1. Місцеві фінанси як наукова дисципліна

За своєю ек-чною сутністю місц фінанси — це система формування, розподілу і використання фін-вих ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Навчальна дисципліна «Місцеві фінанси» належить до спеціальних норма¬тивних фінансових дисциплін для підготовки магістрів за програмою «Управ¬ління державними фінансами».

Дисципліна має теоретично-прикладний характер. У теоретичному плані вона роз-ширює та поглиблює знання студентів про сутність і роль місцевих фінансів в еко-номічному і соціальному розвитку адміністративно-територіаль¬них утворень, розглядає порядок формування та використання фондів фінан¬со¬вих ресурсів. У прикладному — дає майбутньому фахівцю можливість об’єк¬тивно оцінювати еко¬номічні процеси, що відбуваються в регіонах.

2. Вчення про місцеві фінанси та його формування

Наука про місці фінан є окремою, самост галуззю фінансової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках: По-1 склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося вчення про місцеві фінанси. Та ким чином, поняття "місцеві фінанси" виникло на противагу поняттю "державні фінанси". По-2, вчення про місц фінанси як наука виникло також у процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фін господарство общин, яке до цього вважалося приватним, було включене до складу публічного фінансового господарства.

Вчення про місцеві фінанси як сукупність теоретичних положень про фінансову д-ть місцевих орг влади сформувалося в XIX столітті, воно виокремилося в самостійну галузь фінансової науки. Це було пов'язано із завершенням становлення в більшості країн Зах Європи й Північ Америки орг місцо самовряд та регіональних органів влади, та інших адміністративно-територіальних утворень.

Процес формування теорії місцевих фінансів як окремої галузі фінансової науки у Росії, розпочався після земської реформи 1864 року. Наслідком цієї реформи стало створення інститутів земського самоврядування та демократизація міського управління.

3. Сутність місцевих фінансів та склад фінансових інститутів

Місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання грошових та інших фін ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань.

Сутність місцевих фінансів як ек-ної категорії та зміст їх основного призначення виявляються у складі місц-х фінансових інститутів, до яких належать: місц бюджети, місц податки і збори, цільові фонди орг місц самоврядя, комунальний кредит, місцеві позики.

Слід зазначити, що система місцевих фінансових інститутів в Україні ще перебуває в стадії становлення. Останнім часом, крім місцевих бюджетів, все більш активну роль починають відігравати й інші складові цієї системи, такі як:

- місцеві податки і збори;

- комунальна власність;

- комунальний кредит;

- фінансові комунальні підприємства;

- комунальні платежі.

4. Функції місцевих фінансів

Розподільна функція місц фінансів виявляється у порядку формування доходів і видатків місц бюджетів, цільових фондів орг місц самовряд, за допомогою яких проходить забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування завдань. Кошти, що акумулюються у місц бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб. Крім того, через систему міжбюджетних відносин фіні ресурси, зосереджені на загальнодержавному, обласному і районному рівні, перерозподіляються між окремими адміністр-територіал одиницями з метою проведення фінансового вирівнювання.

Контрольна функція місц фінансів реалізується, в діяльності орг місц самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні і складанні звіту. Сфера дії контрольної функції не обмежується місцевими бюджетами, а включає усі фінансові ресурси та майно, які знаходяться у розпорядженні місц самоврядування. Ця функція спрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових засобів, їх цільове та економне використання.

Стимулююча функція місц фінансів полягає у створенні таких умов, за яких органи місцевого самоврядування стають зацікавленими у збільшенні обсягів дох бюджетів, додатковому залученні надходжень, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективному використанні фін ресурсів. Реальним втіленням цієї функції є чинний порядок формування власних доходів місц бюджетів, самостійність у використанні додатково залучених коштів та ін.

5. Роль місцевих фінансів в економічній системі держави

Місц фінанси відіграють багатопланову роль в економ системі кожної держави, де визнається і діє фінансово спроможне місц самоврядування. Місцеві фінанси, як специфічна сфера економічних відносин, впливають на соціально-економічне становище країни та її фін безпеку, сприяють розвитку демократії в суспільстві, визначають умови життєдіяльності громадян та рівень їх добробуту.

Місцеві фінанси в економічній системі держави впливають на

-соц-економічний розвиток країни;

- фінансову безпеку держави;

-фінансову стабільність;

- розвиток економіки;

-добробут населення

- розвиток демократії в суспільстві

Використовуються як інструмент

- перерозподілу ввп;

- держ регул-я розвитку територій;

- економічної і фінансової політики;

- державної регіональної політики;

Визначають обсяг і якість надання локальних суспільних послуг населенню; стан і розвиток місцевого господарства; фінансову базу місцевого самоврядування; надання конституційних гарантій населенню; стан фінансового вирівнювання

6. Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів.

Україна у 1995 р. стала членом Ради Європи. Тому, вона взяла на себе зобов'язання будувати місц фінанси відповідно до міжнародних стандартів. Такі стандарти є важливою складовою вчення про місцеві фінанси

Європейська хартія про місцеве самоврядування (жов1985 р.):1. Орги місц самовряд мають право в межах загальнодержавної екон політики вільно розпоряджатися достатніми власними коштами. 2 Фін ресурси ОМС потрібно визначати відповідно до компетенцій, передбачених Конституцією. 3 Хоча б частина фінансових ресурсів ОМС має надходити за рахунок місцевих зборів чи податків, ставки яких ці органи визначають у межах закону. 4 Фін-ві системи, які забезпечують надходження фін ресурсів мають бути достатньо різноманітними і гнучкими для збереження відповідності реальним витратам при здійсненні їхніх повноважень. 5 Встановлюється необхідність відповідним чином погоджувати з ОМС виділення їм перерозподілюваних коштів. 6 субсидії, які надаються ОМС, не можуть призначатися для фінансування певних проектів. Всесвітня декларація місцевого самоврядування (Вер1985 р.)- аналогічна.

Декларація про принципи місцевого самоврядування в країнах СНД(1993 р.) 1. ОМС мають право на матеріально-фіні ресурси, що відповідають їхнім повноваженням. 2 Встановлюється право представницького орг місцевого самоврядування самостійно приймати місцевий бюджет 3. Існує необхідність фінансового вирівнювання.

Європейська хартія міст та Європейська декларація прав міст (1992 р.) 1. Місцеві органи влади зобов'язані забезпечувати економ розвиток своїх регіонів 2.Ек і соціальний розвиток взаємопов'язані. 3.Місто в економ і соціал плані є частиною свого регіону. 4. Екон зростання та розвиток залежать від інфраструктури, достатньої для організації, підтримки і розвитку такого зростання. 5 Співробітництво між приватним і державним секторами є важливим компонентом у міському економічному зростанні та розвитку

7. Нормативно-правова база місцевих фінансів

Нормативний акти Основні положення, що регламентують місцеві фінанси

Конституція України 28 череня 1996 р Конституційне закріплення існування інституту місцевого самоврядування в Україні, визначення повноважень органів місцевого самоврядування, матеріальної та фінансової основи самоврядування, основних засад функціонування місцевих бюджетів, гарантування фінансування державою здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21 травня 1997 р. Розвиток та конкретизація положень Конституції про місцеве самоврядування: його принципів, повноважень органів місцевого самоврядування, забезпечення матеріальної та фінансової бази, в т. ч. засад функціонування місцевих бюджетів

Бюджетний кодекс України 22 червня 2001 р.Визначено склад місцевих бюджетів, проведено чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, встановлено прозору і об’єктивну процедуру міжбюджетних відносин, визначено формульний порядок розрахунку дотацій вирівнювання, зміцнено фінансову базу органів місцевого самоврядування, встановлено зацікавленість у збільшенні доходів й місцевих бюджетів, визначено порядок проведення місцевих запозичень, встановлена відповідальність і контрольні повноваження всіх учасників бюджетного процесу, заборонено створення позабюджетних фондів і здійснення між бюджетних позичок

Щорічні закони «Про Державний бюджет України»Визначають склад загального та спеціального фондів місцевих бюджетів, взаємовідносини між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, обсяги та особливості перерахування міжбюджетних трансфертів, додаткові положення, які регламентують бюджетний процес

8. Питання місцевого самоврядування у Конституції України

Ст 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місц значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через ОМС, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Орг місц самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

9. Закон України «Про місцеве самоврядування».

Цей Закон відповідно до Конст Укр визначає систему та гарантії місц самоврядування в Укр, засади організації та ді-ті, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування - право та реальна здатність територіальної громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конст і законів України. Це право здійснюється безпосередньо територіальними громади та через ОМС, органами самоорганізації населення. Місцеве самоврядування також здійснюється через обласні та районні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад.

10. Бюджетний кодекс України.

Бюдж кодексом Укр визначаються правові засади функціонування бюджетної системи Укр, її принципи, основи бюдж-го процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного зак-ва. Бюдж кодексом Укр регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

11. Розвиток місцевих бюджетів та їх роль у місцевих фінансах Укр.

