Гудима А.Ю.,

Артапух Анастасія

Вінницький технічний коледж, Україна

Проблематика обліку кредитних операцій

На сучасному етапі економічного розвитку одним з важливих шляхів виходу України з кризового стану займає удосконалення та подальший розвиток банківського кредитування. Підвищення ефективності банківського сектору країни – одна з актуальних, гострих і складних проблем, яка існує на сьогоднішній день. Адже зараз банківські установи дещо уповільнили свою діяльність на ринку кредитування, що є безумовним наслідком світової економічної кризи, яка похитнула економіку не тільки нашої держави.

Дослідженням проблематика та удосконалення питань кредитних операцій займалось чимало учених-економістів: Ф.Ф. Бутинець, А.М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, О.В. Баранчан, О.Ф. Андосова, М.В. Нестеренко та інші.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банком можуть надаватись такі види кредитів: кредити юридичним та фізичним особам у національній та іноземній валютах; міжбанківські кредити.

Такі операції мають найвищий ризик, а заборгованість за кредитами становить понад 80 % активів банку. Тому, саме від правильності відображення в обліку банку кредитних операцій залежить ефективне та успішне прийняття управлінських рішень щодо формування належних умов для стабільності банку, а також захисту інтересів вкладників.

У минулому положення НБУ «Про кредитування», яке втратило чинність більше 5 років тому, передбачало класифікацію кредитів за термінами надання на: короткотермінові (до одного року); середньострокові (від одного до трьох років); довгострокові (більше трьох років).

Така класифікація і облік кредитів може і не є повною, проте дозволяє відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності більш реальний стан ліквідності банку, було б також доцільно відображати на окремих рахунках чи відкривати окремі аналітичні рахунки (2064, 2204 «Відстрочені кредити надані» чи 2062/2 та 2202/2 «Пролонговані кредити надані», якщо на 2062/1 та 2202/1 обліковувалось тіло кредиту) для обліку відстрочених (пролонгованих) наданих кредитів.

Основні проблеми обліку кредитних операцій в кризові періоди основуються на тому, що змінюються положення про банківський облік у законодавстві, які тягнуть за собою цілий ряд помилок в обліковій системі банків. Зростає число проблемних кредитів, для яких банк вживає заходи щодо реструктуризації кредитних боргів, а це в свою чергу значно ускладнює ведення обліку суми боргу та доходів за кредитами, збільшують обсяги облікових робіт і призводять до значних втрат банків. Викликає також цілий ряд проблем в обліку кредитних операцій щодо первісного визнання кредитів за справедливою вартістю, необхідність визнання «прибутку/збитку першого дня» під час надання кредитів не за ринковою ставкою, обліку зменшення корисності кредитів.

Вагомою проблемою є кредитування на тривалі терміни (понад 10 років) для банків та інших фінансових організацій є недостатність пасивів відповідної строковості. Зараз в Україні стандартні терміни для депозитів — 1, 3, 6, 9 і 12 місяців. За можливості залучення пасивів на 1 рік і менше, видача кредитів у значних обсягах при термінах кредитування 10 і більше років — вочевидь пов'язана з підвищеними ризиками, оскільки не гарантує повернення залучених депозитів у договірні терміни.

Одним із найгостріших є питання повернення довгострокових кредитів.

Ця проблема зараз вирішується в основному в кредитних проектах, забезпечених іпотекою. Іпотека – вид забезпечення виконання зобов'язання позичальника перед кредитором заставою нерухомого майна, що полягає у праві кредитора (в разі невиконання боржником своїх зобов'язань) задовольнити свої грошові вимоги за рахунок вартості заставленого нерухомого майна».

З метою подальшого, планомірного удосконалення механізму здійснення кредитних операцій комерційних банків, поліпшення кредитної політики банку можна рекомендувати ряд заходів:

- кількісне зменшення рівня ризику і як наслідок зниження об’єму проблемних кредитів, винесених на рахунки простроченої заборгованості;

- розширення об’ємів кредитування за рахунок збільшення бази кредитування;

- запровадження методики обліку відстроченої заборгованості за кредитними операціями, передбачивши в Плані рахунків банків України рахунки для обліку пролонгованої заборгованості в залежності від терміну її виникнення. Наприклад, від одного до трьох місяців та від трьох місяців до одного року;

- розширення обліку кредитних операцій за термінами надання, отримання шляхом передбачення в Плані рахунків банків України рахунків для обліку короткотермінової (до 1 року), середньотермінової (від 1 до 3 років) та довготермінової заборгованості (більше 3 років).

Література:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 – ХIV.

2. «Облік і аудит у банках» за заг. ред. проф. А. М. Герасимовича - К.: КНЕУ, 2004.

3. «Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р., № 481.

4. Положення «Про кредитування». Постанова Правління НБУ №246 від 28.09.95.

5. Скопенко А., Ковальчук Т. Про деякі аспекти перспективної діяльності комерційних банків // Банківська справа. – 2006. – №1.

6. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок // Банківська справа. – 2008. – №1. – С.24-31.