Экономические науки / Экономика предприятия

 

Юшков Є.В.

Харківський національний економічний університет

Огляд методів оцінки та аналізу фінансових ризиків

 

Оцінка ризику є окремим етапом процесу управління ризиком, що включає якісний і кількісний аналіз ризику.

Якісний аналіз ризику визначає можливі види ризику, оцінює рівень їх небезпеки і виділяє фактори, що впливають на рівень ризику. Кількісний аналіз ризику забезпечує числове визначення величини окремих видів ризиків, а також сукупного ризику всього вибраного напряму підприємницької діяльності. Залежно від методу оцінки його величина може змінюватися.

Для кількісного визначення рівня ризику застосовують різні методи, які об'єднують у чотири групи: експертні, економіко-статистичні, розрахунково-аналітичні, аналогові. На рис. 1 відображено сутнісне наповнення існуючих підходів до оцінки фінансового ризику.

Метод експертних оцінок носить більш суб'єктивний характер порівняно з іншими методами. Ця суб'єктивність є наслідком того, що група експертів, яка займається аналізом ризику, виголошує власні суб'єктивні судження як про попередню ситуацію, так і про перспективи її розвитку. Найчастіше даний метод застосовується при недостатній кількості інфор­мації або при визначенні рівня ризику такого напряму підприємницької діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати по­передні показники. В найбільш загальному вигляді сутність даного методу полягає в тому, що підприємство виділяє певну групу ризиків і розглядає, яким чином вони можуть вплинути на його діяльність. Цей розгляд зводиться до надання бальних оцінок за ймовірність виникнення того чи іншого ризику, а також до рівня його впливу на діяльність фірми.

 

Група методів оцінки ризику
 
 

 

експертні
 

економіко-статистичні
 

розрахунково-аналітичні
 

аналогові
 

визначають рівень ризику при відсутності необхідної інформація для розрахунків, ґрунтуються на опиту­ванні спеціалістів з наступною статистично-математичною обробкою результатів цього опитування
 

визначають рівень ризику по окремих операціях на основі порівняння з аналогічними, багаторазово здійснюваними операціями, для порівняння використовують власний  зовніш­ній досвід здійснення таких операцій
 

застосовуються за наявності великого обсягу статистичної інформації для отримання точної кількісної величини рівня ризику, обчислюють середньоквадратичне відхилення, кое­фіцієнт варіації, β-коефіцієнт тощо
 

визначають кількісне вираження рівня ризику на основі внутрішньої інформаційної бази самого підприємства (застосовуються при оцінці ризику неплатоспро­можності, зниження фінансової стійкості)
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1. Характеристика груп методів оцінки фінансових ризиків

 

За стабільності внутрішнього та зовнішнього середови­ща підприємства, достатньої кількості даних про перебіг окремих операцій (доходи і втрати), процесів, напрями економічної активності використовують процедури ста­тистичного методу оцінки ризику. Цей метод ґрунтується на теорії ймовірностей розподілу випадкових величин. Ма­ючи достатньо інформації про реалізацію певних видів ри­зику в минулих періодах, суб'єкт ризику здатен оцінити ймовірність реалізації їх у майбутньому. Однак для прийняття рішення необхідно так само виміряти коливання показників, тобто визначити міру відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього на практиці використовують два взаємопов’язані показники: дисперсію та середньоквадратичне відхилення. Причому, чим більше значення середньоквадратичного відхилення, тим більший ризик управлінського рішення. Використовують при розрахунках також коефіцієнт варіації. За допомогою коефіцієнта варіації можна зрівнювати навіть коливання ознак, виражених в різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися в межах від 0 до 100%. При цьому, чим менше його значення, тим більша стабільність прогнозованої ситуації, і менший рівень ризику даного заходу або напряму діяльності. Перевагою цього методу є простота математичних розрахунків, а явний недолік – необхідність великої кількості вихідних даних, оскільки чим більший масив вихідних даних, тим точніший розрахунок. Статистичний метод дає змогу отримати найповнішу кількісну інформацію про рівень ризику, але не передбачає аналізу джерел походження ризику, тобто ігноруються певні складові ризику.