Процес становлення місц фінансів Укр, що розпочався в 90-х роках, зумовлює значні інституціональні зміни в усій фінансовій системі держави. З цим пов'язана необхідність становлення інституціональних підходів та методів дослідження місц фінансів. Особливо важлива роль в ієрархії місцевих фінансових інститутів належить самостійним місцевим бюджетам, інституту місцевих подат і зборів., фінанси комунальних підприємств, позабюджетні валютні й цільові фонди ОМС та комунальні платежі. Ключову роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграє інститут комунальної форми власності.

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій орг місцевого самовряд в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рах місцевих бюджетів

Важливим інструментом впливу на економіку і соціальну сферу є фіскальна політика місцевих органів влади. Місцеві органи влади мають право в рамках, визначених законодавством, встановлювати місцеві податки і збори. Крім того, вони можуть надавати пільги по сплаті податків, які надходять до місцевих бюджетів

12. Етапи становлення місцевих бюджетів Укр.

Період Соціально-економічні передумови Характеристика явищ

1864-1917 рр. Організаційне оформлення перших органів місцевого самоврядування - земств, окреслення кола їхніх повноважень Визначення напрямів витрачання коштів земських бюджетів, доходних джерел, формування та вдосконалення місцевого оподаткування

1918-1930 рр. Відновлення інституту місцевих фінансів та місцевих бюджетів Законодавче оформлення місцевих бюджетів, засад їхнього функціонування, впорядкування місцевого оподаткування, процедур бюджетного процесу, механізму надання субсидій, вдосконалення структури доходів і видатків місцевих бюджетів, забезпечення їхньої бездефіцитності, визначення засад бюджетного регулювання

1930-1959 рр. Зміцнення адміністративно-командних методів управління, централізація бюджетної системи, обмеження прав місцевих рад у використанні коштів місцевих бюджетів, пошуку додаткових джерел, справлянні місцевих податків і зборів тощо Зростання обсягів місцевих бюджетів, збільшення їхньої залежності від державного бюджету, включення місцевих бюджетів до держбюджету, зміни в доходній базі після податкової реформи, переважне виконання в бюджетному регулюванні методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних доходів, скорочення переліку місцевих податків і зборів

1960-1990 рр. Послаблення централізованого управління, зміцнення демократичних засад, економічна реформа, розширення прав місцевих рад, удосконалення їхньої взаємодії з підприємствами, що діяли на їхній території. Удосконалення бюджетного права, зміни в структурі доходів місцевих бюджетів, піднесення ролі платежів з прибутку, зміни в бюджетному процесі, бюджетних взаємовідносинах, виконання госпрозрахунку та нормативних методів у бюджетному плануванні

1990 р. – сучасний період Здобуття Україною незалежності, відновлення місцевого самоврядування, зміцнення позицій місцевих рад Законодавча регламентація бюджетних відносин, системи оподаткування, бюджетного регулювання, формування зацікавленості місцевої влади в збільшенні доходів державного і місцевого бюджетів. Ухвалення Бюджетного кодексу України

13. Формування доходів місцевих бюджетів.

До доходів, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать: подат та обов’язкові платежі. Згідно з Бюджкодексом Укр, до складу міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місц бюджетам, відносяться дотації вирівнювання бюджету окремих територ-адміністративних одиниць, субвенція на здійснення програм соц захисту, субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою, субвенцію на виконання інвестиційних проектів та інші субвенції. Вагомим дохідним джерелом, яке складає основу формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в Україні, є податок на доходи фізичних осіб, оскільки він посідає провідне місце у формуванні доходів місцевого самоврядування щодо виконання делегованих та власних повноважень. Однією з перепон розвитку місцевого оподаткування в Україні є те, що перелік цих податків та зборів визначається на державному рівні, а органи місцевого самоврядування обмеженні в праві запроваджувати на своїй території власні збори і податки.

14. Місцеві податки і збори та їх роль в доходах місцевих бюджетів.

Місцеві податки і збори існують як платежі місцевого характеру і є частиною доходної бази місцевих бюджетів. Місцеві податки і збори – обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів. Законодавчо врегульоване справляння місц под створило необхідне правове поле функціонування місцевого самоврядування,сприяло цого встановленню і зміцненню. Сьогодні позитивна тенденція збільшення под. і збор у доходах місц бюдж.Перелік місц под. і зборів і платників , ставки визначенні ПК. До міс под. і збор відносять –под на нерух майно відмінено від земельної ділянки, - збір на паркування, - збір на провадження деяких видів діяльності, - туристичний збір,- єдиний податок. Системи оподаткування місцевими податками і зборами має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Основні недоліки місцевого оподаткування в Україні:- незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів; - вузький перелік місцевих податків і зборів; - нерозвинутість податків, які відображають політику місцевого самоврядування.

15. Склад видатків місцевих бюджетів.

Склад і структура видатків місцевих бюджетів визначається їх економічним змістом та роллю в розподілі національного доходу. Згідно зі статтею 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки всіх бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств,установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших заходів. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку. До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції, кошти на реалізацію програми соціально-економічного розвитку міста, капітальне будівництво, придбання обладнання, транспортних засобів та іншої техніки, інші видатки нерозширене відтворення, а також на фінансування субвенцій та на сплату основної частини боргу органів місцевого самоврядування. При нестачі основних поточних доходів бюджет розвитку може балансуватися за рахунок установлення місцевою владою нових місцевих податків, випуску позик, отримання субсидій і субвенцій з державного бюджету.

16.Проблеми зміцнення доходної бази місцевих бюджетів

По-перше, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування. Так, на державному рівніповинні фінансуватися лише ті видатки, котрі пов'язані з забезпеченням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, структурна перебудова економіки. Фінансові ж проблеми локального рівня раціональніше вирішувати за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.У зв'язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами . До місцевих, зокрема, можна було б віднести майнові податки, податок на землю, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо – і податок з доходів фізичних осіб. За рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади, на нашу думку, повинні фінансувати до 60-80 відсотків своїх потреб.

По-друге, необхідно вдосконалити механізм територіального фінансового вирівнювання. Такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів. Необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили територій та мінімального рівня, до якого повинні вирівнюватись фінансові можливості цих територій.

17.Напрями реформування місцевого оподаткування

Реформуючи систему місцевого оподаткування, потрібно насамперед змінити ставлення до місцевих податків i зборів i не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, суттєво піднести їхнє значення та роль у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування.

Розширення переліку місцевих податків i зборів має відбуватися за рахунок запровадження податків із цільовим використанням одержаних коштів. Наприклад, збори на прибирання та освітлення вулиць, за збирання сміття, впорядкування парків, зон відпочинку, кладовищ тощо.

За умов загрозливої екологічної ситуації в Україні корисними стануть місцеві екологічні податки, які доцільно стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, водоймищ, лісів та інших природних ресурсів, захоронення й утилізацію шкідливих відходів.

Надання права місцевим органам самоврядування встановлювати надбавки до податку на прибуток підприємств i прибуткового податку з громадян з цільовим спрямуванням одержаних коштів на створення громадських їдалень, притулків для бідних, надання допомоги соціально незахищеним верствам населення.

Одним із можливих напрямів розширення переліку місцевих податків I зборів є запровадження місцевих акцизів (наприклад, на тютюнові та алкогольні вироби), повернення до використання податку з продажу імпортних товарів. Окрім фіскальної функції податок з продажу імпортних товарів виконував би ще й протекціоністську, а місцеві акцизи на алкоголь i тютюн обмежували б споживання шкідливих для здоров’я людини товарів.

18. Фінансова незалежність місцевого самоврядування.

Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування - це незалежність їх від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем і забезпечення їх вирішення відповідними коштами.

Головною ознакою фінансової незалежності є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються па органи місцевого самоврядування. Такі фінансові ресурси необхідні для реалізації намічених цілей і програм економічного і соціального розвитку території у відповідності з обраними пріоритетами.

Домінантами фінансової незалежності в чинному законодавстві є:

- самостійність органів місцевого самоврядування в питаннях розробки, розгляду, затвердження і виконання місцевих бюджетів;

- внесення змін до місцевих бюджетів;

- встановлення місцевих податків і зборів та їх ставок у межах, визначених законодавством;

- надання пільг з місцевих податків і зборів;

- випуск місцевих позик, лотерей та інших цінних паперів;

- отримання позичок у фінансово-кредитних установах;

- розпорядження комунальним майном;

- створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

19. Склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування

Місцеві фінансові ресурси - це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

До складу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування входять:

- доходи місцевих бюджетів;

- кошти цільових фондів;

- фінансові ресурси підприємств комунальної власності;

- благодійні, спонсорські внески, пожертвування;

- інші ресурси згідно з законодавством.

Вирішальне значення для забезпечення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування мають доходи місцевих бюджетів, оскільки об'єкти комунальної та спільної власності переважно належать до невиробничої сфери, є неприбутковими і перебувають на повному або частковому утриманні місцевих бюджетів.

До альтернативних доходів органів місцевого самоврядування відносяться позабюджетні цільові та валютні фонди і місцеві позики. На даний час органи місцевого самоврядування позбавлені права створення позабюджетних цільових і валютних фондів через численні порушення у формувати позабюджетних фондів.

