Бутук Олександр Ілліч

кандидат економічних наук,

доцент кафедри Економічних систем і маркетингу

Одеського національного політехнічного університету

 

ТРАНСАКЦІЙНИЙ ЗМІСТ І СТРУКТУРА РЕГУЛЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ДІАЛЕКТИКИ ПРОДУКТИВНОЇ

ТА  НЕПРОДУКТИВНОЇ ПРАЦІ

 

В етимологічному смислі слово “регулювання” буквально означає впорядкування (нормалізацію, налагодження) якого-небудь явища або процесу. Очевидно, що регулювання соціально-економічних систем – це дуже складний комплекс видів діяльності, котрий передбачає нормалізуюче функціонування багатьох інститутів, що виникали колись в історії, а потім переживали різноманітні метаморфози, змінюючи одна одну в її ході. При цьому, і функціональний зміст регулювання, і самі види впорядковуючої діяльності, і установи, які забезпечували їхнє налагоджувальне здійснення на різних етапах історії, трактувалися і трактуються зараз не однаково.

На наш погляд, гносеологічний парадокс полягає у тому, що сьогодні немає достатньо коректної і досить поширеної наукової дефініції самого феномена регулювальної діяльності, ознак і структури останньої. Звідси, пізнання природи і складу впорядковуючої діяльності було і залишається актуальною епістемологічною проблемою. Тому вивченням її різноаспектних сторін займалися та займаються майже усі галузі гуманітарного знання, передусім, економічна теорія та історія економічної думки з їхніми різноманітними течіями.

 

 

 

 

1. Властивості та склад регулювальної діяльності

Хоча фактично усі школи економічної теорії так або інакше (прямо чи опосередковано, предметно чи мимохідь, спеціально чи у загальних рисах) торкаються проблематики регулювання соціально-економічних систем, тим не менш (за винятком неоінституціоналізму і неомарксизму) жодна з них навіть не наблизилася до скільки-небудь точного і повного визначення даного складного явища крізь призму характерних (іманентних лише нормалізуючій діяльності) атрибутів, що відрізняють її від інших видів сукупної суспільної праці. Однак, і багатоманітні неоінституціоналістичні трактування трансакцій [1-9] так само не змогли вийти на з’ясування функціонального змісту суспільно-господарського регулювання через не тільки концептуальний плюралізм трактовок, але і змішування трансакцій в якості впорядковуючих витрат з трансакціями вже в якості втрат (шкоди, ущербу, збитків) від неоптимального здійснення налагоджувальної діяльності.

Вийти з такої парадоксальної гносеологічної ситуації, як нам видається, можна лише, спрямувавши дослідження на одну з вихідних (основоположних, фундаментальних) проблем політекономії, а саме, на проблему розбіжності продуктивної та непродуктивної праці в її загальноекономічному аспекті. Відомо, що названій проблемі в політекономії приділялася велика увага з часів становлення цієї науки як самостійної галузі знання; хоча зараз про неї мало пишуть.

Разом з тим, за нашим переконанням, наукове вирішення вказаної проблеми безпосередньо виходить на осмислення природи регулювальної діяльності,з’ясування структури останньої та її виділення із усього різноманіття видів сукупної суспільної праці. Із їхнього величезного розмаїття, на наш погляд, можна і пізнавально дуже важливо виокремити такі види сукупної суспільної праці, первісне призначення яких полягає в нормалізації процесів здійснення усіх інших її видів і соціального буття в цілому, тобто в їхньому налагодженні. Саме такі види праці якраз складають у своїй сукупності сферу впорядковуючої діяльності. Іншими словами, зміст регулювальної діяльності зводиться до первісно несамостійних функцій праці, природу котрих вперше схарактеризував К. Маркс [10], назвавши ці функції непродуктивними видами праці (чистими витратами) в ракурсі їх загальноекономічного змісту.

Причому, оскільки мова ведеться не про противідтворювальну (антипродуктивну) поведінку, а саме про непродуктивні види праці, як такі, тобто про їхній непродуктивний зміст сам по собі (поза врахуванням успішності чи неуспішності її реалізації), остільки відразу треба відволіктися від втрат (шкоди, ущербу, збитків), що випливають із антипродуктивної (противідтворювальної) активності та полягають в неоптимальному (неякісному або протиефективному) виконанні первісно продуктивних видів робіт, внаслідок чого виникають різного роду перевитрати та відтоки ресурсів, продуктів і доходів. Останні можуть бути пов’язані з наступними явищами: а) злочинний перерозподіл багатства шляхом корупції, рекету, крадіжок або грабунків; б) втрати від опортуністичної (недобросовісної) поведінки в формі зловживань довірою контрагентів або співробітників з хижацькими і кар’єрними намірами, у тому числі за рахунок неповноти взаємно наданої інформації, використання службового становища, ухиляння від обов’язків та обман; в) збитки від випуску браку, нестандартної та непотрібної продукції; г) негативні побічні ефекти (“витрати переливу” – екстерналії), що полягають у втратах від певних видів активності та її продуктів таких суб’єктів, котрі прямо не мають зацікавленості у них, інакше говорячи, виступають третіми особами, тобто тими, хто не пов’язаний безпосередньо ні з виробництвом, ні з обміном, ні з споживанням їхніх прямих результатів. Про ці від’ємні побочні ефекти багато пишуть усі неоінституціоналісти [див. 1-9].

