострокові інтереси компанії.
Японська	Анкетні дані, результати праці, оцінка якостей працівника	Переважання відтворювальної функції, економічне спонукання до праці через задоволення життєвих потреб	Автоматичне підвищення заробітку працівника протягом всієї його трудової діяльності, а також службове просування.	Система вимагає специфічної попередньої підготовки, як людини, так і зовнішнього середовища, в якому вона працює.
Західноєвропейська	Професійна підготовка, вік, стаж	Поєднання державного і колективного регулювання оплати праці, використання єдиних тарифних сіток для всіх категорій працівників	Зміцнення почуття спільності працівників фірми, виховання кадрів на принципах партнерства; сприяння розвитку і індивідуальних навичок працівників, ініціативи, творчих засад; відповідність цілей працівників до цілей підприємства.	Низька залежність заробітної плати за результатами роботи працівника

У більшості галузей промисловості США переважають системи почасової заробітної плати зокрема фіксована і заохочувальна. При фіксованій системі оплати праці розмір заробітної плати визначається тривалістю відпрацьованого часу і прямо не ув'язується з обсягами виробленої продукції за цей проміжок, а при заохочувальній - враховується продуктивність праці робочого. При фіксованій системі заробітна плата нараховується за єдиними тарифними ставками для кожного розряду робіт або за цілим діапазоном ставок. Причому вибір кожної розцінки залежить від тривалості роботи за кожним розрядом і від оцінки діяльності працівника. Заохочувальна система стимулює, як правило, збільшення кількості виробленої продукції, її різновидом є система контрольованого змінного виробітку і система двох ставок.

Для американської моделі оплати праці є характерним широке використання оцінки робіт і оцінки заслуг. Як правило, в оцінці робіт виділяються три стадії: аналіз робіт, їх опис і зіставлення робіт з метою побудови ієрархії заробітної плати. Оцінка робіт спирається на порівняння і аналіз вимог досягнення нормативної продуктивності, які диктуються роботою її виконавцю. Так чинники оцінки робіт у промислових галузях США діляться на чотири основні категорії: 1. кваліфікація (рівень освіти, ініціативність, виробничий досвід); 2. трудові зусилля; 3. відповідальність (за виробничий процес, матеріали і продукцію, безпеку праці тощо); 4. умови праці (нормальні, шкідливі). На відміну від оцінки робіт, оцінка заслуг має справу з безпосереднім виконавцем. При оцінці заслуг працівників використовуються методи експертної оцінки, анкетування та угрупування працівників за результатами оцінки їх роботи. На підприємствах України можна застосовувати існуючу у США гнучку систему оплати праці, засновану на участі працівників у прибутках компанії чи в розподілі доходів. При цій системі преміальні виплати залежать від продуктивності праці, якості продукції, економії матеріалів, задоволення вимог споживачів, надійності робітника. Вона сприятиме справедливому нарахуванню заробітної плати, що має спричинити зростання мотивації персоналу підприємств.

Японська модель оплати праці передбачає довічний найм працівників. Організація оплати праці в японської моделі побудована перш за все на анкетних даних працівника, тобто враховуючи вік, стать, освіту, стаж тощо. Відзначимо, що на цій групі критеріїв базуються співвідношення тарифних ставок і окладів працівників японських фірм, в той час як результати праці і оцінка ділових і особистих якостей враховується в останню чергу. На японських підприємствах застосовуються три види основних тарифних ставок: 1) особиста що є X; 2) трудова що залежить Х1; 3)синтезована що Х2. Особиста ставка Х є основою традиційної організації оплати праці в Японії. Її величина визначається стажем і віком працівника. Х1 залежить від рівня його кваліфікації і результативності праці. Х2 є поєднанням двох попередніх ставок і враховує чотири чинники: вік, стаж, рівень кваліфікації і результати праці. Зауважимо, що синтезовану ставку застосовують 70% японських фірм і з її допомогою прагнуть уникнути автоматичного підвищення заробітку залежно від тривалості роботи працівника у фірмі без урахування кінцевого результату.

