Экономика / 10. Экономика предприятия

к.е.н., доцент Овчаренко Г.М., студентка Молчанова Т.С.

Інститут хімічних технологій Східноукраїнський національний

університет ім. В. Даля (м. Рубіжне)

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ: СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ

Ринкові відносини змушують суб'єктів господарювання здійснювати свою діяльність в умовах жорсткої конкуренції, яка простежується на всіх етапах виробництва і збуту товару. Наявність конкурентної боротьби − невід'ємний чинник ефективного господарювання.

Використовуючи різні методи і форми конкурентної боротьби, будь-який суб'єкт господарювання намагається виробити свою конкурентну стратегію і конкурентні переваги для досягнення ринкового успіху. Для цього необхідно вивчати конкурентів, що дозволяє зіставляти власні результати діяльності та стан на ринку з конкурентами, дає можливість визначити, в яких напрямках необхідно зосередити свої зусилля, наявні кошти і ресурси, щоб домогтися істотних переваг перед конкурентами або ліквідувати своє відставання. Тобто необхідно здійснювати постійне і безперервне дослідження конкурентного середовища, яке відображає не тільки поточний стан справ, але і тенденції розвитку в майбутньому.

Конкуренція спонукає підприємства виробляти високоякісні товари, підвищувати рівень продуктивності праці, ефективно використовувати виробничі фонди, знижувати витрати на виробництво і збут продукції. Засобом конкуренції є товари та послуги, за допомогою яких конкуруючі суб'єкти господарювання прагнуть завоювати визнання на ринку і отримати найвищий дохід. Бажаних результатів можуть досягти тільки конкурентоспроможні підприємства.

Щоб дати найбільш повну характеристику поняття конкурентоспроможності, необхідно розглянути різні підходи до його тлумачення.

Портер М. під конкурентоспроможністю розуміє здатність успішно оперувати на конкретному ринку (регіоні збуту) у даний період часу шляхом випуску та реалізації конкурентоспроможних виробів та послуг [1].

На думку М. Гельвановського та В. Жуковської конкурентоспроможність являє собою складне багаторівневе поняття, аналіз і оцінку якого необхідно найтіснішим чином пов'язувати з конкретним конкурентним полем і, особливо, з його рівнем [2].

Сучасні фахівці виділяють такі рівні конкурентоспроможності:

− макрорівень − на ньому визначаються основні умови функціонування всієї господарської системи;

− мезорівень − на ньому формуються перспективи розвитку галузі корпорації, що охоплює групу підприємств;

− мікрорівень − тут конкурентоспроможність набуває своєї остаточної, завершальної форми у вигляді співвідношення ціни і якості товару. Це співвідношення залежить від умов, що сформувалися на попередніх двох рівнях, і від персоналу суб'єкта господарювання, його здатності використовувати як свої ресурси, так і порівняльні національні загальногосподарські та галузеві переваги.

У свою чергу, міжнародна організація «Європейський форум з проблем управління» (European Management Forum − EMF) пропонує розуміти конкурентоспроможність фірми як «реальну і потенційну здатність компанії проектувати, виготовляти та збувати в тих умовах, в яких їм доводиться діяти, товари, які за «ціновими» і «неціновими» характеристиками в комплексі більш привабливі для споживача, ніж товари конкурентів» [3].

В.Г. Золотогоров виділяє в понятті «конкурентоспроможність фірми» в якості складових наявність у підприємства переваг (економічних, технічних, організаційних) перед конкурентами, які забезпечують зниження витрат, підвищення якості, можливість оновлення, розширення виробництва, стійку частку ринку і, отже, можливість отримувати більш високі доходи. Чим вище конкурентоспроможність, тим більше можливостей для розширення обсягу продажів і прибутку [4].

На думку А.Н. Бєлковського, конкурентоспроможність фірми − це реальна і потенційна здатність підприємства з урахуванням наявних у нього для цього можливостей проектувати, виготовляти та реалізовувати в конкретних умовах товари, які за своїми споживчими та вартісними характеристиками в комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів [5].

Коршунова Г.В. вважає, що конкурентоспроможність організації − це здатність підприємства на основі існуючих технологій, кадрів, організації виробництва і управління, забезпечення високої ділової активності, досягнення більш вигідних умов виробництва та збуту створювати конкурентоспроможний товар чи товарну марку і тим самим отримувати прибуток [6].

Фатхутдінов Р.А. під конкурентоспроможністю підприємства розуміє його здатність випускати конкурентну продукцію, а також перевагу підприємства по відношенню до інших підприємств даної галузі всередині країни та за її межами [7].

Таким чином, конкурентоспроможність суб'єкта господарювання − це складна аспектна економічна категорія, яка є головним критерієм оцінки ефективності виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг, а також результуючим показником ефективності системи управління даним суб'єктом господарювання.

Конкурентоспроможність будь-якого суб'єкта господарювання схильна до впливу сукупності чинників. Чинник конкурентноспроможності − це безпосередня причина, наявність якої необхідна і достатня для зміни одного або кількох критеріїв конкурентоспроможності. Чинники конкурентоспроможності поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні чинники поділяються на дві групи: прямого і непрямого впливу. До зовнішніх чинників прямого впливу належать: акціонери, конкуренти, постачальники, споживачі, місцеві і державні органи. Зовнішніми чинниками непрямого впливу є: політика, технологія, право, економіка, соціально-культурні чинники, фізико-географічні умови. Внутрішніми чинниками є: рівень якості управління (менеджменту), рівень продуктивності праці, технологічний чинник і безпосередньо технологія виробництва.

