Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики

К. е. н. Фігурка М. В.

Івано-Франківський інститут менеджменту ТНЕУ, Україна

Розвиток конкурентних відносин у теплоенергетиці ЖКГ України

З огляду на суспільну необхідність житлово-комунальних послуг, важливим, на наш погляд, є забезпечення фінансової стабільності й беззбитковості роботи підприємств підгалузі на макрорівні.

Основною причиною збитковості комунальних підприємств ЖКГ виявлено низьку ефективність державного регулювання підгалузі. Низька ефективність державного регулювання теплоенергетики ЖКГ України проявляється, насамперед, у ціновій політиці (щодо тарифоутворення) та бюджетній політиці (щодо обсягів фінансування заходів з реформування підгалузі та енергозбереження). Найбільш негативними тенденціями є високий рівень збитковості, втрат в тепломережах, низькі показники ринкової вартості теплоенергетичних об’єктів та якості послуг, закритість змін (особливо інформаційна), наростання логістичних витрат, низька інвестиційна привабливість підгалузі.

Така ситуація демонструє необхідність активізації залучення приватного капіталу в підгалузь для вжиття термінових заходів із прискорення процесів демонополізації ринку комунальних послуг як пріоритетного завдання державної галузевої політики реформування. Водночас залишається невирішеним питання визначення ступеня, форм та критеріїв оптимізації схем теплопостачання в Україні.

Розвиток конкурентних відносин у теплоенергетиці ЖКГ України передбачає оптимізацію схем теплопостачання, зокрема централізованих, помірно централізованих (прибудинкові котельні й теплопункти, дахові котельні тощо) і децентралізованих (автономне опалення). Співіснування централізованих і децентралізованих схем теплопостачання також дозволяє покращити енерговикористання та зменшити енергозалежність від інших держав, що є особливо актуальним для України. Водночас залишається вагомою проблемою економічна доцільність централізованого теплопостачання, тому що частина споживачів теплоенергії переходить на системи індивідуального опалення, що створює загрозу збоїв у системі теплопостачання й збільшення частки втрат у тарифі на послуги.

Системи централізованого теплопостачання в Україні й інших країнах СНД проектувались з розрахунку на збільшення кількості споживачів та обсягів наданих послуг, тобто з надлишковими потужностями. Негативна демографічна ситуація, критичність житлового питання та перехід на індивідуальне опалення значно ускладнили ситуацію. Частка систем централізованого теплопостачання в країнах Європи значно коливається: від 91 % в Ісландії до 1,5 % у Великобританії (рис. 1). Розрахунок частки централізованих систем теплопостачання в Україні унеможливлений відсутністю обліку обсягів виробництва тепла системами автономного опалення.

Схеми централізованого теплопостачання мають значні переваги: окремі споживачі отримують дешевші за собівартістю послуги, якщо теплоенергетичне підприємство працює з використанням ефекту масштабу; держава отримує вигоди від скорочення використання енергоресурсів серед споживачів та загальну суспільну економію. Враховуючи, що опалювальний період в Україні триває 6–7 місяців, використання централізованих схем теплопостачання має макроекономічний зміст.

Проведені нами дослідження показують, що вирішення задачі централізації послуг має такі альтернативні рішення: споживач користується централізованим теплопостачанням від теплових і атомних електростанцій, централізованим від районних і квартальних котелень (застосовується у великих житлових масивах і в окремих житлових квартирах), місцевим від групових котелень (застосовується для теплопостачання однієї або певної групи будівель), децентралізованим від теплогенераторів, що встановлюються безпосередньо в опалювальних приміщеннях (призначене для опалення, а інколи і гарячого водопостачання одноквартирних житлових будинків і окремих приміщень).

%

Країни

Джерело: розроблено автором за інформацією Міністерства з питань ЖКГ.

Рис. 1. Частка систем централізованого теплопостачання в країнах Європи

У окремих населених пунктах через низьку щільність споживачів теплопослуг темпи наростання втрат у тепломережах та збільшення вартості обслуговування комунальних об’єктів перевищують вигоди від використання ефекту масштабу теплоенергетичними підприємствами, що робить недоцільним централізоване теплопостачання на цих територіях. У цьому разі зростає актуальність оптимізації схем теплопостачання у розрізі окремих населених пунктів через впровадження помірно централізованих і децентралізованих схем, якщо це економічно доцільно. Тут основним завданням держави є визначення критеріїв економічної доцільності застосування різних видів теплопостачання для окремих територій з урахуванням щільності населення, обсягів промислового виробництва на них, геодезичних особливостей місцевостей, динаміки попиту та сукупності витрат, необхідних для доведення існуючих комунальних об’єктів до належного технічного стану. Отже, низька щільність населення та складна геодезія прокладання чи обслуговування тепломереж є базовим критерієм доцільності переходу на автономні системи опалення.

З іншого боку, зниження попиту і кількості споживачів, особливо промислових, та потреба в значних коштах на модернізацію фондів теплопостачальних організацій й реалізацію технологічних інновацій є передумовами для помірної централізації теплопостачання чи повної децентралізації (відмови від послуг централізованого теплопостачання).

Процес реформування, зокрема щодо оптимізації схем теплопостачання, у підгалузі значною мірою визначається фінансово-кредитними відносинами. В умовах обмеженості державного дотування діяльності теплоенергетичних підприємств ЖКГ та їх низької інвестиційної привабливості залучення приватного капіталу здійснюється у формі кредитування інноваційних проектів міжнародними фінансово-кредитними установами. Зокрема, в Україні у сфері теплопостачання нині діють Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Північний інвестиційний банк, Чорноморський банк торгівлі і розвитку, які кредитують проекти та програми модернізації систем теплопостачання в окремих населених пунктах.

Альтернативами розвитку відносин конкуренції на ринку теплоенергетики ЖКГ, на наш погляд, є: передача комунальних об’єктів у спільне користування територіальним об’єднанням, акціонування, приватизація, спільне підприємництво, передача в управління, оренду, концесію.

Розвиток різних форм громадських об’єднань комерційного характеру, які можуть здійснювати управління комунальними об’єктами (наприклад, об’єднання мешканців багатоквартирних будинків), дозволить активізувати раціональні економічні важелі впливу на трансформаційні процеси в підгалузі, зокрема її демонополізацію, та сформувати економічну зацікавленість у результатах роботи.

Приватизація комунального майна на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки має відбуватися послідовно і виважено, оскільки поспішність тут може призвести до поглиблення бідності в країні, що підтверджують дослідження О. Норгаарда [1, с. 138].

Література:

1. Країна комунальна [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.jkg-portal.com.ua

2. Норгаард О. Економічні інституції та демократична реформа. Порівняльний аналіз посткомуністичних країн / Д. Норгаард ; [пер. з англ. М. Козуба та А.Галушки] / . – К. : Ніка-Центр, 2007. – 424 с.