Чим же, з неомарксистських позицій, характеризується сутність регулювальної діяльності, тобто непродуктивних видів праці (з точки зору їхнього загальноекономічного змісту)? Відповідаючи на це кардинальне запитання, слід зазначити, насамперед: з одного боку, парадокс полягає у тому, що непродуктивні (за своїм змістом) види праці, складаючи у сукупності сферу впорядковуючої діяльності, протистоять антипродуктивній (противідтворювальній) поведінці та пов’язаними з нею збитками (втратами, шкодою, ущербом), основні з яких тільки що були перелічені; з іншого боку, вони відрізняються від продуктивних видів праці своїм функціональним призначенням (рис.1), котре виявляється у низці аспектів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1. Ознаки регулювальної діяльності

(трансакцій – чистих витрат, тобто сукупності непродуктивних видів праці)

 

З неомарксистської точки зору, регулювальна діяльність є фактично тотожньою, з одного боку, непродуктивному змісту праці, тобто первісно несамостійним її функціям, а, з іншого – трансакціям, різноманітні витрати яких досліджені неоінституціоналістами. До речі, у буквальному значенні поняття “трансакція” означає “наскрізну дію”, що відповідає змісту налагоджувальної діяльності.

Якраз вище (на рис. 1) було показано, що усі види регулювальної діяльності відрізняються чотирма фундаментальними трансакційними властивостями, котрі виокремлюють їх від продуктивної праці:

– Вони є всеосяжними (універсальними, всеохоплюючими, всепроймаючими), тобто характерними (об’єктивно притаманними на відповідному етапі розвитку суспільства) будь-якому господарському процесу в якості необхідних передумов їх нормалізації (незалежно від того, що є результатом кожного з них).

– Вони не мають якісної своєрідності власного змісту, інакше кажучи, є якісно однорідними в кожному з господарських процесів в аспекті потрібних їм трудових операцій, застосованих для їхнього виконання ресурсів та технологій використання останніх.

– Вони вимагають приблизно однакової кількості суспільно необхідних витрат праці (СНВП) при випуску будь-якої споживної вартості, іншими словами, не мають також і кількісної специфічності при створенні кожного блага, безпосередньо не беручи участі у формуванні вартості останніх.

– Первинно – до включення в систему суспільного поділу праці – вони виконувалися практично усіма виробниками (що б останні не випускали), причому, в якості неодмінних допоміжно-впорядковуючих трудових операцій їхньої продуктивної праці, – операцій, котрі налагоджують їх економічну активність; хоча пізніше більшість з цих побічно-допоміжних регулювальних трудових операцій відокремилися в самостійні види діяльності людей.

Непродуктивні види праці (трансакції), що становлять складний комплекс нормалізуючої діяльності, на наш погляд, належать тільки до сфер обігу, розподілу і управління; хоча це зовсім не означає, нібито усі заняття, котрі здійснюються у перелічених областях, мають непродуктивний (трансакційний) зміст. Конкретно говорячи, їх слід об’єднати у наступні три групи, маючи на увазі, що вони постійно знаходяться в розвитку завдяки як стихійній (спонтанній), так і цілеспрямованій (раціонально завданій) активності людей та їхніх багатоманітних асоціацій (рис. 2).

Розглядаючи управлінську діяльність (у нашому контексті), треба виходити з тієї обставини, що будь-який процес виробництва, оскільки він передбачає внутрішній поділ праці, неминуче потребує управління собою. При цьому функції управлінської праці доцільно, як здається (відповідно до методології К. Маркса [11, с. 422]), розчленити на дві особливі підгрупи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2. Групи видів регулювальної діяльності

 

До першої з них ми відносимо ті види менеджменту, котрі прямо і тісно пов’язані зі специфікою керованого виробничого процесу і створюваного у ньому продукту, тобто з їхньою особливою (самостійною) природою. Вони забезпечують управління специфічною технологією цього процесу, складають необхідний момент його інженерного обслуговування та представляють собою ніби продовження даного виробничого процесу, але вже у сфері керування; інакше кажучи, вони можуть бути кваліфіковані в якості додаткових витрат виробництва в області управління.

До останніх, на нашу думку, безпосередньо належать:

– прогнозно-планова діяльність, яка прямо забезпечує функціонування та розвиток окремих технологічних процесів;

– підготовка і прийняття керуючих рішень організаційно-технічного характеру, що потребують не просто загальних навичок менеджменту, а саме спеціальних знань конкретних технологічних процесів;

– здійснення цих рішень через керування технологічно мотивованими заходами щодо розміщення засобів виробництва,  розташування робочої сили та забезпечення їхньої взаємодії завдяки відповідно продуманим і організованим різновидам спеціалізації та кооперації;

– не загальна, а спеціальна (тобто така, яка жорстко і прямо відображає своєрідність властивостей випущеної продукції), метрологія та стандартизація;

– технічний контроль за здійсненням технологічних процесів і за дотриманням інженерно встановлених параметрів випущеної продукції, адекватних вимогам метрології та стандартизації.

