Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

К.е.н. Чернишова Л.О., Кидик Я.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності

в Україні та шляхи їх вирішення

Розвиток зовнішньоекономічних операцій в Україні останнім часом характеризується негативними тенденціями, від’ємним сальдо товарообігу та незадовільною структурою експортно-імпортних операцій. Україна все більше набуває ознак сировинного придатку великих держав, зі слабо розвиненою в науковому та технічному плані економікою, що обумовлює поглиблене вивчення причин та чинників, які сприяють такому становищу. Головне місце в цій проблемі займають питання визначення оптимальних рішень, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної політики держави, захист її економічних інтересів та прискорення економічного розвитку.

Аспекти підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності досліджувалися у працях Базилюк Я.Б., Бережнюка І.Г., Вахненко Т.Д., Дронової Д.В., Захарова К.В., Карамбович І.М., Ковтун Е.О., Козика В.В., Кадуріної Л.О., Шевченко Л.Г. та ін. Проте, незважаючи на вагомий внесок вітчизняних вчених щодо виявлення недоліків та причин негативних тенденцій у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до цього часу не знайдено оптимальних рішень щодо їх усунення.

Метою роботи є визначення основних проблем у зовнішньоекономічній діяльності України та окреслення заходів їх подолання на сучасному етапі.

В Україні протягом 2006-2011 років темпи росту обсягів імпортних операцій перевищували темпи росту обсягів експортних операцій у середньому на 7 процентних пунктів у рік. Загалом, експорт товарів та послуг України за період з 2006 р. до 2011 р. збільшився з 45873,5 млн. дол. США до 82186,4 млн. дол. США (приріст – 79,2%), а імпорт – з 48758,0 млн. дол. США до 88843,4 млн. дол. США (приріст – 82,2%). Відповідно зросло і загальне сальдо зовнішньоторговельного балансу з -2884,5 млн. дол. США до -6657,0 млн. дол. США (приріст – 130,7%), що свідчить про негативні структурні зрушення внутрішнього ринку, його спрямованість на сировинні галузі з низькою часткою обробки, витіснення імпортом вітчизняних виробників у галузях виробництва товарів народного споживання, зниження попиту на товари, які забезпечують інноваційний розвиток економіки, та незбалансованість зовнішньоекономічної політики держави [2].

У структурі національного експорту найбільша частка припадає на продукцію з низькою часткою доданої вартості: це конструкційні матеріали, напівфабрикати, при цьому надзвичайно низьким залишаються рівень реалізації інноваційної продукції, біля 5%, що обумовило «сировинну» спрямованість вітчизняного експорту, який негативно впливає на економічні процеси в Україні [1].

Крім зазначеного, позитивно впливає на експорт українських товарів та послуг геополітичне розташування України між двома економічними центрами: Європою та Азією. Проте на зовнішніх ринках високотехнологічної продукції зазначений чинник не здатний забезпечити для України вигідну структуру експорту. Скоріше навпаки, його дія закріплює сировинну спрямованість експорту та експортну залежність економіки України.

На наш погляд, на розвиток зовнішньоекономічної діяльності в Україні негативно впливають наступні чинники:

- відсутність єдиної загальнонаціональної парадигми реалізації пріоритетних завдань міжнародної інтеграції;

- невизначеність напрямів спеціалізації українського експорту;

- низька конкурентоспроможність українських експортних товарів на світовому ринку;

- внутрішньополітична нестабільність;

- звуження внутрішнього ринку для національних виробників високотехнологічних та побутових товарів;

- надмірна залежність експортних поставок від окремих ринків, зокрема ЄС (70%);

- надмірна залежність від імпорту енергоносіїв;

- незначне залучення прямих іноземних інвестицій.

Отже, всі вищезазначені проблеми визначають, що на сьогоднішній день зовнішньоекономічна діяльність на макроекономічному рівні потребує ґрунтовних змін, яких можна досягти, впроваджуючи наступні заходи:

- складання та затвердження відповідної нормативно-правової бази, яка б не обмежувала діяльність зовнішньоекономічних суб’єктів;

- створення відповідних державних установ в регіонах, де суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мали б доступ до усіх необхідних документів;

- підвищення якості продукції, шляхом інвестування та впровадження сучасних інноваційних розробок у пріоритетні галузі розвитку;

- нарощування потенціалу зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств, шляхом створення сприятливих політичних і економічних умов для збільшення випуску вітчизняної продукції та надання послуг за рахунок модернізації виробництва, закріплення на традиційних ринках збуту та виходу на нові ринки.

Таким чином, лише за умов усунення всіх проблем і впровадження певних заходів, зовнішньоекономічна діяльність українських суб’єктів буде ефективною, заохочуватиме все нові та нові галузі, які в кінці кінців забезпечуватимуть значні фінансові надходження, що сприятиме розвитку України та її виходу на вищий щабель світового ринку.

Література:

1. Бережнюк І.Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти : моногр. / І.Г. Бережнюк — Дніпропетровськ : Академія митної служби України. – 2009. – 477 с.

2. Статистична інформація щодо основних показників соціально-економічного розвитку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua>.