Економічні науки / 14.Экономическая теория

к.е.н., Никитюк Т.Л.,

Луцький національний технічний університет

  ФІНАНСУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В ЄС

Регіональна політика в країнах ЄС зорієнтована на зменшення розриву між соціально-економічними показниками розвитку різних регіонів Спільноти, ліквідацію відставання розвитку «депресивних» європейських територій (як правило, це периферійні зони, віддалені сільські та гірські території).  Європейська регіональна політика не підміняє собою національну регіональну політику країн-членів ЄС. З метою формування єдиного європейського ринку з 1988 року регіональна політика виокремлюється як пріоритетний напрям ЄС. Про що свідчить, зокрема, Єдиний Європейський Акт (1986 p.), який набув чинності у 1987 р. (ст.130 а.): “З метою гармонійного розвитку в цілому, Співтовариство продовжує поширювати діяльність, спрямовану на закріплення свого соціального та політичного єднання. Зокрема, Співтовариство намагається скоротити диспропорції між різними регіонами та ліквідувати відсталість регіонів, які знаходяться у несприятливих умовах ”[1].

Діяльність Структурних фондів будується на двох основних принципах

(рис.1).

Рис. 1. Основні принципи діяльності Структурних фондів ЄС

Відповідно до принципу субсидіарності кожна країна  ЄС власними силами має розв’язувати проблеми національного регіонального розвитку: сприяти ліквідації соціально-економічних диспропорцій на регіональному рівні; розвивати інфраструктуру та сприяти підтримці інвестицій, спрямованих на створення нових робочих місць. 

Загальним принципом функціонування Структурних фондів є принцип комплементарності коштів, покликаний запобігати тому, щоб на потреби структурного розвитку використовувалися кошти тільки із структурних фондів без залучення власних національних фінансових ресурсів.

Європейська політика реґіональних реформ стала реакцією на проблеми реґіональних диспропорцій та проблеми структурних змін і включала спеціальні програми для депресивних індустріальних реґіонів, отже, економічні обставини детермінували формування та активізацію реґіональної політики Співтовариства. ЄС здійснює фінансову підтримку периферійних регіонів шляхом:

-         інвестування  у виробництво, що сприяє створенню та збереженню робочих місць;

-         інфраструктури цих інвестицій, які сприяють диверсифікації, відродженню, поліпшенню комунікаційного забезпечення та покращення інвестиційної привабливості тих  регіонів, що потребують фінансової підтримки, а в регіонах пріоритетного фінансування  (цільова група 1) – підтримки інвестицій на розвиток транс’європейських транспортних мереж, телекомунікацій та енергетики;

-         стимулювання та підтримка місцевих ініціатив, спрямованих на розвиток територій та забезпечення зайнятості, а також фінансове сприяння діяльності дрібних та середніх підприємств за рахунок дотацій на розвиток підприємницьких послуг, освоєння нових технологій і схем фінансування тощо;

-         інвестування галузі освіти та охорони здоров’я у регіонах, що входять до цільової групи 1[2, С.286-287].

В даний час  фінансування регіонального розвитку зі Структурних фондів  визначається   трьома  цілями [2,С.290]. Для досягнення пріоритетних цілей регіональної політики ЄС та збалансування фінансування структурними фондами використовується 3 основні цілі та 3 заходи фінансування  (табл.1).

Таблиця 1.

 Сучасні цілі та умови фінансування  Структурних  фондів

Цілі

Зміст цілей

Розмір коштів, що виділяється з структурних фондів

Ціль 1

планування розвитку і приведення у відповідність структур в менш розвинутих регіонах

обсяг фінансової підтримки не повинен перевищувати 75% від суми необхідних коштів,  і має складати принаймні 50% від суми бюджетних видатків, передбачених на його реалізацію; для регіонів на периферії цей показник може зростати до 80-85%

Ціль 2

підтримка економічної і суспільної конверсії територій, які стикаються з структурними проблемами

 

максимальний рівень фінансового внеску складає 50% від загальної суми, необхідної на реалізацію, однак не менше 25% від передбачених бюджетних видатків, виняток – надання технічної допомоги за ініціативою Єврокомісії – сума складає 100%

Ціль 3

 підтримка адаптації і модернізаційної політики і системи освіти, перекваліфікації та зайнятості

 

Передумовами надання фінансової допомоги є рівень ВВП на душу населення за останні 3 роки, який має відповідати  показнику не більшому ніж  75% від середнього по ЄС. У такий спосіб  побудоване фінансування  регіонального розвитку  ЄС,  з одного боку, сприяє забезпеченню фінансових стимулів, а з іншого ж боку, дозволяє досягати координації в економічній політиці країн-членів. 