Інша же підгрупа управлінських функцій якраз, за нашим переконанням, представляє собою витрати надбудови. Вони пов’язані не зі своєрідністю кожного виробничого процесу окремо, а зі створенням необхідних умов нормального здійснення усіх виробництв незалежно від того, яка споживна вартість є їхнім результатом. На сучасному етапі розвитку людства чисті витрати управління (трансакції надбудови) незрівняно ускладнилися і стали дуже розгалуженою областю регулювальної діяльності. Схематично їхню блочну (укрупнену) структуру можна представити, виокремивши низку найважливіших сукупностей трансакцій (рис. 3).

У сфері обігу, як і в області управлінської праці, мають місце додаткові витрати виробництва. До них належать витрати праці на комплектацію, завантаження-розвантаження, транспортування, зберігання, пакування та фасування [див. 10, с. 139-171]. Немає потреби доводити те, що вони як в якісному, так і в кількісному аспектах безпосередньо детермінуються особливостями застосованих засобів виробництва і технологій їх використання в окремих виробничих процесах, не говорячи вже про вплив на них своєрідності створюваних споживацьких вартостей. Тому вказані види праці є продуктивними за своїм змістом.

Однак, у сфері обігу треба виокремити такі трансакції, котрі, по-перше, впорядковують процес обороту, по-друге, за рахунок цього економлять ресурси усіх господарюючих агентів, а по-третє, на базі даної регуляції підвищують ефективність суспільного відтворення. До таких чистих (трансакційних) витрат обігу правомірно віднести саме ті види праці, які

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 3. Компоненти витрат надбудови

 

належать до ринкової інфраструктури та які створюють нормальні умови здійснення відтворювального процесу і життя суспільства у цілому (рис. 4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 4. Склад чистих витрат ринкової інфраструктури

 

У сфері розподілу, як і в інфраструктурах управління та обігу, певна частина трудових функцій виступає, на наш погляд, в якості продовження процесу виробництва, хоча й в іншій області. До них відносяться, як нам здається, ті види праці, котрі забезпечують розподіл ресурсів відповідно до особливих вимог кожного виробничого процесу окремо. Вони, за своєю функціональною сутністю, співпадають з додатковими витратами виробництва у сфері управління у тій частині останніх, котра полягає в технологічному розміщенні засобів виробництва і в коопераційному розташуванні робочої сили. І це не випадково, бо розподіл тут є моментом менеджменту.

У той же час, у сфері розподілу мають місце також інші види праці, які обумовлені не специфікою кожного господарського процесу окремо, а детерміновані необхідністю забезпечення нормальних передумов здійснення усіх виробництв незалежно від особливостей їхніх технологій та від своєрідності створюваних ними споживацьких вартостей. К. Маркс останні відносив до непродуктивних видів праці [див. 11, с. 422]. Тому, на нашу думку, витрати праці щодо виконання даних функцій доцільно назвати чистими витратами (трансакціями) розподілу (рис. 5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 5. Елементи трансакцій розподілу

 

 

 

2. Групування галузей народного господарства за виробничою та регулювальною сферами

Віднесення діяльності, зайнятої створенням не лише матеріальних благ, але й послуг, до праці, котра має (на відміну від трансакцій, тобто чистих витрат обігу, розподілу і управління) продуктивний зміст, потребує, по-перше, перегляду прийнятої раніше в СРСР (в якості офіційної) класифікації галузей народного господарства за виробничою та невиробничою сферами [12], а, по-друге, відмови від адекватного системі національних рахунків (СНР, рекомендованої Статистичною комісією ООН) фактичного ігнорування проблеми розбіжності продуктивної та непродуктивної праці (у вигляді ототожнення будь-якої господарської активності (у тому числі тієї, яка належить до трансакцій, котрі розглянуті в пункті 1) з продуктивною діяльністю. При групуванні сукупної суспільної праці за виробничою та невиробничою сферами доводиться цілком відносити до них відповідні галузі, які об’єднують підприємства і установи, котрі спеціалізуються на створенні певної сукупності технологічно близьких одна одній споживацьких вартостей. До речі, саме такий підхід повністю відповідає як попередньому Загальносоюзному класифікатору галузей народного господарства (ЗКГНГ [див. 12]), так і пункту 8 Загальноросійського класифікатора видів економічної діяльності, продукції та послуг (ЗКДП [13]).

