Экономические науки / Экономика предприятия

Бондаренко К.

Харківський національний економічний університет

Визначення етапів побудови системи управління обіговими активами на підприємстві

Управління оборотними коштами є важливою складовою побудови ефективного управління підприємства в цілому, однак, як свідчить практика, немає єдиного підходу. Проте, як будь-який процес управління економічною системою, управління оборотними коштами підприємства необхідно здійснювати поетапно [2, с. 123]. В табл. 1 представлено результати узагальнення підходів вчених щодо визначення етапів управління обіговими активами підприємства.

Таблиця 1

Етапи управління обіговими активи підприємства

Автор	Зміст етапу
Бланк І.О., Ситник Г.В. [1,c. 189]	аналіз оборотних активів підприємства у попередньому періоді, вибір політики формування оборотних активів підприємства, оптимізація обсягу оборотних активів, забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів, забезпечення необхідної рентабельності оборотних активів, вибір форм і джерел фінансування оборотних активів.
Кириченко Т.В., Кудрявцева С.С. [3, с. 33]	оцінка складу оборотних активів в попередньому періоді, аналіз ефективності використання оборотних активів, вибір моделі управління оборотними активами, оптимізація об'єму і структури оборотних активів, забезпечення потреби в ресурсах джерелами покриття.
Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. [4, с. 532]	визначення мети і завдань управління, формування інформаційної бази управлінських рішень, аналіз стану та ефективності управління обіговими активами, розробка плану-прогнозу потреби в обігових активах на наступний період та визначення джерел фінансування цієї потреби, розробка політики управління окремими групами активів для досягнення стратегічних цілей управління, експертиза розробленого плану формування та політики управління активами підприємства з точки зору досягнення стратегічних цілей управління, оперативне управління процесом формування та кругообігом обігових активів.
Маргасова В.Г. [5, с. 219]	визначення стратегічної мети підприємства, визначення факторів, що впливають на ризики недосягнення стратегічної мети підприємства, формування складу завдань управління оборотним капіталом, загальна формалізація інтерференції стратегії підприємства і його тактики в галузі управління оборотним капіталом, розробка системи критеріїв оцінки ефективності політики підприємства в галузі оборотного капіталу, вибір політики комплексного оперативного керування поточними активами і поточними пасивами підприємства.

У теорії фінансового менеджменту розроблені різні критерії ефективного фінансового управління оборотними коштами. Загальновідомими із них являються наступні: мінімізація поточної кредиторської заборгованості, мінімізація сукупних витрат фінансування, максимізація повної вартості підприємства. Розроблена в теорії фінансового управління модель фінансування оборотних коштів, з одного боку, полягає в тому, що політика управління ними повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективної роботи. З іншої сторони, при виборі джерел фінансування приймаються рішення, що враховують терміни залучення та витрати за використання [6, с. 157].

Але водночас стратегічною метою управління не може бути лише забезпечення критеріїв ефективного фінансування оборотних коштів, адже вибір політики фінансування являється лише складовим етапом у системі управління оборотними коштами підприємства.

Головною метою управління оборотними коштами в сучасних умовах господарювання є функціонування капіталу підприємства в безперервному торговельно-операційному процесі, що забезпечує стійкий фінансовий стан фінансових ресурсів та досягнення найвищих результатів діяльності при оптимальних витратах і мінімальному рівні фінансового ризику. Виходячи із наведеної головної мети, існує наступне коло завдань управління оборотними коштами підприємства: визначення сукупної потреби та формування оптимального складу і структури оборотних коштів; ефективне інвестування коштів у окремі елементи оборотних активів, що забезпечує відновлення кожного господарського циклу та створення умов для приросту капіталу; оптимізація складу власних та запозичених джерел формування оборотного капіталу в умовах обраної фінансової стратегії підприємства; формування оптимальних обсягів товарних запасів для забезпечення безперервності торговельно-операційного процесу; забезпечення необхідного фінансування дебіторської заборгованості, пов'язаної зі створенням умов розширення реалізації товарів покупцям; формування оптимального обсягу запасу грошових активів, що забезпечить підтримку абсолютної ліквідності підприємства; мінімізацію середньозваженої вартості капіталу; прискорення оборотності оборотних коштів, яке дозволить скоротити потребу в них за рахунок більш раціонального їх використання; забезпечення зростання рівня рентабельності оборотного капіталу при прогнозованому рівні фінансового ризику; захищеність оборотних коштів в процесі їх використання в умовах інфляції; здійснення ефективного контролю за формуванням і використанням оборотних коштів [2, с. 124-125]. Оцінка ефективності управління оборотними коштами підприємства репрезентується через систему показників їх функціонування (показників ліквідності, оборотності, рентабельності, фінансової стійкості та інших додаткових показників). При цьому важливим є забезпечення єдності критеріїв ефективності з критерієм платоспроможності, а також з іншими частковими показниками, що можна досягнути шляхом їх системного порівняння. Також актуальним є формування комплексної системи аналізу ефективності формування та використання оборотних коштів підприємства, що передбачає послідовне використання вертикальної (структурної), горизонтальної (трендової), порівняльної, коефіцієнтної, факторної, декомпозиційної та інтегральної форм аналізу, оскільки дана структурно-логічна послідовність аналізу синтезує в собі весь вплив включених у дослідження показників, що значно полегшує економічну інтерпретацію отриманих результатів [2, с. 126].

