К.е.н., доц. Глухова С.В.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»,

к.е.н., доц. Кильницька Є.В.

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Сучасні напрями оцінювання інноваційної діяльності інструментального господарства промислового підприємства

В сучасних економічних умовах, які характеризуються значним ступенем невизначеності та обмеженістю ресурсів, діяльність промислових підприємств спрямована на оптимізацію внутрішніх резервів та підвищення результативності виробничих процесів. У зв’язку з цим фінансування допоміжних й обслуговуючих господарств є другорядним, що обумовлює значну фізичну і моральну зношеність їх основних та оборотних засобів, а саме інструментального господарства, яке виступає технічною базою забезпечення основного виробництва.

Тому пріоритетними стають питання комплексної регламентації допоміжних виробництв з метою підвищення експлуатаційних та технічних параметрів інструментального господарства, а саме їх впливу на умови праці персоналу.

Вирішення проблем теорії та практики оцінювання інноваційної діяльності розглядали у своїх дослідженнях багато провідних учених, серед яких В.Г. Федоренко, Н.П. Денисенко, А.П. Гречан, І.М. Грищенко та ін. [1–3]. Незважаючи на плідну працю науковців, деякі питання і досі залишаються суперечливими, а саме: вузька цільова орієнтація оцінювання – оцінювання здійснюється з позиції ефективності інноваційної діяльності для підприємства в цілому; фокусування показників оцінки на економічній ефективності; суміжність показників ефективності інноваційної та інвестиційної діяльності; відсутність комплексності результатів оцінювання та їх формалізованого виміру.

Інтереси працівників інструментального господарства у здійсненні ефективної інноваційної діяльності полягають у збільшенні обсягів соціальних вигод, внаслідок преміювання персоналу, який брав участь в розробці та впроваджені інновації, покращенні умов праці, підвищенні кваліфікації працівників, задіяних в інноваційній діяльності, що відображатиметься на рівні оплати їх праці.

Для персоналу інструментального господарства результат інноваційної діяльність формує мотиваційну базу роботи в цілому та виступає джерелом стимулювання систематичної участі у розробках (генерування ідей, конструкторських розробок, раціоналізаторських пропозицій тощо).

З огляду на це, метою оцінки є визначення доцільності участі працівників у проекті.

Інтереси персоналу обумовлюються ступенем оптимізації виробничого процесу з позиції скорочення витрат живої праці, підвищення кваліфікаційного рівня працівників внаслідок зростання технологічної складності виробничого процесу, підвищення безпеки виробництва.

Тому з позиції персоналу ефективність інноваційної діяльності доцільно оцінювати за критерієм соціальності ефективності, зміст якого відображає вплив її результатів на умови праці персоналу інструментального господарства.

В цьому випадку ефективність полягатиме в оцінці: скорочення витрат робочого часу; підвищення кваліфікаційного рівня працівників; зростання заробітної плати.

Дослідження стану й ефективності використання персоналу та робочого часу як складової кадрового аудиту викладені в роботі. Для оцінки витрат на виконання професійних завдань науковцем пропонується використовувати коефіцієнт абсентеїзму через порушення трудової дисципліни, який розраховується як відношення сумарного робочого часу, що співробітники пропустили у зв’язку з порушеннями трудової дисципліни, до планового фонду робочого часу працівника за розглянутий період.

Застосування нововведень в інструментальному господарстві не тільки впливає на внутрішні технічні процеси самого інструментального, ремонтного, транспортного господарств та основного виробництва, а й зумовлює підвищення кваліфікаційного рівня його працівників. Це виражається в тому, що розробка нового інструменту вимагає додаткових навичок та вмінь від працівників для його створення [4, с. 111]. Ступінь складності технологічних операцій та їх оплата відображається тарифним розрядом робіт. Тому при оцінці впливу нововведення на кваліфікаційний рівень робітників в інструментальному господарстві необхідно відображати рівень збільшення тарифного розряду, зумовлений підвищеною складністю створення інноваційного інструменту.

Зазначені напрями оцінювання є методичною базою формування комплексного інструментарію оцінювання ефективності інноваційної діяльності інструментального господарства з позиції персоналу.

Список використаних джерел

1. Інноваційні процеси в змішаній економіці: монографія у 2-х т. / В. Г. Федоренко [та ін.]; під ред. В. Г. Федоренка, Н. П. Денисенко. – К. :Пік ДСЗУ, 2008. – Т.1. – 194 с.

2. Левченко Н. М. Аналіз ефективності інноваційної діяльності підприємств / Н. М. Левченко, Д. К. Носенко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 2. – Т.1. – С. 138–142.

3. Каракай Ю. В. Маркетинг інноваційних товарів: монографія / Ю. В. Каракай. – К. : КНЕУ, 2005. – 226 с.

4. Пасєка С. Р. Управління персоналом та інноваційна стратегія підприємства / С. Р. Пасєка // Вісник Черкаського університету. – 2009. – №153. – С. 109-116.