20. Комунальний кредит і його форми

Муніципальний (комунальний) кредит — це система відносин між двома юридичними особами з поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких — орган місцевого самоврядування .

Комунальний кредит має такі основні форми:

-облігаційні позики;

-безоблігаційні позики;

-комунальний банківський кредит;

-комерційний комунальний банківський кредит;

-комунальний кредит державних банків;

-взаємний комунальний кредит.

В Україні поширені такі форми муніципального кредиту: кредит у формі комунальних облігаційних позик та комерційний банківський комунальний кредит. Облігаційний муніципальний кредит передбачає емісію облігацій муніципальної позики органами місцевого самоврядування. Розрізняють три види муніципальних облігацій: бездохідні облігації, що гарантуються майном чи доходами органу місцевого самоврядування; доходні облігації, що випускаються для фінансування виробничих об’єктів, з доходів яких здійснюватиметься їх погашення; облігації змішаного типу, що не приносять доходу, але погашаються з доходів створених виробничих об’єктів.

21.Проблеми розвитку муніципальних позик в Україні

Сучасний ринок муніципальних запозичень є інститутом, що створює та забезпечує обіг фінансових активів, які є постійним джерелом боргового фінансування інвестиційних програм та проектів органів місцевого самоврядування та інших місцевих влад. Характеризується складною системою інститутів та інструментів залучення ресурсів на цілі фінансування місцевого та регіонального розвитку.

Аналіз практики муніципальних запозичень в Україні свідчить про обмежені можливості їх здійснення. Муніципальні запозичення здійснювали лише великі міста України та окремі області. Практику зовнішніх запозичень має лише одне місто Київ. Необґрунтованою є заборона на здійснення запозичень областями України та їх представницькими органами, запроваджена Бюджетним кодексом України.

В Україні необхідно вдосконалити діяльність Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в плані державного регулювання ринку муніципальних запозичень. Мінфін має сприяти українським містам-позичальникам на ринку зовнішніх запозичень, надавати їм необхідну інформацію та підтримувати ліквідність. НБУ слід у більш широких масштабах рефінансувати внутрішні муніципальні емісії цінних паперів, використовуючи їх у якості застави. Основними ризиками муніципальних запозичень в Україні є політичні, макроекономічні, правові ризики, а також ризик дефолту. Ключовими у мінімізації ризиків місцевих запозичень є роль кредитних рейтингів та стабільні фінанси органів місцевого самоврядування і держави.

22.Цільові фонди місцевого самоврядування

До цільових фондів місцевого самоврядування належать:

-Пенсійний фонд і фонди соціального страхування.

- Фонд України соц. захисту інвалідів, фонд фінансування дорожніх робіт.

- Фонд охорони навколишнього природного середовища, регіональні відділення Пенсійного фонду, фонд фінансування дорожніх робіт.

- Фонд охорони навколишнього природного середовища, фонд фінансування дорожніх робіт, регіональні фонди підтримки культури.

Ради органів місцевого самоврядування мають право створювати в межах законодавства цільові фонди для розв’язання будь-яких соціальних і економічних проблем на підвідомчій території. Цільові фонди є складовою частиною позабюджетних фондів. Закон про “Про зайнятість населення” передбачив створення на центральному і на місцевому рівнях державного фонду сприяння зайнятості населення. Відрахування до цього фонду з місцевих бюджетів здійснюються за розміром, що визначається самостійно відповідними місцевими радами.В процесі приватизації державного житлового фонду передбачено створення окремих позабюджетних рахунків місцевих рад. Ст. 9 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 23 встановила, що кошти, одержані від приватизації державного житлового фонду, зараховуються у спеціально створені позабюджетні приватизаційні житлові фонди місцевих рад .Ці кошти використовуються на житлове будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом громадян, яким необхідно поліпшити житлові умови. Місцеві ради також можуть утворювати цільові позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища.

23. Нові підходи у плануванні доходів та видатків місцевих бюджетів

Цільове спрямування бюджетних коштів є найважливішим принципом планування бюджетних видатків. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік планують з урахуванням результатів використання коефіцієнтів зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і науково-обґрунтовано спрогнозувати їх на майбутнє.

Планування доходів і видатків місцевих бюджетів здійснюється за допомогою таких методів:- нормативного;- розрахунково-аналітичного;

- балансового;- оптимізації планових рішень;- економіко-математичного моделювання.

Зміст нормативного методу полягає в тому, що за допомогою заздалегідь установлених норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб'єкта у фінансових ресурсах та їх джерелах.

Застосування розрахунково-аналітичного методу планування полягає в тому, що за базовий індекс приймаються зміни цього індексу в запланованому періоді, а потім розраховується планова величина його показника.

Балансовий метод планування фінансових показників полягає в тому, що шляхом побудови балансу досягається взаємоув'язка наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби в них.

За допомогою методу оптимізації планових рішень розробляють декілька варіантів планових показників, з яких вибирають найбільш оптимальний.

Застосування методу економіко-математичного моделювання дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв'язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають па величину цього показника.

24. Формульний порядок визначення обсягів дотацій вирівнювання

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами враховує:

- фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригувальні коефіцієнти до них;

- кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

- індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;

- прогнозний показник кошика доходів місцевих бюджетів;

- коефіцієнт вирівнювання.

Алгоритм визначення обсягу дотації вирівнювання місцевим бюджетам обчислюється за формулою:

Т = а(V-(D+DD))

де: Т - дотація вирівнювання;

а - коефіцієнт вирівнювання, для місцевих бюджетів має значення від 0,9 до 1;

V - розрахунковий обсяг показника видатків;

D - прогнозний показник обсягу доходів (кошик доходів);

DD - розрахунковий обсяг коригування доходів.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

25. Планування видатків на утримання органів управління

Планування видатків на утримання органів державного управління відбувається у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів і видатків. Разом з кошторисом затверджується штатний розпис органів державного управління, включаючи їх структурні підрозділи. У ньому вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади для кожної посади і місячний фонд оплати праці у розрахунку на одну посаду.

Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання затверджуються Міністерством фінансів України. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій затверджуються відповідними державними адміністраціями після попередньої перевірки в обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджують районні державні адміністрації після їх попередньої перевірки районними фінансовими відділами.

Планування витрат на утримання органів державного управління за категоріями видатків економічної класифікації здійснюється у такому ж порядку, як і іншими бюджетними установами.

У складі видатків на державне управління найбільшу частку становлять кошти на оплату праці (близько 75%).

26. Планування видатків на освіту

Процес планування видатків на освіту починається знизу: навчальні заклади на основі встановлених нормативів витрат у розрахунку на одного учня складають кошториси, в яких враховуються витрати на оплату праці педагогічного і допоміжного персоналу, харчування, утримання будівель, капітальні ремонти тощо. Дані кошторисів окремих шкіл одного адміністративного району акумулюються районними відділами освіти (райво). Централізовані бухгалтерії райво подають свої зведені кошториси до обласного управління освіти. На обласному рівні сукупні цифри районних освітніх бюджетів мають ставати основою бюджетів освіти обласних державних адміністрацій.

Показниками планування видатків бюджету по вищих учбових закладах виступають прийом і випуск студентів у кількості, встановлюваній Міністерством освіти України. Вони фінансуються з Державного бюджету, за винятком педагогічних Вузів, які фінансуються з місцевих бюджетів, як правило, обласних. Спеціальні учбові заклади фінансуються з обласних бюджетів, крім відомчих – Національного банку України, Міністерства фінансів України та ін. Середні загальноосвітні школи, гімназії фінансуються з міських районних бюджетів. Дитячі садки – садки, за винятком відомчих, утримуються за рахунок відповідно міських, районних, селищних бюджетів.

27. Планування видатків на охорону здоров’я.

Видатки на утримання установ охорони здоров’я повністю провадяться за рахунок бюджетів усіх рівнів, за винятком приватних лікувальних закладів.

Чинники, які врах. при розрах. видатків на охорону здоров’я:

- чисельність населення адмін.-територіал. од.;

- співвіднош. обсягів даних видатків між місц. бюджетами окремих видів;

- коригування коеф. до фін. нормативів бюджетн. забезпеченості, які врах. співвіднош. видатків на з/п в заг. сумі видатків місц. бюджетів, вікову структуру населення і надання послуг відомчими закладами охорони здоров’я.

При плануванні видатків бюджету на заклади охорони здоров’я виходять із показників:

по лікарнях та інших лікувальних закладах – кількості ліжок;

по амбулаторно – поліклінічних установах – кількості лікарняних посад;

по фельдшерсько – акушерських пунктах, кількості установ.

При складанні кошторисів лікарень важливе значення має чітке визначення кількості ліжок у стаціонарі на початок планового року, яка встановлюється на основі фактичної їх кількості на звітну дату та можливості збільшення їх на кінець поточного року.

28. Планування видатків на соц. захист і соц. забезпеч.

Видатки на соціальну сферу займають чільне місце в системі видатків бюджету.

Соціальна сфера більшою частиною фінансується з місцевих бюджетів, лише загальнодержавні заходи, програми, установи фінансуються з державного бюджету.

