Економічні науки/2. Фінансові відносини

Магістр спеціальності «Менеджмент виробничої сфери» Нікітіна а.А.

Донецький державний університет управління, Україна

К питанню ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ системИ контролінгу НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Науковий керівник к.е.н., доцент кафедри оподаткування ДонДУУ Вецепура Н. В.

Сьогодні процес глобалізації для України є неминучим, який ставить перед топ-менеджерами завдання гнучко реагувати на швидкозмінні умови внутрішнього і зовнішнього середовища, ухвалювати обґрунтовані рішення з урахуванням чинника невизначеності, здійснювати оперативне і стратегічне планування і управління підприємством. Для зниження ступеня ризику і підвищення конкурентоспроможності підприємство потребує створення особливої обліково-аналітичної підсистеми управління, яка в світовій і вітчизняній науці і практиці отримала назву «контролінг».

Останнім часом дослідженню різних аспектів системи контролінгу приділяється значна увага як серед зарубіжних вчених так і серед вітчизняних. Питанням застосування контролінгу в сучасних умовах господарювання приділяли увагу: А.С. Заговора [1], О.В. Філліпова [2]. Питання ефективності впровадження і функціонування системи контролінгу на підприємствах вивчав Цигилик І. І. [3]. Проте, з урахуванням нестабільності сучасних економічних умов та недосконалості нормативно-правової бази виникає необхідність по - новому поглянути на дане питання.

Метою дослідження є висвітлення необхідності та особливостей впровадження системи контролінгу на вітчизняних підприємствах з метою підвищення їх конкурентоспроможності.

Слід зазначити, що методологія і практика контролінгу в сучасному управлінні застосовуються в різних варіантах. З одного боку, це пояснюється специфікою підприємства та його корпоративною культурою, а з іншого – відкритістю цієї предметної сфери для наукового осмислення. Вітчизняні фахівці запозичують зарубіжний досвід і досить широко впроваджують концепцію контролінгу на вітчизняних підприємствах, однак спостерігається невисокий рівень опрацювання організаційних, методичних і технічних рішень для широкого застосування контролінгу у вітчизняній практиці управління.

Контролінг як система управління підприємством з метою підвищення його конкурентоспроможності є сукупністю методів стратегічного і оперативного управління. У свою чергу, під стратегічним контролінгом розуміють загальний напрям і спосіб для досягнення поставленої мети – забезпечення виживання підприємства і «відстеження» його руху до наміченої стратегічної мети. Тоді як, оперативний контролінг – це конкретні методи і прийоми для досягнення мети у визначених умовах [4, C. 117-123]. Поряд із окремими загальнометодологічними та загальноекономічними методами (спостереження, порівняння, групування, аналіз, синтез тощо), використовуються і специфічні, зокрема аналіз точки беззбитковості, бенчмаркінг, функціонально-вартісний аналіз, портфельний аналіз, АВС-аналіз, аналіз сильних та слабких сторін на підприємстві.

До сфери завдань контролінгу входить визначення мети підприємства, збір та обробка інформації для прийняття управлінських рішень, здійснення певних процедур контрольно-аналітичного характеру, а також що є найбільш важливим, реалізація зазначеного сприяє виробленню рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Виходячи із цього як визначає Зоріна О. А., контролінг – це одна з функцій, що виконується в межах управління підприємством і полягає у підтримці управління через інформацію [5]. Длі М. І. визначає контролінг як спеціальну саморегулюючу систему методів і інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль, аналіз і внутрішній консалтинг [6].

Таким чином, контролінг – це цілісна концепція економічного управління, яка забезпечує тривале існування підприємства, побудована на синтезі обліку, інформаційного забезпечення аналізу, плануванні та контролю і спрямована на виявлення всіх шансів та ризиків пов’язаних з отриманням прибутку.

У сучасному науковому арсеналі представлено безліч визначень контролінгу, в яких представлені концептуальні погляди в діапазоні від вузького розуміння на рівні управлінського обліку, до визнання її новою філософією менеджменту. Зведений аналіз найбільш популярних концепцій контролінгу в системі поглядів, що превалюють у сучасній науковій думці представлений у таблиці 1.

Таблиця 1.

Сучасні концепції контролінгу на підприємстві [2]

За ступенем фундаментальності	Фабула концепції
Облік і контроль як елемент в системі управління	Контролінг-сервіс для управління. Подальший розвиток управлінського обліку в методології координації управлінської діяльності
Механізм управління, на перетині обліку, інформаційного забезпечення та координації діяльності	Проміжний шар між управлінською та предметною діяльністю. Інформаційне обслуговування, методологія прийняття рішень і їх координації.
Інструмент та методична база управління	Сукупність інструментів управління, як комплексна система, спрямована на координацію взаємодії систем менеджменту і контролю їх ефективності. Можливість забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень при управлінні організацією
Нова філософія управління	Суперменеджмент, що забезпечує керування майбутнім через досягнення цілей організації, тривалого функціонування її та її структурних одиниць. Управління управлінням. Безперервний моніторинг діяльності підприємства.

