УДК 336.22                                                                  Лазур Сергій Петрович

здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії

 

Прикладні аспекти підвищення фіскальних і регулюючих властивостей податків на доходи та майно

 

Податки на доходи та майно включають обов’язкові платежі, якими оподатковуються доходи фізичних, юридичних осіб (заробітна плата, прибуток підприємств, корпорацій) та джерела, які приносять ці доходи (капітал, майно, земля, водні, лісові ресурси тощо). Вони виступають основним видом бюджетних доходів у розвинутих країнах, їх частка переважає податки на споживання у державній казні. В бюджетних надходженнях питома вага прямих податків з часом поступово зростає. Так, за 50 років їх частка у бюджетних доходах США збільшилася з 62% до 75%, у Японії відповідно – з 66 до 88%, у Великобританії – з 66 до 76%,у Швеції – з 67 до 85%. Загалом у країнах Західної Європи частка в бюджетних доходах цих держав підвищилася за цей час з 66 до 76% [1, С.767]. В Україні питома вага податків на доходи, майно та ресурси в загальній сумі надходжень в доходи консолідованого бюджету становила на початок 2011 року 66,62% усіх податкових надходжень [2].

Тенденція до підвищення ролі доходно-майнового оподаткування в податковій політиці пояснюється тим, що воно має перевагу перед непрямим, що дає можливість державі з їх допомогою регулювати рівень розвитку економіки країни, її окремих галузей, величину доходів населення, його окремих соціальних груп. Завдяки використанню диференційованих податкових ставок держава має можливість здійснити перерозподіл національного доходу в інтересах малозабезпечених верств населення (залежно від шкали диференціації податкових ставок). До того ж, окрім сказаного, таке оподаткування має ту перевагу перед оподаткуванням споживання, що дає можливість встановити безпосередню залежність між величиною податку та розміром доходу. При прямому оподаткуванні більш коректно реалізується принцип – більший податок сплачує той, хто отримує вищий дохід. Дотримання цього положення вимагає ретельного обліку доходів і їх перевірки. Це додаткові затрати, але вони з лишком покриваються збільшенням надходжень податків у бюджет.

Як і в розвинених країнах Заходу в Україні у структурі податків переважають податки на доходи і прибуток, проте їх частка в 2003 – 2011 рр. коливалася в межах 74,16% (2003 р.) та 66,62% (2011 р.) [2]. Отже, можна стверджувати, що в нашій державі все ж спостерігається витіснення податками на споживання інших видів платежів.

При оподаткуванні доходів, майна та ресурсів об’єктом оподаткування безпосередньо є дохід підприємства, фізичної особи, майно, ресурси, які використовуються товаровиробником (земля, виробничі фонди) тому вони надзвичайно ефективно використовуються країнами заходу (рис. 2).

Джерело: розраховано то побудовано автором на основі даних [2], [3]та [4].

Рис. 2. Динаміка частки податків на доходи і прибуток у ВВП в Україні та країнах ОЕСР у 2004 – 2011 рр.

Податки на доходи і прибуток відіграють суттєву розподільчо-регулюючу функцію у країнах заходу. Так, за досліджуваний період з 2004 року по 2011 рік в середньому за їх допомогою розподілялось близько 12% ВВП в країнах ОЕСР, що значно вище за перерозподільні властивості податків на доходи і прибуток в Україні, де їхня частка у ВВП суттєво знизилась протягом 2010 – 2011 рр. (8,8% та 8,6% відповідно) (рис. 2). Якщо ж порівнювати із роллю податків на споживання у перерозподілі суспільного продукту, то в країнах ОЕСР обидва види оподаткування відіграють приблизно однакову роль у цьому процесі, адже податки на споживання складають близько 11,1% ВВП [2]. Проте в Україні ситуація кардинально відрізняється, адже податки на споживання витісняють податки на доходи і прибуток і склали на початок 2011 року 11,8% та 8,6% відповідно [2]. Такі тенденції у вітчизняній фіскальній практиці призводять до зростання залежності бюджету від обсягів та структури споживання, що, своєю чергою, призвело до скорочення доходів бюджету в розпал кризи.

Оскільки найменш чутливими до кризових процесів в економіці виявились податки на майно та ресурси, а також платежі альтернативного оподаткування, адже мають фіксований характер – фіксований сільськогосподарський податок та єдиний податок, то в цьому напрямку потрібно зосереджувати діяльність щодо удосконалення системи оподаткування в Україні, адже ці ж платежі не суттєво впливають на рівень податкового навантаження, а їх збільшення дозволить оптимізувати саму структуру податкового навантаження в Україні.

Список використаних джерел

1.     Економічна енциклопедія : У 3-х томах / [Відп. ред. С.В. Мочерний]. – К.: Академія, 2001. – .- Т. 2. - 2001. – 861 с.

  1. Комітет Верховної Ради з питань бюджету [Електронний ресурс]. – (Офіційний сайт Комітету Верховної Ради з питань бюджету). – Режим доступу: http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/uk/doccatalog/list?currDir-45096

3.     Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держкомстат України / За ред. Олександра Григоровича Осауленка. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2011 - 560 с.

  1. Організація економічного співробітництва та розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.oecdwash.org/