Магістр Нафєєва Е.Е.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Молокопереробна промисловість за загальними обсягами харчової й переробної промисловості займає найбільшу питому вагу – 18 % (для порівняння: м'ясна промисловість – 13 %, кондитерська – 6,5 %).

Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок до вивчення проблем функціонування молочної промисловості України внесли Н.П. Карачина, Л.Ю. Наумова, Л.С. Філатова, Н.Язикова та інші [1-3].

Мета статті. Метою дослідження є надати загальну характеристику та провести аналіз функціонування молочної промисловості в сучасних умовах господарювання.

Виклад основного матеріалу. Ринок молока і молочної продукції має низку специфічних рис: незмінний попит на продукти щоденного вжитку, низька цінова еластичність попиту, істотна різниця між роздрібними та закупівельними цінами; сезонність виробництва і реалізації молока і молочної продукції; сировинна забезпеченість по всій території України; широкий асортимент продукції; великий спектр виробників.

До середини 2008 р. істотно зростали ціни на зернові культури, що позначалося у подорожчанні комбікормів, витрати на які переважають у структурі витрат на утримання ВРХ. Внаслідок такої політики тривала тенденція до скорочення поголів'я ВРХ, а вже у 2008 р. молокозаводи відчули істотний дефіцит сировини. Так, у 2008 р., на переробні підприємства надійшло 6,0 млн т молока, що на 10,5 % менше, ніж у 2007 р. Відповідно, скоротилися обсяги виробництва молочної продукції [2].

Вплив кризових явищ молокозаводи відчули на початку 2009 р., який характеризувався зменшенням попиту населення на продукцію високого цінового сегменту у зв'язку зі зменшенням купівельної спроможності населення. У виробництві молочних продуктів це позначилося на споживанні окремих видів кисломолочної продукції та сирів, виробництво яких у передкризовий період було найвигіднішим. Виробниче обладнання підприємств давало змогу переорієнтуватися на виробництво більш дешевої молочної продукції, попит на яку, як продукцію першої необхідності, зберігся [3].

У 2011 р. ситуація у молочному напрямі дещо стабілізувалася. За даними Державного комітету статистики, у 2011 р. молока на переробні підприємства України надійшло на 51,4 тис. т більше, ніж у попередньому – 5457 тис. т [1].

За даними Держкомстату України, у 1990 р. у господарствах усіх категорій утримувалося 8 млн 378 тис. корів, зокрема: у сільгосппідприємствах було 6 млн 191 тис. корів (74 % від загальної кількості), а в господарствах населення – лише 2 млн 187 тис. (26 %). Станом на 1 січня 2012 р., у господарствах усіх категорій утримувалося вже тільки 2,7 млн голів корів, що на 2,2 % менше, ніж на 1 січня 2011 р. та на 68 % менше, ніж у 1990 р. Зниження кількості молочного стада спостерігається як у приватному секторі, так і в сільськогосподарських підприємствах, де нині зосереджено менше чверті корів.

Починаючи з другої половини 90-х років, істотно скоротилися обсяги споживання молока та молочних продуктів. Якщо у 1990 р. середнє споживання особою становило 373 л/рік молочних продуктів (у перерахунку на молоко), у 1995 р. – 244 л/рік, у 2011 р. ця цифра знизилася до 206 л/рік, що можна пояснити скороченням вмісту молока, у продукції, яка виробляється

Зниження платоспроможності населення призвело до падіння попиту на молочну продукцію та зміну попиту в окремих сегментах ринку (зміщення в бік більш дешевої продукції). Це призводить до якісних структурних змін пропозиції на ринку молока та молочної продукції: зниження обсягів виробництва високомаржинальних молочних продуктів (ароматизованих йогуртів, сухого молока та вершків, сирних виробів, масла) та збільшення виробництва продукції з незбираного молока (молока питного, кисломолочної продукції), сирів, морозива [3].

