Экономические науки / Экономика предприятия

Майстренко Є.С.

Харківський національний економічний університет

Характеристика механізму управління формуванням капіталу підприємства

Процес управління формування капіталу підприємства має ґрунтуватися на певному механізмі. С. М. Гончаров та Н. Б. Кушнір визначають механізм як пристрій, прилад, що здійснює ряд механічних операцій, а також як сукупність процесів, прийомів, методів, підходів здійснення певних дій задля досягнення мети [6, с. 185]. Економічна енциклопедія трактує дане поняття як систему, пристрій, спосіб, що визначає порядок певного виду діяльності [7, с. 354]. В соціально-економічній системі механізм визначає послідовність етапів певного виду діяльності.

Неточність у визначенні поняття механізм перешкоджає ефективному формуванню та правильному його використанню на практиці. Влучно, на мою думку, дав визначення Пономаренко В. С., який трактує механізм управління підприємством як «сукупність форм, структур, методів і засобів управління, об’єднаних спільністю мети, за допомогою яких здійснюється ув’язування та узгодження суспільних, групових і приватних інтересів, забезпечується функціонування і розвиток підприємств як соціально-економічної системи» [10, с. 28].

В результаті аналізу існуючих визначень можна виділити два підходи до розуміння суті фінансового механізму. Перший підхід полягає в тому, що фінансовий механізм трактують як організаційне відображення фінансових відносин. Другий підхід до розгляду поняття «фінансовий механізм» полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан і розвиток суб’єкта господарювання.

Таким чином, ґрунтуючись на думках вищезгаданих економістів, під механізмом управління формуванням капіталу підприємства доцільно розуміти сукупність взаємоузгоджених правил, заходів, методів, важелів та інструментів управління, які застосовуються суб’єктами по відношенню до об’єктів управління для забезпечення оптимальності структури капіталу та ефективності його використання підприємства.

Управління формування капіталу із застосуванням фінансового механізму може досягти необхідного результату лише за поєднання доцільно спрямованого взаємовпливу всіх його елементів. Для цього він повинен відповідати таким вимогам [1, с. 57]: налаштованість кожного елемента фінансового механізму на виконання властивого йому навантаження; спрямовання дії всіх елементів фінансового механізму, який забезпечує інтереси всіх суб’єктів фінансових відносин; зворотний зв’язок усіх елементів фінансового механізму різних вертикальних і горизонтальних рівнів; своєчасність реакції елементів фінансового механізму вищого рівня на зміни, які відбуваються під впливом елементів нижчого рівня.

Механізм управління формуванням капіталу підприємства є частиною загальної системи управління підприємством, що забезпечує вплив на чинники, від яких залежить загальний результат діяльності суб’єкта.

Процес формування механізму управління формування капіталу підприємства необхідно розпочати з характеристики його складових. До них належать: 1) суб’єкти та об’єкти управління; 2) послідовність етапів управління; 3) система фінансових інструментів; 4) система принципів та методів, що забезпечують ефективне управління фінансовою стійкістю підприємства; 5) система фінансових важелів управління; 6) система регулювання фінансової діяльності; 7) система зовнішньої підтримки фінансової діяльності підприємства; 8) інформаційно-аналітичне, кадрове, програмно-технічне забезпечення; 9) головна мета, завдання та цілі управління фінансовою стійкістю.

При побудові механізму управління формуванням капіталу підприємства можуть бути застосовані такі підходи: системний, інтеграційний і ситуаційний підходи, сутність яких наведена на рис. 1

	Призначення підходів при побудові механізму формування капіталу підприємства
			ситуаційний
		інтеграційний
системний

		придатність різних методів управління визначається конкретною ситуацією. Найефективнішим методом у конкретній ситуації є метод, який найбільше відповідає даній ситуації.
врахування цілісності механізму, яка припускає що зміни заплановані в одній частині системи, обов'язково будуть впливати на інші; відкритості системи, яка передбачає вплив зовнішнього середовища і відповідну реакцію внутрішнього середовища на нього; динамізм (безупинний розвиток системи)
	посилення взаємозв'язків між суб'єктами управління, поглиблення співробітництва між ними. Інтеграція між суб'єктами механізму управління формування капіталу означає досягнення синергетичного ефекту в разі його функціонування

Рис. 1. Характеристика підходів до побудови механізму формування капіталу підприємства

Основними принципами забезпечення функціонування механізму управління формуванням капіталу є керованість, плановість, адекватність, безперервність розвитку та зворотній зв'язок [11, c. 141].

