Соляк Тарас Орестович

Львівський національний університет імені Івана Франка

Податок на валюту: позитивні та негативні сторони впровадження

 

Ключові слова: валютний ринок, валюта, валютний податок.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день одним із проблемних питань в еконо­міці держави є стан валютного ринку України. Національна валюта (гривня) на дано­му етапі розвитку зазнає значних зрушень, які свідчать про зниження її вартості на світо­во­му ринку. Щоб запобігти цьому процесу і захистити валюту від внутрішніх та зовнішніх факторів, розроблено та внесено на розгляд Верховної Ради «Закон про податок на валю­ту», який на даному етапі опрацьовується і може бути прийнятий впродовж 2013 року.

Вагомий внесок у дослідження наукової проблематики валютного курсоутворення зробили такі відомі зарубіжні та вітчизняні вчені: А.Браун, Н.Горшкова, О.Дзюблюк, Б.Ейхенгрін, Б.Ікенгрін, С.Ільїна, Дж.Інгрем, Г.Кассель, С.Кораблін, П.Кругман,  Б.Лапчук, Дж.Локк, Р.Манделл, О.В.Пасічник, М.Пебро, Дж.Сакс, Дж.Френкель, М.Фрідмен, А.Хансен, А.Шаповалов, та інші. Однак, попри вагомий внесок вітчизняних науковців у дослідженні даного питання, наукова полеміка на цьому не завершується. Обговорення питання валютного податку залишається актуальним і до сьогодні.

Мета дослідження. Визначити позитивні та негативні наслідки, які можуть відбутися після прийняття вказаного законопроекту.

Виклад основного матеріалу. Валютна політика є важливим фактором здійснення впливу як на рівень внутрішніх цін, так і на загальний стан платіжного балансу країни, її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках. Це є наслідком того, що величина валют­ного курсу визначає ціну товарів і послуг на зовнішньому ринку, і ціну імпортованих товарів, і послуг на внутрішньому.

19 листопада 2012р. підоспіла і найбільш резонансна і непопулярна ініціатива, порівняно з якою торішня паспортизація валютообміну здалася “квіточками”. Йдеться про поданий до Верховної Ради від імені голови парламентського комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики В.Хомутинніка (Партія регіонів) законопроект №11433[5], що передбачає стягнення 15% збору до Пенсійного фонду України при готівковому обміні іноземної валюти на гривню.

Ініціатива відразу ж викликала шквал досить жорсткої критики. Причому, з погляду як обґрунтованості запровадження (чому має страждати, платячи відповідний збір при продажу валюти, населення і чому обкладається продаж, а не купівля валюти?), так і ефективності його реалізації (ініціатива навряд чи буде дієвою, призвівши тільки до активізації «чорного» ринку). Якщо проаналізувати статистичні дані, то обсяг доларової готівки у світі збільшився на 54 млрд. дол. за 2011 рік. При цьому в Україні торік було завезено готівкової валюти на 21.2 млрд. дол., з якої, з великою імовірністю, 90% номіновано саме в американській грошовій одиниці. Для порівняння: торік обсяг грив­не­вої готівки збільшився лише на 10 млрд. грн. За 10 місяців банки проінвестували в економіку 17 млрд. грн., а населення вклало в долари (тобто в економіку США) 8,5 млрд., дол. (близько 70 млрд. грн.)[4]. Якби все було навпаки, кредитні ставки і з іпотеки, і для юри­дичних осів були б набагато прийнятнішими, і, безумовно, позитивно вплинуло б на стан економіки.

Зважаючи на все перелічене вище, у Національному банку України зазначають, що мета документа – зменшення обігу саме готівкової валюти через поступове витіснення її в легальний сектор. Статися це має насамперед завдяки розмежуванню законних і незаконних операцій, у яких населення, за логікою речей, – далеко не основний “фігурант”. Російський Інститут стратегічних досліджень проводив цікавий аналіз і дійшов висновку, що при збільшенні на 10% безготівкових розрахунків у роздрібному обороті ВВП підвищується на 1,5%. За своєю суттю розроблений законопроект у жодному разі не обмежує право громадян зберігати заощадження в іноземній валюті (саме тому пропонується стягування збір не з купівлі, а з продажу валюти). Практично така практика існує в багатьох країнах. Вона полягає, наприклад, у комісійному зборі від продажу валюти, який коливається від 5 до 20% [3].

