УДК 657

К.П. Мельник

асистент кафедри обліку і аудиту

Луцького національного технічного університету

ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ОПЕРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

В умовах ринкових відносин виробничі процеси, фінансові розрахунки та інші аспекти господарювання набули прискореного характеру здійснення з метою безперебійного виробництва і своєчасного отримання прибутку.

Вдосконалення інструментів, умов та, власне, процесу господарювання з однієї сторони полегшують його ефективне здійснення (особливо в часових рамках), але з іншої – сприяють виникненню ризику неотримання інформації про фактичний вплив окремих чинників на поточну діяльність господарюючих одиниць. Разом з тим, підвищується увага до оперативної інформації, яка створює основу для прийняття оперативних управлінських рішень. Також виникає необхідність своєчасної перевірки отриманих даних, визначенні їх якості та доцільності.

В таких умовах зростає роль та значення оперативного контролю, як інструменту управління господарськими процесами та подіями безпосередньо під час їх здійснення. Його ефективне проведення передбачає своєчасну оцінку правильності формування витрат, отримання доходів, проведення розрахунків, а також застосування відповідних коригувальних заходів при появі порушень чи інших небажаних ситуацій. На основі цього мету оперативного контролю можна визначити як систему способів попередження і своєчасного виявлення відхилень господарських операцій, подій чи показників (об’єкти управління) від нормативних, планових та інших їх характеристик відповідно до яких можливе їх раціональне здійснення.

Реалізація мети та виконання завдань оперативного контролю забезпечується його функціями, які в свою чергу потребують уточнення суті, розмежування сфер і напрямів дії. Крім того, така потреба зростає у випадках обмеженості ресурсів, що вимагає більш ефективного їх використання. Напрямом вирішення таких питань може бути постійне спостереження за недопущенням перевитрат та виявлення фактів безгосподарності. Тому вважаємо за доцільне окреслити основні функції оперативного контролю, з метою обґрунтування його ролі та значення в системі управління.

З теоретичної точки зору, головним аргументом при визначенні функцій оперативного контролю є його економічна суть та мета, з практичної – необхідно дати відповідь на запитання – що дозволяє реалізація окремих його функцій різним рівням управлінців, в першу чергу – власнику, як специфічному користувачу; бухгалтеру, менеджеру, керівнику конкретного виробничого підрозділу, як користувачам проміжної ланки управління; працівникам, безпосередньо зайнятим на виробництві, як матеріально – відповідальним особам. Також, необхідно взяти до уваги деякі специфічні особливості оперативного контролю, що забезпечують виконання його мети та полягають в наступному:

1) оперативний контроль проводиться в максимально короткі проміжки часу, але з врахуванням тривалості окремих господарських операцій, тобто присутній на всіх стадіях, що дозволяє своєчасно реагувати на появу змін та відхилень;

2) досягнення ефективних результатів оперативного контролю можливе тільки за умови використання його відповідних прийомів та способів в процесі конкретної однієї чи групи типових господарських операцій, оскільки кожна з них вимагає окремого підходу та методики спостереження і перевірки;

3) організація та методика проведення оперативного контролю здійснюється варіативно – відповідно до поточних вимог і запитів користувачів та може змінюватись в ході діяльності з метою досягнення поставлених цілей і завдань.

На основі практичних потреб користувачів, визначеної вище мети та специфічних особливостей оперативного контролю визначимо і спробуємо охарактеризувати його функції. Зокрема, серед них такі:

1) інформаційна – полягає у формуванні належного інформаційно - аналітичного забезпечення, що може відображатися у формі усної інформації, у внутрішній звітності, що складається на вимогу, та не є складовою бухгалтерського обліку, а також у первинних облікових документах. Така інформація включає одночасно дані про всі етапи операцій в процесі їх здійснення та очікувані зміни в зовнішньому середовищі, що матимуть вплив на хід господарських операцій;

2) правова – передбачає своєчасну оцінку законності та правильності господарських операцій на початкових стадіях їх здійснення, що дозволяє попередити ті процеси, які протирічять вимогам нормативних документів чи не відповідають визначеним цілям діяльності окремих суб’єктів;

3) виробнича – полягає в оптимальному використанні предметів і засобів праці у формі «швидкого» визначення кількісної, якісної чи іншого роду залежності між поточним результатами (подіями) виробництва і витратами на їх здійснення. Створює основу для подальшого розрахунку ефективності між фактором і показником, що дозволяє визначити такий рівень затрачених чи задіяних ресурсів, який максимально забезпечить отримання запланованих результатів та істотно не змінився в наслідок виникнення непередбачених внутрішніх і зовнішніх факторів впливу;

4) контрольно - стимулююча – передбачає раціональне використання ресурсів через систему посилення відповідальності працівників. Забезпечується сукупністю правил та процедур по оперативному визначенню результатів діяльності окремих центрів відповідальності відповідно запланованим показникам. На основі цього оперативний контроль розглядається як моментальний фактор впливу, що стимулює діяльність працюючих;

5) соціальна – передбачає створення умов для поточного відтворення соціальних явищ, таких як: збереження та розвиток суспільних відносин і структур, виконання членами суспільства відповідних норм і правил поведінки, що забезпечує ефективне функціонування і раціональний розвиток суспільно – економічної системи в цілому. На основі цього можна висловити думку про можливість існування контролю як функції управління так і незалежного елементу соціальної сфери.

Таким чином, вищезазначені функції оперативного контролю забезпечуються виконання його завдань і реалізують мету. Разом з тим створюють умови для задоволення потреб користувачів різного рівня, посилюючи роль і значення оперативного контролю в системі управління.

Крім того в сучасних умовах, зростає необхідність в ефективному і якісному проведенні оперативного контролю, що вимагає належної його організації, теоретичного обґрунтування, визначення й уточнення предмету, методу і суб’єктів його здійснення.