Споживання молочних продуктів напряму залежить від купівельної спроможності населення, цін на молочну продукцію та від якості продукції. Крім того, обсяги виробництва молочної продукції залежать від обсягів виробництва молока та стану тваринництва в країні. За 2006-2011 рр. виробництво молока скоротилося на 18 %, до 11,2 млн тонн, поголів'я ВРХ – на 31 %, до 4,5 млн голів, у т.ч. корів – на 27,6 %, до 2,6 млн голів. Випереджання темпів скорочення поголів'я над скороченням виробництва молока пов'язано з тим, що ліквідується насамперед найменш продуктивне стада.

Основною причиною зазначеної негативної динаміки у тваринництві є збитковість утримання ВРХ, яка зумовлюється ситуацією як на молочному, так і м'ясному ринках. Розглянемо систему дотацій. У 2011 р. уряд запропонував нову схему виплати дотацій виробникам молока та м'яса у розрахунку на 1 корову, наявну на 1.01.2011 р., але пізніше ухвалив рішення про перенесення цього механізму на 2012 р. і поновлення порядку датування аграріїв через механізм акумулювання ПДВ під час продажу ними молока та м'яса переробним підприємствам.

З метою сприяння розвитку молочної галузі було створено державну цільову програму розвитку молочного скотарства до 2020 р. На її реалізацію Мінагрополітики України оцінює фінансування галузі 48,6 млрд грн, відповідно до якої заплановано, що до 2020 р. виробництво молока в Україні становитиме 14,5 млн т, з них 9,2 млн т – високоякісного. Щоб досягти таких результатів у своєму розвитку галузь має орієнтуватися на великотоварне виробництво та здійснювати ефективні зміни на всіх рівнях господарювання, підвищуючи цим самим якість продукції у дрібнотоварних та кооперативних формуваннях стад [1].

Отже, у 2011 р. продовжує діяти порядок виплати переробними підприємствами дотацій сільгосптоваровиробникам за придбані в них молоко та м'ясо в живій вазі, затверджений постановою КМУ від 11.02.10 р., № 152. Крім того, встановлено, що суми ПДВ, нараховані переробними підприємствами за період з дня набрання чинності Закону „Про Державний бюджет України на 2011 рік” (тобто з 30.04.11 р.) до дня набрання чинності цього Закону (05.06.11 р.), не підлягають перерахуванню до бюджету і використовуються виключно на виплату дотацій сільгосптоваровиробникам за продані ними переробним підприємств молоко та м'ясо в живій вазі. При цьому до переробних підприємствам не застосовуватимуться фінансові санкції за несплату сум ПДВ до бюджету, нараховані протягом такого терміну.

Відповідні зміни внесено до Закону від 22.12.09 р., № 1782-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи” і Закон від 27.04.11 р., № 2154-VI „Про Державний бюджет України на 2011 рік ”. Закон від 13.05.11 р., № 2254-VІ вступив в силу з 05.06.11 р.

Окрім якісних характеристик, формування цін на молокопродукти значною мірою залежить від співвідношення попиту і пропозиції по періодах року та платоспроможності населення. Проте, цінова ситуація на ринку молока у 2011 р. дещо змінилася. Так, середня закупівельна ціна на молоко від населення 2010 р. коливалася у межах 1,3-1,7 грн/л, а в 2011 р. вона становила 2,5 грн. Така ж тенденція спостерігалася й у великотоварному виробництві. У 2010 р. молоко в цьому секторі закуповували за ціною 3,4 грн, а в 2011 р. – по 3,8-4 грн/л. Такі непередбачувані цінові коливання ускладнюють планування розвитку галузі, підвищують її ризикованість та негативно впливають на кінцеві результати діяльності.

Молокопереробні підприємства, що входять до складу Національної асоціації молочників України „Укрмолпром” для підвищення купівельної спроможності населення знизили оптово-відпускні ціни. Ціни знизилися від 8 до 20 % на молочну продукцію, зокрема на сир твердий і масло вершкове.

