Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

к.е.н., Чернявська Т.А.

Херсонський державний університет, Україна

Державні пріоритети і задачі самодостатнього розвитку транспортно-комунікативної системи України

Коли говорять про рівень цивілізації суспільства, розвиток країни або регіону одним з найбільш важливих ознак, яка визначає цей рівень можна вважати рівень розвитку транспорту. Дійсно, якщо згадати історію, то перехід від однієї формації суспільства до іншої супроводжувався зміною, як транспортної техніки, так і власне транспортної системи. У первіснообщинному суспільстві переміщення здійснювалося за допомогою тварин або на найпростіших плавучих засобах. Необхідність у транспортуванні була покликана перед усім потребою у спілкуванні, а також потребою в обміні та торгівлі. Але безперечним є те, що у створенні та вдосконаленні транспортної системи у минулому і теперішньому реалізуються найкращі і прогресивні досягнення в науці, промисловості та будівництві [1].

Об'єктивні умови процесів стабілізації та відновлення розвитку України зумовлюють її націленість на входження в світову економічну систему і насамперед - на економічну інтеграцію з провідними західноєвропейськими державами. Цей процес, безумовно, призведе до зростання товарообмінних операцій між співпрацюючими країнами. Крім того, геостратегічне розташування України дозволяє їй бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів і пасажирів між державами Європи, Азії та Близького Сходу. Однією з визначальних систем, які забезпечують вантажні та пасажирські перевезення на території України, є транспортно-комунікаційна система, до якої в ринкових умовах ставляться досить високі вимоги щодо якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів і безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України має відповідати вимогам європейської інтеграції [2].

З концептуальної точки зору стабілізація національної економіки зазнає істотних впливів з боку цивілізаційних чинників розвитку. Серед них насамперед варто виділити соціалізаційний, інформаційно-комунікативний, гуманістичний, екологічний та ін., які переводять розгортання економічної системи у якісно нову площину

У зв`язку з постійним розвитком економічних, суспільно-політичних, культурних процесів в ході розбудови інформаційного суспільства набуває актуальності та особливої значущості дослідження значно ширшого об`єкту дослідження – транспортно-комунікативної системи (ТКС) як цілісної системи, уточнення її ролі, функціонального призначення, специфічних регіональних ознак та факторів-умов, що їх визначають. Адже транспорт і зв'язок можуть бути і взаємозамінні, і взаємодоповнюючі. Хоча заміна досить розвиненим зв'язком транспортної послуги теоретично є можливою (замість особистого візиту можна було б відправити телеграму, зателефонувати, відправити факс, електронне повідомлення). Але ми наголошуємо, що способи комунікації в процесі транспортної діяльності в реальності породжують більше взаємодії, включаючи особисті. Функціонування та подальший розвиток транспортної сфери був би неможливий без зв'язку, який життєво необхідний для сучасних транспортних систем - від залізниць у разі необхідності двостороннього руху по одній колії до керування польотами, при якому необхідне знання про місцезнаходження повітряного судна в небі. Очевидно, що розвиток в одній сфері веде до зростання ефективності іншої. Таким чином, в широкому розумінні термін „комунікативна” виступає як автономний економічний параметр самодостатньої ТКС країни. Більше того, інформаційна складова є необхідним підґрунтям забезпечення транспортної безпеки країни та її регіонів, від чого в свою чергу безпосередньо залежить економічна, зовнішньополітична, військова, екологічна, енергетична та інші складники національної безпеки України [3].

Національна безпека знаходиться в прямій залежності від ситуації в усіх структурних елементах економічної системи країни, які, з одного боку, відрізняються конкретикою локального рівня, з іншого - відчувають вплив глобальних тенденцій. У зв'язку з цим кожна складова економічної системи повинна розглядатися як об'єктивно необхідна самодостатня підсистема, функціонування якої направлено на безпечне існування та прогресивний розвиток. Відтак, самодостатність поряд з цілісністю та інтегральністю виступає необхідним фактором розширеного суспільного відтворення, подальшого безпечного розвитку національної економічної системи країни. Тому, особливо актуальною постає проблема дослідження самодостатності як стрижневого фактора забезпечення національної і в тому числі економічної безпеки України в умовах глобалізаційних трансформаційних процесів [4].

На наше переконання, саме транспортно-комунікативна система України в силу своїх стратегічних переваг може забезпечити можливості досягнення самодостатнього рівня розвитку вітчизняної економічної системи. Саме ці обставини визначають необхідність державного втручання і підтримки у вигляді формування дієвої стратегії самодостатнього розвитку ТКС.

Сучасна вразливість національної економіки - результат власних, внутрішніх проблем функціонування економічної системи, виявлення яких і представляє основний інтерес в аспекті як розуміння причин економічної небезпеки, так і визначення шляхів її уникнення та набуття самодостатності. В силу значущості транспортно-комунікативної системи в економіці народного господарства, аналіз проведеної в Україні політики самодостатнього розвитку ТКС має великий науковий та практичний інтерес. Для цього паралельно з визначенням головної мети самодостатнього розвитку соціально-економічної системи має бути побудована ієрархічна сукупність цілей поетапного досягнення кінцевого результату. В цьому аспекті важливо забезпечити правильний вибір черговості практичної реалізації зазначених цілей. На початку має бути сформоване так зване ядро національної самодостатності соціально-економічної системи, яке виступить у ролі додаткового стабілізатора її розвитку. До складу утворюючих ядро сфер і окремих видів діяльності доцільно ввести такі компоненти, які є стабільно затребуваними та необхідними, передусім, всередині країни. Найлогічніше відібрати їх із сфери продовольчого, енергетичного, транспортного забезпечення. У цих сферах слід виділити обмежену кількість найпріоритетніших напрямів розвитку і підтримати їх на державному рівні [5].

Забезпечивши самодостатність розвитку зазначених галузей, тобто сформувавши з них стрижень національної самодостатньої соціально-економічної системи, який не піддається значним коливанням турбулентного середовища та є безпечним, держава зможе розраховувати на забезпечення достатнього рівня політичної, економічної та соціальної стабільності, що, в свою чергу, створить передумови для досягнення самодостатності й впевненого поступу по шляху реформ.

Література:

1. Ложачевська О.М. Управління функціонуванням та розвитком транспортного комплексу регіону: Монографія. - К.: НАУ, 2002. – 248с.

2. Поручник А.М. Національний інтерес України: економічна самодостатність у глобальному вимірі: Монографія. [Текст]– К. КНЕУ, 2008. – 352 с. – ISBN 978-966-483-121-2.

3. Чернявська Т.А. Поняття і сутність інформаційної безпеки та її місце в системі забезпечення транспортної безпеки України / Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. Вип..80 – Херсон: Грінь Д.С., 2012. - С. 364-371.

4. Трофимова В.В. Глобальна економічна інтеграція та національна самодостатність: діалектика розвитку. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.educrimea.com/upload/Trofymova/

5. Чернявська Т.А. Самодостатність транспортно-комунікаційної системи регіонів в системі національної безпеки / Становлення економіки України у післякризовий період / Під ред. д.е.н., професора О.О. Непочатенко (Частина 1) – Умань: Видавець «Сочінський», 2012. – С. 81–89.