Система контролінгу не є новим явищем в управлінні підприємством. Вона має відпрацьований механізм функціонування, який надає великі переваги в умовах зміни соціально-економічної ситуації та конкурентної боротьби. Проте не дивлячись на це дана система має ще багато недоліків, які потребують вирішення:

недосконалість існуючих методів аналізу, що зумовлює необхідність розробки нових або удосконалення існуючих;

загроза статусу груп ( планово-економічного відділу, бухгалтерії, фінансовому відділі тощо) та осіб ( начальникам відповідних відділів);

у середньому невисока сумісність з корпоративною культурою;

низька сумісність із традиційними системами інформаційного забезпечення;

складність порівняно з традиційними методиками та необхідність додаткового вивчення.

Оцінюючи сучасний стан контролінгу за рівнями піраміди, професор Фалько С. Г. визначив, що більшість його систем на підприємствах працюють у стратегічній її частини, тобто, контролінг працює з вторинними джерелами інформації, не виходячи в ті шари, які більш істотно впливають на ефективність діяльності підприємства. Мова йде про такі напрямки, як організація робочих місць і виробничих процесів на принципах наукової організації виробництва, за рахунок чого, за оцінками експертів, можна добитися зростання інтегральних показників ефективності на 15 - 30%. В даний час практично не зачіпаються проблеми управління інноваціями на підприємстві. А саме там закладений за різними оцінками потенціал зростання ефективності близько 50 - 75% [8].

Процес впровадження контролінгу досить тривалий і дорогий: у західних компаніях на це йде два-три роки (наприклад, від півтора до двох з половиною років у Німеччині й від двох до трьох років у Франції) [7]. Однак для України ці орієнтири вельми умовні, так як застосовні тільки до підприємств, де налагоджені бізнес-процеси, давно і ефективно працюють усталені моделі менеджменту і відповідні їм організаційні структури, а система фінансового обліку і бізнес підприємств прозорі.

Таким чином, контролінг найближчого майбутнього з метою забезпечення конкурентних переваг повинен прагнути у своїй діяльності в бік основних джерел ефективності, перш за все в розробку методів організації праці та виробництва у всіх функціональних сферах діяльності підприємства. При організації служби контролінгу на підприємстві не слід обмежуватися лише виконанням функцій внутрішнього контролю та управлінням витратами, необхідно пам'ятати, що контролінг здатний забезпечувати органічна сполука інформаційної бази і всіх джерел отримання інформації - аналізу, моніторингу, планування і контролю. При виконанні цих умов контролери стануть не звичними сьогодні фахівцями з обліку і аналізу, а реально затребуваними помічниками керівників підприємств різних галузей.

Отже, можна зробити висновок, що в умовах глобалізації економічних процесів для забезпечення конкурентоспроможності на світових ринках підприємці України повинні вивчати і адаптувати концепцію контролінгу до впровадження її на вітчизняних підприємствах. Це пов’язано з тим, що для динаміки розвитку України в умовах глобалізаційних процесів, конкурентоспроможність підприємств має велике значення, а впровадження на підприємствах України системи контролінгу дозволить значно збільшити гнучкість при реагуванні на ринкові зміни, істотно підвищивши ефективність управління і тим самим конкурентоспроможність підприємств в цілому.

Література

1. Заговора А.С. Місце і роль контролінгу в ефективному управлінні підприємством /Вісник СНАУ//-2010.-Вип.5/1.-с.81-84

2. Філліпова О.В. Контролінг у системі управління підприємством /Управління розвитком // -2011.-№12(109).-с.70-71

3. Цигилик І. І. Стратегія і контролінг в системі внутрішнього економічного механізму підприємства. // Економіка. Фінанси. Право. - 2011. - № 11. - C. 11-14

4. Цигилик І.І., Мозіль О.І. Контролінг в системі управління // Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №3. - С. 117-123

5. Зоріна О. А. Місце контролінгу в системі управління підприємством / О. А. Зоріна // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2010. – № 2 (49). – с.59–66.

6. Дли М. И. Контроллинг процессов энергосбережения на региональном уровне / М. И. Дли, С. А. Михайлов, А. А. Балябина // Контроллинг. – 2011. – № 2 (35). – с.74–79.

7. Александр Сафронов. Практика российского контроллинга: что препятствует успеху?: Журнал «Консультант» № 23, декабрь 2011 г.

8. Фалько С.Г., Расселл К. А. Левин Л.Ф. «Контроллинг: национальные особенности - российский и американский опыт» Журнал объединения контроллеров «Контроллинг. Технологии управления» № 2 2012 г.