Економічні науки/2. Фінансові відносини

Магістр спеціальності «Менеджмент виробничої сфери» Сергєєва М.О.

Донецький державний університет управління, Україна

АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ЯК СИСТЕМА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Науковий керівник к. е. н., доцент кафедри оподаткування ДонДУУ Вецепура Н. В.

В умовах ринкової економіки України на шляху її становлення як високотехнологічної держави важливу роль відведено стабілізації діяльності промислових підприємств. Слід зазначити, що проблема забезпечення стабільності функціонування підприємств промисловості стала найважливішою серед основних напрямків розвитку економіки в Україні.

Про необхідність стабілізації свідчать чинники зовнішнього та внутрішнього характеру, які дестабілізують їхню виробничу діяльність.Так, наприклад, нестабільна економічна ситуація більшості підприємств машинобудування, проявляється у спаді виробництва і реалізації продукції, зменшенні її частки з 30,5 % у 1991 р. до 12 % у 2011 р. у загальній структурі промислової продукції України. Неефективне фінансове планування та управління активами, нерозвинена виробнича інфраструктура ззовні, високий ступінь морального та фізичного зношення виробничих засобів промислових підприємств, недосконала законодавча база, непропорційна система оподаткування зумовили потребу в антикризовому фінансовому управлінні.

Антикризове фінансове управління промисловим підприємством є невід'ємним елементом єдиної системи управління і являє собою систему заходів, спрямованих не тільки на вихід підприємства з кризи, але і на попередження входження в таку ситуацію, що є передумовою успішного фінансового оздоровлення підприємства. Тому особливої актуальності сьогодні набуває запровадження заходів антикризового фінансового управління, сформованих на результатах вивчення причин кризового стану промислових підприємств, який з позиції фінансового менеджменту полягає в нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Проблеми антикризового фінансового управління розглядалися в наукових працях відомих зарубіжних, вітчизняних вчених та економістів-практиків. Слід зазначити вагомий внесок у вирішення окремих проблем формування та розвитку системи антикризового фінансового управління таких учених, як В. Л. Биков, Н. В. Павлов [1], В. М. Виноградня [2], Калінеску Т. В. [3], Савчук В. П. [4], С. В. Телін [5], Ф. А. Важинський [6], В. С. Пономаренко, О. М. Тридід [7] та ін. Віддаючи належне науковому та практичному значенню праць названих авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань стосовно саме антикризового фінансового управління залишається нерозглянутим повною мірою. Так, потребують подальшого дослідження підходи до визначення сутності антикризового фінансового управління, питання, пов'язані із визначенням та впровадженням заходів антикризового фінансового управління на вітчизняних промислових підприємствах.

Мета цієї статті полягає в уточненні поняття та сутності антикризового фінансового управління як системи попередження фінансової кризи на промисловому підприємстві та в обґрунтуванні необхідності впровадження заходів антикризового фінансового управління на вітчизняних промислових підприємствах.

Термін «антикризове управління» досить міцно увійшов у лексику економістів, управлінців, фінансистів, юристів, чия діяльність, так чи інакше стосується фінансових кризових явищ та процедури банкрутства. Проте автори акцентують увагу не на заходах щодо виходу з кризи, а на заходах щодо його завчасного запобігання або механізмах банкрутства. На досягнення цієї мети спрямована практично вся управлінська теорія і практика, тоді як особливий зміст антикризового фінансового управління залишається нерозкритим [1].

Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох напрямках. По-перше, це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо; по-друге, це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання. З цих двох понять випливає, що антикризове фінансове управління як система попередження фінансової кризи на підприємстві представляє собою важливу складову управління підприємством, яка передбачає застосування системи фінансово-економічних, організаційно-правових та інших важелів, спрямованих на внутрішню гармонізацію його діяльності, з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому.

