Марія Коваль

Марія Коваль

Львівський національний університет імені Івана Франка

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

У процесі розвитку ринкових відносин та поглиблення глобалізаційних процесіввсе з більшою необхідністю для нашої держави постає питання підвищення ефективності використання різного роду ресурсів, у тому числісаме оренда є одним із додаткових джерел фінансових ресурсів, а також внутрішнім джерелом санації державних підприємств. Вона являється одним із важелів фінансового механізму впливаючи на який держава здатна регулювати економічні процеси. Для ефективного управління ресурсами існує потреба у теоретичному аналізі даної проблеми.

Питання орендних відносин в даний час є особливо актуальним через існуючий мораторій на землю, а також можливе ухвалення Закону України «Про ринок земель». Дослідженнями в даній сфері займалися такі вітчизняні науковці як В.Ю. Безгубенко, Л.В. Мельник, О.Л. Правдюк.

Мета дослідження. Метою даної роботи є дослідження стану та ефективності нормативно-правового забезпечення орендних відносин в Україні, а також розробка пропозицій щодо їх покращення.

Виклад основного матеріалу. З початком встановленням незалежності нашої держави почалися процеси розподілу і перерозподілу власності, а разом з цим і розвиток орендних відносин. Слід відзначити, що в економічній літературі існують різні визначення терміну оренда. Згідно статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 № 2269-XII : «Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності». Кудряшов В.П. наприклад дає таке визначення цього терміну: «Оренда – це користування майном, що залучається для забезпечення підприємницької та іншої діяльності на визначені терміни та за умов виплати установленої плати». Зовсім з іншої сторони подано визначення даного терміну в економічних словниках: оренда – форма господарювання, за якої на підставі договору між орендавцем і орендарем передаються у строкове платне володіння і користування: земля, підприємство, основні виробничі фонди, природні ресурси чи інше майно для самостійної господарської діяльності.

Можна виокремити декілька періодів встановлення орендних відносин в Україні. Перший етап з 1992-1994рр. - ознаменувався прийняттям Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XI, який є чинним і до сьогодні, і який поклав початок законодавчого регулювання орендних відносин. В цей період оренду розглядали як механізм для подальшої приватизації. Проводилося стимулювання потенційних орендарів до оренди державних об’єктів власності через систему пільг і швидке оформлення договорів оренди. Починаючи з 1995-1998 років оренду почали сприймати як засіб отримання доходів та ефективного використання об’єктів державної власності. Тоді ж було прийнято Кабінетом Міністрів України Постанову «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» від 4 жовтня 1995 р. N 786. З 1999 року оренду розглядають як одне з джерел наповнення державного та місцевих бюджетів [1]. З року в рік визначаються планові показники надходжень орендної плати до Державного Бюджету, станом на 2012 рік планові надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном становлять 830 000 тис. грн.[2].

З огляду на такі процеси порівнюючи з 1990 роком частка державної власності невпинно скорочується. За даними Державної служби статистики по організаційно-правових формах власності щороку зростає кількість суб’єктів господарювання приватної форми власності. За останні десять років їх кількість зросла на 91743 суб’єктів[5].

Здійснюючи характеристику орендних відносин слід здійснити аналіз договорів оренди. Отже станом на 01.10. 2010р. загальна кількість договорів оренди земельних ділянок, земельних часток (паїв) становить –4603116. З них: договорів з відсотком виплати орендної плати до 1,5% - 303096; з відсотком виплати орендної плати від 1,5-3% - 2257033; з відсотком виплати орендної плати від 3% і більше – 2042987. При цьому найбільша кількість договорів оренди укладено у Вінницькій області – 408454, а найменшу у Закарпатській – 14421 [4]. Дані показники свідчать про невисокі ставки орендної плати, що є негативним показником для економіки. Крім цього за даними Державного агентства земельних ресурсів за строками укладення договорів оренди дані розподілилися так: строком дії від 1-3 років кількість договорів оренди по Україні становить – 404062; строком дії від 4-5 років – 2157731; строком дії від 6-10 років – 1523954; строком дії більше 10 років – 517369. Така статистика свідчить про нестійкий характер орендних відносин. Оскільки орендні договори укладаються в основному на незначний період часу це викликає незацікавленість орендарів у ефективному використанні земель. Стосовно оренди державного та комунального майна то в статті 19 Закону України « Про оренду» зазначено: «…методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України – для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, – для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування – для об’єктів, що перебувають у комунальній власності»[3]. Згідно з методиками розрахунку орендної плати, якщо орендавцем виступає Фонд державного майна, то орендна плата: від цілісного майнового комплексу у розмірі 100% надходить до державного бюджету; від нерухомого майна 70% орендної плати надходить в державний бюджет, а 30% - державному підприємству (балансоутримувачу). Якщо ж орендавцем є державне підприємство, то за цілісний майновий комплекс 70% орендної плати надходить підприємству, а 30% спрямовується у державний бюджет. В додатках до методики розрахунку орендної плати чітко встановлено ставки за використання цілісного майнового комплексу і нерухомого майна і в залежності від сфери діяльності ці ставки коливаються.

Висновки. Підсумовуючи все сказане слід наголосити що наша країна пройшла вже значний шлях розвитку орендних відносин в порівнянні з першими роками незалежності. Основною проблемою, як оренди землі, так і оренди державного і комунального майна виступає недосконале законодавство. В цій сфері з року в рік впроваджуються певні нормативно-правові акти, проте належного позитивного результату вони не приносять. Ще однією проблемою орендних відносин в Україні є низька орендна плата за землю, а також доволі короткі терміни оренди, проте засобом впливу на ці чинники є також побудова ефективного законодавства.На даний час вагомою проблемою оренди стає нецільове використання орендарем орендованого майна. Набули поширення махінації, що стосуються заниження ставок орендованого майна, а це у свою чергу впливає на обсяги поступлень від оренди. У такий спосіб щорічно в Державний Бюджет України недоплачується декілька мільйонів гривень, що є одним із джерел живлення корупції.

Список використаних джерел

1. Безгубенко В.Ю. Теоретичні засади фінансових домінант оренди об’єктів державної власності. Електронний ресурс. –[Режим доступу]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nie/2010_1/010-016.pdf

2. Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4282-17

3. Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XI. Електронний ресурс. –[Режим доступу]:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2269-12

4. Інформація щодо укладання в 2010 році договорів оренди та збільшення орендної плати за оренду земельних ділянок, земельних часток (паїв) станом на 01.10.2010 року. Електронний ресурс. –[Режим доступу]:http://www.dazru.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art_id=114455&cat_id=97889

5.Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua