Економічні науки/6. Маркетинг і менедждмент

к.т.н. Гуляєв К. Д., к.е.н. Моісеєнко Т. Є.

НТУУ «КПИ», ТОВ «БЕЙСИК ГРУП», Україна

АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Сьогодні, в умовах динамічно змінюваного невизначеного середовища та жорсткої конкуренції важко прийняти результативні управлінські рішення та підтримувати успішну комерційно-господарську діяльність підприємства без використання сучасних автоматизованих систем (АСУ). Впровадження АСУ на підприємстві може бути одним з елементів його ресурсної асиметрії.

Постає питання, як обрати та впровадити таку систему, щоб отримати очікувані результати? На міжнародному та вітчизняному ринку існує значний вибір програмних продуктів, що сприятимуть оптимізації діяльності підприємства. Українським підприємствам характерні принципи та правила ведення бізнесу, за якими здійснюють свою комерційно-господарську діяльність і закордонні підприємства, проте їм притаманні і певні особливості. Так, чітко простежується певне відставання, вітчизняні підприємства повторюють шлях закордонних компаній, менеджмент яких раніше усвідомив, що для ефективної діяльності на світовому і внутрішньому ринках необхідне управління всіма аспектами діяльності, які знаходяться у прямій залежності від застосовуваних інформаційних технологій.

Такі системи сформувались на початку 60-х років. Якщо розглядати еволюцію автоматизованих систем управління, то першими виникли MRP (Material Requirements Planning) системи. Основне призначення яких – подолання проблеми відсутності злагодженої роботи щодо поставок та надлишку матеріалів на складах. Авторами цієї концепції прийнято вважати американців Джозефа Орлики та Олівера Вейта. MRP надає гарантію наявності достатньої кількості необхідних матеріалів або комплектуючих у певний час в межах терміну планування, враховуючи можливість розвантаження складу.

На певному етапі цього виявляється не достатньо і, наприкінці 70-х років Олівер Уайт і Джордж Плосл запропонували ідею відтворення замкненого циклу (closed loop) у MRP-системах [1]. Основна ідея – дослідження ширшого кола факторів при здійсненні планування, шляхом введення додаткових функцій (контролювання відповідності кількості виготовленої продукції кількості використаних у процесі збирання комплектуючих, складання звітів про затримки замовлень, обсяги і динаміку продажу продукції, постачальників, клієнтів і т. д.). Це дозволило аналізувати створені у робочому процесі звіти і враховувати їх на подальших етапах планування, а також змінювати, при необхідності, план замовлень.

Удосконалення системи призвело до трансформації системи MRP із замкненим циклом у розширену модифікацію – MRPII, цей стандарт розроблено у США і підтримується американським суспільством по контролю за виробництвом і запасами – American Production and Inventory Control Society.

У 90-х роках виникає необхідність планування потреб у розподілі та ресурсах на рівні підприємства – Enterprise Resourse Planning і Distributed Requirements Planning. APICS не однозначно трактує термін ERP-система (Enterprise Resource Planning – управління ресурсами підприємства). По-перше, як інформаційну систему, а по-друге, як методологію для ідентифікації і планування ресурсів підприємства, які необхідні для здійснення продажів, виробництва, закупівель і обліку у процесі виконання клієнтських замовлень.

ERP у своєму класичному варіанті існувала до 1999 року, а з цього періоду можна спостерігати нову тенденцію. Компанії-розробники таких систем почали пропонувати доповнювати функціональну частину такими модулями, як: SCM (управління ланцюгами поставок) та CRM (управління взаєминами з клієнтами). Відбулося розмежування понять: back-office та front-office. Такі зміни підштовхнули американську аналітичну компанію Gartner Group повідомити про вихід на якісно новий рівень – ERP II (Enterprise Resource and Relationship Processing) та завершення епохи систем ERP. Еволюцію АСУ проілюстровано на рис. 1.

Рис. 1. Періодизація розвитку ERP-систем для регулювання комерційно-господарської діяльності підприємств

Український ринок представлений значною кількістю програмних продуктів (вітчизняних та закордонних), що покликані підвищувати результативність діяльності підприємств. Частки ринку виробників програмного забезпечення розподілялися таким чином (рис. 2):

Рис. 2. Розподіл ринку ERP-систем в Україні за даними на 2012 рік

У 2000 р. міжнародні компанії на українському ринку становили близько 80% від загальної кількості клієнтів ERP-компаній, у 2005 р. це співвідношення змінилося на користь вітчизняних підприємств, сьогодні міжнародні компанії формують близько 90% загальної кількості клієнтів ERP-систем. Провідні позиції займає SAP (47 %) із системою, що дозволяє здійснювати управління за внутрішніми процесами підприємства: бухгалтерський облік, торгівля, виробництво, фінанси, управління персоналом, управління складами і т. д. Microsoft (6 %), втрачає свої позиції, підприємства шукають зручніші та менш витратні програмні продукти. Виходячи з цього, можна помітити значну кількість менш популярних, проте перспективних вітчизняних компаній, що спеціалізуються на IT-послугах. Крім програмного забезпечення для бухгалтерського обліку, на вітчизняному ринку в достатній кількості представлені системи, орієнтовані на задачі автоматизації управління.

Відмітимо, що вітчизняні ERP-системи добре себе зарекомендували і користуються попитом у представників малого та середнього бізнесу. Крупний бізнес залишається прибічником закордонних програмних продуктів та рішень. Серед вітчизняних програмних продуктів варто виділити ті, що набувають все більшої популярності та можуть бути використані у практичній діяльності підприємств малих та середніх розмірів: система автоматизованого фінансового моніторингу «FinMonitor»; інфоомаційно-моніторингова система «Web-Observer»; універсальна он-лайн система управління проектами TalkAbout; інформаційно-аналітична система «Менеджер КУА»; інші [2].

Підсумовуючи викладену інформацію, можна помітити, що історія виникнення АСУ має багату історію, що бере свій початок із 60-тих років. За цей період системи змінювались та удосконалювались, завдяки чому ми маємо широкий вибір програмних продуктів та рішень. Сучасним підприємцям для оптимізації функціонування бізнесу варто звернути увагу на те, що вдалий вибір АСУ обумовлений чіткістю та лаконічністю формулювання побажань до системи, визначення основних задач, які вона має вирішувати, усвідомлення обсягу самого підприємства, оскільки для підприємств, середнього і малого бізнесу раціональним є підбір локальних систем, які сприятимуть контролю комерційно-господарської діяльності підприємства за такими основними напрямами, як: бухгалтерія, склади, персонал, збут и т. ін. Для підвищення результативності, слід звернути увагу і на складну структуру фінансових потоків, консолідацію інформації, довгострокове планування та управління, бюджетування, контролінг, тощо.

Література:

1. С.Н. Колесников. Стратегии бизнеса: управление ресурсами и запасами. – М.: Статус-Кво 97. – 2000. – 465с.

2. Матеріали аналітичного оцінювання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://basicgroup.com.ua