На думку Г.С. Прахової, вивчення деяких сучасних тенденцій у розвитку чинників конкурентоспроможності дозволяє зробити висновок про те, що ключовими характеристиками фірм-лідерів, що забезпечують їм конкурентні переваги, є наступні: наявність власної ринкової ніші; контроль і підтримка високої якості; інновації; партнерство; швидкість дій, мобільність до мінливої кон'юнктури ринку; кваліфікація персоналу; міжнародна діяльність; мала величина підприємств [2].

Артур А. Томпсон-молодший і А.Дж. Стрікленд пропонують виділяти наступні ключові чинники конкурентоспроможності організації:

− якість і характеристика продукції;

− репутація (імідж);

− виробничі потужності;

− використання технологій;

− дилерська мережа і можливості поширення;

− інноваційні можливості;

− фінансові ресурси;

− витрати в порівнянні з конкурентами;

− обслуговування клієнтів [8].

Усі чинники можуть по-різному впливати на конкурентоспроможність суб'єкта господарювання, тому вивчення їх впливу дозволяє виявити слабкі та сильні сторони суб'єкта господарювання, можливості і загрози його розвитку. Оскільки конкурентоспроможність залежить від безлічі внутрішніх і зовнішніх чинників, вона може бути оцінена за допомогою набору критеріїв. Критерій конкурентноспроможності − це якісна і (або) кількісна характеристика продукції, що слугує підставою для оцінки її конкурентоспроможності.

Критерії конкурентоспроможності підприємства та їх характеристика представлені в таблиці 1 [9]:

Таблиця 1 − Критерії та показники конкурентоспроможності

Критерії і показники конкурентоспроможності	Роль показника в оцінці
Ефективність виробничої діяльності підприємства
1 Відносний показник витрат на одиницю продукції	Характеризує ефективність витрат під час випуску продукції
2 Відносний показник фондовіддачі	Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів
3 Відносний показник рентабельності товару	Характеризує ступінь прибутковості товару
4 Відносний показник продуктивності праці	Характеризує ступінь ефективності організації виробництва і використання робочої сили
Фінансове становище підприємства
1 Коефіцієнт автономії	Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування
2 Коефіцієнт платоспроможності	Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає можливість банкрутства
3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Показує якісний склад засобів, які є джерелами покриття поточних зобов'язань
Ефективність організації збуту та просування товару
1 Рентабельність продажів	Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни
2 Коефіцієнт затовареності готовою продукцією	Відображає ступінь затовареністю готовою продукцією. Зростання показника свідчить про зниження попиту
3 Коефіцієнт завантаження виробничих потужностей	Показує ділову активність, ефективність роботи служби збуту

Таблиця 1 − Критерії та показники конкурентоспроможності

4 Коефіцієнт ефективності реклами та способів стимулювання збуту	Показує економічну ефективність реклами і способів стимулювання збуту
Конкурентоспроможність товару
1 Якість товару	Характеризує здатність товару задовольняти потреби відповідно до його призначення

Таким чином, конкурентоспроможність суб'єкта господарювання є інтегруючим показником результативності його фінансово-господарської діяльності. Вона залежить від цілої низки чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, вивчення яких дозволяє суб'єкту господарювання виявити загрози і перспективи свого розвитку. Для кількісної та якісної оцінки конкурентоспроможності суб'єкта господарювання розроблено інструментарій, який дозволяє реалізувати системно-критеріальний підхід до визначення рівня конкурентоспроможності суб'єкта господарювання.

Література

1 Портер, М. Конкуренция / М. Портер; пер. с англ. М.: Издательский дом "Вильямс", 2003.

2 Грани конкурентоспособности: государство, регион, предприятие, товар / Под ред. С.С. Чернова. — Новосибирск: СИБПРИНТ, 2008. — 186 с.

3 Минченкова О.Ю. Повышение конкурентоспособности организации на основе управления знаниями. — М.: Изд-во ГУУ, 2008. — 222 с.

4 Степанов Л.В. Конкурентоспособность предприятия в условиях рынка. — Воронеж: Научная книга, 2010. — 203 с.

5 Молочников Н.Р., Пономарева Т.Г. Развитие многоуровневой конкурентоспособности.— СПб.: Изд-во Политехнического ун-та, 2008. — 97 с.

6 Коршунова Г.В. Структурные основы конкурентоспособности – Экономический анализ: теория и практика, №8, 2006.

7 Фатхутдинов, Р.А. Стратегический менеджмент : 7-е изд., испр. и доп. - М.: Дело, 2005. — 448 с.

8 Томпсон-мл. А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа; пер. с англ. М., 2006.

9 Економічна діагностика : Навч. посібник / За заг. ред. Т.Ф. Косянчук, Лук'янова В.В., Майорова Н.І., Швид В.В. − Львів: Новий світ − 2009. − 452 с.