Бюджетна стратегія ЄС формується на сім років.  Особливістю реалізації «європейської семирічки» є те, що визначення активності (депресивності) регіону може ідентифікуватися лише один раз – на початок періоду реалізації. 1999 рік визнався в ЄС базовим, а наступним значущим роком був  2006 р. – останній рік реалізації «Порядку денного – 2000» (саме тоді будуть переглянуті пріоритети регіональної і соціальної політики ЄС). 4 липня 2006 року Європарламент ухвалив бюджет структурних фондів ЄС на 2007 – 2013 роки в обсязі 380 мільярдів євро, що складає 35,7% усього бюджету Євросоюзу[3]. В даний час іде складний процес формування бюджетної стратегії на 2014 – 2020роки. Однак,  європейським країнам поки не вдається її погодити, через  непросту фінансову ситуацію, спричинену дією світової фінансової кризи.

Кошти, що перерозподіляється через Структурні фонди Євросоюзу прив’язується до цін 1999 року, а відтак всі зміни що відбуваються в структурі господарства регіонів, в рівнях їх безробіття та темпах економічного зростання мають моніторинговий характер, а не ту індикативну сутність, що може заставити євроструктури переглянути обсяги допомоги тим чи іншим внутрішнім територіям країн-учасниць (виключення складають зони стихійного лиха).

Оскільки, вказаний бюджетний період поки не завершився, то робити аналітичні розрахунки доволі складно. Єврокомісія вносить суттєві корективи з фінансові показники 2007 – 2013 рр. На наш погляд,  корегування фінансових інструментів та асигнованих сум пов’язане з такими чинниками:

-       подоланнями наслідків світової фінансової кризи та стабілізації «зони євро»;

-       структурними диспропорціями у розвитку регіонів ЄС;

-        приєднанням нових 12 країн учасниць, економічний розвиток яких потребує постійних фінансових вливань;

-       особливо проблемами у Греції, Португалії  та Іспанії.

Співставлення загальних обсягів фінансування за 2000 – 2006 рр. та 2007 – 2013 рр., можна прийти до висновку, що обсяг фіксування на поточний період діяльності структурних фондів збільшено на 49%, що можна розглядати як спрямування  регіональної політики ЄС на подолання міжрегіональної асиметрії.

Для забезпечення успішного завершення проектів, які фінансуються через мережу Структурних фондів, вживаються заходи для перевірки відповідності реалізації цих проектів існуючим правилам і нормам та запобігання фінансовим зловживанням і покаранню їх винуватців, а також для стягнення з них коштів, виділених та втрачених внаслідок недбалості або порушення умов їх використання (рис.2).

Рис. 2. Система контролю і запобігання фінансовим зловживанням у ЄС

Крім того, країни-учасниці надсилають Комісії інформацію про створені ними системи контролю. Вони регулярно інформують Комісію про перебіг розгляду адміністративних та судових справ і надають у її розпорядження всі важливі для неї звіти про наслідки національних аудиторських перевірок, які здійснюються в рамках відповідних програм.

Комісія може вдаватись до контролю результативності заходів, що фінансуються зі структурних фондів, а також ефективності національних систем управління та контролю методом вибіркових перевірок на місцях. При цьому Комісія може заздалегідь ставити до відома відповідну країну-учасницю про перевірку або є здійснювати її без попередження, якщо існує така домовленість між нею та країною-учасницею ЄС. До того є Комісія може вимагати від організації, що отримує фінансову допомогу, здійснення контролю на місцях з метою перевірки коректності виплати коштів. Країни-учасниці щоквартально повідомляють Комісії про виявлені ними факти фінансових зловживань при використанні коштів, які надаються структурними фондами (якщо їх розмір перевищує суму в 4000 євро), а також звернення з цими фактами до суду.

Структурна політика, особливо реґіональна підтримка, є однією з найважливіших в ЄС. Її доцільність визначається передусім із огляду на видатки на структурну підтримку. ЄС набув широкої компетенції у цій галузі, значною мірою впливає на оформлення і розмах засобів реґіональної підтримки в державах–учасницях. У той же час реґіональна політика – це одна з тих сфер, яка є спробою розвитку європейської економічної інтеґрації шляхом активізації політичних ініціатив.  Найближчим часом в ЄС очікуються на значні зміні в розробці нових індикативних моделей ідентифікації соціально-економічної асиметрії регіонів. Справа в тому, що існуюча зараз в Європейському Союзі система побудови структурної регіональної політики зазнає значних трансформацій і найближчим часом розпочнеться робота по розробці наступної семирічної програми регіонального розвитку ЄС.

Процеси поглиблення європейської інтеграції обумовили  необхідність подолання регіональної асиметрії. Успіх прискорення когезії господарського життя ЄС прямо залежить від вдалого функціонування Структурних фондів. Україна у свою чергу,  розробляючи власну регіональну стратегію, має чітко визначити пріоритетні цілі регіональної політики та намагатися їх узгоджувати відповідно до європейської практики.

Література:

1.     Інституційне забезпечення державної регіональної політики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/mart2009/31.htm.

2.     Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права / наук. ред. В.П’ятницький. – Берлін, Тов-во Карла Дуйсберга. – 367с.

3.      Структурні фонди: схвалено дев’ять нових транскордонних програм і програм сусідства [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.delukr.ec.europa.eu/page33853.html.