У НБУ вважають, що обраний алгоритм не повинен створити надмірного дискомфорту для населення, враховуючи кілька складових. По-перше, у документі перед­бачено перехідний період до набрання ним чинності (60 днів), упродовж якого населення може продати валюту без податкових наслідків. По-друге, у разі виникнення необхідності продажу валюти після вступу закону в дію, щоб не платити збір, громадяни зможуть розмістити валютні заощадження на банківському депозиті на 30 днів і після цього перевести їх у гривню. Проте частка населення, яка не довіряє державним установам та банках будуть виходити на тіньовий ринок, що визначається головною проблемою.

У разі ухвалення законопроекту, при порушенні – це вже буде не адміністративне правопорушення, а ухилення від сплати податків. Якщо це будуть великі суми то це загрожує кримінальній відповідальності. Згідно зі статті 212 і 212-1 Кримінального кодексу України, за ухилення від сплати податків і зборів до ПФУ на суму від тисячі неоподатковуваних мінімумів, або 17 тис. грн. (обсяг продажу валюти має становити більш як 113,3 тис. грн. в еквіваленті), можна наразитися на штраф в 17 тис. грн.. І це вже не кажучи про конфіскацію майна, якщо обсяг продажу валюти перевищить у гривневому еквіваленті 556,6 тис. грн. За статистичними даними, за останні кілька років через тіньові операції з валютою з України в офшорні зони було виведено понад 50 млрд. дол.

НБУ, пропонуючи 15% збір при продажу валюти, хоче стимулювати працедавців виплачувати зарплату виключно в національній валюті. За допомогою цього закону держава прагне, щоб фізичні особи і їхніх працедавців отримували (видавали) зарплату виключно в національній валюті. Тобто це ще й боротьба із зарплатами “ в конвертах ” – відбілювання доходів і підвищення прозорості рахунків. Ще однією метою є наповнення ПФУ, який може суттєво покращити ситуацію.

Висновки. Отже, проаналізувавши всю ситуацію, яка склалася на валютному ринку України можна констатувати, що Податково-валютний законопроект має, як позитивні так і негативні сторони. Головною проблемою є те, що при ухвалені проекту важко спрогнозувати, як саме буде відбуватися весь цей процес. Точно можна зазначити, що тіньовий сектор збільшиться, при чому на даному етапі його частка становить 48%. Ще одним негативним чинником є те, що постраждають громадяни, в яких частка доходу(заощаджень) не є високою. Якщо аналізувати як саме відіб’ється законопроект на юридичних та фізичних особах, в яких частка доходів є надзвичайно високі, то в більшості випадків їхня діяльність відбувається в тіньовому секторі і зміни, які можуть відбутися, не вплинуть на їхню діяльність.

Нинішнього дефіциту зовнішньоторговельного балансу могло б і не бути, якби українська влада зуміла реалізувати хоча б третину чи чверть тих масштабних інвестицій­них проектів, які були заплановані (особливо в сфері енергоефективності).

Література

1.     Про національний банк України: Закон України від 20.05.1991р. № 679-ХІV / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=679-14

2.     Дзюблюк О.В. Валютна політика: підручник/ О.В.Дзюблюк. – К.:Вид-во “Знання”, 2007. – 422 с.

3.     Лапчук Б.Ю. Валютна політика: навч. Посібн./ Б.Ю.Лапчук. – К.: Вид-во “Знання”, 2008. – 2012 с.

4.     Офіційний сайт Національного банку України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

5.     Проект Закону України від 16.11.2012 р. №11433 «Про внесення змін до деяких законів України щодо операцій з іноземною валютою» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1148.7226.0