Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

Растєгаєва В.М.

Національній технічний університет Україні «КПІ»

Характеристика матеріального забезпечення підприємств машинобудування в сучасних умовах

Динамізм ринку, конкуренція постачальників та покупців, що постійно посилюється, багаточисельність джерел постачання, саморегулювання процесів постачання, обмеженість ресурсів та їх екологічна безпека - ці й інші пов’язані з ними обставини спонукають до постійного пошуку шляхів оптимізації матеріального забезпечення виробництва з метою успішного виконання виробничої програми, а також досягнення запланованих економічних показників усіх видів діяльності підприємств.

Як свідчить Державна служба статистики України [2], понад 60% витрат виробничих підприємств в галузі машинобудування посідають матеріальні витрати. На сьогодні забезпечення матеріальними ресурсами виробництва машинобудівних підприємств є не досить ефективним, про що свідчить маса досліджень у даній сфері. Метою дослідження є характеристика матеріального забезпечення виробничої діяльності підприємств машинобудівної галузі в сучасних умовах.

Матеріальне забезпечення виробництва представляє собою сукупність взаємопов’язаних безперервних дії, що включають такі функції як планування закупівель матеріальних ресурсів, організацію управління запасами, організацію процесів транспортування і складування, а також облік та координацію всіх дій з метою визначення ефективності та шляхів покращення існуючої системи матеріалозабезпечення. Кожна із названих функцій в свою чергу є процесом та має свої особливості.

Після прийняття рішення про виробництво певної продукції, яке відображається у виробничій програмі підприємства, процес виробництва необхідно забезпечити сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими, паливом та іншим. Відразу ж виникає проблема закупівлі потрібної кількості необхідних матеріалів на певний час та за прийнятними цінами, яку й повинна вирішувати функція планування закупівель, основною метою якої є задоволення потреб в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Найчастіше служби закупівель матеріальних ресурсів орієнтуються на мінімальні ціни, купуючи матеріали у фірм посередників невеликими партіями, при цьому не беручи до уваги інші зростаючі витрати, пов’язані з транспортуванням матеріальних ресурсів.

Причини таких проблем зазвичай пов’язані із вузькофункціональним підходом. Служби постачань працюють відокремлено від служб планування та обліку витрат у сфері матеріального забезпечення, кожна прагне мінімізувати витрати, однак без системного підходу це найчастіше призводить до росту сукупних витрат в системі постачання.

Ще однією із проблем постачання виробництва є всім відома проблема «сезонності», коли виробництво нерівномірно завантажено через сезонні стрибки попиту на ринку. Система матеріального забезпечення на багатьох підприємствах в результаті нескоординованої діяльності спеціалістів по закупівлям стикається з проблемами хвилеподібного надходження транспорту для розвантаження. Внаслідок цього явища, ресурси вантажників, складів та внутрішнього транспорту або простоюють або їх не вистачає. В обох випадках підприємства втрачають гроші.

Крім цього, в більшості випадків значні витрати на постачання зумовлені неналагодженими зв’язками із постачальниками. Оскільки, постачальниками більшості вітчизняних підприємств машинобудівної галузі є не лише українські компанії, а також фірми країн СНД та далекого зарубіжжя, помилки, що ведуть до зростання витрат, найчастіше пов’язані із неврахуванням таких важливих критеріїв для оцінки іноземних постачальників, як: умови платежу (готівковий або безготівковий, розрахунки в національній чи іноземній валюті для іноземних контрагентів, можливість знижок, можливість кредитування крупних партій закупівель); віддаленість постачальника від споживача, від чого залежить розмір транспортних затрат та спосіб доставки (доставка залізничним транспортом, автомобільним, водним чи повітряним); наявність і розміщення складів посередницьких організацій.

Закупівля матеріальних ресурсів є вхідним потоком для управління запасами, в ході якого вирішуються питання скорочення обсягів різного роду запасів. Управлінням запасами найчастіше доводиться займатися тим ж службам закупівель, які є спеціалістами в закупівлях, та не мають достатнього досвіду управління запасами. Чи повинні вони вміти управляти запасами залежить від розмірів підприємства та системи мотивації. Фактом залишається те, що на більшості сучасних підприємств функція управління запасами належить службам закупівель, які перестраховуючись накопичують на складах великі обсяги матеріальних цінностей, «заморожуючи» фінансові ресурси. Крім цього, з часом багато із цих матеріальних цінностей перетворюються в «неліквіди», що призводить до зростання витрат на складування та щорічну інвентаризацію. Зважаючи увагу на те, що більшість підприємств машинобудівної галузі виробництво продукції здійснюють від контракту до контракту, процес управління запасами стає дедалі складнішим та невизначенішим. Слід зауважити, що існуючі системи управління виробничими запасами розроблені в основному для масового, багатосерійного та серійного виробництва. І на цей час не існує універсальної системи управління запасами, яка б однаково підходила для всіх типів організації виробництва, про що свідчать дослідження Крючкової І.В. [1].

Хоча транспортне та складське обслуговування і носить допоміжний характер в процесі управління матеріальним забезпеченням, воно має досить важливе значення. На більшості підприємств транспортно-складська інфраструктура залишилася без змін ще з радянських часів. Як результат, розміщення матеріальних цінностей на складах відбувається з недостатнім аналізом раціональності та ефективності із подальшим зростанням транспортних витрат. Складське господарство у більшості випадків не відповідає сучасним вимогам, що в свою чергу веде до суттєвого збільшення витрат на завантажувально-розвантажувальні роботи, з якими також пов’язані втрати матеріальних цінностей в кількісному та якісному вираженні. Також особливої уваги вимагає організація використання автотранспортної техніки. На більшості вітчизняних машинобудівних підприємств завантаженість транспорту на кожному технологічному циклі надходження матеріальних цінностей від постачальників до відправки готової продукції клієнтам проходить стадії підвищення і спаду, в результаті підприємства мають досить низький коефіцієнт корисного використання парку автотранспорту, який викликається недостатнім завантаженням, простоєм техніки та відсутністю системи контролю і мотивації.

Як бачимо, забезпечення матеріальними ресурсами виробничої діяльності представляє собою складний, багатогранний процес, в якому завдання фінансового менеджменту тісно переплітаються із завданнями виробничого менеджменту і маркетингу. Необхідність підтримки безперервного процесу виробництва, прагнення щодо скорочення витрат на забезпечення виробничими запасами та мінімізації впливу фактору нестабільності постачань, спонукає до пошуку нових підходів у вирішенні питань із забезпечення матеріальними ресурсами виробництва, що і буде основою для майбутніх досліджень.

Література:

1. Крючкова І.В. Оптимізація матеріальних запасів на сучасному підприємстві: економічний аспект // Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка". – 2012. - № 7: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1279

2. Статистичний збірник за 2011 рік «Діяльність суб’єктів господарювання» / Державна служба статистики України; за редакцією І.М. Жук; відповідальна за випуск М.С. Кузнєцова – К.: ТОВ «Август Трейд». 2012. – С 467.