Формування базової концепції управління оборотними коштами повинне включати дві складових: формування стратегії фінансування та використання оборотних коштів, що направлена на досягнення стратегічної мети, завдань, факторів і відповідно визначається тип стратегії управління.

Сутність економічного аспекту управління можна відобразити трьома основними напрямами: економічні інтереси, методи та результати. У загальному контексті, економічний аспект управління передбачає розгляд процесу формування і використання оборотних коштів зі сторони управління економічними інтересами на основі використання економічних методів з ціллю максимізації економічних результатів. Разом з тим пріоритетним напрямом в побудові економічного механізму управління оборотними коштами є формування механізму оптимізації обсягу та структури оборотних коштів з встановленням нормативів та оптимізаційних параметрів, визначення механізмів підвищення ефективності управління окремими елементами оборотних активів, а також побудова ефективного механізму оптимізації джерел фінансування оборотних коштів.

Організаційний аспект управління, зазвичай, в економічній літературі розглядається в двох напрямках: організація структур та їх взаємодії. По відношенню до оборотних коштів організація управлінських структур являє собою процес створення певної ієрархії підрозділів організації, що взаємодіють у сфері формування та використання оборотних коштів. Формування ефективної взаємодії структурних підрозділів у процесі управління є необхідними умовами підвищення його якості. При цьому важливим є формування додаткового напрямку – побудова ефективного механізму контролю щодо управління оборотними коштами підприємства. Безумовно, що організацій аспект управління тісно поєднаний з економічним, так як для оцінки результатів діяльності кожного із підрозділів необхідний економічний інструментарій – набір індикаторів, що дозволить оцінити результати праці кожного із них [2, с. 128-129]. Безсумнівним є той факт, що мета і завдання використання окремих видів оборотних активів підприємства мають істотні відмінні риси, тому у комплекс парадигми управління оборотними коштами входить деталізація системи управління в розрізі окремих складових оборотних активів. Тактика управління оборотними коштами передбачає використання конкретних методів і прийомів для досягнення поставленої мети у визначеній ситуації та у повний момент часу, що направлено на вибір оптимальної моделі оперативного управління за сформованих параметрів функціонування підприємства. При розробці методики визначення впливу стратегічних цілей підприємства на його тактичні рішення щодо управління оборотними коштами актуальним є використання програмно-цільового моделювання.

Впровадження в дію системи управління оборотними коштами підприємства, що базується на теоретичних аспектах її побудови в рамках вищенаведених етапів, є основним практичним етапом щодо удосконалення управління оборотними коштами та віддзеркаленням ефективності методичних та практичних доробок з використанням оптимальних методів, засобів і підходів до управлінських рішень.

Література:

1. Бланк І. О. Управління фінансами підприємств : [підруч.] / І. О. Бланк, Г. В. Ситник. – К. : КНЕУ, 2006. – 780 с.

2. Блонська В. І. Вдосконалення системи управління оборотними коштами торговельного підприємства / В. І. Блонська, Н. Б. Толопко // Наука й

3. Кириченко Т. В. Оборотный капитал организаций потребительской кооперации: проблемы применения методов финансового менеджмента : науч. издание / Т. В. Кириченко, С. С. Кудрявцев. – М.: Информацонно-внедренческий центр «Маркетинг», 2006. – 80 с.

4. Мазаракі А. А. Економіка торговельного підприємства / А. А. Мазаракі, Л. О. Лігоненко, Н. М. Ушакова. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.

5. Маргасова В. Г. Стратегія управління оборотним капіталом / В. Г. Маргасова // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 4. – С. 218–224.

6. Нусінов В. Я. Эффективность использования оборотных средств предприятий : моногр. / В. Я. Нусінов, Г. А. Семенов, С. Я. Салыга. – Кривой Рог : Издательский дом, 2007. – 432 с.

7. Овсійчук М. Ф. Управління активами та методика фінансування / М. Ф. Овсійчук // Контракти. – 2008. – №4. – С. 34-38.

8. Соляник Л. Г. Оборотні засоби промислового підприємства: оптимізація управління : монографія / Л. Г. Соляник. – Дніпропетровськ : Вид-во НГУ, 2009. – С. 66-67.

9. Сорока Р. С. Механізм управління оборотним капіталом торговельних підприємств / Р. С. Сорока // Регіональна економіка. – 2003. – № 4. – С. 200–203.