Витрати на соціально-культурні заходи визначаються за допомогою економічних нормативів та фінансових норм. Економічні нормативи, що регулюють фінансові відносини в соціальній сфері, мають відображати можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку

Чинники, які врах. при розрах. видатків на соц. захист і соц. забезпеч.:

- заг. обсяг ресурсів бюджету на цю мету;

- фін. норматив бюджетн. забезпеченості;

- контингенти отримувачів соц. виплат.

29. Планування видатків на фізичну культуру і спорт:

Обсяг видатків за єдиним кошторисом доходів і видатків визначається на підставі показників, які характеризують спорт захід: з якого виду спорту він провадиться; місце і тривалість змагань чи зборів; кількість учасників тощо.

Значну питому вагу становлять видатки на харчування учасників і суддів спорт змагань. Норми харчування встановлюються в залежності від рівня змагань, їх тривалості та виду спорту. Видатки на придбання спец обладнання та інвентарю, на обмундирування учасників плануються на підставі відповідного табеля забезпечення.

У кошторисі передбачено оплата вартості проїзду, добових і квартирних учасникам змагань і суддям, тренерам і представникам команд; оплата оренди спорт споруд, оформлення і обслуговування змагань; видатки на нагородження команд і спортсменів тощо.

- чисельність населення адміністративно-територіальних одиниць;

- частка видатків на фізичну культуру і спорт певної групи місцевих бюджетів в загальній сумі видатків на фізичну культуру та спорт усіх місцевих бюджетів.

30. Планування видатків на культуру і мистецтво здійснюються у напрямках:

Планування витрат здійснюється в тому ж порядку, що і в інших бюджетних установах. Так оплата праці планується виходячи з типових штатів, встановлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності. Для невеликих установ культури складаються загальні кошториси. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на оплату праці. Окремі заклади культури та мистецтва мають власні доходи від основної діяльності. Для установ з бюджету планується сума дотації у розмірі витрат, що не покривається власними доходами. Треба зазначити, що держава у сфері культури та мистецтва здійснює політику пільгового оподаткування. Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи: -державні культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї та виставки); -державні театрально-видовищні програми (філармонії, театри, палаци та будинки культури республ. й обласного значення,); -ін держ. культурно-мистецькі програми.

31. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів передбачає таке:

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на підставі затвердженого бюджетного розпису. Виділення коштів на фінансування затвердженого бюджету повинно ґрунтуватися на затверджених планах на рівні розпорядників бюджетних коштів.

2. Затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів розпорядникам бюджетних коштів.

3. Взяття бюджетних зобов’язань. Розпорядники бюджет. коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, визначених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років.

4. Отримання товарів, робіт та послуг. Розпорядники виконують контроль за фактичним отриманням придбаних предметів, поставкою, звірка замовлень.

5. Здійснення платежів. Розпорядник після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов узятого бюджетного зобов’язання приймає рішення про оплату.

6. Використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм. Після отримання товарів від постачальника частина їх перебуває в залишку, а іншу використовують для забезпечення функціонування бюджетних установ.

7. Повернення кредитів до бюджету. У разі надання кредитів з бюджету у постачальників виникає заборгованість перед бюджетом.

32. Міжбюджетні відносини:передумови виникнення та особливості організації.

Концептуальні засади побудови міжбюджетних відносин загалом залежить від економічної системи держави і мають принципові відмінності за умов ринкової і командної економік. Власна модель міжбюджетних відносин на Україні почала формуватися з прийняття Конституції України 1996 року, яка створила передумови для розвитку принципів децентралізму, запровадження так званого бюджетного федералізму, оскільки конституційні положення передбачають розмежування і самостійність державного і місцевих бюджетів. У процесі організації міжбюджетних відносин їх суб»єктами виступають ті органи влади й у правління,до компетенції яких включені повноваження щодо складання,розгляду,з атвердження і виконання бюджетів.Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

33. Стан фінансового вирівнювання

Фінансове вирівнювання - це приведення у відповідність витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг па душу населення, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій.

Основні принципи фінансового вирівнювання:

- врахування об'єктивно існуючих розбіжностей в економічному та соціальному розвитку територій.

- визначення критеріїв і переліку депресивних територій, які потребують додаткових фінансових ресурсів;

- вирівнювання доходів місцевих бюджетів як необхідної умови створення рівних можливостей для функціонування всіх територіальних громад;

- визначення ступеня вирівнювання доходів;

- вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування для забезпечення надання суспільних послуг на єдиному рівні, гарантованому законами країни.

34. Методи бюджетного регулювання та їх розвиток

У бюджетній практиці України використовуються такі методи бюджетного регулювання:

- метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету:

- надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні трансферти);

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справляються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні, загальнодержавні доходи можна розділити па закріплені і регульовані.

Переваги методу відсоткових відрахувань:

- збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуванням гнучких доходних джерел;

- досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і загальнодержавних податків;

- місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань використовуються такі нормативи відрахувань: - єдині,групові,індивідуальні

Міжбюджетні трансферти відносяться до методів бюджетного регулювання, які в сучасних умовах займають важливе місце в процесі бюджетного регулювання.

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Діючим законодавством передбачено використання таких видів міжбюджетних трансфертів:

- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

- інші дотації.

35. Види бюджетних трансфертів

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Діючим законодавством передбачено використання таких видів міжбюджетних трансфертів:

- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

- інші дотації.

Найбільш поширеним видом міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання. Вони надаються Державним бюджетом України місцевим бюджетам, їх основною метою є здійснення вирівнювання доходної спроможності бюджету, який її отримує, тобто проведення фінансового вирівнювання.

Іншим видом міжбюджетних трансфертів є субвенції. Вони можуть надаватися як з державного, так і з місцевих бюджетів. Субвенції характеризуються цільовим використанням одержаних коштів.

Одним з видів міжбюджетних трансфертів є кошти, шо передаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Наприклад, у випадках, коли прогнозні показники доходів місцевих перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету то для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

36. Міжбюджетна реформа та її вплив на місцеві фінанси.

Великий вплив на вдосконалення бюджетної системи і в порядку взаємозв’язків і взаємовідносин між окремими рівнями та вида¬ми бюджетів мали державотворчі процеси поділу влади, реформування її законодавчих і виконавчих органів, становлення та зміцнення місце¬вого самоврядування.

Важливим позитивним аспектом змін у міжбюджетних відносинах стало врахування у процесі бюджетного планування динаміки надхо¬джень за попередні три роки найважливіших з фіскального погляду по¬датків, зборів та інших платежів і доходів, які зараховуються до місце¬вих бюджетів, що заклало необхідні передумови для обґрунтування стра¬тегічних рішень, тобто для перспективного фінансового планування на мікрорівні.

Ще одним кроком на шляху до встановлення реальної фінансової са¬мостійності органів місцевого самоврядування є надання їм права за¬проваджувати власні місцеві податки і збори

З метою подальшого вдосконалення міжбюджетних відносин по¬трібно:

— проводити чітке розмежування повноважень між органами держав¬ної влади і місцевим самоврядуванням, відповідно до якого має здій¬снюватися розмежування фінансових ресурсів;

— забезпечувати органи місцевого самоврядування бюджетними ре¬сурсами, достатніми для виконання делегованих повноважень держав¬ної влади;

— формувати сприятливі умови для нарощування власної дохідної бази місцевих бюджетів, як основного джерела фінансування власних повноважень;

— розробляти механізм компенсації втрат власних доходів місцевих бюджетів, які виникають у зв’язку з наданими державою пільгами за податкам та іншими платежами.

37. Порядок розрахунку обсягів дотацій вирівнювання місцевим бюджетам.

Дотації вирівнювання надаються з державного бюджету України:

— бюджету Автономної Республіки Крим;

— обласним бюджетам;

— бюджетам міст Києва та Севастополя;

— бюджетам міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення;

— бюджетам районів

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласному бюджету, бюджету міста Києва чи Севастополя, міста республіканського чи обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, визначається за загальним фондом місцевого бюджету як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків і розрахунковим обсягом доходів закріплених за відповідними місцевими бюджетами.

38.Субвенції місцевим бюджетам.

Одним із видів міжбюджетних трансфертів є субвенції, які можуть надаватися як з державного, так і з місцевих бюджетів. Субвенції характеризуються цільовим використанням одержаних коштів, їх використовують на здійснення програм соціального захисту, компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування; виконання інвестиційних проектів; утримання об'єктів спільного користування. З державного бюджету місцевим бюджетам останніми роками надаються субвенції, пов'язані із здійсненням програм соціального захисту, зокрема на:

- виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам;

- надання передбачених чинним законодавством пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- надання субсидій населенню за спожиту електроенергію, природний газ, послуги тепло-, водопостачання, квартирної плати, вивезення побутового сміття;

- будівництво та придбання житла військовослужбовцям, учасникам бойових дій в Афганістані, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання ними службових обов'язків.

39. Специфічні вимоги до місцевих податків та зборів.