При цьому необхідно відзначити, що в сукупну продуктивну працю комбінованого продуктивного робітника підприємств і установ, а, відповідно, і галузей інтерновані (внутрішньо включені) непродуктивні функції праці: контроль, нагляд, аудит, інспекція та охорона; фінансові, страхові та кредитні операції; аналіз господарської діяльності та бухгалтерський облік, діловодство і звітність; постачання, збут і маркетинг; а також реалізація прав володіння (завдяки їхній оформляючій специфікації) тощо. Тут лише теоретично виокремлюються ці непродуктивні функції в складі сукупної продуктивної праці комбінованого продуктивного робітника підприємств і галузей.

З протилежного боку, особливо слід сказати у цьому зв’язку про галузі матеріально-технічного постачання, заготовок і торгівлі. Головним призначенням застосованої у них праці є зміна форми вартості; а це призначення, котре не має самостійного функціонального змісту в якісному і кількісному аспектах; відповідно, така праця непродуктивна. Втім, у названих галузях значне місце належить додатковим витратам виробництва у сфері обігу (діяльності щодо навантаження-розвантаження, транспортування, зберігання, комплектації, пакування та фасування, як і іншим видам праці, що мають продуктивний зміст і забезпечують доведення продукції до кінцевого споживача). І, якщо ми не бажаємо допустити свідомого заниження сукупного суспільного продукту і національного доходу, – заниження, яке випливає із недоврахування результатів перелічених продуктивних видів праці, зайнятих у вказаних галузях, то їх треба віднести до виробничої сфери.

Якраз саме так вчинили розробники ЗКГНГ [див. 12]. І дорікати їм за це не можна. Вони заслуговують критики в іншому, при тому, у більш важливому відношенні: в ракурсі теоретичної неправомірності самого критерію, на ґрунті котрого було здійснене таке групування та сутність котрого полягає в ототожненні виробничої сфери з матеріальним виробництвом, а невиробничої сфери – з  нематеріальним (табл. 1).

Усе раніше викладене якраз і дозволяє показати помилковість названого ототожнення і тієї класифікації, яка на ньому ґрунтується. Якщо виходити із запропонованого тут розмежування продуктивного і непродуктивного змісту праці за ознаками якісної та кількісної самостійності або, навпаки, несамостійності виконуваних функцій, то виробничу сферу слід значно розширити далеко за межі матеріального виробництва: до неї потрібно включити усі ті галузі, в котрих переважає праця, яка має продуктивний зміст, у тому числі галузі, що виробляють послуги та належать до нематеріального виробництва.

 

 

Таблиця 1

Групування галузей народного господарства

за виробничою та невиробничою сферами

(відповідно до змін № 24/2000,

затвердженим Держстандартом РФ 15.02.2000 [див. 12])

Галузі виробничої сфери (матеріального виробництва)

Галузі невиробничої сфери (нематеріального виробництва)

Промисловість.

Житлово-комунальне господарство

Сільське господарство

Невиробничі види побутового обслуговування населення

Лісне господарство

Охорона здоровья, фізична культура і соціальне забезпечення

Рибне господарство

Народна освіта

Транспорт і зв’язок

Культура і мистецтво

Будівництво

Наука і наукове обслуговування

Торгівля і суспільне харчування

Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення

Матеріально-технічне постачання і збут

Управління

Заготовки

Суспільні об’єднання

Інформаційно-обчислювальне обслуговування

Екстериторіальні організації та органи

Операції з нерухомим майном

 

Загальна комерційна діяльність щодо забезпечення функціонування ринку

 

Геологія та розвідка надр, геодезична і гідрометеорологічна служби

 

Інші види діяльності сфери матеріального виробництва

 

 

Щодо невиробничої сфери, то її межі треба, відповідно, звузити. До неї можна віднести лише ті галузі нематеріального виробництва, де вирішальне місце відведене чистим витратам (трансакціям), тобто регулювальній діяльності, бо тільки вони не створюють ні споживацької вартості, ні вартості. Якщо користуватися прийнятими в ЗКГНГ категоріями, які позначають окремі галузі економіки, то запропоноване тут групування їх за виробничою та регулювальною (невиробничою) сферами буде мати інший вигляд (табл. 2).

Таблиця 2

Запропоноване нами групування галузей народного господарства

за виробничою та невиробничою сферами

Галузі виробничої сфери

Галузі невиробничої сфери

Промисловість

Операції з нерухомим майном

Сільське господарство

Загальна комерційна діяльність щодо забезпечення функціонування ринку

Лісне господарство

Фінанси, кредит, страхування, пенсійне та соціальне забезпечення

Рибне господарство

Управління

Транспорт і зв’язок

Суспільні об’єднання

Будівництво

Екстериторіальні організації та органи

Торгівля та суспільне харчування

 

Матеріально-технічне постачання і збут

 

Заготовки

 

Інформаційно-обчислювальне обслуговування

 

Геологія та розвідка надр, геодезична і гідрометеорологічна служби

 

Інші види діяльності сфери матеріального виробництва

 

Житлово-комунальне господарство

 

Побутове обслуговуваня населення

 

Охорона здоровья та фізична культура

 

Народна освіта

 