Відповідно до цього, напрями розгляду антикризового управління на підприємстві є досить широкими та на сучасному етапі спричинені порушенням фінансової стабільності їх розвитку. Важливим для діяльності підприємства в даному напрямі є розробка антикризових програм, що включають в себе напрями та стратегію подолання кризи на внутрішньому рівні з використанням відповідних принципів та методів антикризового управління [2,3].

Система антикризового управління оснащена всім потенціалом сучасних методів і прийомів фінансового менеджменту. Цілями антикризового управління з позиції фінансового менеджменту є відновлення фінансової стійкості і платоспроможності організації, порушених кризою, і мінімізація втрат від зниження ринкової вартості організації. Ці цілі визначають завдання антикризового управління підприємством, що стоять перед фінансовими менеджерами:

своєчасне діагностування фінансового стану підприємства і вживання необхідних антикризових фінансових заходів щодо попередження фінансової кризи;

мінімізація негативних наслідків фінансової кризи підприємства;

усунення неплатоспроможності підприємства;

запобігання банкрутству та ліквідації підприємства [2].

У загальному плані кризовий стан підприємства обумовлюється браком власного ліквідного капіталу для забезпечення зростаючих боргових зобов’язань, нездатністю менеджменту підприємства вжити заходи для нейтралізації негативних явищ, відсутністю обґрунтованої програми реструктуризації. Для забезпечення здатності компанії генерувати гроші, слід отримати прибуток. У стандартних, некризових, умовах ця умова вважається непорушною. Але в умовах кризи необхідно генерувати гроші будь-яким шляхом, причому зробити це швидко. Підприємствам відомо, що відбувається під час кризи – частіше за все падають продажі. Часткова компенсація падіння продажів може статися за рахунок зниження витрат, але це не означає, що зниження витрат не приведе до ще більшого падіння продажів, що приведе у результаті до ще більших збитків. Під час кризи підприємству необхідний час для перебудови своєї діяльності стосовно кризових умов. Після такої перебудови підприємство навчиться жити по-новому і отримувати прибуток, швидше за все, в менших обсягах, але адекватних ринкам, що зменшуються. Протягом цієї перебудови підприємство не зможе жити без грошей. Тому гроші треба генеруватиабо зберігати за будь-яку ціну [4,5].

На жаль, вітчизняна практика ще далеко не в повну міру використовує можливості щодо виведення підприємств з кризового стану. Як свідчать дані Міжнародного центру перспективних досліджень, 25% опитаних керівників підприємств не знає, яких заходів треба вживати для подолання кризового стану, а майже 4% опитаних не збираються вдаватися до них. Серед заходів, які планують вживати чи вживають підприємства, найпоширенішими є підвищення відпускних цін (30,3%), переорієнтація на інші ринки збуту (30,3%), зміни в організації управління підприємством (27,7%). Близько третини підприємств мають намір вживати заходів, які пов'язані зі скороченням кількості зайнятих або звільненням працівників (18,8%) чи відправленням їх у вимушені відпустки (18,3%). Найбільшою мірою така позиція характерна для підприємств важкої промисловості, де цифри становлять відповідно 38,1% і 19,0%. Серед інших засобів подолання кризового стану керівники підприємств застосовують такі – зменшення обсягів виробництва (14,8%), зростання обсягів кредиторської заборгованості (7,2%), заборгованості із заробітної плати (4,5%), зміна виду діяльності (4,1%), тимчасове припинення виробництва (3,8%), зменшення цін (3,8%), закриття підприємства (1%). Усе це свідчить про те, що керівники підприємств України не готові адекватно та комплексно реагувати на кризовий стан.

Для промислових підприємств вкрай важливо розрізняти передумови виникнення кризи та результати. До результатів відносяться негативні процеси, що виникають на промисловому підприємстві після настання кризи.
До передумов відносять негативні процеси, які були присутні як до настання кризи, так і присутні після. Передумови настання кризи на підприємстві:

відсутність на підприємстві резерву виробничих потужностей;

брак часу або інвестицій на оновлення виробничих потужностей;

зменшуваний попит на продукцію, що випускається;

гостра конкуренція на ринках збуту;

висока собівартість одиниці виробу (роботи, послуги).