Місцеві податки необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали мож¬ливість надавати послуги, рівень яких у населення асоціюється з обся¬гом сплачених податків. Кошти, зібрані на місцях, будуть використані більш ефективно й економно, аніж виділені центральним урядом. Крім того, у використанні коштів місцеві органи влади підконтрольні своїм виборцям. Надходження від місцевих податків мають бути помітними у загальному обсязі фінансових ресурсів місцевої влади, а потреби міс¬цевого бюджету мають задовольнятися в основному за рахунок надхо¬джень від місцевих податків і зборів. Практика європейських країн по¬казує, що неможливо забезпечити виконання останньої вимоги без за¬стосування у місцевому оподаткуванні по дохідного податку. Всі інші місцеві податки не дають таких значних коштів як вказаний податок.

Місцеве оподаткування має сприяти тому, щоб видатки місцевих органів влади залишалися на доцільному рівні, тобто збільшення видатків необхідно лише тоді, коли переваги від такого збільшення стануть більшими ніж вартість самих витрат.

місцеві податки мають задовольняти такі вимоги:

— коливання надходжень упродовж усього ділового циклу повинні бути незначні;

— рівень економічного розвитку має відповідати надходженням міс¬цевих податків;

— податкові надходження забезпечуються місцевою базою оподатку¬вання;

— забезпечення відчутності податків і балансу інтересів, рівноваги між споживанням місцевих послуг і податковим тягарем.

40. Місцеві податки і збори в Україні.

Місцеві податки (збори) - це платежі, які спрямовуються виключно до бюджету місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст.Згідно ПКУ до місц податків належать:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за впровадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повно¬ту перерахування місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів по¬кладається на платників відповідно до чинного законодавства. Обсяги надходжень місцевих податків та зборів ви¬значають і зусилля місцевої влади, спрямовані на створення необхідних умов для підприємницької діяльності й у тому числі для торгівлі, а та¬кож зусилля місцевих податкових органів на мобілізацію доходів.

41. Стан місцевого оподаткування в Україні.

У сучасних умовах спостерігається брак власних фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Надходження місцевих бюджетів наполовину складаються з трансфертів з державного бюджету. Планова частка трансфертів на 2011 рік в обсязі доходів становить 51,6%, у т.ч. за загальним фондом – 54,8%.

Із року в рік зменшується частка місцевих податків і зборів у складі доходів загального фонду місцевих бюджетів (від 3,4 % у 2001 році до 1% – у 2011). Питома вага місцевих податків і зборів в податкових надходженнях місцевих бюджетів залишається незначною і в 2010 році становила всього 1,3%. І це при тому, що в більшості країн ЄС місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надходжень до зведених бюджетів. Слід зазначити, що за І квартал 2011 року питома вага місцевих податків і зборів в податкових надходженнях місцевих бюджетів склала трохи більше 3%. Таке зростання забезпечено віднесенням до місцевих єдиного податку, питома вага якого в надходженнях від місцевих податків і зборів складає 80%. Однак, його ставки, правила адміністрування, визначаються на центральному рівні.

Отже, не зважаючи на велику кількість місц под і зборів, їхній вплив на формування місц бюдж сьогодні незначний. Таким чином, сьогодні місцеві податки і збори в Україні фактично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції. Тому необхідно змінити підходи до адміністрування низки місц под і зборів та розширити базу оподаткування за рахунок введення в дію нових под і зборів та ліквідації не ефективних місцзборів.

42. Шляхи удосконалення місцевого оподаткування в Україні.

Реформування с-ми місц оподаткування має відбуватися у таких напрямках:1.Підвищення фіскальної ролі місц под і зборів. Вони повинні стати надійним інструментом регулювання ек розвитку території. 2. Надання статусу місцевих деяким загальнодерж под, які б могли забезпечити надходження коштів, достатніх для фінансув місц потреб. До місц можна віднести ПДФО, под з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, под на прибуток п-ств комун форми власності тощо. 3. Впровадження под на нерухомість і віднесення його до складу місц. 4.Розширення переліку місц под і зборів може здійснюватися за рахунок запровадження под із цільовим використанням одержаних коштів, таких як еколог под, збори на освітлення вулиць, за збирання сміття, впорядкування парків, зон відпочинку. 5.Надання органам місц самовряд права запроваджувати на своїх територія власні под і збори. 6.Впровадження самооподаткування як дод. резерву зростання дох. Бюдж. місц. самовряд. в Укр.

43. Фінансова незалежність місцевого самоврядування та напрями її зміцнення.

Укр влада взяла на себе відповідні зобов’язання після підписання й ратифікації Європ хартії про місц самовряд, де проголошено, що органи місц самовряд повинні мати необхідний обсяг власних джерел для виконання покладених на них повноважень. На сьогодні до таких власних джерел можна зарахувати місц под і збори та закріплені за місц бюдж кошти, що передаються до держ бюдж. Їх частки дорівнюють приблизно 3% і 60% відповідно. Як бачимо, дох місц бюдж формуються переважно за рахунок закріплених загальнодерж джерел доходів. На сучасному етапі в Україні паралельно з децентралізацією виконавчих повноважень відбувається і бюджетна децентралізація. Її гол метою є наділення реальними фін повноваженнями базових бюджетів – сіл, селищ, міст, районів у містах. Необхідно наголосити, що саме децентралізація держ функцій спричинила розширення бюдж прав органів влади, разом із тим вона, на жаль, не торкнулася питань самостійного визначення ставок місц под і зборів та їх переліку, можливості впровадження місц органами влади самооподаткування.

Одним із способів збільшення фін незалежності може стати надання органам місц самовряд права запроваджувати на своїх територія власні под і збори. Адже в Україні місц органи влади мають обмежені можливості впливати на умови та рівень місц оподаткування: їх под повноваження стосуються лише змін (у встановлених межах) ставок місц под і зборів. Це означає, що місц органи влади практично не мають у своєму розпорядженні інструментів, за допомогою яких вони могли б приводити видатки місц бюдж у відповідність з реальними можливостями їх фінансування.

44. Місцеві фінансові органи і їх функції.

Місц фін орган – це установа, яка відповідно до законодавства організовує і здійснює функції зі складання проектів і виконання місц бюджетів, контролю за використанням коштів розпор та ін функції, пов’язані з управлінням коштів місц.бюдж. Функції фін управління: 1.Розробка і доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкцій підготовки бюджетних запитів 2.Визначення порядку і термінів розробки бюджетних запитів. 3.Проведення аналізу бюджетного запиту щодо його відповідності меті бюджетної політики 4.Прийняття рішень про включення бюджетного запиту 5.Участь в розробці балансу фін ресурсів, аналіз соц-ек показників, врахування їх під час складання проекту бюджету 6.Організація роботи повяз із складанням проекту бюджету 7.Організація виконання бюджету 8.Здійснення у встановленому порядку організації та управління виконання бюджету 9.Здійснення контролю за дотриманням законодавства 10.Проведення моніторингу 11.Розгляд фін звітів про виконання бюджету 12.Проведення разом з органами ДПС аналізу стану надходжень доходів до бюджету 13.Проведення на базі статист і фінансової звітності прогнозних розрахунків, аналізу ЕК і фін стану П,У,О розташованих на певній території 14.Перевірка правильності складання прогнозів та планів 15.Участь у розробці пропозицій з удосконалення структури рад 16.Підготовка пропозицій щодо визначення чисельності працівників та витрат на їх утримання управлінського апарату 17.Підготовка і подання офіц висновків про перевиконання чи недотик дохідної частини заг фонду бюджету для прийняття рішення про внесення змін до бюджету

45. Проблеми ефективного управління коштами місцевих бюджетів.

У-ня місц фінансами – це складова частина у-ння економікою амін-терит одиниць. Об’єктами є фін відносини, в т.ч. відносини, пов’язані з формуванням та використанням фондів грошових коштів. Суб’єктами є органи місцевого самоврядування. У-ня місц фін включ такі ел: 1. планування 2. оперативне у-ня 3. контроль 4. стратегічне у-ня.

Проблеми функціонування місцевих бюджетів на сучасному етапі мають багато аспектів, це в першу чергу розподіл повноважень та коштів між різними рівнями бюджетної системи, проблема розширення доходної бази бюджетів, проблема підвищення ефективності бюджетних видатків та ін. Нестабільність дохідної бази місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних прибутків, значні відмінності в рівні економічного розвитку регіонів, умовах життя в них потенційно ведуть до соціальних конфліктів і політичної нестабільності. Вантаж проблем, що накопичилися, негативно позначається на розвитку регіонів.

Реформування місцевих бюджетів, зокрема зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і розмежування видаткових повноважень органів місцевого самоврядування, повинне відбуватися поетапно з урахуванням суспільно-політичних та економічних умов із збереженням збалансованості бюджетної системи в цілому і у взаємозв’язку з проведенням реформ в галузях бюджетної сфери та інших сферах діяльності.

46. Компетенція місцевих фін.органів у галузі місцевих фінансів.

Місц фін орган – це установа, яка відповідно до законодавства організовує і здійснює функції зі складання проектів і виконання місц бюджетів, контролю за використанням коштів розпор та ін функції, пов’язані з управлінням коштів місц.бюдж.

