Асистент Ткаченко С. М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Оцінка рівня економічної стійкості аграрного підприємства

Дослідження економічної стійкості аграрного підприємства пов'язане з визначенням її оціночного показника – рівня економічної стійкості, що характеризує інтегральні можливості ефективного функціонування підприємства, не дивлячись на відхиляючу дію різних чинників. Значущість показника, який визначається системою екзогенних і ендогенних чинників, для виявлення резервів і можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства в умовах невизначеного середовища, не підлягає сумніву. Визначення рівня економічної стійкості істотно доповнює інформацію, яка може бути отримана в результаті проведення стандартних процедур економічного аналізу. У загальному випадку, визначення рівня економічної стійкості аграрного підприємства може проводитися на основі двох підходів: на основі аналізу кінцевих показників діяльності підприємства; на основі аналізу внутрішнього ресурсного потенціалу підприємства. Виділимо наступні вектори чинників, що визначають структуру грошового потоку, і результати діяльності підприємства, що є вхідною інформацією при визначенні кількісного показника економічної стійкості аграрного підприємства:

вектор відомих (детермінованих) чинників – D_i;

вектор невизначених (вірогідних) чинників – N_i;

вектор чинників, по яких ухвалюється управлінське рішення – M_i.

Результатом взаємодії цих груп чинників є вектор дійсних параметрів (Р_i) здійснення фінансово-господарської діяльності і вектор показників результативності діяльності підприємства (R).

.

Побудова області зміни значень вектора результатів, залежно від зміни значень вхідних векторів, дозволяє визначити область економічної стійкості підприємства. Інструментами для виявлення базисних чинників є: аналіз чутливості; визначення виробничого важеля і фінансового важеля; визначення порогу рентабельності і аналіз структури собівартості продукції. В умовах недостатньої необхідної достовірної інформації використання методів дисперсійного аналізу є одним з найбільш обґрунтованих при ухваленні рішення про ступінь впливу різних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища на кінцеві результати діяльності. Для аграрного підприємств до базисних компонентів виділених груп чинників відносяться наступні чинники:

детерміновані чинники – вартість устаткування, норми амортизаційних відрахувань, різні норми витрат (наприклад, матеріальних ресурсів);

невизначені чинники – вартість матеріальних ресурсів, обсяг продаж, рівень податків;

чинники, по яких ухвалюється управлінське рішення, – ціна, розмір заробітної плати робочих, розмір маркетингових витрат.

Для розробки та впровадження управлінських рішень по критерію їх впливу на рівень економічної стійкості підприємства необхідно досліджувати взаємозв'язки векторів, тобто вплив векторів детермінованих і стохастичних чинників через вектор управлінського рішення на вектор результату діяльності підприємства. Закономірно, що основна проблема при цьому полягає в кількісному визначенні взаємозв'язків між векторами чинників. Рішення її пов'язано з використанням методів імітаційного моделювання, за відсутності необхідної статистичної інформації можливо використовувати дані експертних оцінок вірогідності і законів розподілу, а також методів непараметричної статистики.

Основною перевагою розглянутого підходу є його достатньо легка формалізована інтерпретація і прозорість. Проте необхідно відзначити його „поверхневий” характер. Так, наприклад, на параметри збуту впливають не тільки і не стільки розмір маркетингових витрат, але і сам характер маркетингової діяльності персоналу, якість і інші характеристики конкурентоспроможності продукції підприємства, а також іміджу, репутації, інформаційних ресурси підприємства. Саме ці чинники визначають внутрішні механізми формування економічної стійкості підприємства.

Характеристиками конкурентного ресурсного потенціалу визначаються особливості адаптаційного і регресійного потенціалів підприємства, її „економічної маси” і „економічної мобільності” підприємства, і, кінець кінцем, її економічна ефективність. У зв'язку з цим представляється актуальним досліджувати економічну стійкість аграрного підприємства через аналіз її внутрішнього ресурсного конкурентного потенціалу. Вивчення взаємозв'язків між ресурсним потенціалом фірм і динамікою виробництва, цін і витрат є одним з основних завдань сучасної економічної науки.

На наш погляд, визначення рівня економічної стійкості аграрного підприємства пов'язано з оцінкою якості і цінності компонент його внутрішнього ресурсного потенціалу і виявлення найбільш значущих зовнішніх і внутрішніх чинників негативної дії. Дослідження рівнів зовнішніх погроз внутрішнім ресурсам, пов'язано з виділенням найбільш значущих чинників, дія яких приводить до актуалізації внутрішніх ланцюжків нестабільності, для кожної групи ресурсів, що формують компоненти внутрішнього конкурентного потенціалу підприємства.

Для визначення рівня економічної стійкості аграрного підприємства необхідна комплексна методика, що ґрунтується на дослідженні системи чинників, що визначають ефективність функціонування підприємства, і аналізі підприємства в процесно-функціональному і ресурсно-потоковому аспектах, узятих в єдності і взаємодії. Тобто по елементах організаційної структури, по процесах, що протікають в них, і по тих, що визначають ефективність цих процесів внутрішнім ресурсам. Це дає можливість проаналізувати причинно-наслідкові механізми виникнення певних результатів діяльності підприємств. При цьому доцільно використовувати логістичну модель підприємства, в якій підприємству відповідає певне положення в галузевій і регіональній мережі фінансових, матеріальних, трудових і інформаційних потоків ресурсів.