Економічні науки/1. Банки і банківська система

Лисенко М. М.

Студентка 6 курсу 2 групи фінансового факультету

Харківського національного економічного університету, Україна

Моделювання процесу управління фінансовою стійкістю банку

Управління фінансовою стійкістю банку передбачає об’єктивне визначення її поточного й бажаного стану, скоординоване управління фінансовими ресурсами банківської установи, вибір таких управлінських рішень, котрі сприяли б забезпеченню фінансової стійкості.

Таким чином, процес управління фінансовою стійкістю комерційних банків може бути визначено як сукупність методів та інструментів управління, що суб’єкти управління застосовують і спрямовують на забезпечення фінансової стійкості комерційних банків. Процес управління фінансовою стійкістю є цілісною системою взаємопов’язаних елементів, що відображають відповідні заходи банківського менеджменту з управління фінансовою стійкістю комерційних банків.

Для чіткого розподілу функціональних обов’язків суб’єктів управління та методів регулювання фінансовою стійкістю необхідно виділити у даному процесі управління фінансовою стійкістю банку відповідні ресурси та інші елементи. Структурно-функціональна модель надає можливість проілюструвати порядок дій при управлінні фінансовою стійкістю банку [1].

Структурно-функціональна модель управління фінансовою стійкістю передбачає використання САSЕ-способу в програмному продукті ВРwin за стандартом IDEF0, який надає опис етапів модельованого процесу.

Реалізація цього стандарту здійснюється за таким етапами:

1-етап – побудова основного блоку розрахунку фінансової стійкості. Його сутність полягає у складанні контекстної діаграми моделі.

Контекстну діаграму "Механізм управління фінансовою стійкістю банку" подано на рис. 1.

Рис. 1 Контекстна діаграма моделі механізму управління фінансовою стійкістю банку

На контекстній діаграмі в центрі знаходиться блок головної задачі, який відображає сутність моделі, мету її побудови та передбачає сукупність запитань, на які модель має давати відповіді. З усіх боків до головного блоку надходять інтерфейсні дуги, які визначають:

вхідну інформацію, необхідну для здійснення процесу управління фінансовою стійкістю банку;

осіб, під управлінням яких проводиться робота з удосконалення фінансової стратегії — фінансовий аналітик, головний бухгалтер, керуючий банку, менеджер фінансового відділу та засіб, із застосуванням якого реалізується модельований процес – програмне забезпечення;

вихідний документ, тобто результат, який необхідно отримати – звіт про впровадження механізму управління фінансовою стійкістю банку;

2-етап – декомпозиція контекстної діаграми, результатом чого є діаграма, що відбиває структуру, тобто сукупність етапів процесу, який відображено контекстною діаграмою [2]. Для модельованого процесу таку діаграму подано на рис. 2.

Рис. 2 Діаграма декомпозиції контекстної діаграми «Механізм управління фінансовою стійкістю банку»

Як видно з рис. 2, процес управління фінансовою стійкістю банку складається з чотирьох послідовних етапів: оцінки фінансового стану банку (блок А1), встановлення причинно-наслідкових зв'язків в процесі управління фінансовою стійкістю банку (блок А2), вибір методу управління фінансовою стійкістю банку (блок АЗ), на основі яких впроваджується методика управління фінансовою стійкістю банку (блок А4).

Такий взаємозв’язок між зазначеними етапами відображає логіку дії фінансового аналітика, головного бухгалтера, менеджера фінансового відділу, керуючого банку. Модель повинна мати таке структурування, щоб довести до керуючого банку коло питань, які він має вирішувати, та головні орієнтири при виконанні своїх функціональних обов’язків. Зауважимо, що для всіх етапів розрахунку фінансової стійкості банку керуючим обмеженням є нормативно-правове забезпечення.

Аналітичні етапи виконуються з урахуванням таких керуючих обмежень, як цілі, місія та стратегія банку, які включають певні положення банку щодо фінансово-економічної діяльності. Ці обмеження використовуються для процесів вибору методу управління фінансовою стійкістю банку (блок А3) та при впровадженні механізму управління фінансовою стійкістю банку (блок А4).

Слід зазначити, що як механізм (інтерфейсні дуги, які входять у нижню сторону функціонального блока) виконання етапу А2 та А3 моделі, окрім фінансового аналітика та менеджера фінансового відділу, відображено й програмне забезпечення, оскільки його використання не тільки сприяє зменшенню помилок, викликаних людським чинником, а й прискорює розрахункові процедури. Аналітичні ж етапи за умови відсутності автоматизованих систем підтримання прийняття рішень мають виконуватися виключно людиною [3]. Як видно з рис. 2, результати кожного з попередніх етапів є вхідними даними для наступних етапів.

Застосування САSЕ-способу моделювання бізнес-процесів банківської установи дозволило комплексно представити у стандарті IDEF0 процес управління фінансовою стійкістю банку. Декомпозиція цього процесу дозволяє детально відобразити сценарій діяльності фінансового аналітика та інших учасників даного процесу при виконанні своїх обов’язків, що сприятиме підвищенню якості прийняття управлінських рішень щодо зазначеної предметної області.

Література:

1. Дзюблюк О. В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи [Електронний ресурс] / О. В. Дзюблюк, Р. В. Михайлюк. – Режим доступу : http://library.tneu.edu.ua/files/EVD/finansova_ stiyk_bankiv_dzublyck.pdf.

2. Маслова С. Ю. Методичний підхід до управління ліквідністю банку [Електронний ресурс] / С. Ю. Маслова. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uproz/2011_24/u1124mas.pdf.

3. Мірошніченко О. А. Структурно-функціональне моделювання процесу антикризового управління діяльності банку [Електронний ресурс] / О. А. Мірошніченко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum /Uproz/2010_12/u1012mi2.pdf.