Формуючи перелік суб’єктів управління формуванням капіталу підприємства, необхідно зазначити, що в цьому процесі повинна брати учать все підприємство. Якщо управління локалізовано лише у фінансово-економічних відділах, то можна стверджувати, що на підприємстві система не виконує своїх функцій управління. До переліку суб’єктів, що беруть участь в управлінні можна віднести власників підприємства, голову правління (директора), топ-менеджерів, фінансову дирекцію, підрозділи тощо.

Система зовнішньої підтримки формування оптимальної структури капіталу підприємства включає:

державне та інші зовнішні форми фінансування підприємства;

кредитування підприємства. Цей механізм заснований на наданні підприємству різними кредитними інститутами різноманітних форм кредиту;

лізинг (оренда). Цей механізм базується на надання в користування підприємству цілісних майнових комплексів, окремих видів необоротних активів за певне плату на передбачений період. Основними формами лізингу, використовуваного в сучасній фінансовій практиці, є оперативний лізинг, фінансовий лізинг; зворотний лізинг;

страхування. Механізм страхування спрямований на фінансовий захист активів підприємства і відшкодування можливих його збитків при реалізації окремих фінансових ризиків (настанні страхової події). Розрізняють внутрішнє і зовнішнє страхування фінансових ризиків;

інші форми зовнішньої підтримки фінансової діяльності підприємства (ліцензування, державна експертиза інвестиційних проектів, селенг тощо [4, c. 21–22].

Одним з визначених завдань формування структури капіталу є забезпечення відносної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства і забезпечується формуванням раціональної структури майна та капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб. Формування механізму управління фінансовою стійкістю дозволить керівникам використовувати його для забезпечення стабільного функціонування та прогнозування розвитку підприємства в майбутньому.

Таким чином, за умови удосконалення фінансово-економічного механізму управління діяльністю підприємства стане можливим досягнення довгострокових цілей як самого підприємства, так і держави, а також стабілізація національної економіки та підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку.

Література:

1. Артус М. М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки / М. М. Артус // Фінанси України. – 2005. – № 5. – С. 54–59.

2. Базартінова О. В. Управління позиковим капіталом підприємств і його основні джерела формування / О. В. Базартінова // Вісник Донецького університету економіки та права. – 2011. – № 2. – С. 125–128.

3. Білик М. Д. Фінансовий аналіз : навч.посібн. / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. – К. : КНЕУ, 2005. – 592 с.

4. Бланк И. А. Финансовый менеджмент / И. А. Бланк. – К. : Эльга, Ника-Центр, 2007. – 656 с.

5. Власова І. Політика управління заборгованістю в системі фінансового менеджменту підприємства / І. Власова // Економіка. – 2011. – № 5 (112). – С. 17–20.

6. Гончаров С. М. Тлумачний словник економіста / С. М. Гончаров, Н. Б. Кушнір. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.

7. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.2 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.

8. Єпіфанов А. О. Обґрунтування фінансового механізму підприємства / А. О. Єпіфанов, В. П. Москаленко, О. В. Шипунова // Фінанси України. – 2004. – № 1. – С. 3–11.

9. Мішеніна Н. В. Механізм формування оптимальної структури фінансового капіталу в системі забезпечення стійкого розвитку підприємства / Н. В. Мішеніна, І. С. Мареха // Вісник СумДУ, серія Економіка. – 2010. – №1’2010. – С. 7–14.

10. Пономаренко В. С. Механизм управления предприятием: стратегический аспект / В. С. Пономаренко. – Харьков : Изд ХГЭУ, 2002. – 252 с.

11. Прокопишин Л. М. Механізм формування та використання управлінського потенціалу на підприємствах машинобудування / Л. М. Прокопишин // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 7. – С. 138 – 145.