Місцеві фінансові органи мають подвійне підпорядкування по вертикалі – вищестоящому органу, по горизонталі – місц.радам. Осн. завдання фін управління: 1.Забезпечення реалізації держ бюджету на терит 2.Складання розрахункових проектів бюдж і їх подання 3.Підготовка пропозицій фін забезпечення заходів соц-ек розвитку 4.Розробка пропозицій щодо удосконалення методів фін та бюджетного планування і фінансування витрат 5.Здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами, організаціями законодавства щодо використання ними бюдж коштів і цільових фондів. 6.Здійснення заг організації та управління виконання місц бюджетів, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань бюджетного процесу.

47. Склад фін. ресурсів органів місц. самовряд.

Осн. складовими фін. ресурсів є:

- дожоди місц. бюджетів

- кошти цільових фондів

- фін. ресурси п-в комунал. власності

- благодійні та спонсорські внески

- ін. ресурси, які передбач. Законод.

Провідне місце у складі фін. ресурсів органів місц. самовряд. посідають доходи місц. бюджетів, абсолютні обсяги яких постійно зростають. Найбільш фіскал. знач. для місц. бюджетів мають заг. держ. податки: ПДФО, плата за землю, податок з власників транспорт. засобів, єдиний податок та плата за торг. патент, місц. податки і збори.

Цільові позабюдж. і валютні фонди місц. рад так і не стали вагомим елементом фін. ресурсів органів місц. самовряд. В сукупн. доходах їх частка є незначною – 1,5%.

Кошти п-в комунал. власності в складі сукупн. фін. ресурсів місц. самовряд. також переважно не відіграють вагомої ролі. Більшість об’єктів комунал. власності є неприбутк. п-ми і утримуються за рах. коштів місц. бюджетів. Окрім передбач. законод. податків і обов’язкових платежів, ніяких ін. доходів вони, як правило, органам місц. самовряд. не дають. Серед позитивних тенденцій останніх років слід зазначити зростання обсягів благодійних внесків і пожертв, які надходять до бюджетів з території місц. самовряд.

48. Порядок випуску і обігу облігацій місц. позик.

1. Емітент має право на розміщення облігацій після реєстрації випуску облігацій в реєструвальному органі за умови отримання висновку Міністерства фінансів України про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень вимогам, установленим бюджетним законодавством.

2. Рішення про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій приймає Рада відповідно до законодавства.

Сукупний обсяг запозичень до місцевого бюджету у формі розміщення облігацій не може перевищувати обсягу дефіциту бюджету розвитку місцевого бюджету на відповідний рік.

3. Кошти від розміщення облігацій, які отримує емітент, залучаються до фінансування лише бюджету розвитку відповідного місцевого бюджету.

4. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного пер., коли планується обслуговування боргу.

5. Розміщення облігацій здійснюється шляхом відкритого розміщення або шляхом закритого розміщення.

6. Емітент може розміщувати іменні облігації; відсоткові та дисконтні облігації; звичайні (незаб.) та забезпечені.

Погашення облігацій здійснюється грошима відповідно до умов розміщення облігацій.

7. Строк погашення облігацій не повинен перевищувати 1го року з дати початку пог.

49. Зміст бюджетного процесу на місцевому рівні.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний процес, який здійснюється на місцевому рівні, є окремою, порівняно самостійною складовою національного бюджетного процесу, що здійснюється з урахуванням пріоритетів та уподобань місцевого населення.

Бюджетний процес на місцевому рівні регламентується нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетні відносини в Україні. До них належать:

Конституція України, Бюджетний кодекс, закони про державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, рішення органів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Бюджетний процес складається з 4 стадій. На місцевому рівні такими стадіями є:

1. Складання проекту місцевого бюджету

2. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет

3. Виконання місцевого бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Бюджетний процес є безперервним і складається з окремих бюджетних циклів. Бюджетний цикл і бюджетний період – не тотожні поняття, які необхідно розрізняти.

Бюджетний цикл – період бюджетного процесу, який повністю охоплює діяльність, пов’язану зі складанням , розглядом, затвердженням і виконанням певного конкретного бюджету, а також розглядом та ухваленням рішення щодо звіту про його виконання. На місцевому рівні він триває більше двох років. Бюджетний період – період, протягом якого бюджет є чинним. Для кожного з місцевих бюджетів він становити 1 календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

50. Обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства.

Запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів розпочалося в Україні у другій половині 1999р. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів – це діяльність органів казначейства щодо здійснення віднесених до їх компетенції завдань і функцій у процесі виконання місцевих бюджетів.

Функції органів Державного казначейства України на місцевому рівні поділяються на дві основні групи:

- з обслуговування місцевих бюджетів за доходами

- з обслуговування видаткової частини місцевих бюджетів

Крім того, за характером повноважень, які органи казначейства виконують у бюджетному процесі, ці функції можна згрупувати так:

- ф-ції «бухгалтера», в основі яких лежить діяльність та відкриття бюджетних рахунків, їх обслуговування, ведення обліку та складання звітності у процесі виконання місцевих бюджетів.

- ф-ції «касира», пов’язані із зарахуванням, зберіганням та витрачанням коштів місцевих бюджетів

- ф-ції «контролера», що полягають у здійсненні контролю в прцесі виконання місцевих бюджетів

- Ф-ції «менеджера» зумовлене необхідністю забезпечення ефективного управління наявними бюджетними ресурсами

Важливе також місце в системі казначейського обслуговування бюджетів займає перерахування між бюджетних трансфертів.

51. Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування, його види та методи.

Фінансовий контроль на місцевому рівні – діяльність суб’єктів контролю, спрямована на попередження та своєчасне виявлення фактів незаконних і неефективних дій у сфері місцевих фінансів; передбачає оперативне вжиття управлінських заходів щодо виправлення виявлених недоліків, компенсацію заподіяної шкоди та застосування санкцій до винних осіб.

Об’єктами фінансового контролю на місцевому рівні є місцеві бюджети, цільові фонди місцевого самоврядування, місцеві запозичення, комунальне майно та земля, а також фінансова діяльність учасників бюджетного процесу на місцевому рівні та підприємств комунальної власності.

Суб’єктами фінансового контролю на місцевому рівні є органи державного управління, ОМС, спеціалізовані структурні підрозділи галузевих міністерств тощо.

За часом фінансовий контроль поділяється на:попередній – проводиться до моменту здійснення фінансових операцій; поточний – здійснюється під час проведення фінансових операцій; наступний – здійснюється після проведення фінансових операцій..

За суб’єктами контролю поділяється на: загальнодержавний фінансовий контроль, відомчий фінансовий контроль - застосовують тільки щодо відомчих підприємств, громадський фінансовий контроль - здійснюють громадські організації, аудит – незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

За формою проведення: обов’язковий – проводять на підставі вимог нормативних актів, ініціативний - відбувається за особистим бажанням органів господарювання.

За методами проведення: перевірки - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установ, організацій чи їхніх підрозділів; ревізії - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи щодо дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності.

52.Громадські послуги, їх зміст та особливості надання на місцевому рівні

Основним Законом України - Конституцією України передбачено певні гарантії з надання громадських (публічних) послуг органами місцевого самоврядування . Так, за вимогами Конституції, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Також гарантується щотижневий відпочинок, оплачувана щорічна відпустка, соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках._Крім того, Конституція гарантує надання державою та органами місцевого самоврядування певним категоріям населення житла на безоплатній основі або за доступну плату._Гарантується також і умовно-безкоштовна охорона здоров'я, ефективне й доступне для всіх громадян медичне обслуговування._У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога має надаватися безоплатно, але рівень надаваємих безоплатних послуг обмежується рівнем відповідного фінансування з певного щабля влади._Держава також має дбати і про санітарно-епідемічне благополуччя.

Згідно з Конституцією, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування також здіснюється за рахунок бюджетних видатків ._Крім того, саме за рахунок бюджетного фінансування гарантується розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої й післядипломної освіти, різноманітних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам._ Розвиток науки, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, які становлять культурну цінність, тощо також забезпечується за допомогою здійснення фінансування із відповідного бюджету.

53. Місцеве господарство та його роль у місцевих фінансах.

Інститут комунальної власності як невід'ємний атрибут місцевих фінансів, почав формуватися в Україні у 1990 р. У Зак.Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 7 грудня 1990 р.Цим законом було введено поняття місцевого господарства,а саме, що воно забезпечує безпосереднє задоволення потреб населення і функціонування системи місцевого самоврядування. Склад місцевого господарства був окреслений таким чином:

• підприємства, які є комунальною власністю відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

• підприємства, організації, установи, що не належать до комунальної власності, діяльність яких пов'язана переважно з обслуговуванням населення і за згодою власника можуть бути включені до місцевого господарства;

• об'єкти, створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, включені до місцевого господарства за згодою населення і органів місцевого самоврядування.

Основу місцевого господарства становить комунальна власність.

Суб'єктами права комунальної власності визначались адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад.

Більшість об'єктів комунальної власності є неприбутковими підприємствами і утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Окрім передбачених законодавством податків та обов'язкових платежів, нія¬ких інших доходів підприємства комунальної власності, як правило, місцевим бюджетам не приносять.

