Экономические науки / Финансовые отношения
К.е.н. Возняк
Г.В.
Інститут
регіональних досліджень НАН України, м.. Львів
Міжбюджетні відносини в Україні і регіональний розвиток: проблеми та перспективи
Забезпечення
збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів неможливе без
обґрунтованої системи міжбюджетних відносин, які є дієвим чинником економічного
розвитку країни та важливим інструментом вдосконалення фінансових відносин між
центральною та місцевими органами влади.
Проведене дослідження показало, що система
міжбюджетних відносин в Україні характеризується необґрунтованим перерозподілом
фінансових ресурсів між рівнями бюджетів, свідченням чого є зростання дивергенції
соціально-економічного розвитку регіонів країни, збільшення централізованої дотаційної
підтримки як економічно розвинутим, так і відсталим регіонам. За рахунок
системи міжбюджетних відносин не відбувається реалізації стратегічних та
тактичних цілей і задач, спрямованих на конвергенцію соціально-економічного
стану регіонів країни та створення умов по їх ефективному розвитку, збільшенню
якісних показників рівня життя населення [1].
Хронічний дисбаланс доходів і витрат місцевих бюджетів
не дозволяє проводити органам влади самостійну політику розвитку. Джерела
покриття поточних витрат, при існуючому механізмі організації міжбюджетних
відносин, є не визначеними і непередбачуваними в часі, позаяк суттєво залежать
від рішень центральної влади. Обмеженість власних фінансових ресурсів є тим бар’єром,
який перешкоджає реалізації
стратегічних програм економічного розвитку регіону. За таких умов місцеві
бюджети з механізмів розвитку регіонів перетворилися в інструменти забезпечення
їхнього виживання.
Попри реформи останніх років, які відбуваються в
бюджетній сфері, на сьогоднішній день в системі міжбюджетних відносин
зберігається низка невирішених проблем, які вимагають модернізації та
реформування. До таких проблем слід віднести:
§
проблеми, пов’язані із розрахунком бюджетних трансфертів
-
можливість зміни
формульних коефіцієнтів у «ручному режимі»;
-
неврахування
особливостей економічного розвитку регіонів при визначенні індивідуальних
нормативів витрат;
-
відсутність
мотивації місцевої влади до збільшення доходів;
-
надання
пріоритету фінансування видатків, що впливають на обсяги трансфертів;
§
проблеми, пов’язані із невідповідністю
доходів і витрат
-
високий рівень
перерозподілу через «центр» (неможливість концентрації ресурсів розвитку на
місцях; орієнтація на короткострокове планування; політична мотивація прийняття
управлінських рішень);
-
обтяжливий і несправедливий
механізм «делегованих видатків» (орієнтація на фінансування соціальних витрат);
-
непередбачуваність
розподілу трансфертів.
Варто зазначити, що низька
результативність трансфертної політики обумовлена неефективною структурою
трансфертів, оскільки (як засвідчили результати проведеного аналізу) в ній
переважають дотації вирівнювання. В результаті такої фінансової підтримки
місцевих бюджетів («зрівнялівки») місцеві органи влади позбавлені можливості
самостійно вирішувати власні проблеми через залежність від дотацій (або через
вилучення понадпланових коштів), а отже при такому стані речей про економічний
розвиток регіонів говорити не приходиться.
Трансферти місцевим бюджетам,
призначені для розв’язання поточних бюджетних проблем, самі по собі не сприяють
довгостроковому розвитку регіонів і можуть навіть стримувати його, оскільки
формують пасивну поведінку місцевих органів влади та низький рівень
підприємницької активності не лише в регіонах-реципієнтах, але і в
регіонах-донорах [2].
Серед інших, не менш важливих,
причин низької результативності відносин «центр-регіони» експерти виділяють нечіткість і непередбачуваність
розподілу дотацій (субвенцій). Справа в тому, що впродовж останніх років в
Україні зросли обсяги субвенцій місцевим бюджетам з державного бюджету на
соціально-економічний розвиток територій.
Однак, такі трансферти надаються здебільшого за галузевим принципом і
суб’єктивними критеріями, що не завжди є ефективним з точки зору економічного
розвитку регіонів. До слова, на соціально-економічний
розвиток регіонів держбюджетом на 2012 рік була передбачена субвенція у сумі
1786 млрд.грн., причому місцеві бюджети Львівської, Івано-Франківської,
Закарпатської та Чернівецької областей отримали 01,%; 3,2%; 0,8%; 5,3%
відповідно, в той час як Донецька
область отримала 32,1% від
загальнодержавного обсягу субвенції, а Одеська область – 17,4% [3].
Незважаючи на декларації на
урядовому рівні про розширення повноважень місцевого самоврядування та надання йому необхідних фінансових ресурсів,
практика свідчить про систематичне зростання
трансфертної залежності місцевих
бюджетів, тобто відбувається все з точністю до навпаки – місцеве самоврядування
залишається надто залежним від центральних органів державної влади і, більше
того, ця залежність посилюється. Існування низького рівня власного фінансового
забезпечення призводить до сповільнення не тільки економічного розвитку
територій взагалі, а й є причиною розшарування регіонів за рівнями розвитку,
зростання соціального напруження, посилення утриманських настроїв окремих
регіонів стосовно держави і незацікавленості збільшення виробничих потужностей
інших регіонів, пригнічення місцевої ініціативи, нерозвиненості інститутів
місцевої демократії тощо.
Таким чином,
проведене дослідження дало підстави стверджувати, що існуюча система
міжбюджетних відносин не відповідає принципам регіональної політики України в
частині забезпечення фінансової самостійності та рівномірного розвитку;
наявність суттєвих недоліків у сфері регулювання міжбюджетних відносин свідчить
про необхідність її модернізації та докорінної зміни пріоритетів, на яких
базується система міжбюджетного вирівнювання.
Незважаючи
на низку нововведень та змін бюджетного та податкового законодавства, процес
бюджетної децентралізації не зазнав суттєвого поступу: ті передані місцевим
бюджетам джерела (відповідно до ст.69 оновленого Бюджетного кодексу) не мають
стабільної податкової бази, носять несистемний характер, а отже не є достатніми
для фінансування навіть поточних видатків; на думку автора, розширення джерел II кошика доходів, які не враховуються при
розрахунку міжбюджетних трансфертів, є необхідним кроком бюджетної реформи.
З метою
забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів, фінансувати ті
напрями перетворень в регіонах, які визначені в середньострокових стратегіях як
пріоритетні, оскільки це дозволить визначати пріоритетність завдань щодо
активізації зовнішніх факторів соціально-економічного розвитку територій та
забезпечить узгодженість різних видів трансфертів в межах регіону, а отже
підвищить їх результативність.
Литература: