Комерційні банки. Моделювання кредитних ресурсів.

Важливою економічною основою діяльності комерційних банків є формування ресурсної бази, оскільки для здійснення комерційної та господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсів.

Комерційні банки, як і інші суб’єкти господарських відносин, для забезпечення своєї комерційної й господарської діяльності повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсів. У сучасних умовах розвитку економіки проблема формування ресурсів має першорядне значення. Це викликано тим, що при переході до ринкової моделі економіки ліквідація монополій держави на банківську справу, побудові дворівневої банківської системи, характер банківських ресурсів зазнає істотних змін. Основними причинами є, по-перше, те, що значно звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, а сфера його функціонування зосереджена в першій ланці банківської системи – Національному банку України. По-друге, утворення підприємств і організацій з різними формами власності означає виникнення нових власників тимчасово вільних коштів, які самостійно визначають місце і спосіб збереження коштів. Це сприяє створенню ринку кредитних ресурсів, який органічно входить до системи грошових відносин.

Комерційні банки виступають, насамперед, як специфічні установи, що, з одного боку, залучають тимчасово вільні кошти, а з іншого – задовольняють за рахунок цих залучених коштів різноманітні потреби підприємств, організацій, населення.

Питання формування ресурсів комерційних банків знаходяться в центрі постійної уваги науковців та банкірів-практиків. Їм присвячені дослідження, що проводяться у сфері виробничо-фінансової діяльності банків. Вони також знайшли своє відображення в наукових працях вчених, зокрема: у праці Тиркала Р.І. проаналізована сучасна організація банківської справи у вітчизняній економіці; у праці Кочеткова В.М. аналізується банківська діяльність, узагальнено методичні підходи до аналізу банківської діяльності з урахуванням передового західного досвіду і даються конкретні поради і рекомендації щодо його застосування; у працях Мороза А.М., Савлука М.І., Пуховкіна М.Ф. розглянуто питання створення, реєстрації і ліцензування комерційних банків, забезпечення їх фінансової стійкості, методика здійснення банківських операцій, пов'язаних із формуванням ресурсів; у праці Васюренка О.В. особлива увага приділяється аналізу новітніх підходів до здійснення банківських операцій. Передумовою ефективної діяльності комерційного банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази, тобто сукупності грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. джерел.

Важливою проблемою оцінки економічної ефективності банківської діяльності є те, що всі фактори мають різну економічну природу, розмірність та змінюються в різних діапазонах. Тому, необхідно оцінити всі фактори ефективності згідно єдиного визначеного критерію.

Провідною метою кредитування слід вважати забезпечення достатнього рівня прибутковості банку від операцій із надання кредитів. Це реалізується шляхом проведення ефективної кредитної політики, котра окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності, визначає конкретні прийоми, способи і методи її реалізації та має на меті максимізувати дохідність кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування. Беззаперечним є твердження, що правильна організація процесу кредитування, розробка ефективної і гнучкої системи управління кредитними операціями виступає основою фінансової стабільності і стійкості комерційних банків.

Основні проблеми, що існують при формуванні кредитного портфеля банку можна визначити таким чином:

1. Оптимізаційні алгоритми, засновані на класичній теорії оптимізації фінансових портфелів, насамперед, орієнтовані для інвестиційних портфелів (портфелів цінних паперів), так як оцінка кредитного ризику за допомогою стандартного відхилення не представляється ефективної і достовірної зважаючи на відсутність історичної ретроспективи вихідних даних по кредитах.

2. Нормативні моделі, як правило, пропонують оптимізувати фінансові портфелі в статиці і не враховують динамічний характер фінансових потоків банку.

3. Завдання моделювання кредитного портфеля вимагає одночасного вирішення питань обліку залучення ресурсів банком та оптимального розподілу які поступили коштів за видами кредитування.

