Экономические науки / 7.Учет и аудит.

Студентка ОМА-51 Лавренкова І.М.,

Національний університет ДПС України,Україна

Проблематика розвитку екологічного аудиту в Україні

Охорона навколишнього природного середовища, збереження та раціональне використання природних ресурсів, екологічний контроль набувають найвагомішого значення та пріоритетності у зовнішній та внутрішній політиці більшості держав світу, у тому числі й України. Необхідність дослідження екологічного аудиту в Україні є особливо актуальним, зважаючи на те, що вся територія держави являється зоною екологічної катастрофи.

Проблемами становлення і розвитку екологічного аудиту займалися: Літвак С. М., Семенова В. Ф., Михайлик О. Л., Куруленко С.С., Шматков Г.Г. Проте їх праці лише означили існування проблеми, яка потребує конкретизації, подальшого дослідження та практичного застосування.

Метою даного дослідження є:

проаналізувати екологічний аудит в Україні;

зясувати основні проблеми розвитку екологічного аудиту;

надати рекомендації по вдосконаленню екологічного аудиту.

Результати дослідження. Екоаудит дозволяє без бюджетних витрат посилити управління охороною навколишнього природного середовища, підвищити ефективність державного екологічного менеджменту. Тому держава повинна бути зацікавлена у впровадженні екологічного аудиту і створенні відповідних умов для його функціонування.

На сучасному етапі запровадження ЕА аудиту найбільш поширені:

- експрес-оцінка екологічної безпеки підприємств, що приватизуються приватизаційний ЕА);

- комплексна експрес-оцінка підприємств з метою проведення некапіталомістких заходів щодо екологічної модернізації виробництва;

- ЕА інвестиційних пропозицій у складі програм галузевої реструктуризації виробництва (інвестіиційний аудит);

- аудит розрахунків платежів за користування природними ресурсами;

- аудит раціональності та безпеки використання енергепичних ресурсів (енергетичний аудит);

- поглиблений ЕА у складі галузевих програм структурної перебудови і розв'язання екологічних проблем [1, ст 310-311].

Перспективним є застосування екологічного аудиту:

- у системі екологічного страхування при підготовці договорів екологічногол страхування, розробленні планів превентивних заходів щодо зниження екологічних ризиків;

- при оцінюванні шкоди від настання страхового випадку для підприємців у зв'язку із забрудненням НПС;

- коригуванні вартості нерухомого майна;

- еколого-економічного аудиту при формуванні фондів екологічної санації підприємств;

- при підготовці угод про розподіл продукції (оцінювання попередньої екологічної шкоди, вартість відтворення НПС, витрати на усунення наднормативних негативних впливів на НПС);

- у системі екологічної сертифікації;

- у складі загального аудиту бухгалтерської документації [1, ст 311-312].

Закон України „Про екологічний аудит” докорінним чином змінив відношення до відповідного виду діяльності. Ці зміни стосувались, по-перше, підвищення правового статусу еколого-аудиторської діяльності та введення його в правове поле України. Відповідні положення стосовно цього виду діяльності були внесені в базовий Закон „Про охорону навколишнього природного середовища”, законодавство про приватизацію, в першу чергу, Закони „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств”. Послуги з проведення екологічного аудиту об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, було віднесено до Переліку послуг, визначених як специфічні, закупівля яких пов'язана з приватизацією державного майна.

Для здійснення аудиторської перевірки за зазначеними напрямами потрібна надійна інформаційна база, неодмінною умовою якісного та повного формування якої є облік природоохоронної діяльності підприємства. Нажаль, жоден із чинних нормативних документів з питань обліку в Україні не висвітлює цієї проблеми. Проте витрати на охорону навколишнього середовища деяких підприємств та їх екологічні зобов'язання є суттєвими та впливають на їх фінансові результати, загальну економічну стабільність. Тому доречно виділити в класах 8 та 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженого наказом № 291, самостійні рахунки «Витрати на екологію» та «Витрати на охорону навколишнього середовища» відповідно, а клас 6 доповнити рахунками «Екологічні зобов'язання» та «Розрахунки за страхуванням екологічних ризиків» [2, ст 87-88].

