Буряк О.П., к.е.н., доц.

Львівська комерційна академія

Банківська кризи: суть та ознаки

Банківська криза є невід’ємною рисою сучасної ринкової економіки, вона супроводжує процес поступового розвитку суспільства і банківської системи та торкається усіх без винятку країн. Банківські кризи виникають як в стабільних ринкових, так і в мінливих перехідних економічних системах, можуть бути стихійними і несподіваними, або ж передбачуваними на основі розрахунків [1, с. 107]. Будь-яка економіка завжди має якісь кризові елементи, але тільки за певних умов вони складаються в серйозні кризи національного і світового рівня. Для недопущення появи таких криз необхідно вжити своєчасних заходів, а це вимагає усвідомлення сутності самого поняття «банківська криза», вміння його ідентифікувати.

Слід зазначити, що проблематика банківської кризи привертає дедалі більшу увагу наукового співтовариства, адже незаперечним є факт, що стабільність функціонування є чи не головною вимогою суспільства до банківської системи, що відрізняє її від будь-якої іншої галузі економіки. Розуміння суті і механізмів, які зумовлюють виникнення криз у банківській системі, безперечно є першим кроком до запобігання їм у майбутньому. Зарубіжні та вітчизняні дослідники досить глибоко й системно вивчали проблеми, пов'язані з банківськими кризами. Водночас єдиного підходу щодо сутності, причин виникнення і механізмів їх подолання досі не вироблено.

С.Р. Мойсєєв наводить три визначення понятя «банківська криза» різних міжнародних інституцій [2, с. 170]: за визначенням ВМФ банківською кризою є «ситуація, в якій фактична або потенційна банківська паніка або ринковий «провал» змушують банки призупинити виплати за зобов’язаннями або примушують уряд ухвалювати заходи для відвернення дестабілізації в банківській системі»; у працях науковців Іституту міжнародної економіки банківська криза асоціюється з «різким і швидким ультрациклічним погіршенням усіх або майже всіх груп фінансових індикаторів: короткострокових процентних ставок, цін на активи (акції, облігації, нерухомість), платоспроможність корпоративних позичальників і банкрутства фінансових установ»; експерти Світового банку вважають, що «банківська криза – це криза, що виникає в ситуації, в якій велика група фінансових установ має зобов’язання, котрі перевищують ринкову вартість активів, що веде до зрушень в інвестиційних портфелях або втечі вкладників, а в подальшому до краху фінансових установ і/або втручанню урядів». Загалом усі три визначення за своєю сутністю є дуже подібними і відрізняються лише тим чи іншим набором характерних ознак банківської кризи.

Досліджуючи сутність та природу банківських криз, А. Г. Грязнова, М. А. Федотова та В. М. Новікова дійшли до висновку, що в основі банківських криз знаходиться «інтегрована природа складної взаємодії несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів» [3, с. 90]. При цьому наголошується, що «періодичні неудачі в банківському секторі є невід’ємною рисою будь-якого ринкового господарства» [3, с. 90]. Основними ознаками банківських криз учені вважають паніку клієнтів і неплатоспроможність банків.

О. І. Барановський розглядає банківську кризу як механізм «руйнування зв’язків між елементами банківської системи» [4, с. 209]. На наш погляд, до цього необхідно додати, що банківська криза – це крайнє загострення суперечностей у банківській системі, яке загрожує її подальшій життєдіяльності і руйнуванням основ функціонування.

Заслуговує на увагу думка, що «банківська криза – це накопичення проблемних активів в обмеженій кількості банків, що за їх неплатоспроможності спричиняє банківську паніку, масове вилучення вкладів, різке скорочення кредитування банками один одного, масове призупинення платежів банками…» [5, с. 7]. У цьому визначенні правильно акцентується на таких істотних ознаках кризи: проблемні активи, банківська паніка, скорочення обсягів кредитування, призупинення платежів, однак воно включає в себе не тільки характеристику ознак кризи, але й її наслідків, чого не варто робити у понятійних дефініціях.

На погляд О.О Чуб, банківська криза – це «відображення складного процесу пристосування банківської системи до нових макроекономічних умов» [6, с. 57]. У дефініції автор оминає істотні характеристики банківської кризи і обходиться загальним оціночним міркуванням. Однак інше визначення цього автора, яке гласить, що «банківська криза – неспроможність більшої частини банків виконувати свої основні функції» [6, с. 65], заслуговує уваги. На нашу думку, вищенаведене визначення доцільно конкретизувати, доповнивши його такими словами: що завдає руйнівних наслідків як банківській системі, так і економічній системі загалом.

Література

1. Реверчук С.К. Сутність, причина та наслідки банківських криз / С.К. Реверчук, О.В. Галущак // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2009. – С. 107-110.

2. Моисеев С.Р. Денежно-кредитный энциклопедический словарь / С.Р. Моисеев. – Москва: Дело и сервис, 2006. – 384 с.

3. Реструктуризование кредитных организаций в зарубежных странах : Учебник / под ред. А. Г. Грязновой, М. А. Федотовой, В. М. Новиковой. – М. : «Финансы и статистика», 2000. – 416 с.

4. Барановський О. І. Фінансові кризи: передумови, наслідки і шляхи запобігання : монографія / О. І. Барановський. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 754 с.

5. Рудый К. В. Финансовый кризисы: теория, история, политика / К. В. Рудый. – М. : Новое знание, 2003. – 399 с.

6. Чуб О. О. Банки в глобальній економіці : монографія / О. О. Чуб. – К. : КНЕУ, 2009. – 340 с.

ДАНІ ПРО АВТОРА:

Буряк Олег Петрович – к.е.н., доц.., здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії.

Адреса для розсилки:

79008

м. Львів

вул. Туган-Барановського, 10

Львівська комерційна академія

кафедра економічної теорії

Башнянину Г. І.