Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

К.е.н., доцент Голуб Н.Ю.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

Напрями вдосконалення правового забезпечення

соціально відповідального ведення бізнесу

Становлення соціально орієнтованої ринкової економіки як економічного базису сталого розвитку суспільства передбачає гармонізацію соціальних, економічних, екологічних та інституційних інтересів економічних агентів у процесі їх співпраці. Однак, наявність певних організаційно-економічних обмежень щодо ефективної реалізації соціальної політики на різних економічних рівнях дестимулює керівництво українських підприємств щодо дотримання норм економічної та соціальної відповідальності. Разом з тим успішна ділова практика засвідчує актуальність стратегічної переорієнтації системи цінностей підприємств у напрямі формування соціально відповідальної поведінки, що впливатиме на підвищення ділової репутації суб’єктів підприємницької діяльності та їх ринкової вартості. Зазначене обумовлює актуальність проблем, пов’язаних з необхідністю вдосконалення правового забезпечення соціально відповідального ведення бізнесу в Україні.

Дослідження сутності категорії «соціальна відповідальність бізнесу» дозволяє виявити дві її основні складові в системі соціально-трудових відносин, а саме:

1) формальні норми соціальної відповідальності (вищий рівень – норми чинного законодавства, що визначають обов’язкову частину соціальної відповідальності; середній рівня – статут, внутрішньо корпоративні кодекси, положення, колективний договір, та низовий рівень – індивідуальні трудові договори та контракти про найм);

2) неформальні норми (корпоративні цінності; традиції меценацтва та філантропії, культурна спадщина; ментальні стереотипи) [1].

Формальні норми соціальної відповідальності вищого рівня передбачають необхідність підпорядковувати свою економічну діяльність існуючим законодавчим нормам. На даний час формальні норми соціальної відповідальності представлені українським законодавством, що визначає основні вимоги до соціально відповідального ведення бізнесу та охоплює економічну, трудову та екологічну сфери відповідальності перед постачальниками, споживачами та акціонерами, працівниками, суспільством та навколишнім середовищем. Фактично – це є мінімальний рівень, дотримуючись якого підприємство діє в межах вимог чинного законодавства.

На сучасному етапі розвитку головною перешкодою у здійсненні програм/заходів із соціальної відповідальності для 72 % українських компаній є брак коштів, для третини підприємств (33 %) – податковий тиск, для 31% – недосконалість нормативно-правової бази, яка б сприяла впровадженню програм / заходів із соціальної відповідальності. [1, с.49].

Розгляд Податкового кодексу України, прийнятого 2010 р., в контексті його впливу на розвиток соціальної відповідальності бізнесу, дозволяє зробити висновок про те, що затверджені в кодексі положення передбачають створення передумов для розвитку соціальної складової підприємництва, які сприяють започаткуванню та ефективному функціонуванню недержавних пенсійних фондів, благодійності, спонсорству, розвитку соціальної інфраструктури бізнесу, підтримці національної культури, науки, спорту, розвитку та соціальному захисту персоналу тощо [2]. Однак, зазначений документ потребує подальшого удосконалення у напрямку правового закріплення інструментів посилення соціальної відповідальності бізнесу в Україні, зокрема оподаткування сум, переданих платниками податків в ендаумент-фонди (цільовий фонд, що призначений для використання в некомерційних цілях, як правило, для фінансування організацій освіти, медицини, культури), оподаткування відсотків, нарахованих по них, тощо.

З метою сприяння розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні представляється доцільним застосування на вітчизняних підприємствах нефінансової звітності на основі потрійного критерію – економічних, екологічних і соціальних показників. Позитивний досвід використання нефінансової звітності є в зарубіжних країнах в межах Глобальної ініціативи зі звітності (GRI) [3]. GRI - добровільна міжнародна мережа, яка заснована на співробітництві між компаніями, організаціями роботодавців, інвесторів, аудиторів, громадськими організаціями, та іншими заінтересованими сторонами та створена з метою просування застосування компаніями нефінансової звітності. Стандарти звітності, розроблені цією організацією, набувають популярності особливо в бізнес-колах, оскільки, маючи верифікований звіт, складений за стандартом GRI, компанія фактично не має додатково доводити свою відданість соціальній відповідальності.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що основними рушійними силами розвитку соціально відповідального бізнесу в правовому аспекті повинні стати: включення соціальної відповідальності бізнесу до елементів антикризової державної політики; підтримка органами місцевої влади соціальних ініціатив бізнес-структур; створення правових умов для розвитку ендаументу як ефективного фінансового інструменту; запровадження державою нефінансової звітності для окремих категорій (в перспективі – для всіх) підприємств (в тому числі державних); створення механізмів стимулювання розвитку соціально відповідального бізнесу (в першу чергу, в сфері оподаткування та регуляторної діяльності), формування єдиної для всіх учасників економічного простору прозорої податкової політики.

Література:

1. Зінченко А.Г. Корпоративна соціальна відповідальність 2005-2010: стан та перспективи розвитку / А.Г. Зінченко, М.А. Саприкіна. – К: Вид-во «Фарбований лист», 2010. – 56 с.

2. Податковий кодекс України від 2.12.10 р. № 2755-VI// Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 12-14, №15-16. – Ст. 112. – (Зі змін. та допов.).

3. Режим доступу: http://www.globalreporting.org.