Таким чином, необхідно розробити таку модель, яка дозволила б врахувати ці фактори, і містила б комплекс всіх найбільш важливих параметрів, які впливають на процес формування ефективного портфеля споживчих кредитів комерційного банку.

Одним із ефективних методів моделювання кредитних ресурсів комерційних банків є використання методу багатовимірного аналізу – найбільш дієвого кількісного інструменту дослідження соціально-економічних процесів, що описуються великою кількістю характеристик. Сюди належить кластерний аналіз, що найяскравіше відображає риси багатовимірного аналізу в класифікації.

Класифікація є основою розумової діяльності людини та фундаментальним процесом наукової практики, оскільки системи класифікацій вміщують поняття, які необхідні для розробки теорій у науці.

Кластерний аналіз – це сукупність методів, підходів і процедур, які розробляються для розв’язування проблеми формування класів – сукупностей даних, однорідних за заданими ознаками. Головна мета кластерного аналізу – знаходження груп схожих об’єктів у вибірці даних.

Кластерний аналіз (автоматична класифікація сукупності даних) займає одне з центральних місць серед методів аналізу даних і являє собою сукупність підходів та алгоритмів знаходження деякого розбиття досліджуваної сукупності об’єктів на підмножини відносно схожих між собою елементів. Такі підмножини отримали назву кластерів.

Виділення кластерів серед сукупності даних має відповідати наступним вимогам:

1. кожний кластер представляє собою сукупність об’єктів, які схожі між собою значеннями деяких властивостей або ознак;

2. сукупність всіх кластерів має бути вичерпаною, тобто всі об’єкти досліджуваної сукупності мають належить до деякого кластеру;

3. кластери мають бути взаємновиключні, тобто, жоден з об’єктів не має належить до двох різних кластерів.

Формально, під задачею кластерного аналізу розуміється задача знаходження деякого теоретико-множинного розбиття початкової множити об’єктів на підмножини, які не перетинаються, таким чином, щоб елементи, які відносяться до однієї підмножини відрізнялися між собою в значно меншій степені, ніж об’єкти з різних підмножин.

Велика значимість кластерного аналізу в тому, що він дозволяє розбивати об’єкти не по одному параметру, а по цілій низці ознак. Крім того, кластерний аналіз на відміну від більшості математико-статистичних методів не накладає ніяких обмежень на вигляд даних об’єктів, і дозволяє розглядати безліч початкових даних практично довільної природи. Це має велике значення, наприклад, для прогнозування кон’юнктури, коли показники мають різноманітний вигляд, що утрудняє застосування традиційних економетричних підходів.

Кластерний аналіз дозволяє розглядати чималий обсяг інформації і різко скорочувати, стискати великі масиви соціально-економічної інформації, робити їх

компактними і наочними. Кластерний аналіз можна використовувати циклічно. В цьому випадку дослідження проводиться до тих пір, поки не будуть досягнуті необхідні результати. При цьому кожен цикл тут може давати інформацію, яка здатна сильно змінити спрямованість і підходи подальшого застосування кластерного аналізу. Цей процес можна представити системою із зворотним зв'язком.

У завданнях соціально-економічного прогнозування дуже перспективне поєднання кластерного аналізу з іншими кількісними методами (наприклад, з регресійним аналізом).

Як і будь-який інший метод, кластерний аналіз має певні недоліки і обмеження: зокрема, склад і кількість кластерів залежить від вибраних критеріїв розбиття. При зведенні початкового масиву даних до компактного вигляду можуть виникати певні спотворення, а також можуть втрачатися індивідуальні риси окремих об’єктів за рахунок заміни їх характеристиками узагальнених значень параметрів кластера.

При проведенні класифікації об’єктів ігнорується дуже часто можливість відсутності в даній сукупності яких-небудь значень кластерів.