Аналітичний метод оцінювання ризику — система статистичних оцінок на основі попереднього експертного відбору ключових па­раметрів з подальшим аналізом впливу факторів ризику на них. Він є комбінацією статистичного оцінювання і принципів експертного аналізу. Основними перевагами аналітичного методу є об'єд­нання факторного аналізу параметрів, які впливають на ризик, і виявлення можливих способів зниження його рівня. Прикладом аналітичного методу є метод доцільності витрат. Його сутність полягає у тому, що вит­рати за кожним напрямом діяльності, а також за окремими її елементами мають різний рівень ризику. Наприклад, рівень ризику за витратами, пов'язаними з купівлею сировини, буде вищим, ніж за витратами на зарплату. Визначення рівня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтоване на ідентифікацію потенційних зон ризику. Для цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, що являють собою зону загальних втрат, у ме­жах яких конкретні втрати не перевищують граничного зна­чення встановленого рівня ризику. Перевага цього методу полягає в тому, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов'язаний з орен­дою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару. Основний недолік методу полягає в тому, що (як і при ста­тистичному методі) підприємство не аналізує джерела ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи його складові. Оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства. Фінансове становище фірми — це комплексне поняття, що ха­рактеризується системою абсолютних і відносних показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз цих показників дозволяє оцінити фінансову стійкість фірми. А як відомо залежність між фінансовою стійкістю і ризиком прямо пропорційна. Крім того, як тільки підприємство стає фінансово нестійким, виникає ризик банкрутства [11, с. 67].

Метод аналогій використовують у тому разі, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Суть даного методу полягає в тому, що при аналізі рівня ризику певного напряму підприємницької діяльності доцільно використовувати дані про розвиток саме таких і аналогічних напрямків у минулому. Аналіз попередніх факторів ризику здійснюється на основі інформації, одержаної із різних джерел, таких як опубліковані звіти компаній про свою попередню діяльність, інформації, розповсюджуваної державними організаціями, даних страхових компаній і т.д. Одержані таким чином дані обробляються з метою виявлення залежностей між плановими результатами діяльності фірми з урахуванням потенційних ризиків. Об’єктивна складність при використанні даного методу для оцінки рівня ризику полягає в тому, що дані минулих періодів повинні застосовуватись в теперішній момент часу без урахування того факту, що будь-який напрям підприємницької діяльності знаходиться в постійному розвитку.

Таким чином слід зазначити що існують різні методи оцінки фінансовими ризиками, але для їх раціонального вибору керівництво кожного підприємства повинно дотримуватися певних умов (наявна інформація, доступність до інформації, обмеженість у часі, мета проведення оцінки та ін.)


 

Література:

 

1. Бланк А. Финансовый менеджмент: Управление финансовыми рисками. – К.: Ника-Центр, 2005. – 600 с.

2. Брегін Н.А., Брітченко І.Г. Механізм оцінки й управління фінансовими ризиками підприємств / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. – Донецьк : ДонДУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2004. – 172с.

3. Вітлинський В. В. Фінансовий ризик і методи його вимірювання / В. В. Вітлинський, Г. І. Великоівенко // Фінанси України. - 2000. - № 5. - С. 13-23.

4. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. - К.: Деміур, 1996. – 212 с.

5. Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності / В.В. Вітлінський // Фінанси України. – 2003. – № 3. – С. 4.

6. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

7. Гридчина М.В. - Финансовый менеджмент. – К.: МАУП, 2004. – 160 с.

8. Камлик М.І. Економічна безпека підприємницької діяльності.  Економіко-правовий аспект : навч. посібн. – К. : Вид-во "Атака", 2005. – 432 с.

9. Кім Ю.Г. Фінансові ризики в системі фінансово-економічної безпеки підприємства / Ю.Г. Кім // Фінанси України. – 2005. – № 6. – С. 13.

10. Уткин Э.А., Фролов Д.А. Управление рисками предприятия: Учебно-практическое пособие. – М.: ТЭИС, 2003. – 247с.

11. Чекулаев М. Риск-менеджмент: управление финансовыми рисками на основе анализа Волатильности. – М.: Альпина Паблишер, 2002. – 344с.

12. Шапкин А.С. Экономические и финансовые риски. Оценка, управление, портфель инвестиций: Монография. – М.: Издательско-торговая корпорация «Доликов и К», 2003. – 544 с.