54.Особливості фінансів комунальних підприємств

Складовою місцевих фінансів є фінанси підприємств комунальної форми власності. Більшість вітчизняних підприємств комунальної форми власності функціонують у формі комунальних унітарних підприємтсв. Згідно з чинним законодавством України можуть функціонувати 2 види комунального унітарного підприємтсва: комунальне комерц.підприємтсво та комунальне некомерц. підприємтсво.

Фінансова діяльність підприємств комунальної власності опосередковує собою систему грошових відносин які виникають у звязку з формуванням та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення ефективного функціонування відтворювального процесу і соціальної сфери. Під фінансовими ресурсами підприємств комунальної власності слід розуміти сукупність грошових коштів,резервів і надходжень цільового призначення що є в розпорядженні підприємств, які закріплені за ними на правах оперативного управління або повного госп.відання що використовуються ними на власні статутні потреби.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємств комун.власності є власні(Статут.фонд,амортизац.відрахування,валовий дохід,прибуток) та залучені кошти(бюджетні асигнування,кредити банків).

Найбільша частка грош.надходжень підприємтсва належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам.Фінансовий стан підприємтсва комун.власності-це стан що характер. Наявністю у підприємства фін.ресурсів ,забезпеченістю коштами,необхідними для господарської діяльності,підтриманням нормального режиму праці та життєдіяльності,здійснення грошових розрахунків з іншими субєктами господарювання.Підприємства складають фінансовий план на рік за кварталами за встановленою формою.(склад. з 3 частин)

55.Фінанси житлово-комунального господарства

Житлово-комунальне господарство - соціально зорієнтована ланка економіки країни,багатогалузевий господ. комплекс, функц. призначенням якого є задоволення житлово-комун потреб населення, підприємтсв, установ та організацій, що забезпечує реалізацію відповідних прав і захист здоров’я громадян,сприяє соц-економ розвитку та зміцненню безпеки держави. Поділяється на житлове господарство(експлуатація житлового фонду,гуртожитків, житлове будівництво) комунальне обслуговування(енерго водопостачання,санітар техн очистка,зовнішній благоустрій,підсобні промислові та ремонтні підприємтсва).Основу житлового господарства становить Житловий фонд,більша частина якого в комун.власності,частина в приватній а частина належить підприємствам.

Джерелами фінансув житлового фонду є доходи від оренди,бюдж.асигнувань, перевищення доходів над видатками з експлуатації житлового фонду,основні доходи,квартплата,оренда нежитлових приміщень.Затрати обєктів комунальної власності склад, з прямих і накладних. До прямих належать -з/п, вартість електроенергії,палива,амортизація ОЗ. До накладних -на управління і обслуговування вир-ва.Виторг від реалізації послуг в комунал.госп.-це основне джерело відшкодування виплат,складова-тарифи.Групи тарифів: -тарифи міськ.транспорт, -санітарно-техн, енергетичних підприємтсв, лазень.Розрахунок виторгу виконують множенням тарифної ставки на запланований обсяг послуг.Низка особливостей фін.діяльності житл-комун підпр повязана зі своєрідністю виробленої продукції,процесів її виробництва і споживання.На фін показники впливає також специф.ритм роботи підприємств комун.господ.,який залежить від ритмічності споживання їх

продукції у населеному пункті.

56. Основи організації фінансів органів влади у зарубіжних країнах

Розвиток демократії передбачає розподіл владних повноважень і від¬повідний поділ фінансових ресурсів, все вищий рівень децентралізації. Чим більше грошових коштів та інших видів фінан¬сових ресурсів перебуває у розпорядженні органів місцевого самовряду¬вання, тим меншою є загроза встановлення диктатури і тоталітарного режиму правління.

Метою фінансових реформ місцевого самоврядування стало збіль¬шення обсягів фінансових ресурсів, які центральна влада передавала місцевій владі.

У жовтні 1985 р. країни — учасниці Ради Європи підписали Євро¬пейську хартію місцевого самоврядування, яка узагальнила надбан¬ня тривалого етапу становлення і зміцнення місцевого самоврядування в Європі. Зміст цього документа, його провідну ідею багато в чому визначає вихідне положення: місцева влада є однією з голов¬них підвалин кожного демократичного режиму, найважливішим прин¬ципом якого повинно бути право громадян на участь в управлінні дер¬жавними справами, а це право безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

Важливою вимогою хартії є визнання і закріплення принципу місце¬вого самоврядування у національному законодавстві і, в міру можливо¬сті, в основному законі країни — конституції.

У ст. З хартії дається концептуальне визначення місцевого самовря¬дування як права і спроможності місцевої влади в межах закону здійсню¬вати регулювання та управління суттєвою часткою державних справ, які належать до її компетенції, в інтересах місцевого населення.

Центральне місце в хартії займають питання фінансового забезпе¬чення функціонування місцевого самоврядування

У ст. 9 хартії зазначено, що місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси, якими вона може вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, а їх обсяг повинен відповідати функціям, наданим їй конституцією або законом.

Частина фінансових ресурсів органів місцевої влади формується за рахунок місцевих податків і зборів. Окрім місцевих податків і зборів, у розпорядження органів місцевої влади можуть надходити також кошти від справляння загальнодержав¬них податків; бюджетні трансферти; доходи від власності, яка їй нале¬жить; кошти, одержані від випуску муніципальних позик; кредити; добровільні пожертвування тощо.

Наявність значних розбіжностей у рівнях розвитку окремих терито¬рій у кожній країні зумовила проголошення у хартії застосування про¬цедур фінансового вирівнювання.

Фінансова допомога держави органам місцевого самоврядування мо¬же надаватися в різних формах (дотації, субсидії, субвенції), по можли¬вості вона не повинна бути пов'язана з фінансування конкретних про¬ектів.

Заключне положення ст. 9 "Фінансові ресурси місцевої влади" сто¬сується інвестиційної діяльності органів місцевого самоврядування, які, як зазначено у хартії, повинні мати доступ до національного ринку ка¬піталу, а держава має створити для цього необхідні умови.

57. Бюджетний федералізм у побудові бюджетних систем зарубіжних країн

Бюджетний федералізм — це законодавчо закріплена стратегія роз¬поділу функціональних повноважень та відповідальності державної, ре¬гіональної, місцевої влади з компромісним розмежуванням на цій осно¬ві доходів і видатків між ланками бюджетної системи на засадах полі¬тичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної й міжнаціональ¬ної солідарності.

Американський федералізм склався ще в постколоніальну епоху нав¬коло принципу локалізму як політичної ідеї. На функціонування бюджетного федералізму суттєвий вплив справляють особливості американської вертикалі державної влади, що запобігає концентрації ресурсів влади і коштів у певно¬му регіоні в одних руках.

Американська система фінансових відносин за схемою "федеральна адміністрація <— штати <— органи місцевого самоврядування" є резуль¬татом еволюційного компромісу між локальними і федеральними сила¬ми. Декларована мета міжбюджетних взаємовідносин — підвищення ефективності використан¬ня бюджетних коштів через координацію федеральних, штатних і міс¬цевих програм, забезпечення на субнаціональному рівні загальнодер¬жавних стандартів якості життя.

Крім власних податкових доходів, штати і території фінансують свою діяльність за рахунок фінансової допомоги з боку федеральної влади у формі грантів (безповоротні виплати, які не компенсуються), а також перерозподілу податкових надходжень. Загалом своєрідність американської схеми бюджетного федералізму полягає в існуванні практично автономних бюджетних систем трьох рівнів на основі чіткого розмежування урядових функцій і податкових надходжень.

Бюджетний устрій Федеративної Республіки Німеччини сформу¬вався за традицією, закладеною ще комунальною фінансовою реформою 1893 р. — максимальної фінансової самодостатності адміністративно-територіальних утворень усіх рівнів. Бюджети федерації, земель і ко¬мун формуються на умовах консолідованої пайової участі у розподілі спільних для національної бюджетної системи джерел податкових до¬ходів.

У ФРН діє унікальна система горизонтального бюджетного вирівню¬вання, фіскальним джерелом якої є податок на додану вартість. Феде¬ральні землі самостійно субсидують місцеві бюджети зі спеціального фонду.

ФРН властивий комбінований бюджетний федералізм. Загалом німецький федералізм, особливо після об'єд¬нання країни, характеризують дві ключові риси — субсидіарність і солі¬дарність. Тому німецька модель має назву кооперативного федералізму.

Російська система бюджетного федералізму ґрунтується на пайово¬му розподілі бюджетних доходів і трансфертах регіонам із федеральних фондів. Вади: 1) асимет-ричність 2) використання грошових сурогатів або негрошових форм платежів при виконанні бюджетів є середовищем для зловживань; 3) від¬сутність чіткого розмежування витратних повноважень між владою різ¬них рівнів; 4) правова невизначеність інституту фінансової неспромож¬ності регіональної і місцевої адміністрації.

У кожній країні ведуться пошуки оптимальної пропорції між центра¬лізованими й децентралізованими фінан¬сами, результат яких залежить від динамічного співвідношення заінте¬ресованих соціально-економічних сил.

58. Місцеве оподаткування у зарубіжних країнах.