Культура і мистецтво

 

Наука і наукове обслуговування

 

 

Державний комітет Російської Федерації щодо стандартизації та метрології прийняв постанову про введення в дію з 01.01.2003 р. Загальноросійського класифікатора видів економічної діяльності (ЗКВЕД [14]) на заміну ЗКГНГ [див. 12], а також частин I і IV (стосовно економічної діяльності) ЗКДП [див. 13]. У даній постанові відзначається: ЗКВЕД входить у склад єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації РФ; ЗКВЕД побудований на основі гармонізації з офіційною   версією (на російській мові) Статистичної класифікації видів економічної діяльності в Європейському Союзі (ЄС); особливості, які відображають потреби російської економіки стосовно деталізації видів діяльності, враховуються в групуваннях ЗКВЕД. Наказом Держпотребстандарту України введена у дію з 01.04.2006 р. друга редакція "Класифікації видів економічної діяльності" (КВЕД) України [15], яка відповідає статистичній класифікації видів діяльності ЄС.

КВЕД Росії [див. 14] і України [див. 15] методологічно тісно пов’язані з системою національних рахунків, рекомендованою Статистичною комісією ООН, а практично слугують насамперед переходу на міжнародні стандарти обліку і статистики видів економічної діяльності. Причому вони використовують категорії, котрі в інших контекстах можуть мати неспівпадаюче змістовне наповнення; відповідно, застосування КВЕД  в інших цілях (наприклад, адміністративних, нормативних чи наукових) потребує певних пояснень і здійснюється під категоріально-методичну відповідальність користувача, про що прямо говориться у вступі до КВЕД України [див. 15]. КВЕД визначає економічну діяльність без її поділу на продуктивну і непродуктивну; об’єктом класифікації в КВЕД виступають види економічної діяльності статистичних одиниць (тобто юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, а також фізичних осіб  (підприємців) тощо), котрі поєднані в галузі. В економічній діяльності статистичних одиниць розрізняють основні та другорядні види, що обумовлюється не функціональним змістом останніх, а місцем кожного з цих видів у загальному обороті вказаних статистичних одиниць; крім того, виокремлюють допоміжні види діяльності, котрі обслуговують основні [див. 15]. Звідси, КВЕД прямо не може бути використаний для групування видів праці за виробничою та невиробничою сферами.

Тим не менш, якщо в ракурсі викладеної вище концепції застосувати поняття КВЕД, то у першу чергу слід підкреслити, що домінуюча частина грандіозного і зафіксованого там переліку видів економічної діяльності належить до праці, яка має продуктивний зміст. Не викликає сумнівів, що інтерпретувати відповідний цьому перелікові величезний список продуктивних видів праці тут немає сенсу. Однак, у роботі, яка досліджує проблеми регулювання соціально-економічних систем, було б (як мінімум) дуже дивним не відобразити в категоріях КВЕД види непродуктивної (трансакційної, нормалізуючої, налагоджувальної) праці, оскільки вони трактуються нами якраз в якості видів впорядковуючої діяльності. Тому тут у додатку наведений перелік тих видів економічної діяльності, які містяться в КВЕД (з приведенням у круглих душках їхніх кодів [див. 15]) та які ми відносимо до видів непродуктивної праці, тобто до регулювальної діяльності.

 

Додаток

Список видів непродуктивної праці (регулювальної діяльності) відповідно до категорій та послідовності КВЕД з позначенням їхніх кодів

 У пункті 1 даної статті ми виклали структуру впорядковуючої діяльності, відносячи до її видів чисті витрати (трансакції) обігу, розподілу і управління, котрі з неомарксистських позицій є непродуктивними, оскільки виконують несамостійні функції праці. У пункті 2 представлене неомарксистське групування галузей економіки за виробничою та невиробничою (регулювальною) сферами, користуючись категоріями ЗКГНГ [див. 12] і ЗКДП [див. 13].

Однак, там ми не мали можливості (внаслідок надмірної масштабності матеріалу) представити свою концепцію видів нормалізуючої діяльності в категоріях класифікаторів видів економічної діяльності, які прийняті в Росії та Україні (КВЕД [див. 14-15]). Більш виправданим (з точки зору зручності викладення) є винесення переліку видів регулювальної діяльності в категоріях та кодифікації, характерних для КВЕД, у цей додаток.

Проте, у наведеному в ньому списку видів економічної діяльності, котрі, на наш погляд, є впорядковуючими, допускається один важливий відступ від понятійного апарату КВЕД. Конкретно говорячи, ми принципово не використовували категорію "послуга" (яка застосовується у КВЕД), бо вважаємо, що послуга виступає результатом лише продуктивної праці. З урахуванням цього треба сприймати наданий нижче список видів налагоджувальної діяльності.

 

Грошове та фінансове посередництво (65):

Грошове посередництво, котре включає отримання фінансових коштів у формі депозитів (65.1):

­діяльність центрального банку (65.11);

­інше грошове посередництво (65.12):

а) грошове посередництво комерційних банків та інших фінансових установ;

б) діяльність, пов’язана з поштовими безготівковими розрахунками та поштово-ощадними касами.

