Мещерова А

Мещерова А.О., Клим М.В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна

Розвиток міжнародного лізингу як механізм інвестування

Актуальність теми дослідження пов’язана з особливостями сучасного стану світової економіки, який можна характеризувати і як «післякризовий», і як «перманентно кризовий». Однак специфічною рисою даного періоду світогосподарського розвитку (незалежно від його ідентифікації) є намагання світової спільноти відійти від глобалізаційної моделі «віртуальної економіки», яка обумовлює обмеженість доступу до фінансових ресурсів, і винайти альтернативні банківському кредитуванню інвестиційні механізми. Серед таких механізмів важлива роль належить міжнародному лізингу як формі фінансування вкладень у виробничі активи.

Серед науковців, які зробили вагомий внесок у розробку концептуальних засад розвитку міжнародного лізингу як механізму інвестування в сучасних умовах глобалізації світової економіки слід назвати В. Бакуменка, В. Будкіна, Н. Внукову, В. Газмана, І. Герчикову, В. Іванишина, Е. Кабатову, О. Луб’яницького, Д. Майєса, В. Міщенка, А. Мокія, В. Новицького, Р. Олсена, Г. Отливанську, А. Офера, В. Пинзеника, Н. Селюченко, О. Трофімову, Г. Черевка, Н. Шульгу та інших.

Разом з тим, проблематика інвестування з використанням міжнародного лізингу в умовах сучасного світогосподарського стану у країнах з різним рівнем економічного розвитку у посткризовий період не знайшла повного висвітлення.

Сьогодні, коли серед науковців та державних діячів лунає твердження, що світова фінансово-економічна криза закінчилась, на жаль, одночасно спостерігається і уповільнення інвестиційних процесів в більшості країн світу, причому скоротились обсяги інвестицій за рахунок власних коштів підприємств і за рахунок залучених банківських кредитів, а також обсяги нових лізингових угод, укладених протягом останнього року.

Лізинг видається важливою формою залучення засобів та ресурсів, необхідних для оновлення основних фондів. Наприклад, у розвинутих країнах завдяки лізингу фінансується від 25 до 30 % загального обсягу інвестицій. Коли суб’єкти лізингової угоди належать до різних країн або об’єкт лізингової угоди, чи лізингові платежі перетинають національні кордони йдеться про міжнародний лізинг, який у свою чергу має підвиди. Так, В. Новицький виділяє експортний лізинг, імпортний лізинг, транзитний лізинг та спеціальний лізинг, пов’язаний із спорудженням великого промислового об’єкта за кордоном [1, c.293].

Міжнародний лізинг має свої особливості, пов’язані зі способом здійснення, з потребою, як правило, у власному інвестуванні лізингодавців, з підвищеними вимогами до фінансової звітності підприємств, що є учасниками угоди, з більшою державною участю, з можливостями використати податкові переваги від здійснення угод в різних країнах, з додатковими ризиками або перевагами, що виникають у зв’язку із коливаннями на валютному та кредитному ринках тощо.

У структурі міжнародних лізингових операцій лідирує лізинг суден, літаків і залізничного рухомого складу, промислового устаткування, виробничих споруд, технологічних виробів, конторського обладнання. Міжнародний лізинг застосовують, коли виникає потреба залучати більші за масштабом фінансові ресурси порівняно з іншими видами лізингу, отримати доступ до закордонних розробок нової техніки, здійснити трансфер новітніх технологій з промислово розвинених країн у країни, з ринками, що формуються.

Обсяги нових угод міжнародного лізингу скоротились внаслідок світової фінансово-економічної кризи 2007–2009 рр. як у світових, так і у регіональних масштабах, однак в розвинених країнах розміри і якість лізингового портфелю зберегли свої значення.

Аналіз розвитку міжнародного лізину дозволяє зробити висновки, що обсяги угод порівняно меншою мірою скоротились у країнах, де міжнародний лізинг мав підтримку з боку держави. Як свідчать дані Американської Асоціації лізингу обладнання та фінансів (Equipment Leasing and Finance Association (ELFA)) до початку світової фінансово-економічної кризи за 2006–2007 рр. середньорічний темп зростання лізингових угод складав 7,5 %, а у обсяг ринку лізингу у США 2007 році досяг 254 млрд. дол., що становило майже 40 % загальносвітового рівня.

Однак внаслідок дії кризи всі показники лізингової діяльності впали [2]. З метою підтримки інвестиційних процесів на початку 2012 р. Адміністрація Президента США Б.Обами запропонувала внести зміни до федеральних бюджетів з метою допомоги лізингодавцям подолати наслідки фінансово-економічної кризи. Завдяки реалізованим заходам Американська Асоціація лізингу обладнання та фінансів (ELFA), яка об’єднує більш ніж 600 компаній (серед яких незалежні й дочірні лізингові та фінансові компанії, банки, фінансові корпорації, брокерські та інвестиційні банки, а також виробники й постачальники послуг) за обсягом лізингових угод вийшла у середньому на рівень 6% ВВП [4]. Члени ELFA — є рушійною силою зростання на міжнародному ринку лізингу обладнання.

Світова фінансова криза позначилась і на результатах лізингової діяльності у Японії, що займає друге після США місце за обсягом лізингових операцій, які становлять 1/6 загальносвітового лізингового ринку. Підтримка японським урядом інвестиційних процесів полягала у гарантіях банківському сектору, який продовжував кредитувати довгострокові інвестиційні процеси. Тому багато японських лізингових компаній за даними Японської лізингової асоціації скористалися можливістю залучення недорогих кредитних ресурсів у японських банках на довгостроковий період для операцій з міжнародного лізингу суден, літаків та подолання кризових наслідків [3].