Головним джерелом доходів місцевих бюджетів багатьох зарубіжних країн є місцеві податки, збори платежі, загальна кількість яких в окремих випадках є досить значною і, відповідно, суттєвою є їх роль у формуванні доходів місцевого самоврядування. Усі місцеві податки залежно від об’єкта оподаткування можна поділити на такі групи:

- місцеві податки на доходи (корпоративні та особисті). Ця група податків є досить вагомою, вони становлять від 80до 100%податкових надходжень до місцевих бюджетів Скандинавських країн, а також у Люксембурзі, Естонії, Латвії, Литви

- місцеві податки з продажу, це податки на продані товари і послуги, за рахунок цих податків забезпечується від 20 до 76% податкових надходжень до місцевих бюджетів США, Японії, Кореї, Австрії, Нідерландів, Іспанії, Греції, Португалії, Туреччини, Угорщини.

- податки на нерухомість, які відіграють внутрішню роль федеративних країнах, ніж в унітарних (США, Канада, Австрія, Мексика…)

- інші місцеві податки, які відображають політику місцевої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Важливим аспектом місцевого оподаткування є фіскальна автономія, тобто фінансова незалежність місцевих органів влади при визначенні власної податкової бази, ставок місцевих податків, платників. Місцеві органи влади в багатьох країнах (США, Франція, Італія)наділені правом самостійного встановлення місцевих податків і зборів. Така самостійність може набувати різних форм, які виявилися найбільш прийнятними для конкретних умов кожної країни, відповідають її державному устрою (федеративна чи унітарна держава) і розподілу повноважень між центральним урядом та місцевим самоврядуванням.

Органи місцевої влади можуть мати широкі права у запровадженні місцевих податків, виборів їх форм та обсягів. Самостійність місцевої влади обмежується з боку держави таким чином

1. Встановлення обов’язкових місцевих податків та зборів

2. Визначення ставок місцевих податків та зборів

3. Встановлення граничних ставок місцевих податків і зборів або надбавок до загальнодержавних податків, у межах яких місцеві органи влади самостійно визначають ставку оподаткування.

Ефективність діяльності органів місцевої влади щодо надання суспільних послуг і задоволення потреб населення, що постійно зростають, ступінь їх фінансової самодостатності та незалежності великою мірою визначається тим, як побудована система місцевого оподаткування – основного джерела фінансових ресурсів місцевої влади. Безпосередній обов’язок держави полягає у створенні всіх можливостей для формування власної дохідної бази органів місцевої влади в обсягах, необхідних для виконання покладених на них функцій і завдань, створення сприятливих умов для життєдіяльності громадян.

59. Комунал. кредит за кордоном.

Практично у всіх розвинутих зарубіжн. країнах місц. органи влади можуть брати участь у кредитних відносинах. У частині країн доступ органів місц. самовряд. до ринку позичкового капіталу вільний і не обмежується державою. Це Данія, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Швеція, Швейцарія. У Франції цей доступ майже вільний. У деяких країнах він здійснюється на основі дозволів держ. Це Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Ірландія, Норвегія, Іспанія. У законод. практично всіх зарубіжн. країн є вимога спрямування запозич. фін. ресурсів виключно на інвестиції. За рах. позичок в європейських країнах формується, як правило, 10-15% доходів місц. бюджетів. Найвищий показник у Сан-Марино, де він становить 69%., у Нідерландах – 19%, у Бельгії – 13%, на Кіпрі – 12%, у Чехії – 11%, в Іспанії та Франції – 10% муніципал. доходів. Сист. комунал. кредиту пов’язана з різноманітними формами запозичення ресурсів. Найбільш поширеним є облігаційний комунал. кредит. Міста та ін. органи місц. самовряд. зарубіжн. країн мають право випускати облігації муніципал. позики. Важливе місце посідають і спеціальні держ. банки комунал. кредиту, що спеціаліз. у сфері кредитування місц. органів влади. Вони, як правило, тісно пов’язані з сист. ощадних кас. Такі банки є в Німеччині, Франції, Італії, Великобританії, Бельгії.

60. Держ. регіонал. політика Укр. і місц. фін.

Держ. регіонал. фін. політика – це сист. заходів, що здійснюються централ. владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використ. фін. ресурсів у регіонах та в ін. адмін.-територіал. од. Заходи щодо фін. вирівнювання мають на меті забезпеч. кожному місц. самовряд. можливість надавати соц. послуги на приблизно однаковому рівні за однакових ставок оподаткув. Оскільки дотації вирівнювання не прив’язані до фінансув. конкретних видатків, ці трансферти працюють на вирівнювання видаткового потенціалу місц. самовряд. на рівні обл., міста та району. Згідно з принципом єдності бюдж. сист. Укр. держ. регіонал. політика реалізується на основі Конституції Укр., законод. про місц. самовряд., галузевого і бюджетного законод. та заг. держ. фін. нормативів бюджетної забезпеченості. Головним елементом у сист. заходів держ. регіонал. фін. політики є надання допомоги владним органам тих територій, які не мають достатніх ресурсів для викон. покладених на них ф-цій.

61. Завдання держ. регіонал. політ. у контексті зміцнення місц. фін.

- зближення рівнів соц.-економ. розвитку окремих регіонів на основі надання фін. допомоги територіям, які не мають достатніх ресурсів для викон. покладених на них ф-цій і обов’язків;

- створ. умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій території Укр.;

- подолання відставання у розвитку соц.-культур. сфери та соц. інфраструктури в малих містах, селах і селищах;

- зменшення й подолання диспропорцій територіал. розміщ. виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенних й еколог. небезпечних виробництв в окремих регіонах;

- створ. умов для ефективного і раціонального використ. природних і ресурсних можливостей територій;

- створ. умов для міжрегіонал. співробітництва як фактора підвищення ділової активності в країні.

62. Роль місц. фін. у формув. демократ. держ.

Місц. фін. як цілісна і складна сист. економ. відносин повинні відігравати важливу роль у реформув. вітчизняної економіки, створ. основ ринкового господарюв., формув. демократ., соц.-орієнтованої держ. Суч. зміни у сфері місц. фін. спрямовані на їх подальшу розбудову і вдосконалення з метою досягнення наступних цілей:

- стабілізація економ. сист.

- адаптація СГ, зокрема малих та середніх п-в до ринкових перетворень

- формув. інвест.-інновац. моделі суспільного розвитку

- забезпеч. фін. незалежності органів місц. самовряд.

- формув. самодостатніх територіал. утворень

- реалізація завдань держ. регіональної політики

- стимулюв. підприємн. діяльн. та інвест. активності

- вирішення соц., демограф., еколог., нац. та ін. проблем в регіоні.

Місц. фін. в економ. сист. держ. впливають на:

- соц.-економ. розвиток держ.

- фін. безпеку держ.

- фін. стабільність економ.

- добробут населення

- розвиток демократії в суспільстві

63. Місц. фін. у фін. сист. Укр.

Місц. фін. – це сист. економ. відносин, пов’язаних з формув., розподілом та використ фін. ресурсів, необхідних органам місц. самовряд. для виконання покладених на них завдань.

Місц. фін. хар-ні такі особливості:

- фін. представляються як сист. економ. відносин пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП;

- в процесі здійсн. цих відносин відбув. формув., розподіл і використ. фін. ресурсів;

- цільова підпорядкованість даної сист., тобто забезпеч. органів місц. самовряд. фін. ресурсами, необхідними для виконання покладених на них ф-цій і завдань.

Місц. фін. виконують такі ф-ції:

- розподільча

- контрольна

Сутність місц. фін. та зміст їх ф-цій знаходять свій прояв у складі місц. фін. інститутів, до яких належать:

- місц. бюджети

- місц. податки і збори

- цільові фонди органів місц. самовряд.

- місц. запозичення

- комунал. кредит

- об’єкти комунал. власності

- ін. фін. ресурси, які знах. в розпорядж. органів місц. самовряд. згідно законод.

Місц. фін. використ. як інструмент перерозподілу ВВП, держ. регулюв. розвитку територій, як інструмент економ. і фін. політики, держ., регіонал. політики. Місц. фін. визначають обсяг і якість надання локальних суспільних послуг населення. Визначають стан і розвиток місц. господарства, визначає фін. базу місц. самовряд., надання конституційних гарантій населення, стан фін. вирівнювання територій.

64. Особливості орг-ції фін. дорожнього господарства.

Податок з власників наземних транспорт. засобів зарах. на спец. рахунки територіал. дорожніх фондів республіканського бюджету АРК, обласних бюджетів та бюджету м. Севастополя.

Для цього створено:

1) Держ. дорожній фонд Укр.;

2) територіал. дорожні фонди.

Зазначені фонди формуються у складі: державного бюджету Укр. — перший; республіканського бюджету АРК, обласних бюджетів та бюджету м. Севастополя — другі.

Територіал. дорожні фонди 85% із суми податку з власників транспорт. засобів спрямовують на фінансув. витрат, пов'язаних з будівництвом, ремонтом і утриманням автомобільних доріг заг. користування, а також сільських доріг, а 15% до бюджетів місц. самовряд. на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунал. власності і суміщаються з автомобільними дорогами заг. користування держ. знач.