Шиліна Д. Ф.
науковий керівник, к.е.н., доцент В. А. Смоляк
ХНЕУ, Україна
Управління
фінансовим результатом діяльності банку
В системі управління різними аспектами діяльності
банківської установи в сучасних умовах найбільш складною та відповідальною є
ділянка управління фінансовим результатом діяльності банку.
Однією з основних
цілей фінансового результату діяльності банку є одержання прибутку, який є
джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку,
базою підвищення добробуту працівників банку тощо.
Шеремет
А.Д., Щербакова Г.Н. визначають, що прибуток – це об’єктивний показник, що
характеризує стан життєвого циклу виробничих і фінансових структур в процесі
проходження ними кожного етапу їх розвитку: становлення, підйому, та спадку [3].
Тарасова
Г.М. визначає, що прибуток банку формується як різниця між доходами та
витратами. Прибуток банку залежить від ряду факторів: особливостей розвитку
економічних процесів в країні, ступня ризику здійснюваних операцій, дохідності
виконаних операцій [2].
Мороз А.М. зазначає, що одною із основних цілей
банків є отримання прибутку, який є джерелом виплати дивідендів акціонерам,
створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку. Прибуток
банку уявляє собою різницю між його валовим доходом і витратами [1].
Прибуток банку забезпечує фінансову стабільність у
діяльності банку. За рахунок прибутку формуються фонди економічного
стимулювання, які використовуються на розвиток банківського бізнесу, на
заохочення праці службовців банку.
Прибуток є найважливішим показником оцінки
діяльності банків, тому використовується аналітиками для визначення рейтингів
банків на основі їх балансів. Правильно визначені рейтинги дозволяють клієнтам
вибрати ті банки, які найбільш повно відповідають їх бажанням, в які можна буде
з мінімальним ризиком вкладати свої капітали [3].
На величину прибутку банків можуть
впливати безліч факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх (рис. 1.1).
Рисунок 1.1.
Фактори, що впливають на прибуток банку
Найбільший вплив на величину прибутку банку
роблять наступні фактории: співвідношення доходів і
витрат банку; середній
рівень процентних ставок по кредитах, наданих клієнтам й іншим банкам; зміна обсягу кредитних і
депозитних операцій; середня
прибутковість всіх активних операцій; розмір доходу й частка
прибутку в ньому; розмір
власного капіталу банку; структура
кредитного портфеля; витрати
по обслуговуванню внесків.
Перші п'ять факторів впливають на розмір
балансового прибутку, шостий – на його стабільність, сьомий і восьмий – на
якість росту прибутковості банківських операцій з позицій банківських ризиків і
ліквідності балансу.
У банківській практиці аналіз поділяється на аналіз
активів і пасивів. Аналіз активних операцій і пов'язаних з ними ризиків є
провідним напрямком аналітичної роботи банку.
Фінансовий аналіз знаходиться в тісному взаємозв'язку з
управлінським аналізом. Поділ аналізу на фінансовий та управлінський викликано
існуючим на практиці поділом на публічний фінансовий і внутрішній облік, в
основі економічного аналізу лежить фінансовий аналіз, який складається з двох
основних блоків (рис.1.2).
Рис. 1.2. Схема проведення фінансового аналізу в банку
В основу аналізу фінансового стану банку має бути
покладена система взаємопов'язаних показників бухгалтерської та фінансової
звітності банку.
Для цілей фінансового аналізу рекомендується складати
аналітичний баланс, до якого входять основні агреговані показники вихідного
бухгалтерського балансу. Порівняльний аналітичний баланс дозволить спростити
роботу по застосуванню вибраних методів аналізу фінансового стану банку.
Особливе місце приділяється організації управління фінансовим результатом діяльності банку.
Це обумовлено тим, що в умовах переходу до ринку ця сфера організації значно розширюється.
У світовій практиці управління фінансовим результатом діяльності банку прийнято
розглядати з точки зору системного та процесного підходів (рис. 1.3).
Рисунок 1.3.
Система управління фінансовим результатом діяльності банку
Системний підхід розглядає управління
фінансовим результатом діяльності банку як управління сукупністю окремих
підсистем: організаційної структури, персоналу, виробництва, фінансів та
маркетингу, які зорієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішнього
середовища, що змінюється [1].
Згідно з системним підходом процес
управління фінансовим результатом діяльності банку складається з чотирьох
взаємопов’язаних функцій, у кожній із яких аналіз відіграє певну роль.
Даний
процес можна представити на рис. 1.4.
Рисунок
1.4.
Процес управління фінансовим результатом діяльності банку
У
ході формування ефективної системи управління фінансовою
діяльністю банку важливого
значення набувають методики аналізу його фінансово-господарської діяльності.
Провідне місце повинні займати питання поглибленого аналізу таких напрямків, як
резерви зростання показників фінансової діяльності, доходи, витрати, фінансовий стан
та інші.
Отже, управління фінансовим результатом
діяльності банку – це комплекс взаємопов'язаних управлінських рішень щодо процесу
формування прибутку, його розподілу та використання. У світовій практиці
управління прийнято розглядати з точки зору системного та процесного підходів.
Системний підхід розглядає управління як управління сукупністю окремих
підсистем: організаційної структури, персоналу, виробництва, фінансів та
маркетингу. Управління фінансовим результатом діяльності банку відповідно до
процесного підходу визначає процес управління як чотири взаємопов’язані
функції: планування, аналіз, регулювання, контроль. Ефективність більшості
управлінських рішень може бути оцінена за допомогою фінансових показників, тому
аналіз є етапом, операцією та однією з основних умов забезпечення якості та
ефективності прийнятих управлінських рішень щодо формування, розподілу та
використання прибутку банку.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1.
Мороз
А. М. Банківські операції: підруч. / А. М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2007. – 476 с.