Фінансове посередництво, крім такого, котре здійснюють фінансові установи (65.2):

­фінансовий лізинг без операційного лізингу (65.21);

­ надання кредитів (65.22):

а) позики організацій іпотечного кредиту, котрі не приймають вкладів;

б) факторингові операції;

в) оборотки лихварів;

­інше фінансове посередництво, пов’язане, в основному, з розміщенням фінансових коштів (65.23):

а) капіталовкладення у цінні папери, наприклад, акції, облігації, векселі, цінні папери довірчих товариств і траст-фондів, інвестиційні фонди та компанії;

б) операції з цінними паперами, які виконуються дилерами за власний рахунок;

в) операції зі зливками золота на фінансових ринках;

г) капіталовкладення у власність, котрі здійснюють, головним чином, за рахунок інших фінансових посередників (наприклад, траст-компаній);

ґ) укладання свопів, опціонів та інших арбітражних операцій;

д) діяльність ломбардів.

Страхування включає довгострокове та короткострокове покриття страхових ризиків з елементом заощаджень чи без нього (66):

Страхування та перестрахування життя та накопичення (66.01);

Недержавне пенсійне забезпечення у зв’язку з виходом на пенсію (66.02);

Інші операції у сфері страхування (66.03).

Додаткові оборотки у сфері фінансового посередництва і страхування (67):

Додаткові операції у сфері фінансового посередництва (67.1):

управління фінансовими ринками ­ функціонування фінансових ринків і контроль  за   їхньою   діяльністю   (крім   контролю   державними   органами) ­ діяльність фондових і товарних бірж тощо (67.11);

­біржові операції з фондовими цінностями (67.12):

а) брокерські оборотки з цінними паперами (67.12.1);

б) випуск і реєстрація цінних паперів (67.12.2);

в) контроль і регулювання портфеля активів (67.12.3);

г) інша діяльність, пов’язана з фондовими біржами (67.12.9);

інша додаткова діяльність у сфері фінансового посередництва (67.13):

а) посередництво у кредитуванні (67.13.1);

б) фінансові консультації (67.13.2);

в) діяльність, пов’язана з іноземною валютою (67.13.3);

г) упаковка кредитних білетів і розмінних монет (67.13.4);

ґ) інші види допоміжної діяльності у сфері фінансів (67.13.9).

Додаткова діяльність у страхуванні та пенсійному забезпеченні (67.2).

Операції з нерухомим майном (70):

Операції з власним нерухомим майном (70.1):

­організація та фінансування будівництва об’єктів нерухомості для продажу чи здачі в оренду (70.11);

­купівля-продаж власного нерухомого майна (70.12):

а) купівля-продаж власної нерухомості виробничо-технічного призначення (70.12.1);

б) купівля-продаж власної нерухомості невиробничого призначення (70.12.2);

в) купівля-продаж земельних ділянок (70.12.3).

Здача в оренду власного нерухомого майна (70.2):

а) здача у наймання власної та державної нерухомості виробничо-технічного і культурного призначення (70.20.1);

б) здача у наймання власної та державної нерухомості невиробничого призначення (70.20.2);

в) здача у наймання земельних ділянок (70.20.3).

Операції з нерухомістю для третіх осіб (70.3):

­діяльність агентств нерухомості (70.31):

а) посередництво у купівлі, продажу, оренді та оцінюванні нерухомості виробничо-технічного призначення (70.31.1);

б) посередництво у купівлі, продажу, оренді та оцінюванні нерухомості невиробничого призначення (70.31.2);

в) посередництво у купівлі, продажу, оренді та оцінюванні земельних ділянок (70.31.3);

­управління нерухомим майном, включаючи операції агентств щодо збирання орендної плати (70.32).

Діяльність у сферах права і бухгалтерського обліку, включаючи обслуговування підприємців у даній області (74):

Діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку і аудиту; консультування щодо питань комерційної діяльності та управління (74.1):

­діяльність у сфері права (74.11):

а) адвокатська діяльність ­ представництво інтересів однієї сторони проти іншої сторони у судах чи інших судових органах (74.11.1);

б) нотаріальна та інша юридична діяльність державних нотаріусів, нотаріусів, судових виконавців, експертів і арбітрів (74.11.2);

­діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту (74.12):

а) реєстрація, накопичення, узагальнення та зберігання інформації про діяльність підприємств;

б) підготовка, перевірка, підтвердження достовірності фінансових рахунків, звітів і балансів;

в) складання податкових декларацій для юридичних і фізичних осіб;

г) консультування і представництво (крім юридичного) від імені клієнтів перед податковими інспекціями;

­дослідження кон’юнктури ринку і виявлення суспільних настроїв (74.13):

а) статистичний аналіз результатів;

б) вивчення суспільних настроїв стосовно політичних, економічних і соціальних питань;

­консультування щодо питань комерційної діяльності та управління (74.14):

а) консультування фермерів щодо питань управління, а також спеціалістами у галузі сільського господарства (агрономами, економістами тощо);

б) арбітраж і вирішення конфліктів між робітниками і роботодавцями;

­управління підприємствами (74.15):

а) діяльність арбітражних керівників;

б) діяльність нефінансових холдингових компаній;

в) діяльність штаб-квартир (офісів) компаній, централізованих правлінь і подібних органів, котрі керують, контролюють та управляють іншими підрозділами компанії.

