К.е.н. Рева Т.М.

Академія митної служби України, м.Дніпропетровськ

ПОДАТКОВІ ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Сучасні тенденції податкового регулювання розвиваються у напрямку відмови від протекціонізму та створення сприятливих умов для зовнішньої торгівлі. Мито не застосовується у фіскальних цілях і в структурі бюджетних доходів країн ЄС складає менше 1%. Більш важливу роль мито відіграє у регулюючій функції та розглядається як впливовий фактор економічної інтеграції. Країни – члени СОТ, дотримуючись принципів вільної торгівлі, домовленостей, рекомендацій і рішень, прийнятих у рамках СОТ, поступово зменшують середній рівень митних тарифів, що сприяє лібералізації торгівлі.

Однак зменшення розміру митних ставок не є метою проведення митної політики. Сьогоднішня система заходів захисту внутрішнього ринку ЄС є прикладом поміркованого протекціонізму, що дає змогу спрямувати захист в ті сектори економіки, які його потребують. В єдиному митному тарифі ЄС використовують переважно адвалерні мита (95,2% від загальної кількості). Специфічні мита становлять 4% та 0,8% припадає на комбіноване мито. Товарні позиції, до яких найбільше застосовуються неадвалорні тарифи, відповідають найзахищенішим секторам економіки ЄС. Це – м’ясо та м’ясні субпродукти, молочні продукти, цукор, напої, текстиль, вироби з хлібних злаків, борошна, крохмалю.

Для проведення аналізу митного тарифу неадвалерні тарифи на імпорт відповідних товарів переводять в адвалерний еквівалент. Під час розрахунку адвалерних еквівалентів з’ясовується, що вони завжди набагато вищі за середні адвалерні тарифи. Так, величина адвалерних тарифів на товари коливається від 0 до 74,9%, а з урахуванням адвалерних еквівалентів - від 0 до 213%. Тобто, у розвинутих країнах мито залишається засобом розв’язання проблем зовнішньої діяльності у поєднанні зі стратегією внутрішнього розвитку.

Україна у зв’язку зі вступом до СОТ запровадила низку законодавчих та нормативних актів з митного регулювання, зокрема, через трансформацію митного тарифу, зниження і відміну значної кількості специфічних та комбінованих ставок, застосування нульових ставок ввізного мита.

Досвід митного регулювання в умовах перебування України у СОТ свідчить, що внутрішні економічні|экономичные| умови поліпшуються для одних секторів економіки й погіршуються для інших. Членство у СОТ зумовило зниження тарифних обмежень для ввезення імпортних товарів на внутрішній ринок, що підсилило конкуренцію, яку|какую| не всі вітчизняні підприємства спроможні витримати. Однак, членство у СОТ не позбавляє країну|страна-участницу| певних інструментів захисту внутрішнього ринку. Можна виділити наступні напрямки регулювання імпорту в контексті приєднання України до|до| СОТ:

– митно-тарифне регулювання має бути спрямовано|устремлять| як на лібералізацію зовнішньої|наружной| торгівлі й легалізацію “тіньових” потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника. Через те, що в рамках ЄС передбачений тарифний захист для окремих секторів економіки, Україні також необхідно ввести селективні тарифні обмеження для тих галузей, які|какие| можуть понести найбільші втрати в процесі лібералізації ринку. Насамперед, до|до| таких галузей належать сільське господарство й машинобудування;

– з огляду на значний потенціал економіки України, доцільною є модель тарифного регулювання, що передбачає формування оптимальних ринкових відносин на кожному окремому сегменті внутрішнього ринку з пріоритетом присутності на ньому національного товару [ 1, с. 100-101]. При цьому доцільно визначити критичний рівень (наприклад, 15 - 25%) присутності імпортних товарів у кожному сегменті внутрішнього ринку;

– головним|головным| державним пріоритетом сьогодні повинна стати підтримка галузей, які|какие| застосовують конкурентоздатні технології, мають високу додану вартість й є перспективними на світовому технологічному ринку. Така підтримка повинна відповідати стратегії національного інноваційного розвитку. Для її ефективної реалізації доцільно застосовувати весь спектр засобів захисту внутрішнього ринку, що активно використовуються у ЄС. Це, насамперед, митний контроль, квотування й сертифікація для обмеження імпорту неякісної продукції|какую|;

– надання державної підтримки підприємствам у придбанні іноземних ліцензій і технологій, що забезпечить можливість модернізації національного виробництва й одержання технологічних переваг на міжнародних і внутрішніх ринках.

У регулюванні експорту завдання митно-тарифної політики полягає в обмеженні вивозу сировини, орієнтації на світові стандарти якості. Як відомо, значні проблеми при експорті товарів пов’язані із застосуванням нульової ставки іншого податку - ПДВ і його відшкодуванням з бюджету. Одним з можливих способів зниження|сбавки| гостроти проблеми бюджетного відшкодування ПДВ експортерам є зміна|смена| підходів до|до| політики податкового| стимулювання експортерів. Обкладання нульовою ставкою ПДВ експорту всієї продукції призводить до|содействует| збереження його сировинної структури, і, як наслідок, застосування екстенсивної моделі економічного|экономичного| розвитку. Тому важливо залишити|сберечь| нульову| ставку ПДВ лише для експорту товарів з високою часткою|долей| доданої| вартості й звільнити від сплати податку експорт іншої продукції. В останньому випадку ПДВ,|унос| оплачений у ціні придбаних ресурсів, буде віднесений на витрати виробництва, що виключить можливість відшкодування ПДВ експортерам товарів з низкою часткою|долей| доданої вартості.

У зв’язку з цим перехідними положеннями Податкового кодексу [2] передбачено, що до 01.01.2014 року операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, зернових культур (крім їх першого постачання сільгоспвиробниками та підприємствами, що придбали продукцію безпосередньо у сільгоспвиробників), деревини, звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Операції з постачання необроблених шкур та чиненої шкіри без подальшої обробки звільняються від оподаткування ПДВ. У разі експорту перелічених товарів нульова ставка не застосовується.

Отже, питання подальшого розвитку зовнішньої торгівлі слід розглядати через призму підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції, захисту інтересів національних товаровиробників, насамперед, приоритетних галузей економіки. Механізм митно-податкового регулювання потребує подальшого наукового обґрунтування з урахуванням стандартів інтеграційних процесів, нагромадженого зарубіжного досвіду та особливостей сучасного національного розвитку.

Література:

1. Рева Т.М., Кузьміна М.С. Вплив митно-тарифного регулювання імпорту на регіональні товарні ринки [Текст] // Вісник Академії митної служби України. – 2009. – № 2. – С. 96-103.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.