Шпак Андрій Дмитрович

аспірант Прикарпатського національного університету

імені Василя Стефаника

Перспективи розвитку пенсійного страхування

в Україні

Постановка проблеми. Актуальність розвитку пенсійного страхування зумовлена, перш за все, наявністю фінансово-соціальних ризиків для пенсіонерів опинитися в тяжкому матеріальному становищі, тому першочерговим завданням пенсійної політики держави виступає організація соціального захисту громадян похилого віку.

Аналіз та напрями дослідження. Сьогодні в Україні маємо ситуацію, коли кількість населення продовжує щорічно зменшуватись, а кількість пенсіонерів щороку зростає, тобто Пенсійний фонд з кожним роком генерує дедалі більше ризиків не тільки для державного бюджету, оскільки вимагає більше коштів через постійне підвищення пенсій, але й для економіки загалом. Однак значна частина пенсіонерів не може похвалитися забезпеченою старістю, а порівняно з розвиненими країнами наш рівень забезпечення громадян є більш ніж незадовільний.

У базовому Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – ЗУ № 1058), крім пенсій за віком, передбачені інші види пенсій для громадян: пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з утратою годувальника, соціальні пенсії. Механізм пенсійного забезпечення в Україні дозволяє працюючим мати надійний соціальний захист від будь-яких непередбачених випадків утрати працездатності [1].

В Україні передбачається існування трирівневої пенсійної системи: солідарної загальнообов’язкової накопичувальної та добровільної недержавної системи пенсійного забезпечення.

Перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються всіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам.

Накопичувальну систему загальнообов’язкового пенсійного страхування, яка являє собою другий рівень пенсійної системи України, планувалося запровадити ще у 2007 році, однак її досі немає. Скоріше за все її впровадження почнеться у 2012 році. Суть загальнообов’язкової накопичувальної системи полягатиме в тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься в єдиному Накопичувальному фонді й обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески [2]. Крім того, передбачається, що, починаючи з 2018 р., громадянам буде надано право в разі їхнього бажання перевести свої обов’язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їхніх пенсійних заощаджень, а отже, більшою мірою впливати на розмір своєї майбутньої пенсії [1].

Третій рівень пенсійної системи створений для формування додаткових пенсійних накопичень майбутніх пенсіонерів за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено чинним вітчизняним законодавством, здійснюється недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб [2].

Указана ситуація дозволяє визначити як актуальність, так і напрями розвитку пенсійного страхування, зумовлені недоліками існуючої системи:

- стійку тенденцію, що склалася в період ринкової трансформації національної економіки й подолання економічної кризи, зменшення купівельної спроможності пенсії, що спонукало збільшення розміру пенсій значної частини пенсіонерів до прожиткового мінімуму як мінімуму соціально необхідного зі знехтуванням принципових положень пенсійного страхування;

- звуження диференціації розміру пенсій;

- утрату зв’язку пенсії з “трудовим вкладом” пенсіонера, адже розмір трудової пенсії за віком практично не залежав ні від величини трудового стажу, ні від розміру заробітку;

- погіршення демографічних чинників розвитку ринку праці, що проявляються в прогнозованому різкому скороченні чисельності населення працездатного віку при одночасному збільшенні кількості громадян непрацездатного віку;

- тенденцію мінімізації частки заробітної плати в структурі виробничих витрат на рівні, недопустимому з позиції “соціально орієнтованої економіки”, доктрина якої практично звелася до відповідальності держави лише в частині формування фондів соціального призначення і фактичного самоусунення держави від контролю за рівнем оплати праці.

Для покращання стану пенсійного забезпечення громадян та й узагалі соціального страхування доцільно впровадити єдиний соціальний внесок (ЄСВ), який передбачатиме консолідацію в одному органі подібних для всіх фондів функцій, а саме: постановки на облік платників, формування та ведення Державного реєстру соціального страхування, що включатиме інформаційну систему відомостей про платників ЄСВ і про застрахованих осіб, забезпечення єдиної звітності, здійснення контролю за повнотою та своєчасністю справляння ЄСВ [1].

Висновки. За результатами дослідження можна стверджувати, що розпочата в Україні реформа пенсійного страхування в цілому має на меті реалізувати завдання приведення його відповідно до вимог ринкової економіки та підготувати передумови його подальшого вдосконалення в площині потреб уніфікації із системами, що діють у країнах Європейського Союзу, вступ до якого задекларовано як стратегічне завдання України, та адаптації до існуючих сучасних тенденцій соціально-економічного розвитку українського суспільства.

Література:

1. Даценко В. В. Пенсійне страхування як чинник стимулювання трудової активності [Електронний ресурс] // УДК 369. 012. – 2010. – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_GuiTi/Vddfa/ 2010_2/9_Datsenko.pdf

2. Ринок пенсійних послуг: сучасний стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс] // Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку “Україна фінансова”. – Режим доступу : http://www.ufin.coiTi.ua/analit mat/strah rynok/119.htm

3. Особливості функціонування системи пенсійного забезпечення в Україні на сучасному етапі [Електронний ресурс] / Скоропад І. С. // Науковий вісник НАТУ України. – 2010. – Вип. 20.9. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem biol/nvnltu/20_9/237_Skoropad__NV20 9. pdf