Экономические науки/2. Учет и аудит

Студентки 5 курсу Сакали Христина Борисівна, Боруля Марія Іванівна, Щербіна Вікторія Вікторівна

Національний університет Державної податкової служби України

Харастеристика розрахунків з бюджетом з податку на прибуток підприємств

Кожна держава для виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути, по-перше, власні доході держави, по-друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи із своїх доходів.

Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету у будь-якій країні. Прибуткове оподаткування підприємств спричиняє серйозний вплив на розвиток підприємництва, оскільки воно може як стимулювати так і дестимулювати його розвиток. [2]

Суб’єкти господарювання вели окремо податковий облік, який з набуттям Кодексом чинності анулюється, відбувається наближення до бухгалтерського обліку, усунення розбіжностей між визначенням прибутку в бухгалтерському обліку та оподаткування.

З прийняттям Податкового кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток з третього кварталу 2011 року, є прибуток який розраховується як різниця між доходами звітного періоду та собівартістю реалізованих товарів, (робіт, послуг) і сумою інших витрат.

Групування доходів за видами діяльності підприємства (операційна, фінансова, інша звичайна та надзвичайна) в Кодексі відсутнє, виділено тільки доходи від реалізації та інші доходи, а саме:

Доходи звітного періоду = Дохід від реалізаційної діяльності (від реалізації) + Інші доходи

Доходи від операційної діяльності містять доходи від реалізації товарів, виконаних робіт і наданих послуг та визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше від суми компенсації, отриманої у будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов’язань.

Інші доходи включають доходи від операційної оренди/лізингу, отримані суми фінансової допомоги, штрафів (пені, неустойки), вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг, отримані суми дотацій, субсидій, капітальні інвестиції від фондів загальнообов’язкового соціального страхування або бюджетів тощо.

Усі доходи та витрати мають бути підтверджені документально. Будь яки доходи та витрати мають бути включені до складу доходів тільки один раз, незалежно від того, в якій статті Кодексу вони розглянуті та в який спосіб розраховані.

Невід’ємною складовою визначення об’єкта оподаткування є витрати, склад і визначення яких також зазнали змін. Витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснених для впровадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до ст. 138 Кодексу, витрати розраховуються за формулою:

Витрати = Витрати операційної діяльності(собівартість) + Інші витрати Витрати операційної діяльності – це передусім витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Вони визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізацій таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати, в свою чергу, поділяють на загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 10 днів, що слідують за граничним терміном подачі декларації. Платники податку протягом 40 календарних днів, наступних звітним кварталом подають до податкового органу декларацію про прибуток підприємства, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Декларація заповнюється згідно з порядком складання декларації про прибуток підприємств. [3]

Так З1 січня 2013 р. до Податкового кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом № 5083, зокрема в частині змін п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу щодо строків сплати податкових зобовязань. Це в свою чергу призведе до зміни методики адміністрування податку на прибуток. [1]

Передбачено, що платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок щодо податку на прибуток і в строки, які встановлені для щомісячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного року, сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному році без подання податкової декларації у звітному році без подання податкової декларації за звітні періоди та не сплачують авансових внесків.

Література

1. Євтушенська О. О. Особливості визначення податку на прибуток підприємств згідно з Податковим кодексом України // Економіка харчової промисловості. – № 13. – 2012 р. – с. 42

2.Кучер С. В. Особливості здійснення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток // Вісник ЖДТУ. – № 2 (56). – 2011 р. – с. 37

3.Назарбаєва І. Декларація з податку на прибуток підприємства: сенс у податках/ // Бухгалтерія. – 2011. – № 29. – с. 42.