Європейський лізинговий ринок відреагував на світову фінансово-економічну кризу падінням у 2009 р. відносно 2008 р. на 32,28 %, тоді як у 2008 р. скорочення ринку відбулось на 5,1% порівняно з 2007 р. При цьому, портфель лізингу (непогашена позиція) у Європі у 2009 р. скоротився на 6,7%, а у 2008 р., як і раніше, зріс на 4,3% [4].

Протягом післякризового періоду основними тенденціями розвитку європейського лізингового ринку є зниження питомої ваги «лідерів» (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, частка яких на ринку у середньому складає 71 %) за рахунок країн Центральної та Східної Європи, збільшення питомої ваги тривалих операцій (від 5 до 10 років, і більше 10 років), збільшення міжнародного лізингу устаткування, виробничого обладнання, морських суден, літаків тощо.

Світова фінансово-економічна криза у країнах з ринками, що формуються, виявила прорахунки у ринковому реформуванні, що позначилось і на сфері міжнародного лізингу. Предметом міжнародних лізингових угод у даних країнах традиційно є залізничний транспорт, авіатехніка, морські та річкові судна.

Якщо у розвинених країнах кризові явища позначились на макроекономічних процесах вже у другій половині 2007 р., що мало відбиток на ринку міжнародного лізингу вже на початок 2008 р., то в країнах з ринками, що формуються, обсяг нового бізнесу зростав стабільно високими темпами з 2005 по 2008 р. і тільки в 2009 р. під впливом світової фінансової кризи ринок лізингу скоротився, але у більш драматичних розмірах. Зокрема у країнах Східної Європи скорочення сягало у середньому 30% ( у Республіці Білорусь — 34 % [5], у Російській Федерації –50% [6], в Україні –75% [7].

За багатьма оцінками до 30 % лізингових компаній у цих країнах припинили своє існування за підсумками 2008 –2009 рр. шляхом ліквідації, приєднання до інших більш потужних гравців, або злиття декількох невеликих компаній в одну велику. Обсяги укладених угод у 2012 р. скоротилися майже на 70 %, сумарний портфель лізингових компаній зменшився на 15–20 %.

При цьому зросла вартість лізингових угод, середньоринкові ставки зросли з 25%-27% до 30% [5,6,7]. В 2012 р. угоди з міжнародного лізингу були практично відсутні і причинами, окрім відсутності фінансування, були недоліки державного регулювання. Наприклад, білоруські лізингові компанії не працювали в напрямку експортного лізингу через подвійне оподаткування податком на додану вартість оборотів з купівлі та передачі в міжнародний лізинг товарів вітчизняних виробників.

Оскільки розвиток міжнародного лізингу у країнах СНД пов’язаний з державною підтримкою, причому держава виступає і в якості лізингодавеця, і лізингоотримувача, компанії із державною власністю меншою мірою скоротили обсяги угод.

У зв’язку з фінансово-економічною кризою, погіршенням доступу до кредитних ресурсів, які є основним джерелом фінансування лізингових операцій, падінням платоспроможності підприємств, а також припиненням інвестиційних проектів обсяги лізингових угод в Україні протягом 2008–2009 рр. суттєво скоротилися, при цьому частка лізингу в структурі капітальних інвестицій зростала за рахунок обмеження обсягів банківських позик. Основною тенденцією на вітчизняному ринку лізингу у 2012 р. було збільшення середнього терміну договорів з лізингу: питома вага договорів на термін 5–10 років у 2012 р. становила близько 39 % проти 4,3 % у 2008 р. Це пов’язано з реструктуризацією договорів через проблемну заборгованість лізингоодержувачів [7]. Проте міжнародний лізинг, який в умовах подолання кризових явищ в економіці України є перспективним напрямком пожвавлення великомасштабних та високотехнологічних інвестицій.

Використання міжнародного лізингу в умовах сучасного світогосподарського стану у країнах з різним рівнем економічного розвитку у після кризовий період має суттєвий стабілізаційний макроекономічний ефект та створює передумови національного інноваційного розвитку.

Разом з тим, здійснення міжнародного лізингу як механізму активізації інвестиційних процесів в умовах формування нової конфігурації глобалізованої економіки потребує удосконалення інституційних засад інвестиційно-інноваційної політики в країнах Східної Європи. Найбільш дієвими заходами видаються, фінансування міждержавних лізингових угод, надання інвестиційних ресурсів лізинговим компаніям для здійснення міжнародних угод, гарантування державою повернення зовнішніх кредитів, забезпечення сприятливого податкового середовища, стабілізація кредитного та валютного національних ринків тощо. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень є виявлення та оцінка впливу регулятивних заходів держави на інноваційну спрямованість міжнародних лізингових угод.

Література:

1. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 948 с.

2. Офіційний сайт Американської Асоціації лізингу обладнання та фінансів (Equipment Leasing and Finance Association (ELFA)) [Електорнний ресурс]. — Режим доступу: http://www.elfaonline.org/pub/about/

3. Офіційний сайт Європейської асоціації лізингу (Leaseurope) [Електорнний ресурс]. — Режим доступу: www. leaseurope.org

4. Офіційний сайт Японської лізингової асоціації. [Електорнний ресурс]. — Режим доступу: Japan LeasingAssociation.www.leasing.or.jp/english /index.html

5. Офіційний сайт Білоруського союзу лізингодавців (Белорусского союза лизингодателей). [Електорнний ресурс]. —Режим доступу: int.erface.by/ about/association/

6. Офіційний сайт Російської Асоціації Лізингових компаній (Российской Ассоциации Лизинговых компаний). [Електорнний ресурс]. — Режим доступу: www.rosleasing.ru

7. Офіційний сайт Асоціації «Українське об'єднання лізингодавців» [Електорнний ресурс]. — Режим доступу: http://leasing.org.ua/