До кінця 2012 р. ціни на молочну продукцію зростуть на 10-15 % у зв'язку з дефіцитом цієї продукції, заявив президент Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Алекс Ліссітса. Експерт пояснив, що виробнича собівартість молочної продукції залежить від закупівельних цін на молоко, а вони вже сьогодні нетрадиційно для України у літній період зросли майже до 3,5 грн. за літр молока. Закупівельні ціни на молоко можуть зрости скоріш за все до 5 грн. за літр.

Раніше оператори ринку заявляли, що підвищення ціни спричине істотним подорожчанням молочної сировини, оскільки темпи зниження обсягів виробництва молока в країні виявилися більш істотними, ніж показувала офіційна статистика. Раніше було відзначено зростання цін в зв'язку із скороченням поголів'я, але, Міністерство АПК України внесло на обговорення постанову „Про затвердження технічного регламенту виробництва сирого молока і управління якістю та безпекою”, згідно з яким молокозаводам країни можуть заборонити використовувати продукт, куплений у населення, через невідповідність європейським стандартам. У цій постанові пропонується зобов'язати переробні підприємства використовувати тільки молоко вищого і І сорту.

Молокопереробна промисловість – експортно-орієнтована. До експортної групи товарів належать сири, молоко та вершки згущені, масло вершкове. У 2011 році 21,6% загальної частки реалізованих молочних продуктів склав експорт. Саме тому економічний стан сектору залежить від політичних та економічних коливань на світовому ринку.

Зорієнтованість експорту молокопродуктів на російський ринок (частка складає від 29,1% до 96,4% залежно від виду продукції) час від часу спричиняє проблеми для українських виробників молочних продуктів – експортерів, тому Україна продовжує боротьбу за зовнішні ринки. Молочні продукти з України поставляються в країни СНД, Закавказзя, Європу та на Близький Схід.

Загалам, Україна самостійно забезпечує внутрішні потреби ринку, хоча і імпортує деякі види молочних продуктів (зокрема, сири з пліснявою та йогурти). В період з 2007 року по 2011 рік імпорт молочної продукції стабільно зростав та збільшився у 2,8 рази (на 180%) у натуральному вимірі та у 2,83 рази (на 183%) − у грошовому. У 2011 році імпорт складав 1,2% загального обсягу реалізації молочних продуктів.

Високі темпи зростання виробництва та відносно стабільна динаміка зростання сектору приваблює зовнішніх інвесторів. У 2011 році зовнішні інвестиції дорівнювали 47,9 млн. доларів США. Інвестиції переважно вкладаються у великі підприємства, оскільки для зовнішніх інвесторів вони привабливі стабільністю на ринку. Малі та середні підприємства здійснюють інвестиції при залученні власних коштів та інвесторів з України.

За структурою виробництва більшість підприємств є універсальними. Для забезпечення сталого розвитку та конкурентних переваг, вони намагаються утримувати технологічну та виробничу спроможність випуску продукції різних сегментів. Проте, тенденція, яка спостерігається останніми роками, – це поступова спеціалізація підприємств. Укрупнення та спеціалізація виробництва дозволяє деяким підприємствам організувати всі ланки виробничого процесу відповідно до сучасних вимог та стандартів – від збору та зберігання сировини на сучасних пунктах прийому молока до його переробки на підприємствах, які забезпечують стабільну якість продукції.

На великих підприємствах частіше, порівняно з середніми та малими виробниками, оновлюється устаткування, закуповуються нові технології, розробляються власні інноваційні продукти, використовуються сучасні маркетингові технології.

Підприємства, що оновлювали обладнання у 2011 році, віддають перевагу українському виробнику – 87,2%. Придбання обладнання відбувається за рахунок власних коштів підприємств і меншою мірою за рахунок кредитів або лізингу. Протягом 2007-2011 років відбулися зміни у структурі виробництва та каналах постачання сировини. Сільськогосподарські підприємства поступилися місцем господарствам населення, чия частка у загальній структурі валового виробництва молока станом на 2011 рік склала 82%. Переорієнтація у структурі виробників сировини висунула на перший план проблему якості сировини.