Завдання кластерного аналізу полягає в тому, щоб на підставі даних, що містяться в множині Х, розбити безліч об’єктів G на m (m – ціле) кластерів (підмножин) Q1, Q2 ., Qm, так, щоб кожен об’єкт Gj належав одній і лише одній підмножині розбиття і щоб об’єкти, що належать одному і тому ж самому кластеру, були схожими, в той час, як об’єкти, що належать різним кластерам були різнорідними.

Рішенням задачі кластерного аналізу є розбиття, що задовольняє деякому критерію оптимальності. Цей критерій може бути деяким функціоналом, що виражає рівні бажаності різного розбиття і угрупувань, який називають цільовою функцією. Наприклад, цільова функція може бути як внутрішньо групова сума квадратів відхилення:

де xj – є вимірюваннями j-го об’єкту. Для вирішення завдання кластерного аналізу необхідно визначити поняття схожості і різнорідності.

У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну кредитну політику і застосовують практичні механізми її реалізації. Відомий ланцюжок зв’язаних подій: чим менше ризикує банк при наданні кредиту, тим менше відсоткова ставка, пропонована цим банком; чим менше відсоткова ставка, тим більше клієнтів звернеться саме в цей банк; чим більше клієнтів звернеться в банк, тим більший прибуток він отримає. Ризик, пов’язаний з неповерненням суми основного боргу і відсотків, можна значно знизити, маючи інформацію про те, чи виплатить позичальник гроші. Тому один з ключових моментів в кредитуванні – визначення кредитоспроможності потенційного позичальника. Рішення про надання кредиту повинне бути результатом обґрунтованого аналізу і оцінки згідно відповідних методик.

Реальні висновки і пропозиції за наслідками оцінки кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути в процесі банківської діяльності невиправданих ризиків при здійсненні кредитних операцій.

Кредитний портфель є найбільш прибутковою статтею активів банківського балансу. Однак, фактор прибутковості в діяльності банку не повинен переважати над фактором надійності та допустимого рівня ризику. Якщо таке трапляється, то це призводить до збільшення обсягу кредитів з неналежними ризиками або незадовільними умовами та строками повернення. Одним із факторів, що свідчить про наявність подібної ситуації, є надзвичайно привабливі процентні ставки.

Свідченням можливої гонки за доходами будуть або надзвичайно низькі процентні ставки за користування кредитом для залучення ширшого кола позичальників або надзвичайно високі ставки, що свідчать про вищий ступінь ризику. Якщо видача таких кредитів з привабливими ставками невиправдана, то збитки від них будуть перевищувати очікуваний прибуток.

Узгодження рішення про прийняття ризику це прерогатива керівництва банку проте потрібно пам’ятати головне, що ненадійні кредити коштують набагато більше ніж доход, що вони приносять.

Список використаної літератури:

1. Конституція (Основний Закон) України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. ─ К.: Україна, 1996.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року //Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 5-6. – ст.30.

3. Батракова Л.Г. Экономический анализ деяльности коммерческого банка: Учебник для вузов. – М.: Изд. Корпорация “Логос”, 2004. – 344 с.

4. Бібік І.Г. Розробка моделей та методів дослідження банківської діяльності: Дис…канд. екон. наук: 08.03.02/ НАН України; Між нар. наук.-навч. центр інформац. технологій та систем. – К., 2003. – 156 с.

5. Васюренко О.В., Волохата К.О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник. – К. : Знання, 2009. – 463 с.

6. Вітлінський В. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа, 2012. – № 1. – С. 13-17.

7. Вітлінський В.В. Кредитний ризик комерційних банків: Навч. посіб. – К.: Знання, КОО, 2000. – 258 с.

8. Вітлінський В.В., Верчено П.І. Економічний ризик: ігрові моделі. – К.: Знання, 2012. – 312 с.

9. Фролов С. М. Банківська справа і основи митного регулювання в Україні: теорія та практика: навч. посіб. / С. М. Фролов. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 368 с.

10. Шелобаев С.И. Математические методы и модели в экономике, финансах, бизнесе: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 250с.