ЭКОНОМИКА.Экономика предприятия

Юрченко А.П., Поповський Ю.Б., Кузьміна О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Моделі і методи проектування систем управління

В останні десятиліття відповіддю організацій в усьому світі на посилення конкуренції в глобальному масштабі став відхід від централізовано координуються, багаторівневої ієрархії і рух до різноманітних, більш гнучким структурам, що нагадує скоріше мережі, ніж традиційні управлінські піраміди. Сьогодні в сучасному управлінні важливим етапом є проектування основних процесів. Тимчасова природа проектів контрастує з бізнесом (процесами), які є повторюваною, постійною або частково постійною діяльністю з виробництва продуктів або послуг. На практиці, управління вищезазначеними двома системами часто різниться і таким чином вимагає розвитку окремих технічних навичок та використання розподіленого управління ними. Тому, важливим питанням є не тільки вивчення систем управління, а аналіз та дослідження моделей і методів проектування систем управління й управління проектами [1].

Досвід реалізації проектів показує, що застосування сучасних технологій проектного менеджменту дозволяє заощадити до 20% коштів, які виділяються на виконання проекту. При цьому власне витрати на управління не перевищують декількох відсотків від загальної вартості проекту. Щоб одержати з методології проектного менеджменту максимальну користь для всього підприємства, необхідно створити структуру, що підтримує єдину систему планування та контролю виконання проектів, а саме офіс управління проектом.

У сучасних стандартах з управління проектами не наведено типових рішень щодо функціональних та організаційних структур управління ризиками проектів, відсутні технології зміни та адаптації офісу управління проектами підприємства для одночасно виконуваних проектів. Існуючі методи управління ризиками проекту не дозволяють визначити внесок прийнятих заходів реагування на проектні ризики в зниження сукупного ризику проекту, не враховують можливих залишкових втрат при оцінці ефективності впливу на проектні ризики. Таким чином, актуальною науково-прикладною задачею є розробка організаційної моделі та методів управління проектами для забезпечення ефективного функціонування сітьових організацій та фінансування заходів реагування на проектні ризики [4].

Питання переваг та недоліків проектування систем управління організації висвітлюється у роботах вітчизняних наукових дослідників Е.Р. Метелевої, Г.В. Тимофеєва, Е.М.Семенова, С.В. Дегтярьова, А.А. Земляков, Р.Г. Пожидаева, О.О. Юлдашевої, О.В. Катенева, К.С. Полонского, Г.О. Сталінської, С.С. Кичева, Я.А. Сергиенко, О.А. Зикова і зарубіжних вчених Й. Рюэгг-Штюрма, Л. Ахтенхагена, Р. Патюреля, М. Райсс, Т. Стюарта. У своїх дослідженнях вченими висвітлено сутність та специфіку переваг та недоліків проектування систем управління [2].

На сьогодні існує багато моделей та методів проектування систем управління. Для того щоб обрати відповідний метод проектування та проаналізувати за допомого моделі потрібно прийняти ефективне управлінське рішення.

З концептуального проектування починається створення концептуальної схеми БД, в основі якої лежить концептуальна модель даних [4].

Концептуальна модель представляє загальний погляд на дані. Розрізняють два головних підходи до моделювання даних при концептуальному проектуванні:

− семантичні моделі;

− об'єктні моделі.

Процес проектування складного об'єкта розпадається на ієрархічну сукупність процесів проектування окремих компонентів, що приводить до виникнення такого поняття як середовище проектування. Середовище проектування включає проектувальника, сукупність обчислювальних засобів, методичне забезпечення.

Рис.1. Модель середовища проектування [5]

Любий процес проектування може встановлювати зв'язок з будь-яким процесом середовища проектування і запитувати створення нового підлеглого процесу (рис.1.5).

Лінія, що з'єднує процес середовища з окремим процесом проектування, означає відношення "належить до". За допомогою графічної схеми можна представити мережну модель процесів, виділивши її структурні рівні.

Така модель дозволяє розглядати окремий процес проектування і його інтерфейси без спільного розгляду всіх процесів.

Реалізація складних проектів потребує зусиль підприємств, пов'язана із залученням великого обсягу фінансових ресурсів і з високим рівнем інвестиційних ризиків. Під ризиком зазвичай розуміють несприятливі події, які призводять до матеріальних, часових, фінансових та інших втрат. Інвестори та замовник, що беруть участь у таких проектах, можуть зажадати від проектних менеджерів зниження рівня можливих ризиків до необхідних меж. Це сприяє застосуванню організаціями, що беруть участь у виконанні проектів, сучасних технологій управління проектами, проведенню превентивних заходів щодо зниження впливу проектних ризиків. Основні процеси управління проектами, їхній взаємозв'язок з іншими предметними областями та процесами проекту описано в загальноприйнятих стандартах IPMA і UPMA.

Література:

1. Брезицкий Е.О. Использование объектно-ориентированного подхода в задачах имитационного моделирования / Е.О. Брезицкий, В.А. Бек // Міжнародна науково-технічна конференція “Інтегровані комп’ютерні технології в машинобудуванні ІКТМ-2001” – Харків: Нац. аэрокосмічний ун-т “Харківський авіаційний інститут”, 2001. – С. 141.

2. Бушуев С.Д., Бушуева Н.С. Компетентный взгляд на управление проектами NCB v3. - К.:ІРІДІУМ., 2006. – 208 с.

3. Верзух Э. - Управление проектами: ускоренный курс по программе МВА: Пер. с англ. -М.: ИД "Вильямс", 2008. -471 с.

4. Грачева М.В., А.Б. Секерин. Риск-менеджмент инвестиционного проекта. — «Юнити» «Москва», 2008. — 544 c.

5. Зиндер Е. З. Управление ИТ-инфраструктурой как эффективное руководство ИТ-ресурсами предприятия в их развитии / Информационный бюллетень ВОО «Сообщество ИТ-директоров Украины», 2007. — С. 13—14.