В результаті доцільним є висновок про те, що результати і передумови настання кризи різні. Якщо результати виникають з настанням кризи, короткострокові, їх прояв помітний і є наслідком своїх причин, то передумови носять довгостроковий характер, виправити їх складніше [1,7].

Розглядаючи діяльність промислового підприємства в умовах кризового середовища та враховуючи всю недосконалість державного управління фінансовою системою підприємства, в практичній діяльності підприємств слід впроваджувати відповідний план антикризових дій для їх стабілізації:

скорочення витрат – дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися для стабілізації фінансового становища, підвищення рентабельності продажів і відповідно збільшення прибутку;

горизонтальна (передбачає пошук можливостей здійснення закупівель разом із іншим покупцем. Збільшення обсягів закупівлі дозволить отримати знижки) й вертикальна інтеграція (передбачає більш тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів);

аналіз можливостей передачі на аутсорсинг дорогих процесів. Слід виділити, що вигідно робити самостійно і що дешевше закуповувати в інших виробників;

жорсткість контролю всіх видів альтернативних витрат. Використання платного Інтернету в особистих цілях, телефонні дзвінки по міжміському зв’язку, використання оргтехніки – це ще не всі витрати, яких можна уникнути;

перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління, оптимізація технологічних процесів[1,6].

Практика господарювання промислових підприємств доводить необхідність запровадження на багатьох вітчизняних підприємствах елементів антикризового фінансового управління. Ігнорування потреби в антикризових заходах може призвести до неконтрольованого розвитку фінансової кризи, банкрутства та, в гіршому випадку, ліквідації суб'єкта господарювання. За цих умов основним змістом антикризового фінансового управління промисловим підприємством є реалізація управлінських рішень щодо попередження фінансових криз, їх подолання і мінімізації їх негативних наслідків [1].

Проаналізувавши сутність антикризового фінансового управління як системи попередження фінансової кризи на промисловому підприємстві можна сказати, що успішна реалізація антикризових заходів буде можливою лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, подолання та ліквідації кризи - це дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання.

Елементи системи антикризового фінансового управління підприємством доцільно впроваджувати як на промислових підприємствах, що є порівняно благополучними і функціонують успішно, так і на тих, які опинилися у стані фінансової кризи. У першому випадку основним завданням системи є попередження, своєчасне реагування і профілактика фінансової кризи, а в другому – подолання вже наявної фінансової кризи, тобто фінансове оздоровлення підприємства.

Література:

1. Быков В. Л., Павлов Н. В. Современные подходы в антикризисном управлении промышленным предприятием: учеб. пособие/ В. А. Быков, Н. В. Павлов. Под ред. М. М. Щербинина. - Нижний Тагил: НТИ (ф) УГТУ-УНИ, 2009. - 98 с.

2. Виноградня В. М. Антикризове фінансове управління підприємством в сучасних умовах// Економічний вісник університету. – 2012. - № 19/1.

3. Калінеску Т. В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник/Т.В. Калінеску, В. С. Альошкін, В. Г. Кудіна// Луганськ: вид-во СНУ ім.В. Даля, 2010. – 372 с.

4. Савчук В. П. Стратегия + Финансы. Уроки принятия бизнес-решений для руководителей. – К.: CompanionGroup, 2009. – 352 с.

5. Телін С. В. Антикризове управління як засіб запобігання банкрутству підприємств// Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - №5. – Т. 2. – 226 с.

6. Важинський Ф. А. Антикризове фінансове управління як економічна система/ Ф. А. Важинський, А. В. Колодійчук// Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.3. – 324 с.

7. Пономаренко В. С., Тридід О. М., Кизим М. О. Стратегія розвитку підприємства. – Харків: Вид. Дім „Інжек”, 2003. – 328 с.