Суттєвою проблемою є оцінка екологічних зобов’язань. Це пов’язано з тим, що в одних випадках зобов’язання є безпосереднім побічним продуктом основної діяльності підприємства (наприклад, гірничодобувна або нафто- i газодобувна галузі), а в інших — виникають у результаті недотримання норм екологічного законодавства, що призводить до компенсації завданої шкоди, виплати юридичних витрат, штрафів тощо. Крім того, екозобов’язання можуть виникати внаслідок добровільних дій підприємства щодо усунення негативних впливів на навколишнє середовище (забруднення грунту, води, повітря). Впливати на виникнення екологічних зобов’язань може зміна законодавства з охорони навколишнього середовища [2, ст 89-90].

Відсутність систематизованої екологічної звітності підприємства у складі його річного фінансового звіту — це додатковий негативний чинник можливості залучення інвестицій (у тому числі іноземних) та кредитів, який зменшує достовірність оцінки та реальної вартості акцій акціонерних товариств.

Екологічна сертифікація і екологічне страхування – відносно нові види діяльності, але вони поступово починають займати своє місце на ринку екологічних послуг. Сертифікація на відповідність міжнародним стандартам не обхідна підприємствам, що діють на світовому ринку. При сертифікації за цією схемою в першу чергу оцінюються не стільки характеристики конкретної технології або готової продукції, але і наявність очисного устаткування та ефективність системи екологічного менеджменту в цілому.

Екологічний аудит, будучи гнучким механізмом в умовах ринкової економіки, покликаний стати важливим інструментом реалізації конституційних прав громадян на безпечне довкілля та екологічну безпеку на рівні окремих підприємств, територій і держави в цілому [3, ст 220-221].

Суттєвий поштовх широкому розвитку еколого-аудиторської діяльності могло б надати методичне забезпечення відповідної сфери, що є новою для України. На сьогодні таке забезпечення практично відсутнє. Кілька наказів «Міністерства екології та природних ресурсів України» певним чином охопили лише стадію організації екологічного аудиту – порядок складання кваліфікаційних іспитів і отримання сертифікатів, ведення Реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту, але поки що залишається поза увагою сам процес здійснення екологічного аудиту. Немає затверджених тарифів еколого-аудиторської діяльності, що призводить до наявності перегинів як в один, так і в інший бік, у встановлені вартості еколого-аудиторських послуг.

У 2012 році Мінприроди планує запровадити обов’язковий екологічний аудит для промислових підприємств. Крім того, міністр Микола Злочевський відзначив, що з 2013 року 50% відрахувань підприємств до Державного екологічного фонду буде залишатись у розпорядженні платників екологічного податку. Відтак, саме екологічний аудит вкаже на головні проблемі, які слід вирішити підприємствам за рахунок цих коштів.

Висновки. Таким чином, для подальшого розвитку екологічного аудиту в Україні нагальними для вирішення є питання подолання «прогалини» у нормативно-правовому забезпеченні функціонування такого аудиту. З цією метою, на нашу думку, доцільно активізувати роботу законодавчої та виконавчої гілок влади, залучивши до відповідних розробок вітчизняних екологічних аудиторів, які вже мають певний практичний досвід роботи у цій сфері, а також напрацювання передового світового досвіду. Системи екоменеджменту підприємства мають функціонувати так, щоб показники екологічності постійно підтримувалися на рівні екологічних вимог, які постійно зростають, і забезпечували своєчасну некапіталомістку модернізацію технологічних вузлів і систем.

Література:

1. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 407 с.

2. Екологічний менеджмент і аудит: Навчальний посібник. За ред. С. М. Літвак та інші. – К.: Професіонал, 2009. – 112 с.

3. Міжнародне оподаткування: Навчальний посібник. За ред. Ю. Г. Козака, В. М. Сліпа. – К.: Центр начальної літератури, 2008. – 550 с.