У структурі собівартості молочних продуктів значна частка припадає на енергоресурси: електричну енергію та природний газ. Вона складає для різних типів підприємств від 13% до 18%. Для утримання конкурентоспроможних цін на свою продукцію, підприємства намагаються переходити до заощадливого режиму споживання енергоресурсів. Проте, основні дії підприємств направлені на придбання сучасного устаткування; для більшості виробників придбання технологій та здійснення заходів, що направлені на контроль і планування використання енергоресурсів, поки що не стали пріоритетними.

Підприємства здебільшого реалізують продукцію через гуртових та роздрібних торговців, через власну мережу та напряму кінцевим споживачам. Найбільш розповсюджений канал реалізації – гуртові торговці (його використовує близько 70% підприємств). У середньому через цей канал реалізується 29% загального обсягу продукції підприємств.

Протягом досліджуваного періоду відбувся поділ ринку між операторами сектору перероблення молока і виробництва молокопродуктів. Виокремилися всеукраїнські та регіональні лідери. Станом на 2011 рік серед основних гравців сектору перероблення молока та виробництва молочних продуктів − компанії „Юнімілк-Україна”, „Вімм-Білль-Данн”, „LACTALIS Україна”, „Ковель-молоко”, „ФудМастер”.

Лідери ринку конкурують на національному рівні, середні та малі підприємства завойовують обласні (іноді міські) ринки.

Задля збереження лідерських позицій та подальшого завоювання ринку, підприємства здійснюють низку заходів, а саме: купують та використовують високотехнологічне обладнання; формують сировинні зони та створюють умови для забезпечення якості сировини; створюють стабільні мережі збуту; розробляють та виводять на ринок нові марки та продукти; залучають зовнішні інвестиції; вдаються до сучасного маркетингу та реклами. Регуляторне середовище в цілому залишається несприятливим для ведення бізнесу. Найчастіше підприємства стикаються з контролюючими органами під час проведення перевірок господарської діяльності. Негативне ставлення до перевірок сформовано головним чином тим, що вони здійснюються занадто часто і заважають нормальному веденню господарської діяльності.

Висновки. Отже, виділимо основні тенденції ринку молокопереробної галузі:

- зменшення поголів'я корів станом на 1 січня 2012 р. порівняно з 01.01.2011 на 3,5 % (у т.ч.: у сільськогосподарських підприємствах – на 3,2 %, господарствах населення – на 3,5 %);

- зменшення у 2011 р., порівняно з 2010 р. на 1,3 % виробництва молока в усіх категоріях господарств (у сільгосппідприємствах виробництво молока зросло на 7,0 %, в господарствах населення – зменшилось на 3,1 %)

- у 2011 році спостерігалося зменшення виробництва продукції молочної промисловості порівняно з 2010 р. на 9,2 %

- індекс споживчих цін на молоко у 2011 р. становив – 116,6 %, індекс цін виробників молочних продуктів та морозива – 124,5 %, індекс закупівельних цін – 96,1 %. Проаналізовано її стан протягом десяти років: під час розпаду СРСР та за часи незалежності України. За останні роки було приведено основні статистичні дані щодо основних показників галузі по території України та порівняно з світовими.

Проаналізувавши стан молочної промисловості, виділимо основні проблеми: зростання цін на молочні продукти, скорочення ВРХ, зниження споживання, погіршення якості молока.

Список використаних джерел

1. Карачина Н.П. Аналітичне дослідження функціонування молочної промисловості України / Н.П. Карачина, Л.С. Філатова / Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 21 – C. 200-206.

2. Наумова Л.Ю. Аспекти фінансової стабілізації агропромислового комплексу України / Л.Ю. Наумова //Фінанси України. – 2012. – № 9. – С. 46–50.

3. Язикова Н. Проблеми молочної галузі та шляхи їх подолання / Н. Язикова, C. Німченко // Антимонопольний комітет України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http:// www.kmu.gov.ua/amc/control/uk/publish/article?showHidden= 1&art_id=61940&cat_id=47051& ctime=1202812886728.