Надбавки до тарифних ставок на японських підприємствах діляться на трудові (надбавки за результати, за майстерність, кваліфікацію тощо) та відтворювальні (транспортні, сімейні) метою яких є усвідомлення того що добробут працівника залежить від добробуту фірми, де він працює. Так, частка надбавок у тарифному заробітку складає 13-15%, в окремих випадках - 30%. Премії виплачуються японським працівникам звичайно 2 рази - за підсумками роботи за півріччя і рік. Розмір премії складає в середньому 3,5-4 місячної зарплати, а у великих компаніях - навіть 10. На частку бонусів припадає приблизно 1/4 річного заробітку середнього японського працівника.

На українських підприємствах можна використовувати перелічені види тарифних ставок, для зменшення плинності кадрів. Адже висока плинність персоналу спричиняє зниження показників ефективності роботи компаній, зниження обсягів виробництва, зниження продуктивності праці.

Західноєвропейська модель оплати праці є проміжним варіантом між американською і японською. В якості головного критерію оплати праці виступає професійна підготовка працівника, в той час як вік і стаж є додатковими критеріями оплати праці. За цими чинниками здійснюється просування по службі, що призводить до підвищення величини заробітної плати. Характеризуючи західноєвропейську модель оплати праці, дослідимо особливості оплати праці в таких країнах із соціальне-орієнтованою ринковою економікою, як Німеччина та Франція. У Німеччині умови оплати праці закріплюються тарифними договорами, що укладаються на рівні підприємства, округу, землі. При укладанні колективних договорів про підвищення тарифних ставок соціальні партнери керуються прогнозами зростання продуктивності праці і цін, що розробляються авторитетними експертами.

На підприємствах Німеччини найбільш широко використовуються акордна і почасова системи оплати праці, а доплати і надбавки підрозділяються на доплати компенсаційного характеру, що покликані компенсувати відхилення від нормальних умов праці, і надбавки, стимулюючі досягнення високих результатів праці.

У Франції заробітна плата працівників визначається сторонами в трудових угодах і колективних договорах. Проте багато питань оплати праці регулюються законом. Особливе місце в організації оплати праці на підприємствах займає індивідуалізована оплата, в основі якої є те, що підвищення основної заробітної плати, так само як і нарахування премій і надбавок, повинно бути тісно пов'язано з конкретними результатами праці. Зростання заробітної плати в західноєвропейській моделі залежить від трьох основних факторів: продуктивності праці, стажу роботи і віку працівника, що характерно і для українських підприємств, тому можна вважати, що вона є основою Української системи оплати праці.

Висновки. Системи оплати праці є глобальною проблемою для України, тому що на сьогоднішній день існує велика кількість невирішених питань і протиріч у сфері оплати праці. Одна із найсерйозніших проблем у цій області – відсутність твердої залежності величини оплати праці від реальних зусиль працівника, а також від результатів його праці. Для подолання цієї проблеми необхідно використовувати досвід закордонних підприємств щодо оптимізації діючих систем оплати праці, встановлення об'єктивної диференціації заробітної плати, розвитку і стимулювання працівників підприємств та організацій.

Література:

1. Гриньова В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / В.М. Гринькова, Г.Ю. Шульга. – К.: Знання, 2010. – 310 с.

2. Брезицька К. Ф. Аналіз сучасних систем оплати праці в зарубіжних країнах / К.Ф. Брезицька // Управління розвитком. 2011. - № 8(105). - с. 30-31.

3. Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР.

4. Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції від 25 квітня 1997 р. № 234/97-ВР

5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 р. № 100

6. Жук Н. Дослідження особливостей зарубіжного досвіду здійснення кадрової політики / Н.Жук // Галицький економічний вісник. — 2011. — №1(30). — с. 15-24 - (світова економіка й міжнародні економічні відносини).

7. Доходи і витрати населення // Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua