К.е.н. Дулин І.С., асистент Макар О.П.

Національний університет "Львівська політехніка"

Інститут екології, природоохоронної діяльності та туризму

Ім. В.Чорновола

Екологізація підприємств в контексті сталого розвитку

Екологія і до сьогодні розглядається як альтернатива економіці, як чинник гальмування процесів соціально-економічного розвитку. Підтвердженням цьому є існуюча система трансформації економіки України, що засвідчує загострення суперечливих й антагоністичних процесів відтворювального механізму екологічних і економічних цінностей життєзабезпечення. Під впливом інституційних змін та макроекономічних зрушень сформувалася специфічна модель економіки, що має такі внутрішні механізми саморозвитку, які не сприяють розвиткові процесів екологізації підприємництва.

Фундаментальні дослідження в галузі формування сталого розвитку знайшли своє відображення в працях таких вітчизняних вчених, як Б.В. Ященко, О.Є. Стогній, Г.А. Моткін, А.Ю. Жулавський, Л.Г. Мельникта ін.

Екологічний чинник в нашій країні чітко переплітається з економічним. Одним із принципів екологічного права є принцип гарантування безпечного для життя і здоров’я навколишнього середовища, але на практиці він практично не діє. Сучасні масштаби екологічних порушень, а також необхідність компенсації втрат від великих аварій і стихійних лих створюють реальну загрозу переключення фінансових і матеріальних ресурсів із розв’язанням стратегічних завдань формування нової структури економіки на підтримання її наявного потенціалу. Зазначена проблема є дуже актуальною для України. Основними забруднювачами є підприємства, які виробляють електроенергію, газ і воду, добувної промисловості, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів. Підприємствами гірничо-металургійного комплексу України щорічно викидається майже 2 млн. тон. шкідливих речовин. Найбільш несприятлива ситуація складається у тих регіонах, де металургійна галузь є домінуючою. В Україні виникає небезпека погіршення екологічної ситуації , що пояснюється впливом таких факторів, як фінансові труднощі підприємств, які обмежують можливості виконання природоохоронних заходів.

Екологічна ситуація може стабілізуватися через зміну орієнтації соціально-економічного розвитку. Стратегічними цілями такої політики повинні бути наступні складові:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки;

- зменшення утворення екологічно шкідливих речовин в процесі виробничої діяльності за рахунок впровадження прогресивних технологій виробництва;

- закриття підприємств з неприйнятним рівнем екологічної безпеки;

- зменшення шкідливого впливу на довкілля шляхом локалізації викидів і скидів з подальшою їх нейтралізацією, зменшення і, за можливості усунення небезпечних наслідків вже заподіяних екологічно небезпечних впливів підприємств ПЕК на довкілля і населення, що проживає на прилеглих до них територіях;

- удосконалення природоохоронного законодавства.

Реалізація зазначених напрямків екологізації підприємств дозволить істотно зменшити техногенне навантаження підприємств галузі на довкілля і покращити його стан за умов суттєвого зростання обсягів виробництва та поступовому досягненню європейських норм і нормативів щодо граничних рівнів шкідливого впливу на екологію.

Література:

1. Данилишин Б.М. Наукові нариси з економіки природокористування. / Б.М. Данилишин; [монографія].- К.: РВПС України НАН України, 2008.- 280 с.

2. Фещенко В.П. Екологізаця виробництва як чинник підвищення конкурентностпроможності економіки. Режим доступу: http: // www.rusnauka/com/18 NiLN2007/ Economics/22417.doc.

3. Довкілля України у 2011 році: Електронний ресурс Сайт Державного комітету статистики України. Режим доступу: http: // www. ukrstat. gov. ua.