Аспірант Добуш З. О.

Львівська комерційна академія

Ефективність системи державного регулювання роздрібної торгівлі в Україні

Вітчизняна система державного регулювання розвитку роздрібної торгівлі характеризується як позитивними аспектами, так і недоліками. Свідченням позитивних практик є поступове спрощення державної реєстрації суб’єктів торгівлі, початкова інституціалізація прозорої дозвільно-ліцензійної системи, наявність спрощеної системи обліку та звітності, розвиненість законодавства, що регулює правила торгівлі, високий рівень інституціалізації прав споживача, стримування споживчих цін шляхом обмеження рівня торгової надбавки на споживчі товари, поетапне зниження податкового навантаження, наявність системи стратегічного та тактичного планування розвитку роздрібної торгівлі на центральному і місцевому рівнях, розвиненість мережі фінансово-кредитних установ, наявність державних структур з контролю та регулювання ринку, захисту прав споживача [1;2].

Попри те, в Україні практично за всіма формами і засобами системи державного регулювання роздрібної торгівлі спостерігаються істотні недоліки. Так, в межах нормативно-правового регулювання це незавершеність реформування дозвільної системи, несправедливість ліцензійного навантаження на об’єкти торгівлі, недостатня урегульованість торгівлі через мережу Інтернет, недостатність системи моніторингу та захисту інтелектуальної власності; стратегічного планування розвитку - відсутність інституціалізованої ієрархії стратегічних планових документів та єдиного і послідовного підходу до їх розробки, прийняття, реалізації та контролю ефективності, відсутність моніторингу ефективності реалізації стратегій та програм; податкової політики - наявність проявів адміністративного втручання податкових органів, а також збору на розвиток садівництва, виноградництва та хмелярства; фінансово-кредитного сприяння - високі кредитна залежність і вартість фінансових та інвестиційних ресурсів; організаційно-інституційної складової - низька активність щодо стимулювання впровадження на підприємствах міжнародних стандартів якості, нерозвиненість недержавного інституту сертифікації товарів, недостатність контролю дотримання прав споживача, безпечності товарів, наявність проявів прямого втручання в діяльність підприємств, надмірного державного контролю та корупції; інформаційно-роз’яснювальних заходів - несформованість інституційного середовища несприйняття: тіньової торгівлі, продажу товарів поза торговою мережею, без супровідних документів, неякісного обслуговування споживача, підтримки місцевого та національного виробника, відповідального споживання [3;4].

Відповідно негативними наслідками недостатньо ефективного державного регулювання роздрібної торгівлі в Україні є низька ділова активність у цій сфері, високі трансакційні витрати та погіршення економічної ефективності підприємств торгівлі, недостатня задоволеність потреб виробництва і споживання внаслідок непрозорого конкурентного середовища, низький контроль за розвитком торгівлі та її мережі, слабкість стимулів до розвитку торгівлі на інноваційних засадах, наявність перешкод розвитку цивілізованої інфраструктури роздрібної торгівлі.

З використанням регресійного аналізу визначено, що найбільш істотними ресурсними чинниками позитивного впливу на фінансово-економічну ефективність роздрібної торгівлі є обсяг обороту роздрібної торгівлі (коефіцієнт регресії становить 2,28) та кількість зайнятих економічною діяльністю (3,59). Істотно негативно впливають на ефективність функціонування суб’єктів роздрібної торгівлі такі чинники: обсяг товарних запасів підприємств торгівлі в днях торгівлі (коефіцієнт регресії становить -0,51), середньооблікова кількість штатних працівників (-1,33), чисельність наявного населення (-4,66) та наявного доходу на одну особу наявного населення (-0,66). Отримані результати підтверджують невисоку ефективність вітчизняної роздрібної торгівлі.

З використанням DEA-аналізу визначено, що найменш ефективно використовується ресурсний потенціал розвитку роздрібної торгівлі у Закарпатській, Рівненській, Дніпропетровській, Одеській, Волинській, Тернопільській, Сумській, Черкаській, Луганській та Вінницькій областях.

Недоліками інституційно-правового забезпечення розвитку роздрібної торгівлі в Україні залишаються відсутність Закону України «Про торгівлю» та узгоджених з його положеннями і цільовими орієнтирами державної і регіональних стратегій розвитку внутрішньої торгівлі, недостатність чіткої владної вертикалі з регулювання сфери торгівлі та справедливого державного контролю за недопущенням монополізації ринків і концентрації ресурсів, прав діяльності, плановим розвитком торгової мережі з дотриманням генеральних планів розвитку територій.

На усунення цих домінантних недоліків державного регулювання має передусім спрямовуватися більш ефективна державна політика сприяння розвитку роздрібної торгівлі в Україні.

Література

1. Внутрішня торгівля: регіональні аспекти розвитку : Монографія / За ред. О. О. Шубіна, Я. А. Гонча рука. – Донецьк-Львів: ДонНУЕТ, 2007. – 404 с.

2. Костенко Н.В. Розвиток торгівлі та якість життя // Торгівля і ринок України : Темат. зб. наук. пр. з проблем торгівлі і громад. Харчування / Н.В. Костенко. –Донецьк: ДонДУЕТ, 1998. – С. 127–129.

3. Основні засади реформування внутрішньої торгівлі / [ Антонюк Я.М., Андрійчук В.Г., Мокій А.І.; Відп. ред. Я.О. Побурко]; НАН України. Ін-т регіон. досл. - Препр. - Львів, 1996. - 38 с.

4. Бєляєва М. В. Економічний механізми державного регулювання підприємницької діяльності в торгівлі : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.00.04 «економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / Маріанна В’ячеславівна Бєляєва ; [Харківський державний університет харчування та торгівлі]. – Харків, 2010. – 20 с.