Рекламна діяльність (74.4).

Підбір і забезпечення персоналом – пошук і працевлаштування висококваліфікованих кадрів агентами щодо працевлаштування (74.5).

Проведення розшуків і забезпечення безпеки (74.6):

­консультування у питаннях безпеки промислових об’єктів, приміщень і громадянських будинків, включаючи оцінку їхньої безпеки;

­діяльність щодо розшуку і дознання;

­діяльність приватних детективів;

­захист інформації у комп’ютерних та інших технічних засобах від копіювання та несанкціонованого доступу;

­­інша діяльність щодо охорони та захисту.

Діяльність секретарів, перекладачів та експедиторів (74.83).

Інша комерційна діяльність (74.87):

­оцінювання платеспроможності у зв’язку з фінансовим станом чи комерційною практикою фізичних або юридичних осіб;

­обслуговування сплати рахунків;

­діяльність посередників і маклерів, імпресаріо, літературних та інших подібних агентів;

­діяльність щодо організації ярмарків, виставок, конгресів  тощо;

­випуск цінників і фірмових торгівельних знаків (логотипів), дозволів на пільги та акцизних марок тощо;

­випуск приймальних марок (купонів), котрі надають право на скидку чи безплатну купівлю товарів тощо;

­діяльність незалежних аукционістів;

­діяльність консультантів, крім інженерів і спеціалістів;

­зняття показників газових, водних та електричних лічильників;

­діяльність агентів і агентств, котра здійснюється від імені окремих осіб і пов’язана зі складанням контрактів (договорів) на участь у кінофільмах, театральних виставах тощо;

­інша, яка не віднесена до інших группувань, комерційна діяльність.

Державне управління (75):

Державне управління загального характеру; соціально-економічне управління (75.1):

­державне управління загального характеру (75.11):

а) управління загального характеру на державному рівні (75.11.1): законодавча та виконавча діяльність центральних органів державного управління; управління та функціонування служб соціально-економічного планування;

б) управління на рівні державної автономії ­ законодавча та виконавча діяльність органів управління Автономій (75.11.2);

в) управління на рівні областей і міст державного підпорядкування (75.11.3);

г) управління на рівні районів, міст, районів у містах (75.11.4);

ґ) діяльність органів місцевого самоврядування сіл і селищ (75.11.5);

д) управління у сферах фінансової та податкової діяльності – виконання державного бюджету, управління державними фондами та державним боргом, збирання податків і грошових коштів, контроль за їхнім витрачанням (75.11.6);

е) управління і діяльність статистичних і соціологічних служб на різних рівнях державного управління (75.11.7);

­управління у соціальній сфері (75.12);

­регулювання і сприяння ефективному веденню економічної діяльності (75.13):

а) кураторство діяльністю у сфері економіки (75.13.1);

б) патентна діяльність (75.13.2);

в) ліцензійна діяльність (75.13.3);

г) сертифікаційна діяльність (75.13.4);

­додаткова діяльність у сфері державного управління (75.14).

Надання державних благ суспільству у цілому (75.2):

­міжнародна діяльність (75.21):

а) управління та функціонування міністерства іноземних справ, дипломатичних і консулььских місій за кордоном чи при секретаріатах міжнародних організацій;

б) управління, функціонування і підтримка інформаційних і культурних служб, сфера діяльності котрих виходить за державні межі;

в) надання допомоги іншим державам безпосередньо чи через міжнародні організації;

г) воєнна допомога іншим державам;

ґ) управління зовнішньою торгівлею, фінансовою міжнародною діяльністю і міжнародним технічним співробітництвом;

д) програми закордонної допомоги біженцям чи голодаючим;

­діяльність у сфері оборони (75.22):

а) управління, функціонування і підтримка сил громадянської оборони;

б) сприяння у розробці планів ліквідації надзвичайних ситуацій та проведення вчень з участю громадянських установ і населення;

в) діяльність щодо погашення та недопущення пожеж на військових об’єктах;

­діяльність у сфері юстиції та правосуддя (75.23):

а) діяльність судів (75.23.1);

б) діяльність органів прокуратури (75.23.2);

в) діяльність системи щодо виконання покарань (75.23.3);

­діяльність у сфері охорони громадянського порядку і безпеки (75.24):

а) діяльність щодо охорони громадянського порядку і безпеки (75.24.1);

б) діяльність щодо безпеки населення у надзвичайних ситуаціях (75.24.2): діяльність, пов’язана з наглядом за ядерною та радіаційною безпекою, а також ліквідацією наслідків стихійних лих, епідемій та інших надзвичайних ситуацій; забезпечення населення предметами першої необхідності у випадку катастроф, надзвичайних ситуацій у мирний час; діяльність щодо збереження у випадку надзвичайних ситуацій страхового фонду документації;

­діяльність щодо пожежної охорони (75.25):

а) управління і функціонування регулярних і допоміжних пожежних частин та інших служб, які фінансуються державою;

б) надання допомоги пожежними кораблями.

Діяльність у сфері обов’язкового соціального страхування (75.3).

Надання соціальної допомоги (85.3):

­надання соціальної допомоги із забезпеченням проживання (85.31);

­надання соціальної допомоги без забезпечення проживання (85.32):

а) надання соціальної допомоги без забезпечення проживання (85.32.1);

б) діяльність дитячих ясел і садків для дітей з фізичними та розумовими вадами (85.32.2);

в) діяльність центрів щодо догляду за дорослими, котрі страждають фізичними чи розумовими вадами (85.32.3);

г) діяльність центрів денного знаходження для знедолених осіб (85.32.4);

ґ) благодійна діяльність – збирання коштів або інша діяльність щодо надання соціальних благ (85.32.5).

Діяльність суспільних організацій (91):

Діяльність організацій промисловців і підприємців, професійних організацій (91.1):

­діяльність організацій промисловців і підприємців (91.11):

а) діяльність суспільних організацій, члени котрих зацікавлені у забезпеченні розвитку і розквіту підприємств певної галузі;

б) діяльність торгівельно-промислових палат, союзів, гільдій та аналогічних організацій;

­діяльність професійних організацій (91.12):

а) діяльність організацій, члени котрих зацікавлені у конкретній науковій дисципліні, професійній практиці чи технічній сфері;

б) діяльність наукових товариств.

Діяльність професійних союзів (91.2).

Діяльність інших суспільних організацій (91.3):

­діяльність релігійних організацій (91.31):

а) діяльність релігійних та аналогічних організацій;

б) діяльність жіночих і чоловічих монастирів;

діяльність політичних організацій (91.32);

­діяльність суспільних організацій (91.33):

а) діяльність груп, котрі поєднуються за загальними інтересами;

б) діяльність товариств (наприклад, клубів ділових людей і масонських лож), метою котрих є встановлення соціальних контактів;

в) діяльність асоціацій молоді, дитячих і юнацьких організацій, університетських клубів, студентських братств тощо

Діяльність екстериторіальних організацій ­ діяльність дипломатичних і консульських місій, коли вони враховуються країнами, де розміщені, а не країнами, котрі вони представляють (99.0).

 

Список використаних джерел

 

1.                 Аевiн П.Б. Iнституцiоналiзм як теоретична основа функцiонування соцiальної iнфраструктури // Економiка i держава. – 2010. –  № 2. – С. 27-29.

2.                 Капелюшников Р.И. Категория трансакционных издержек // Проблемы современной экономики. – 2011. – N 2(38). – С. 56–62.

3.                 Колодрубська Н.В. Інституціональні зміни та їхній вплив на економічну поведінку суб’єктів господарювання // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 1. – С. 16-25.

4.                 Коуз Р. Фирма, рынок и право. – М.: Новое издательство, 2007. – 224 с.

5.                 Кузнецова Г.К. Вплив трансакцiйних витрат на прибутковiсть пiдприємств // Економiка i держава. – 2009. – № 8. – С. 25-26.

6.                 Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. – М.: Фонд экономической книги "НАЧАЛА", 1997. – 190 с.

7.                 Паїнтко Г.Л. Роль iнституцiональної теорiї як методологiї дослiдження економiчних процесiв // Економiка i держава. – 2009. – № 5. – С. 42-44.

8.                 Пациківський С.С. Інституційно-еволюційні виміри світової фінансової кризи // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 11. – С. 47-49.

9.                 Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма: фирмы, рынки, "отношенческая" контрактация / пер. с англ. – СПб.: Лениздат; SEV Press, 1996. – 702 с.

10.            Маркс К. Капитал. – Т. II // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – В 50 томах. – М.: Изд-во политической литературы, 1955-1981. – Т. 24. – 649 с.

11.            Маркс К. Капитал. – Т. III, часть I // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – В 50 томах. – М.: Изд-во политической литературы, 1955-1981. – Т. 25, часть I. – 546 с.­

12.            Общесоюзный классификатор "Отрасли народного хозяйства" (ОКОНХ) [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://base. consultant.ru/ cons/cgi/ online. cgi?req =doc;base=LAW;n=26764

13.            Общероссийский классификатор видов экономической деятельности, продукции и услуг (ОКДП) [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=LAW;n=36623

14.            Общероссийский классификатор видов экономической деятельности (ОКВЭД) [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://www.mogem.ru/

15.            Класифiкацiя видiв економiчної дiяльностi (КВЕД) [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1 /ed_ 2007 _02_26/FIN19567.html